| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.3. Неправові засоби регулювання міжнародних торгових відносин |
||
|
З метою подолання виникаючих у зв'язку з цим проблем деякі сучасні міжнародні організації поставили перед собою завдання узагальнення подібних правил, їх класифікації та тлумачення. Найбільшу популярність серед них отримала діяльність Міжнародної торгової палати (МТП). Одним з напрямків діяльності МТП є розробка стандартів, ділових звичаїв та інших уніфікованих правил, визначень і умов в області зовнішньої торгівлі. До теперішнього часу Міжнародною торговою палатою було прийнято кілька десятків документів такого роду. Одним з найбільш важливих актів МТП, що забезпечують в даний час однакове розуміння і застосування основних принципів міжнародних торговельних відносин, є Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (ІНКОТЕРМС). Цей документ вперше був опублікований Міжнародної торгової датою в 1936 р. Згодом МТП вносила до нього зміни і доповнення в 1953, 1967, 1976, 1980 роках. Остання редакція ІНКОТЕРМС була прийнята в 2000 р. з метою пристосування цих міжнародних правил до зростаючого використанню коштів комп'ютерного зв'язку при складанні різних торгових документів і произошли в останні роки зміни традиційних способів транспортування товарів. Вміщені в ІНКОТЕРМС терміни включають так звані базисні умови поставок. Вони обумовлюють розподіл прав і обов'язків між продавцем і покупцем при укладенні та виконанні ними договорів міжнародної купівлі-продажу товарів. У всіх термінах базисні умови поставки згруповані по десяти основних напрямках таким чином, що обов'язки продавця «дзеркально» відповідають відповідні обов'язки покупця. ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р. містить правила тлумачення 13 торгових термінів. Всі вони мають коротке найменування (FCA, DDP, EXW і т. д.), що представляє собою абревіатуру їх назви англійською мовою. Вміщені в термінах правила можуть застосовуватися до постачання всіх видів товарів при їх перевезенні повітряним, водним, автомобільним, залізничним або змішаним видом транспорту. При цьому, однак, слід мати на увазі, що радий термінів (FAS, FOB, CFR, СIF, DES, DEQ) може бути використаний лише при укладенні контрактів, що передбачають перевезення вантажів у рамках морських або інших водних просторів. Усі терміни, що містяться в ІНКОТЕРМС, розділені на чотири групи. Перша з цих груп, група «Е» - передбачає, що продавець надає товари покупцеві безпосередньо в своїх приміщеннях: EXW (із заводу). Згідно термінам другої групи - групи «F» - продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевізника, найнятого покупцем, у погодженому географічному пункті: FCA (франко-перевізник), FAS (вільно уздовж борту судна); FOB (вільно на борту). Відповідно до термінів третьої групи - групи «С» - продавець сам зобов'язується укласти договір перевезення. При цьому, однак, він не несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, а також будь-які інші додаткові витрати після навантаження товару на транспортний засіб: CFR (вартість і фрахт); CIF (вартість страхування і фрахт); СРТ (перевезення оплачено до); CIP (перевезення та страхування оплачені до). Нарешті, терміни четвертої групи - групи «D» - передбачають, що продавець несе всі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товарів у країну призначення: DAF (поставка на кордоні), DES (поставка з судна); DEQ (поставка з причалу); DDU (поставка без оплати митних зборів); DDP (поставка з оплатою митних зборів). Міжнародні правила тлумачення торгових термінів носять рекомендаційний характер. Тому сторони договору вправі, залежно від виду транспорту або характеру взаємовідносин між собою, вибрати будь-яку схему зовнішньоторговельної операції, пропоновану ІНКОТЕРМС і скласти на її основі договір, або ж не використовувати положення цього документа зовсім. У Правилах підкреслюється, що комерсанти, бажаючі їх використовувати, повинні спеціально обумовлювати в контрактах, що їх договори будуть регулюватися положеннями ІНКОТЕРМС у відповідній редакції. Якщо ж окремі питання прописуються сторонами в договорі інакше, ніж в ІНКОТЕРМС, то такі положення повинні бути повністю включені в контракт. У числі інших важливих документів Міжнародної торгової палати, присвячених уніфікації торговельних звичаїв і звичаїв, можна назвати Уніфіковані правила по договірних гарантіях в редакції 1978 р., Уніфіковані правила по інкасо в редакції 1995 р. і Унірованние правила і звичаї для документарних акредитивів у редакції 1994 Перший із зазначених актів МТП, як і ІНКОТЕРМС, може бути застосований для регулювання міжнародних торгових відносин тільки при наявності явно вираженої згоди з цим учасників угоди. Два інших будуть обов'язковими для сторін контракту при відсутності їх угоди про зворотне і у випадку несуперечливий положень цих документів нормам відповідного національного законодавства і / або іншим документам нормативно-правового характеру. Менш відомі такі документи прийняті в нас цікавить області, як Уніфіковані правила для змішаного транспортного документа 1975 р., Застереження про форс-мажор і утрудненнях 1985 р., Уніфіковані правила поведінки при міжнародній передачі торгових даних засобами комп'ютерного зв'язку 1988 р. і ряд інших. У числі найважливіших неправових актів, прийнятих, іншими міжнародними організаціями в галузі регулювання зовнішньоторговельних відносин, слід виділити Принципи міжнародних комерційних договорів, розроблені Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА) в 1994 р. Метою цього документа є встановлення збалансованого зводу призначених для використання у всьому світі, незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов країн, де вони будуть застосовуватися. Це відображено як у формі подання Принципів (їх розробники навмисно прагнули уникнути використання термінології, властивої будь-якої однієї правовій системі), так і в загальній політиці, що лежить в основі даного нормативного акту. За своїм змістом Принципи УНІДРУА є досить об'ємним документом, враховує постійні зміни, що відбуваються у світі в результаті розвитку технології й економіки та торкаються практику зовнішньоторговельної діяльності. У них, зокрема, знайшли відображення норми, присвячені регулюванню загальних положень у сфері договірних зобов'язань, процедурі укладення договору, його змісту, виконанню і невиконанню, визначенню дійсності зовнішньоторговельного контракту і його тлумаченню. Принципи УНІДРУА підлягають застосуванню у випадку, якщо сторони погодилися, що їхній договір буде регулюватися нормами цього документа, а також коли в якості регулятора відносин, що виникають за зовнішньоторговельною угодою, сторони називають «загальні принципи права» або аналогічні положення. Крім того, принципи УНІДРУА можуть використовуватися для тлумачення і заповнення змісту міжнародних уніфікованих правових документів і для вирішення проблем, що виникають в ситуаціях, коли встановити відповідну норму застосовного права виявляється неможливим. При розробці та укладанні зовнішньоекономічних контрактів необхідно мати на увазі, що в даний час міжнародна торгівля багатьма готовими виробами та обладнанням здійснюється на основі типових проформ договорів і загальних умов поставки окремих видів товарів. Велике число загальних умов продажу товарів і типових проформ договорів було розроблено робочими групами під егідою Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН. Найбільш відомими серед них є Загальні умови експортних поставок машинного обладнання 1955 р., Загальні умови експортних поставок і монтажу машинного обладнання 1957 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "8.3. Неправові засоби регулювання міжнародних торгових відносин" |
||
|
||