| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Житлово-будівельні та житлові кооперативи і задоволення житлових потреб громадян |
||
|
Житлово-будівельні (ЖБК) та житлові (РК) кооперативи в 50 - 80-х роках минулого століття мали в нашій країні значного поширення. Вони створювалися і функціонували як добровільні об'єднання громадян, створені ними з метою поліпшення своїх житлових умов за рахунок власних коштів і при менш жорстких вимогах держави до визначення нужденності і норм надання житла. У зв'язку з появою різних можливостей задоволення житлової потреби шляхом використання грошових коштів громадян для безпосереднього придбання ними житла у власність, в тому числі за допомогою безоплатних субсидій, іпотечних кредитів тощо, обсяги житлово- кооперативного будівництва та створення нових кооперативів скоротилися. Крім того, п. 4 ст. 218 ГК (а раніше - нормами законів про власність) встановлено правило про те, що член житлового або житлово-будівельного кооперативу, повністю виплатив пайовий внесок за квартиру, стає її власником (одночасно набуваючи також частку в праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку). У результаті саме існування таких споживчих кооперативів придбало тимчасовий характер. Тому раніше діючим Законом РФ від 15 червня 1996 р. N 72-ФЗ "Про товариства власників житла" було передбачено перетворення житлових та житлово-будівельних кооперативів у зазначені товариства, якщо в кооперативі хоча б один його член виплатив пай і став власником квартири. У літературі з'явилося навіть думку про те, що товариства власників житла, як "більш сучасне юридичну освіту, відповідне нинішнім ринковим відносинам", повинні повністю замінити собою житлові кооперативи (1). --- (1) Див: Кічіхін А.Н., Мартковіч І.Б., Щербакова Н.А. Указ. соч. С. 71. Проте насправді всі ці нововведення не зробили принципового впливу на існування наявних ЖБК. Житлові кооперативи збереглися в якості однієї з організаційно-правових форм об'єднання громадян, які бажають поліпшити свої житлові умови за рахунок власних коштів. Невипадково панівним в літературі став більш обережний підхід, згідно з яким "житлові відносини в кооперативі зберігаються" ще на дуже довгий час (1). Підтвердженням обгрунтованості цієї позиції стало і розгорнуте регулювання правового становища житлових кооперативів та їх учасників (членів) в новому ЖК. --- (1) Див: Толстой Ю.К. Житлове право. С. 35. Для сучасних ЖК і ЖБК збереглося правило про те, що член такого кооперативу, повністю виплатив пайовий внесок, набуває право власності на житлове приміщення в багатоквартирному будинку і стає учасником спільної власності щодо спільного майна такого будинку (ст. 129 ЖК, п. 4 ст. 218 ЦК). Однак створення при цьому товариства власників житла або перетворення в цю організаційно-правову форму житлового кооперативу тепер не є обов'язковим: члени кооперативу, які стали власниками приміщень у багатоквартирному будинку, за своїм вибором можуть реорганізувати його в товариство власників житла, але має право також керувати ним як безпосередньо , так і шляхом створення для цих цілей споживчого кооперативу (у тому числі житлового, з чого прямо випливає можливість збереження колишнього кооперативу при відповідному видоизменении цілей його діяльності) або укладення договору з керуючою організацією (ст. 122, ч. 2 ст. 161 ЖК) . З точки зору житлових відносин тут в будь-якому випадку необхідно мати на увазі важливе значення моменту повної сплати пайового внеску членом житлового (житлово-будівельного) кооперативу: до його настання член кооперативу має право володіння і користування (а почасти - і розпорядження) наданим йому житлом, тоді як після цього він стає власником житлового приміщення, а правовідносини користування кооперативним житлом припиняються (1). Отже, дані житлові правовідносини завжди носять тимчасовий (терміновий) характер. --- (1) За своєю юридичною природою право володіння і користування члена кооперативу наданим йому кооперативним житловим приміщенням є не речовим, а корпоративним, бо має не абсолютний, а відносний характер, і подібно праву наймача житла за договором найму комерційного не відповідає іншим необхідним ознаками речових прав - див. § 1 гл. 18 і § 1 гл. 23 т. II цього підручника. Крім того, членами житлових (житлово-будівельних) кооперативів можуть ставати не тільки громадяни, а й юридичні особи (ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 111 ЖК). Але при цьому зберігається встановлене законом цільове призначення житлових приміщень, які можуть використовуватися лише для проживання громадян. Таким чином, і юридичні особи як члени названих споживчих кооперативів (а після виплати ними пайових внесків - і як власники житла) можуть використовувати отримані ними житлові приміщення виключно для цих цілей, тобто шляхом подальшого надання їх громадянам за договорами житлового найму або безоплатного користування (у тому числі, наприклад, своїм працівникам за трудовими договорами). Для членства в житловому (житлово-будівельному) кооперативі закон не встановлює більш-яких адміністративно-правових передумов (зокрема, у вигляді потреби в наданні житла та стану на житловому обліку або у формі згоди органу місцевого самоврядування або якого-небудь іншого органу публічної влади). Необхідно лише заяву про прийом в члени кооперативу та позитивне рішення про це спочатку правління кооперативу, а потім затвердження цього рішення загальними зборами, а також сплата вступного внеску (ст. 121 ЖК). Але оскільки члени такого кооперативу своїми коштами беруть участь у будівництві (реконструкції) або придбання багатоквартирного житлового будинку, а також у його подальшому утриманні, ця форма задоволення житлових потреб залишається доступною для порівняно забезпечених громадян. За деякими категоріями громадян закон визнає переважне право на вступ до житлові кооперативи, створені за сприяння органів публічної влади (ч. 2 ст. 111 ЖК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Житлово-будівельні та житлові кооперативи і задоволення житлових потреб громадян " |
||
|
||