« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
Відповідальність банків за порушення зобов'язань при розрахунках по інкасо
|
Відповідно до п. 3 ст. 874 ЦК у разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк-емітент несе перед ним відповідальність на підставах і в розмірі, які передбачені гл. 25 ГК; якщо невиконання або неналежне виконання доручення клієнта мало місце у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком, відповідальність перед клієнтом може бути покладена на цей банк. При розрахунках по інкасо для банку-емітента, обслуговуючого одержувача грошових коштів, невиконання або неналежне виконання платіжного вимоги або інкасового доручення останнього є порушенням зобов'язань за договором банківського рахунку, за яким банк зобов'язаний виконати розпорядження власника рахунку про проведенні операцій по рахунку (п. 1 ст. 845 ЦК). А невиконання або неналежне виконання боржником договірного зобов'язання тягне за собою, як відомо, обов'язок останнього відшкодувати кредиторові завдані збитки (ст. ст. 15, 393 ЦК). У цьому плані міститься у п. 3 ст. 874 ГК норма про відповідальність банку-емітента (як загальне правило) за невиконання або неналежне виконання платіжного вимоги або інкасового доручення клієнта банку, включаючи і ті випадки, коли причиною невиконання або неналежного виконання зазначених розрахункових документів стало порушення правил здійснення розрахункових операцій з боку виконуючого банку , повністю кореспондується загальним положенням про відповідальність боржника за порушення зобов'язання. Правда, кваліфікація випадків невиконання або неналежного виконання платіжних вимог і інкасових доручень клієнта банку-емітента в якості порушень зобов'язань банку за договором банківського рахунку не дозволяє застосовувати до відповідних правовідносин крім збитків таку міру відповідальності, як законна неустойка , передбачена ст. 856 ГК. Справа в тому, що зазначена законна неустойка розрахована лише на певне коло порушень зобов'язань за договором банківського рахунку - несвоєчасне зарахування на рахунок надійшли клієнтові грошових коштів, необгрунтоване списання коштів з рахунку, невиконання вказівок клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку або про їх видачу з рахунку , - в який, як видно, не входить таке порушення зобов'язань за договором банківського рахунку, як невиконання вказівок клієнта про отримання грошових коштів з платника. Необхідно також звернути увагу на виявлену судово-арбітражної практикою стосовно аналізованої формі безготівкових розрахунків (розрахунки по інкасо) специфіку неналежного виконання доручення клієнта банку у вигляді несвоєчасного здійснення відповідної банківської операції. Ілюстрацією до сказаного може служити наступний приклад. Одержувач коштів звернувся до арбітражного суду з позовною вимогою про відшкодування обслуговуючим його банком збитків, що виникли внаслідок прострочення виконання платіжної вимоги, яку було виконано і кошти за яким були зараховані на рахунок позивача через 15 днів після зафіксованої дати передачі зазначеного розрахункового документа банку. Оскільки розрахунки проводилися з платником, що знаходиться в іншій області, позивач вважав, що безготівкові розрахунки мають бути зроблено в строк, встановлений ст. 80 Федерального закону "Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)". Відповідно до вимог норми цієї статті загальний термін безготівкових розрахунків не повинен перевищувати п'яти операційних днів у межах Російської Федерації. Однак при проведенні розрахунків у формі інкасо банки виконують ряд дій, не пов'язаних із самим перерахуванням коштів: по напрямку платіжних вимог до місця платежу, пред'явленні їх до акцепту і т.п. Виходячи з цього арбітражний суд у рішенні вказав на те, що в даному випадку при визначенні терміну, в межах якого банк отримувача коштів зобов'язаний забезпечити зарахування коштів на рахунок одержувача, слід брати до уваги терміни здійснення операцій по рахунках (ст. 849 ЦК), терміни проходження документів, які направляються банку платника, а також строки, встановлені банківськими правилами для акцепту цих документів платником. Оскільки позивач не враховував зазначених вище термінів і не виключив із загального терміну неробочі дні (які не є операційними), арбітражний суд дійшов висновку про відсутність факту прострочення виконання платіжної вимоги з боку банку-відповідача "* ". --- "*" Див: Огляд практики розгляду спорів, пов'язаних з використанням акредитивної і інкасової форм розрахунків (п. 16) (Інформаційний лист Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 15 січня 1999 р. N 39). Що стосується виконуючого банку, то на нього може бути покладена відповідальність перед клієнтом тільки в тому випадку, якщо невиконання або неналежне виконання платіжного вимоги або інкасового доручення клієнта мало місце у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій саме з боку виконуючого банку (п. 3 ст. 874 ЦК).
