| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Відповідальність за ушкодження здоров'я і заподіяння смерті |
||
|
1. Шкода, заподіяна особистості громадянина, не може бути відшкодована в натурі. Тому при ушкодженні здоров'я відшкодуванню підлягає не сам заподіяну шкоду (каліцтво чи інше ушкодження здоров'я), а виниклий майновий збиток у вигляді втраченого потерпілим заробітку (доходу), який він мав або міг мати, і додатково понесені витрати, викликані ушкодженням; компенсується також немайнову (моральну) шкоду. Обсяг і розмір шкоди, належного потерпілому, можуть бути збільшені законом або договором (п. 3 ст. 1085 ЦК). 2. Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню у зв'язку з втратою або зменшенням заробітку, визначається в залежності від наступних факторів: середній місячний заробіток (дохід) до каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або до втрати працездатності; ступінь (відсоток) втрати професійної працездатності або ступінь (відсоток) втрати загальної працездатності при відсутності професійної працездатності. Наприклад, середньомісячний заробіток до ушкодження здоров'я становив 5000 руб.; Ступінь втрати професійної працездатності встановлена в розмірі 60%. Розмір відшкодування складе 3000 руб. (5000 руб. X 60%). До складу втраченого заробітку (доходу) потерпілого включаються всі види оплати його праці за трудовими і цивільно-правовими договорами за місцем основної роботи і за сумісництвом, доходи від підприємницької діяльності, авторські гонорари, що обкладаються прибутковим податком. Не враховуються виплати одноразового характеру, наприклад компенсація за невикористану відпустку. Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого підраховується шляхом ділення загальної суми його заробітку (доходу) за 12 місяців роботи, що передували ушкодженню здоров'я, на 12. У разі, коли потерпілий до часу заподіяння шкоди працював менше 12 місяців, середньомісячний заробіток (дохід) підраховується шляхом ділення загальної суми заробітку (доходу) за фактично відпрацьований число місяців, що передували ушкодженню здоров'я, на кількість цих місяців. Не повністю опрацьовані потерпілим місяці за його бажанням замінюються попередніми повністю проробленими місяцями або виключаються з підрахунку при неможливості їх заміни. Якщо потерпілий на момент заподіяння шкоди не працював, за його бажанням враховується заробіток до звільнення або звичайний розмір винагороди працівника його кваліфікації у цій місцевості, але не менше встановленої законом величини прожиткового мінімуму працездатного населення в цілому по Російській Федерації. Якщо в заробітку (доході) потерпілого до заподіяння йому ушкодження здоров'я відбулися стійкі зміни, що покращують його майновий стан, то при визначенні його середньомісячного заробітку (доходу) враховується тільки заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни. На практиці стійка зміна заробітку можливо у зв'язку з переведенням на більш високооплачувану роботу, закінченням навчального закладу за фахом і т.п. Ступінь втрати професійної працездатності потерпілого при виконанні трудових обов'язків визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), а в інших випадках - судово-медичною експертизою. Якщо шкода була заподіяна малолітньому, яка не досягла 14 років, або неповнолітній у віці від 14 до 18 років, які не мають заробітку (доходу), то особа, відповідальна за заподіяння шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому (за досягненні 14 років) шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з встановленої законом величини прожиткового мінімуму працездатного населення в цілому по Російській Федерації. Якщо до часу ушкодження його здоров'я неповнолітній мав заробіток, то шкода відшкодовується виходячи з розміру цього заробітку, але не нижче встановленої законом величини прожиткового мінімуму трудового населення в цілому по Російській Федерації. Після початку трудової діяльності неповнолітній, здоров'ю якого був раніше заподіяно шкоду, має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди виходячи з одержуваного ним заробітку, але не нижче розміру винагороди, встановленого за займаної ним посади, або заробітку працівника тієї ж кваліфікації за місцем його роботи. Додатково понесені витрати, викликані ушкодженням здоров'я, відшкодовуються, якщо потерпілий потребує певних видах допомоги та догляду і не має права на їх безкоштовне отримання. До додаткових належать витрати на лікування, придбання ліків, протезування, санаторно-курортне лікування, включаючи оплату проїзду потерпілого, а в необхідних випадках також супроводжуючої його особи, до місця лікування і назад, підготовку до іншої професії та інш. Витрати на додаткове харчування визначаються на підставі довідки медичної установи про раціоні додаткового живлення та довідки про ціни на продукти, що склалися в тій місцевості, в якій потерпілий зазнав ці витрати. Якщо потерпілий потребує спеціальних транспортних засобах, то шкода відшкодовується в межах вартості того транспортного засобу, який показано МСЕК. Потерпілий має право на відшкодування витрат на догляд (спеціальний медичний і побутовий) незалежно від того, ким він здійснювався, і понесені витрати фактично. Розмір витрат на санаторно-курортне лікування визначається на підставі рахунків та інших документів або згідно з цінами в тій місцевості, в якій потерпілий зазнав ці витрати. Немайнову (моральну) шкоду компенсується у грошовій формі. Розмір компенсації визначається судом. До уваги приймаються характер і ступінь заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань і ступінь вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою компенсації шкоди (ч. 2 ст. 151, п. 2 ст. 1101 ЦК). Компенсація виплачується понад відшкодування майнової шкоди. 