| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Інші договори, об'єктом яких є підприємство |
||
|
За договором оренди підприємства в цілому як майнового комплексу, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, орендодавець зобов'язується надати орендарю за плату в тимчасове володіння і користування земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання та інші входять до складу підприємства основні засоби, передати в порядку, на умовах і в межах, визначених договором, запаси сировини, палива, матеріалів та інші оборотні кошти, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами та обладнанням, інші майнові права орендодавця, пов'язані з підприємством, права на позначення, індивідуалізують діяльність підприємства, та інші виключні права, а також поступитися йому права вимоги і перевести на нього борги, що відносяться до підприємства (п. 1 ст. 656 ЦК). Договір оренди, так само як і договір продажу підприємства, повинен бути укладений у письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами. Договір, укладений з порушенням цих вимог, є недійсним і не підлягає реєстрації. Договір оренди підприємства набуває чинності з моменту його державної реєстрації (ст. 658 ЦК). За договором довірчого управління підприємством як майновим комплексом засновник (власник підприємства) передає довірчому керуючому підприємство в довірче управління, а останній зобов'язується здійснювати управління підприємством в інтересах засновника або вказаної ним особи (вигодонабувача). При цьому право власності на підприємство зберігається за засновником (п. 1 ст. 1012, п. 1 ст. 1013 ЦК). При вирішенні питання про державну реєстрацію договору довірчого управління підприємством враховуються обмеження, встановлені ЦК щодо об'єктів довірчого управління та суб'єктного складу договору. Не можуть бути об'єктами довірчого управління майнові комплекси, закріплені за державними або муніципальними унітарними підприємствами на праві господарського відання або оперативного управління (казенні підприємства) (ст. 1013 ЦК). Засновник довірчого управління повинен бути власником підприємства, за винятком установи довірчого управління на підставі закону (ст. 1014 ЦК). В якості довірчого керуючого можуть виступати тільки індивідуальний підприємець або комерційна організація, за винятком унітарного підприємства. Ця вимога не поширюється на випадки, коли довірче управління здійснюється з підстав, передбачених законом. Встановлено також заборону на передачу майна в довірче управління державним органам та органам місцевого самоврядування (ст. 1015 ЦК). Договір довірчого управління підприємством, як і всякий цивільно - правовий договір, вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди з усіх його істотних умов (ст. 432 ЦК). Безпосередньо в ЦК міститься вказівка на наступні істотні умови договору довірчого управління: склад майна, переданого в довірче управління; найменування юридичної особи або ім'я громадянина, що є засновником управління та / або вигодонабувачем; розмір і форма винагороди управителя, якщо виплата винагороди передбачена договором; термін дії договору (п. 1 ст. 1016 ЦК). До форми договору довірчого управління підприємством застосовуються правила, передбачені для договору продажу підприємства (ст. 560 ЦК). Передача підприємства в іпотеку допускається за наявності згоди власника майна, що відноситься до підприємства, або уповноваженого ним органу. Якщо інше не буде передбачено договором іпотеки, до складу закладеного комплексу входять матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировина, готова продукція, права вимоги, виняткові права. Разом з тим на належне заставодавцю право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться підприємство, право застави не поширюється. При зверненні стягнення на таке підприємство особа, яка придбаває це майно у власність, набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник (заставник) нерухомого майна (ст. 69, 70 ФЗ "Про іпотеку (заставу нерухомості) "). Склад переданого в іпотеку майнового комплексу та оцінка його вартості повинні визначатися на основі його повної інвентаризації. Обов'язковими додатками до договору про іпотеку є акт інвентаризації, бухгалтерський баланс і висновок незалежного аудитора про склад і вартість майна, що відноситься до підприємства. При недотриманні цієї вимоги договір іпотеки є недійсним. Іпотекою підприємства може бути забезпечене тільки грошове зобов'язання, що підлягає виконанню не раніше ніж через рік після укладення договору про іпотеку. Однак та обставина, що іпотекою підприємства забезпечується зобов'язання з менш тривалим терміном виконання, не може служити підставою для відмови в державній реєстрації договору іпотеки. У цьому випадку право на звернення стягнення на предмет іпотеки за невиконаним зобов'язанням виникає у заставодержателя після закінчення року з моменту укладення договору про іпотеку (ст. 71 ФЗ "Про іпотеку (заставу нерухомості)"). При іпотеці підприємства стягнення на заставлене майно може бути звернено виключно за рішенням суду. Право власності на підприємство переходить до покупця, який купує предмет іпотеки на прилюдних торгах, з моменту державної реєстрації права власності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5. Інші договори, об'єктом яких є підприємство " |
||
|
||