Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Поняття забезпечення належного виконання зобов'язань

Кожне зобов'язання грунтується на вірі кредитора в майбутнє виконання боржником дії, необхідного для задоволення інтересу кредитора. Подібна впевненість передусім базується на його переконаності в тому, що належне виконання цивільно-правових обов'язків забезпечується заходами цивільно-правового примусу у вигляді або заходів відповідальності, або заходів захисту. Разом з тим у багатьох випадках застосування даних державно-примусових заходів впливу на боржника недостатньо для задоволення майнових інтересів кредитора, права якої були порушені невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання боржником. Так, рішення суду про примусове стягнення боргу може виявитися нездійсненним через відсутність у боржника будь-якого майна.
Внаслідок цього в механізмі цивільно-правового регулювання використовуються особливі правові засоби, конструкції яких в різних правових системах створювалися спеціально для забезпечення виконання зобов'язань. Мета таких спеціальних правових засобів забезпечувального характеру полягає в попередньому забезпеченні майнових інтересів кредитора шляхом створення особливих гарантій належного виконання зобов'язання боржником. У сучасному російському цивільному законодавстві норми, що закріплюють конструкції подібних правових засобів забезпечення і складають у сукупності інститут забезпечення виконання зобов'язань, містяться у гл. 23 ГК (ст. ст. 329 - 381). Відповідно до п. 1 ст. 329 ГК виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, заставою, утриманням майна боржника, поручительством, банківською гарантією, завдатком та іншими способами, передбаченими законом або договором.
Як видно, перелік способів забезпечення виконання зобов'язань носить незамкнутий характер. Причому неустойку, заставу, утримання, поручительство, банківську гарантію, задаток можна віднести до спеціальних, нормативно описаним в гол. 23 ГК способів забезпечення виконання зобов'язань. Інші способи забезпечення виконання зобов'язань, передбачені законом або договором, але нормативно не описані в гл. 23 ГК, можна віднести до інших способів забезпечення виконання зобов'язань.
Сутність спеціальних способів забезпечення виконання зобов'язань можна пояснити наступним чином. Кредитор, вступаючи в зобов'язання і надаючи майно боржника, тим самим кредитує боржника. У свою чергу, кредитор може вимагати, щоб боржник або третя особа уклали з ним угоду, на підставі якого йому було б надано додаткове забезпечення у вигляді певної еквівалента зробленого ним надання, яке економічно виглядає як кредит - особистий або реальний. Як особистий, так і реальний кредит може бути наданий кредитору також в силу припису закону при настанні юридичних фактів, зазначених у ньому. Якщо поряд з боржником особисту відповідальність за його борг приймає на себе якесь третя особа, то має місце особистий кредит. Якщо ж з майна відомої особи виділяється окремий об'єкт, з вартості якого може бути надано задоволення кредитору у разі невиконання боржником зобов'язання, то має місце реальний кредит (1).
---
(1) Про сутність і правових формах особистого і реального кредиту див.: Хвостов В.М. Система римського права. М., 1996. С. 326 - 327.
Такі способи забезпечення виконання зобов'язань, як поручительство і банківська гарантія, є формами особистого кредиту, бо при їх встановленні кредитор керується принципом: вірю не тільки особи боржника, а й особистості поручителя (гаранта). У свою чергу, завдаток, застава, утримання як способи забезпечення виконання зобов'язань являють собою форми реального кредиту, бо при їх встановленні кредитор керується принципом: вірю не особистості боржника, а майну. Особливу природу має неустойка, яку відносять до способів забезпечення виконання зобов'язання, оскільки вона є додатковою санкцією по відношенню до основної загальної санкції за порушення зобов'язання - відшкодування збитків (ст. 393 ЦК). При встановленні неустойки закон і кредитор виходять із припущення про те, що, будучи пов'язаним загрозою строго певної додаткової майнової невигоди, боржник буде прагнути виконати зобов'язання належним чином. Погоджуючись із встановленням неустойки, кредитор також отримує певний додатковий особистий кредит від боржника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття забезпечення належного виконання зобов'язань "
  1. § 2. Принципи і гарантії виборчого права
    поняття "жителі муніципального освіти" та "корпус виборців муніципального освіти" не збігаються - корпус виборців у чисельному відношенні завжди буде вже, ніж сукупність місцевих жителів. Однак принцип загального виборчого права націлює на залучення до виборів найбільш діяльної частини місцевого населення. Для розкриття змісту названого принципу законодавцем
  2. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  3. § 4. Правовий режим цінних паперів
    поняття цінного паперу міститься в нормі ч. 1 ст. 142 ПС. У відповідності з даним визначенням цінним папером визнається документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. З наведеної дефініції з очевидністю випливає цілий ряд характерних рис цінного паперу.
  4. § 3. Виконання зобов'язань
    забезпеченню реального виконання (ст. 397, 398 ЦК), бо ці заходи не носять всеосяжного характеру і застосовуються лише в строго окреслених межах. Так, при невиконанні боржником обов'язку виготовити і передати річ у власність або у користування або надати послугу, виконати роботу кредитор має право в розумний строк доручити виконання зобов'язання третім особам за розумну ціну або
  5. § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
    поняття, відповідні трьох основних моментів в механізмі звернення стягнення на заставлене майно. До них відносяться: підстави звернення стягнення на заставлене майно, порядок звернення стягнення на заставлене майно, реалізація заставленого майна. До підстав звернення стягнення на заставлене майно ст. 348 ГК РФ відносить невиконання або неналежне виконання боржником
  6. § 1. Підряд
    забезпечення будівництва матеріалами і устаткуванням. Якщо сторони не досягли угоди про повне постачанні будівництва замовником, діє загальне правило ст. 745 ГК, за яким обов'язки забезпечити будівництво матеріалами, в тому числі деталями і конструкціями, несе підрядник. Як у всякому договорі, питання про ціну займає і в будівельному підряді значне місце. Тут є ряд умов
  7. § 1. Перевезення
    поняттям мореплавства судна. При цьому ст. 129 КТМ розуміє під мореплавністю не тільки належний технічний стан судна, але і те, що для безпечного перевезення певного вантажу воно повинно бути належним чином технічно оснащене, мати спеціальні пристрої і пристосування, бути придатним для плавання в певному районі, судновий екіпаж повинен бути укомплектований особами , що мають
  8. § 2. Розрахунки і кредитування
    поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
  9. § 3. Зберігання
    поняття обов'язку зберігача щодо забезпечення схоронності речі? Від яких видів небезпек необхідно зберегти річ? Очевидно, що забезпечення схоронності пов'язано з обов'язком зберегти майно, по-перше, від розкрадання третіми особами, по-друге, від псування і іншого ушкодження, так як зберігач зобов'язаний повернути річ у тому стані, в якому вона була прийнята на зберігання з урахуванням її природного
  10. § 9. Комерційна концесія
    поняття концесія (від латинського concessio - дозвіл) вживалося як договору, укладеного державою з приватним підприємцем, як правило іноземною фірмою, на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок. Сьогодні йому надано зовсім інший зміст. Відповідно до ст. 1027 ЦК за даним договором одна сторона (правовласник) зобов'язується надати іншій