3. Заподіяння смерті громадянину-годувальнику завдає майновий збиток особам, що втратили у зв'язку з цим можливість отримати від нього утримання. Ці особи і є потерпілими у цивільно-правовому сенсі. Згідно п. 1 ст. 1088 ЦК до них відносяться: 1) непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Непрацездатними визнаються особи пенсійного віку чи визнані у встановленому порядку інвалідами і неповнолітні. Тривалість стану утриманні не має значення; 2) дитина померлого, яка народилася після його смерті, якщо зачаття відбулося за життя годувальника, і батьківство померлого підтверджено записом у свідоцтві про народження дитини; 3) один з батьків, чоловік або інший член сім'ї незалежно від його працездатності, який не працює і зайнятий доглядом за що перебували на утриманні померлого його дітьми, онуками, братами, сестрами, що не досягли 14 років або хоч і досягли вказаного віку, але за висновком медичних органів нужденними за станом здоров'я в сторонньому догляді. Зазначена особа, що стало непрацездатним в період догляду, зберігає право на відшкодування шкоди після закінчення догляду за малолітньою; 4) особи, які перебувають на утриманні померлого і стали непрацездатними протягом п'яти років після його смерті. Особам, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, шкода відшкодовується у розмірі тієї частки доходу померлого, яку вони отримували або мали право отримувати на своє утримання за його життя (п. 1 ст. 1089 ЦК). До складу доходів померлого включаються заробіток, пенсія, довічне утримання, аліменти та інші подібні виплати. Для визначення розміру відшкодування з середньомісячного доходу померлого віднімається частка, що припадає на нього самого і працездатних громадян, які перебували на утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, а залишок ділиться на число громадян, які мають право на відшкодування. Шкода відшкодовується протягом певного часу: неповнолітнім - до досягнення 18 років; учням старше 18 років - до закінчення навчання в навчальних закладах за очною формою навчання, але не більше ніж до 23 років; жінкам старше 55 років та чоловікам, старше 60 років - довічно; інвалідам - на строк інвалідності ; одному з батьків, дружину або іншому члену сім'ї, зайнятому відходом за які були на утриманні померлого його дітьми, онуками, братами, сестрами, - до досягнення ними 14 років або зміни стану здоров'я. Завдані смертю громадянина збиток може виражатися у витратах, пов'язаних з похованням померлого. Судова практика відносить до таких витрат оплату вартості стандартного пам'ятника, виготовлення та встановлення огорожі, витрати на поминки в розумних межах. Допомога на поховання, отримана громадянами, які зазнали ці витрати, в рахунок відшкодування шкоди не зараховується (абз. 2 ст. 1094 ЦК). Витрати на поховання відшкодовуються понесшему їх фактично особі (абз. 1 ст. 1094 ЦК). Заподіяння смерті громадянину тягне також заподіяння немайнової шкоди. Чинне законодавство не обмежує коло осіб, які можуть вимагати компенсацію моральної шкоди. Тому якщо суд дійде висновку про те, що в результаті загибелі особи моральна шкода заподіяна кільком особам (батькам, чоловіку, дітям, іншим родичам або членам сім'ї), то може прийняти рішення про стягнення компенсації на користь кожного із заявників. 4. Шкода, викликаний зменшенням працездатності або смертю потерпілого, відшкодовується щомісячними платежами. Але за наявності поважних причин суд з урахуванням можливостей заподіювача шкоди може на вимогу потерпілого-громадянина присудити йому належні платежі одноразово, але не більше ніж за три роки. Суми на відшкодування додаткових витрат можуть бути присуджені на майбутнє час у межах термінів, визначених на основі висновку медичної експертизи, і при необхідності попередньої оплати вартості відповідних послуг та майна. Встановлено спеціальні правила відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, у разі припинення юридичної особи, відповідальної за шкоду (ст. 1093 ЦК). У разі реорганізації юридичної особи обов'язок по виплаті відповідних платежів несе його правонаступник. Іноді юридична особа реорганізовано у формі поділу, і в роздільному балансі не вказано, яке з новостворених юридичних осіб має нести відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю працівника. Відповідно до п. 3 ст. 60 ГК в такому випадку всі знову виникли юридичні особи несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями реорганізованого юридичної особи перед його кредиторами. У разі ліквідації юридичної особи відповідні платежі повинні бути капіталізовані для виплати їх потерпілому. Платежі капіталізуються за правилами, встановленими законом або іншими правовими актами. В даний час цей порядок передбачений Постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР від 23 листопада 1927 "Про капіталізацію пенсій і платежів, належних з ліквідованих підприємств, за каліцтво або смерть" "*" (в ред. Від 8 жовтня 1929 р.), Постановою Уряду РФ від 17 листопада 2000 р. N 863 "Про затвердження Порядку внесення до Фонду соціального страхування Російської Федерації капіталізованих платежів при ліквідації юридичних осіб-страхувальників по обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" . Зазначені акти стосуються ліквідованих юридичних осіб-страхувальників по обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Ліквідаційна комісія розраховує розмір капіталізованих платежів у відповідності з методикою, яка затверджується Фондом соціального страхування РФ за погодженням з Федеральною службою з праці та зайнятості, і вносить їх, перераховуючи на рахунок страховика. Надалі страхова організація виплачує потерпілому відшкодування шкоди. --- "*" СЗ СРСР. 1927. N 65. Ст. 661. СЗ РФ. 2000. N 48. Ст. 4693. Якщо шкода була заподіяна життю або здоров'ю громадянина особою, з якою потерпілий не перебував у трудових відносинах, то у випадках невиплати або несвоєчасної виплати коштів з відшкодування шкоди на таку особу може бути покладено обов'язок по сплаті відсотків, встановлених ст. 395 ЦК (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 8 жовтня 1998 р. N 13/14 "Про практику застосування положень Цивільного кодексу Російської Федерації про відсотки за користування чужими коштами"). Розмір відсотків визначається яка у місці проживання потерпілого обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов'язання. При стягненні відсотків в судовому порядку суд може задовольнити вимогу позивача виходячи з облікової ставки банківського відсотка на день пред'явлення позову або на день винесення рішення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 6. Відповідальність за ушкодження здоров'я і заподіяння смерті " |
||
|
||