|
« Попередня |
|
Наступна » |
= Перейти до змісту підручника = |
|
Інформація, релевантна " Відповідальність банків за порушення зобов'язань при розрахунках по інкасо " |
- 6. Відповідальність банків за порушення зобов'язань при розрахунках по інкасо
Відповідно до п. 3 ст. 874 ЦК у разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк-емітент несе перед ним майнову відповідальність за загальними нормами гл. 25 ГК; якщо невиконання або неналежне виконання доручення клієнта мало місце у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком, відповідальність перед клієнтом може бути покладена на
- § 4. Розрахункові операції комерційних банків
Юридична природа розрахунків. Розрахунки, або розрахункові операції - це акти руху грошей, динаміка фінансів. Окремий випадок розрахунків - платежі за товари, роботи, послуги, виплата заробітної плати, видача стипендії. Але розрахунки - це не тільки власне платежі, це всі операції з передачі грошей від однієї особи іншій особі, тобто все, що пов'язано з рухом грошей: безповоротне фінансування,
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
- О
"Обгортувальні" ліцензії XII, 50, § 1 (3) - с. 26 Облігаторне перестрахування XIV, 59, § 2 (4) - с. 319 Облігація - іменна О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 - поняття О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 407 - представницькою О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 - сурогат О. XIV, 60, § 1 (3) - с. 407 - емітент О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 облигационера XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 Громадське харчування
- 3. Розрахунки за договором купівлі - продажу (в аспекті взаємовідносин з банками)
Правове регулювання розрахунків Правовідносини, пов'язані із здійсненням розрахунків, в даний час регулюються ЦК (гл. 46, ст. 861 - 885), іншими федеральними законами, а також виданими відповідно до них банківськими правилами. Для того щоб оцінити суть змін, внесених нині чинним ГК в правове регулювання розрахункових відносин, досить згадати, що в ГК РРФСР 1964
- 5. Відповідальність сторін за договором банківського рахунку
У гол. 45 ГК є спеціальне правило про відповідальність банку за неналежне здійснення операцій по рахунку. Відповідно до ст. 856 ГК у випадках несвоєчасного зарахування на рахунок надійшли клієнтові грошових коштів або їх необгрунтованого списання банком з рахунку, а також невиконання вказівок клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку або про їх видачу з рахунку банк зобов'язаний сплатити
- 2 . Розвиток банківських розрахунків у вітчизняному законодавстві
Як зазначалося раніше, російське дореволюційне законодавство забезпечувало правове регулювання різних форм банківських розрахунків: розрахунки платіжними дорученнями (банківський переказ); розрахунки по інкасо; розрахунки чеками. У цьому зв'язку Г.Ф. Шершеневич писав: "Нашому законодавству поняття про переклади відомо: при визначенні підсудності комерційних суден до відомства останніх віднесені
- § 2. Уніфіковані правила міжнародних розрахунків
У відповідності зі сформованою практикою в даний час застосовуються такі основні форми міжнародних розрахунків: документарний акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок. Крім того, використовуються розрахунки з використанням векселів і чеків. З міжнародними розрахунками тісно пов'язані гарантійні операції банків щодо окремих формам розрахунків (наприклад інкасо, аванс, відкритий рахунок) -
- 5.14. Розрахункові і кредитні правовідносини
Загальні положення Договірні зобов'язання, учасниками яких виступають державні та інші підприємства та організації, зазвичай є грошовими і породжують два взаємообумовлених зустрічних зобов'язання: з одного боку - передачу речі, надання послуг, виробництво робіт і т.д., а з іншого - оплату переданої речі, наданої послуги або виробленої роботи. Отже, основним
- § 3. Реорганізація і ліквідація комерційних організацій
Реорганізація комерційних організацій. Реорганізація комерційних організації як юридичних осіб здійснюється у формах: злиття декількох комерційних організацій в одну; приєднання однієї комерційної організації до іншої; поділу комерційної організації на кілька нових; виділення зі складу комерційної організації іншої комерційної організації; перетворення комерційної
|