| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Порядок укладання кредитного договору |
||
|
--- "*" Агарков М.М. Указ. соч. С. 21. Пізніше рішенням керівного органу банку про надання кредиту певного позичальникові, адресованому посадовим особам відповідного банку, стало надаватися значення акцепту пропозиції позичальника про видачу йому кредиту. Так, Я.А. Кунік прямо вказував: "Договір банківської позики у формі простого позичкового рахунку оформляється на основі заяви, що подається ссудополучателем на ім'я банку з додатком документа про залишки кредитуються товарно-матеріальних цінностей і термінових зобов'язань. Акцептом даної пропозиції служить розпорядження керуючого установою банку про надання кредиту" " * ". --- "*" Коментар до Цивільного кодексу РРФСР / Под ред. С.Н. Братуся, О.М. Садикова. С. 480. Правда, не всі автори, які писали про кредитному договорі в радянський період, поділяли цю позицію. Приміром, у О.С. Іоффе ми також знаходимо констатацію того факту, що питання про задоволення заявки позичальника (ссудополучателя) про видачу кредиту вирішує керівник установи банку: "... за її письмовим розпорядженням позика зараховується на розрахунковий рахунок кредитується організації та в облікових цілях фіксується в простому позичковому рахунку" "*". Однак, на думку О.С. Іоффе, вказане розпорядження керівника банківської установи не могло служити акцептом по заключаемому кредитному договору. З цього приводу він писав: "Якби розпорядча напис означала укладення договору, то, зменшивши суму кредиту порівняно із зазначеною в заяві підприємства, банк не був би зобов'язаний до її видачі, бо договір не вважається укладеним, коли акцепт не відповідає оферті. Насправді ж такий обов'язок у банку є, бо вона носить не договірний, а плановий характер " . --- "*" Іоффе О.С. Указ. соч. С. 678. Там же. С. 679. Погодьтеся, викладений підхід доктрини радянського періоду до оцінки розпорядження керівника установи банку є досить типовим прикладом додання фактичним діям, спрямованим на забезпечення належної роботи підрозділів банку з укладення та виконання кредитного договору, значення юридичних дій, що є складовою частиною існуючого в той час порядку укладання кредитних договорів. В даний час чинне законодавство і реальна банківська практика дозволяють виділити з усіх дій, що вживаються позичальником і кредитором з метою отримання (видачі) кредиту, яке б важливе значення вони ні мали для сторін кредитного договору, ті юридичні дії, які становлять встановлений законодавством порядок укладення кредитного договору. Наприклад, для банку надзвичайно важливе значення сьогодні мають дії його працівників, здійснювані в рамках попереднього контролю за фінансовим станом особи (громадянина або організації), що звернулася з проханням про видачу кредиту. Від правильності оцінки фінансового стану потенційного позичальника (до укладення кредитного договору і видачі кредиту) залежить ступінь ризику неповернення банку виданої суми кредиту і в кінцевому рахунку платоспроможність самого банку. Однак зазначені дії характеризуються спрямованістю на формування одностороннього волевиявлення банку і тому не можуть бути віднесені до юридичних дій сторін щодо укладання кредитного договору, який являє собою угоду, засноване на зустрічному волевиявленні обох сторін. Як відомо, порядок укладення договору полягає в тому, що одна зі сторін направляє іншій свою пропозицію про укладення договору (оферту), а інша сторона, отримавши оферту, за результатами її розгляду приймає пропозицію укласти договір (акцепт), про що повідомляє контрагента (п. 2 ст. 432 ЦК). Зазвичай власне процесу укладання договору передують переддоговірні контакти сторін. Таку роль при укладенні кредитного договору, як правило, виконують звернення позичальника в банк із заявою про видачу кредиту та розгляд банком цієї заяви. Нам вже доводилося відзначати, що в реальному банківській практиці переважна більшість кредитних договорів укладається шляхом підписання позичальником трафаретних бланків кредитного договору, що подаються банком (після заповнення тим же банком порожніх граф трафаретного тексту). Тому роль оферти зазвичай виконує такий текст договору, підписаний однією стороною і запропонований до підписання контрагенту. Тут можливі два варіанти: або банк передає позичальникові оформлений і підписаний банком проект договору, або вказаний трафаретний проект договору передається позичальникові в якості бланка (технічного тексту), який повинен бути оформлений позичальником або ж підписаний і представлений в банк на підпис останньому. У першому випадку роль боку, направляючої оферту, виконує банк, а подання позичальником підписаного ним договору в банк служить акцептом, у другому випадку в якості особи, що направляє оферту, має бути визнаний позичальник, а банк - стороною, акцепту умови кредитного договору. Виконання сторонами ролі відповідно оферента або акцептанта, незважаючи на те що на перший погляд послідовність їхніх дій носить технічний характер, має дуже важливе значення, оскільки договір вважається укладеним з моменту отримання акцепту, а в ролі акцептанта при різних варіантах укладення кредитного договору, як ми переконалися , може виступати як кредитор, так і позичальник, вірніше, той з них, який ставить свій підпис в оформленому і підписаному іншою стороною проект договору. Звичайно ж, не виключені й інші варіанти укладення кредитного договору. Наприклад, при