| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ l. Договори позики і позики |
||
|
Виробництво розрахунків є істотним і обов'язковим елементом всіх відносин возмездного характеру, в результаті здійснення яких кредитор отримує грошовий еквівалент наданої їм цінності або понесеного збитку. Розрахунки можуть здійснюватися шляхом здійснення платежу готівки або безготівково - шляхом перерахування належних коштів через банки. Часто в цивільному і торговому обороті виникає необхідність надання грошей у борг. Такі відносини називаються кредитними (від лат. Creditum-позика, борг). Кредитні відносини оформляються або спеціальним договором позики або позики, або шляхом видачі векселя. Подібні відносини виникають також при видачі чека і при здійсненні банківських операцій. 1. Вже в римському цивільному праві визнавалося існування двох різних договорів - позики (comodatum) і позики (mutuum). У період розвитку і становлення капіталістичних відносин в праві розвиток регулювання двох зазначених видів договорів спочатку пішло шляхом узагальнення договорів позики та позички в одну правову категорію - договір позики і призна- 410 ня договору позички різновидом позики. Так, ст. 1874 ФГК каже, що є два види позики: позика речей, якими можна користуватися без їх знищення, званий позикою для користування (pret a usage) або позикою (commodat), та позика речей, які споживаються шляхом користування. Останній вид угоди називається споживчим позикою (pret de consommation), або просто позикою. Разом з тим ФГК встановлює зовсім самостійне регулювання для зазначених видів угод. Цією ж традиції слідують країни, цивільне право яких зазнало на істотний вплив ФГК. У найбільш пізніх кодифікаціях законодавчі органи інших країн відмовилися від ідеї узагальнення договору позики та позички в одну правову категорію, і вже ГГУ проводить чітку відмінність між договорами позики (Leihe) (§ 598) і позики (Darlehen) (§ 607). Цим же принципом слід і ШОЗ. Праву Англії та США відома категорія «позика речей для користування» (loan for use) як родове поняття, що включає і договір грошової позики (loan of money). У законодавстві більш докладно врегульовані відносини, пов'язані з договором грошової позики. 2. Договір позички є договір, в силу якого одна сторона (позикодавець) надає безоплатно іншій стороні (ссудополучателя) річ для користування, а ссудополучатель зобов'язується по закінченні договору повернути річ (ст. 1875 ФГК; § 598 ГГУ; ст. 305 ШОЗ). Договір позики необхідно відмежовувати від інших видів угод. Позичка відрізняється від договору майнового найму своєї безвозмездностью; від договору позики - тим, що річ передається ссудополучателю тільки в користування, а не у власність і не для споживання; від договору безоплатного зберігання - тим, що зберігач не має права користування річчю, а володіє тільки правом володіння; і від договору дарування - тим, що ссудополучатель отримує річ у тимчасове володіння і в користування, а обдаровуваний - назавжди і у власність. Договір позики є договором безоплатним, тому в торговельних відносинах він зустрічається надзвичайно рідко і норми, що регулюють ці відносини, не знаходять практичного застосування в торговому обороті. Договір позики, за загальним правилом, є реальним, але сторони можуть передбачити обов'язок ссудодателя надати річ у користування і тим самим зробити договір консенсусним. Предметом договору є індивідуально-визначена річ (ст. 1878 ФГК). 3. Ссудополучатель зобов'язаний, як «добрий господар», піклуватися про збереження отриманої їм речі, нести витрати по підтримці її в справності, а якщо предметом договору є тварини - то витрати з їх годівлі. Ссудополучатель має право користування речами тільки в межах, обумовлених в договорі, а в 411 разі відсутності таких приписів - вживати речі для користування, що визначається природою речі. Порушення цього правила тягне за собою обов'язок відшкодування ссудодателю збитків, що виникають в результаті погіршення речі через необумовленого або протиприродного користування. У законах особливо обмовляється заборона ссудополучателю передавати річ третім особам. Ссудополучатель зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору або на вимогу ссудодателя, але не раніше того часу, який необхідно для цільового використання речі. Договір позички припиняється, якщо за непередбаченими обставинами ссудодатель сам потребуватиме речі, якщо ссудополучатель порушує обумовлений режим користування майном, а також якщо настала смерть ссудополучателя (§ 605 ГГУ; ст. 309 ШОЗ). У праві Англії та США позику речей для користування розглядається як один з окремих випадків залежного тримання (bail ment). Відносини по позиці для користування в англійському праві в законодавчому порядку не врегульовано, і суди керуються в основному судовою практикою. 4. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає гроші або інші речі, які визначаються родовими ознаками, у власність іншій стороні (позичальникові), яка зобов'язується повернути отримане речами однакового роду, якості та кількості (§ 607 ГГУ; ст. 1892 і 1893 ФГК). В принципі договір позики є договором реальним, проте сторони можуть передбачити обов'язок позикодавця надати позику, тобто укласти договір позики як консенсуал'ний, так званий позику за угодою. Право Швейцарії в регулюванні відносин виходить з консенсуального характеру договору позики, встановивши в ст. 312 ШОЗ, що договір позики зобов'язує позикодавця передати іншій особі право власності на відому суму грошей або інших замінних речей, а позичальник зобов'язаний повернути таку ж кількість речей такого ж якості. Договір позики може бути як БЕЗОПЛАТНО (процентний), так і безплатний. Безоплатний договір позики, якщо він укладений як реальний, є одностороннім, оскільки позикодавець має тільки право вимагати від позичальника повернення даного борг, а на позичальнику лежить тільки обов'язок повернути отримане від позикодавця. Якщо безоплатний договір позики укладений як консенсуальний, то він є двостороннім: обидві сторони і мають права, і несуть обов'язки. Позикодавець зобов'язаний надати зазначені в договорі речі обумовленої кількості і якості. Він не зобов'язаний надавати обумовлене в договорі, якщо у нього є сумнів, що позичальник поверне борг, внаслідок погіршення в його господарстві та майно, що наступив вже після укладення договору (ст. 132 ШОЗ; § 610 ГГУ). Разом з тим позикодавець має право вимагати повернення боргу. 412 Позичальник зобов'язаний повернути основний борг, а за відплатним договором позики - заплатити ще і відсотки, причому їх сплата може бути передбачена договором, предметом якого є не тільки гроші , але й інші рухомі речі (ст. 1905 ФГК). Відсотки, які обчислюються за грошовими позиками, встановлюються в договорі і законом. Шляхом обмеження розміру процентних ставок законодавство передбачає деякі заходи, спрямовані на боротьбу з лихварством. Відсотки вносяться з поверненням всієї суми боргу, а якщо позика надана на кілька років - то в кінці кожного року, календарного або фінансового. Обов'язок платити відсотки по цивільних операціях у позичальника існує тільки у випадку, прямо передбаченому в договорі, а по торговельних угодах такий обов'язок презюміруется. Якщо в договорі не зазначено термін повернення, то борг повинен бути виплачений на вимогу позикодавця; при цьому законодавством передбачається надання боржнику пільгового терміну: шість місяців - у Швейцарії (ст. 318 ШОЗ) і від одного до трьох місяців, залежно від розміру боргу, - у ФРН (§ 609 ГГУ). В інших країнах, де спеціальний пільговий термін для договору позики не встановлений, діють загальні норми цивільного права. Договір грошової позики може оформлятися не тільки у вигляді окремої угоди, а й шляхом випуску облігацій. Порядок випуску облігаційних позик регулюється спеціальним законодавством про емісію цінних паперів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § l. Договори позики і позики " |
||
|
||