тривалих і надійних договірних відносинах банку з певним позичальником, який є одночасно власником рахунку, що обслуговується цим банком, зустрічаються ситуації, коли кредит видається (грошова сума зараховується на рахунок або позичальникові відкривається позичковий рахунок і надається можливість здійснення розрахунків безпосередньо з цього позичкового рахунку) без оформлення тексту кредитного договору. У цьому випадку заява позичальника про видачу кредиту виконує роль оферти, акцептом ж будуть служити дії банку (конклюдентні дії) по виконанню умов оферти (зарахування коштів на банківський рахунок позичальника або відкриття позичкового рахунку). Правовою підставою для такого висновку слугує норма, яка міститься у п. 3 ст. 438 ГК РФ, згідно з якою вчинення особою, яка одержала оферту, у термін, встановлений для її акцепту, дій по виконанню зазначених у ній умов договору вважається акцептом, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не зазначено в оферті. У подібних ситуаціях для визнання кредитного договору укладеним зовсім не потрібно, щоб на банківський рахунок позичальника була зарахована вся сума кредиту, про яку було заявлено позичальником при його зверненні в банк. Для цього достатньо, щоб банк зарахував на банківський рахунок позичальника хоча б частину истребуемой суми кредиту або вчинив відповідний платіж з позичкового рахунку позичальника, оскільки такі дії банку також повинні вважатися акцептом. Такої думки дотримується і судово-арбітражна практика: згідно п. 58 Постанови пленумів Верховного Суду Російської Федерації і Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 1 липня 1996 р. N 6/8 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації" (далі - Постанова Пленумів ВР і ВАС РФ N 6/8) "*" для визнання відповідних дій адресата оферти акцептом не вимагається виконання умов оферти в повному обсязі. У цих цілях досить, щоб особа, яка отримала проект договору, приступила до його виконання на умовах, зазначених в проекті договору, і в домовлений для його акцепту термін. --- "*" Вісник ВАС РФ. 1996. N 9. С. 18. Іноді сторони кредитного договору обирають для себе кілька ускладнений порядок оформлення договірних відносин. Маються на увазі ситуації, коли контрагенти спочатку виробляють принципові засади своїх взаємин, оформляючи їх генеральною угодою про умови кредитування, що передбачає спрощений порядок укладання кредитних договорів, що оформляють видачу конкретних сум кредиту в рамках узгодженого ними генеральної угоди. У цьому випадку правовідносини сторін регулюються як умовами конкретних кредитних договорів, що представляють собою спеціальні умови, що стосуються кожної видаваної позичальникові конкретної суми кредиту, так і загальними умовами, що містяться в генеральній угоді. Прикладом такої структури договірних відносин може служити одна з різновидів кредитного договору, а саме угода про надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії. За легальному визначенню, що міститься у затвердженому Банком Росії Положенні про порядок надання (розміщення) кредитними організаціями грошових коштів та їх повернення (погашення) від 31 серпня 1998 р. N 54-П (далі - Положення N 54-П) "*", під відкриттям кредитної лінії розуміється укладення сторонами угоди (договору), на підставі якого клієнт-позичальник набуває право на одержання і використання протягом обумовленого терміну грошових коштів, при дотриманні однієї з наступних умов: а) загальна сума наданих клієнту-позичальнику грошових коштів не перевищує максимальний розмір (ліміт), визначений в угоді (договорі), званий лімітом видачі, б) в період дії угоди (договору) розмір одноразової заборгованості клієнта-позичальника не перевищує встановлений йому даною угодою (договором) ліміт - ліміт заборгованості. Умови і порядок відкриття клієнту-позичальнику кредитної лінії визначаються сторонами або в спеціальному генеральному (рамковій) угоді, або безпосередньо в договорі на надання (розміщення) грошових коштів (подп. 2 п. 2.2 Положення). --- "*" Зареєстровано в Мін'юсті Росії 29 вересня 1998 р. N 1619; діє в ред. Положення, затвердженого Банком Росії 27 липня 2001 р. N 144-П. Див: Довідкові правові системи. Очевидно, що в першому випадку (коли умови і порядок відкриття позичальнику кредитної лінії визначаються сторонами в спеціальному генеральній угоді) має місце складна структура договірних зв'язків сторін з надання позичальника. Кредитні правовідносини сторін опосередковуються двома договорами: генеральною угодою, визначальним принципові взаємовідносини сторін і встановлює ліміт видачі і (або) ліміт заборгованості за кредитами; кредитним договором, який регламентує видачу конкретних сум кредиту в рамках умов, передбачених генеральною угодою. У другому випадку (коли умови і порядок відкриття кредитної лінії визначаються сторонами безпосередньо в кредитному договорі) йдеться не про особливу структурі договірних зв'язків з кредитування, а про окрему різновиди кредитного договору, основною особливістю якого є кредитування позичальника шляхом відкриття кредитної лінії. В останньому випадку дії банку з надання позичальникові конкретних сум кредиту в межах ліміту видачі (ліміту заборгованості) не оформляються окремими кредитними договорами, а являють собою дії по виконанню зобов'язання банку, що випливає з кредитного договору. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Порядок укладання кредитного договору " |
||
|
||