Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
Ю.В. Чуфаровский. Юридична психологія. Навчальний посібник., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 4. Принципи юридичної психології


На необхідність виокремити і визначити основні принципи юридичної психології справедливо звертають увагу багато вчених, так як самостійність цієї науки підтверджує наявність принципів, на яких вона базується. Ці принципи, безумовно, пов'язані з предметом, системою і завданнями юридичної психології. У науковій літературі мають місце твердження про те, що принципи психології - це, як правило, її найбільш загальні закони *. Слід, однак, відзначити, що закони - це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами, а принципи-фундаментальні підстави науки і теорії, пізнавальної діяльності.
___
* Платонов К.К. Структура і розвиток особистості. М.. 1986, с. 183.

У переважній більшості робіт з психології та юриспруденції принципи науки лише перераховуються. Як правило, автори вказують принцип системності, єдності свідомості та діяльності, партійності і т. д. Виняток становлять, зокрема, монографія А.Н. Ткаченко * і тематичний збірник під редакцією Л.І. Анциферовой **. У більшості ж робіт з юридичної психології проблеми принципів авторами взагалі на зачіпалися. Лише в окремих роботах А.Р. Ратинова, А.В. Дулова й почасти Б.Я. Петелина обгрунтовується дію в юридичній психології принципів правосуддя (законність, демократичність, гуманізм).
___
* Ткаченко О.М. Принципи і категорії психології. Київ, 1979.
** Анциферова Л.І. Категорії матеріалістичний діалектики в психології. М., 1988.

Для того щоб нам все-таки визначити принципи юридичної психології, необхідно розібратися з етимологією цього поняття. Принцип (від лат. Principium - основа) - центральне поняття, логічне вираження пізнання, основна ідея, що пронизує систему знань і встановлює субординацію цього знання. Загальними принципами побудови будь-якої теорії, у тому числі і юридичної психології, є принципи зв'язку та розвитку, історизму, системності та причинності.
Нам також необхідно розібратися і з основними принципами діалектики, що проявляються в будь-якому пізнанні, в тому числі і в сфері юридичної психології. Общедіалектіческій принцип загального зв'язку і взаємодії, звичайно, є основоположним і в юридичній психології. У цьому принципі виражається матеріальність світу, яка обумовлює зв'язок усього з усім, в тому числі і між різними формами руху матерії; в основу цього принципу поставлено матеріальна єдність світу *. Під зв'язком А.Г. Спиркин розуміє загальний вираз залежності між явищами, відображення взаємообумовленості та існування, а також їх розвитку. Застосування принципу загального зв'язку і взаємодії в юридичній психології дозволяє пізнавати предмет цієї науки у взаємозв'язках і взаємодії з предметами інших наук, і в той же час є можливість відокремити його від суміжних предметів, досліджувати відносно відособлено і конкретно.
___
* Спиркин А.Г. Основи філософії. М., 1988. с. 154.

Діалектичними принципами пізнання, мають важливе значення, є принципи розвитку та історизму, які забезпечують вивчення явища з точки зору того, як воно колись виникло, які головні етапи у своєму розвитку проходило, ніж стало в даний час і чим буде в майбутньому. Діалектичний розвиток предмета юридичної психології характеризується спрямованістю, послідовністю, необоротністю, збереженням досягнутих результатів, наступністю, запереченням. Протягом всієї історії юридичної психології як науки, незважаючи на певні її підйоми і спади, чітко простежується все ж тенденції подальшого розвитку, експансія її в суміжні сфери знання і рух вперед. Згідно історизму соціальні явища характеризуються закономірним, спрямованим і необоротним розвитком, прогресивною тенденцією, боротьбою внутрішніх протиріч на кожному даному етапі історії. У юридичній психології принцип історизму - основа дослідження історії цієї науки, розвитку її предмета і системи, зокрема розвитку деформації психології правопорушника і т, д.
Принцип історизму діалектично пов'язаний з принципом розвитку й у психології означає рух форм психічного відображення від біологічно обумовлених елементарних форм (відчуттів, емоцій) до соціально обумовлених (самосвідомості), перетворення індивідуально-психологічних особливостей у властивості особистості *. У юридичній психології цей принцип конкретизується в дослідженні етіології протиправної поведінки індивіда і соціальних груп, психологічних засобів ресоціалізації особистості правопорушника.
___
* Платонов К.К. Система психології і теорія відображення. М., 1975, с. 253-254.

Зупинимося і на третьому принципі діалектики, використовуваному в юридичній психології, а саме на принципі причинності. Він пов'язаний з принципами загального зв'язку і розвитку, проявляється в одному з найважливіших видів зв'язку, зокрема генетичного зв'язку явищ, в якій одне (причина) за певних умов породжує інше (наслідок). Причинність як принцип пізнання дозволяє побачити загальність явищ, неминучість породження одних іншими і так - до безкінечності. Характеристикою причинності є зв'язок з часом і зі взаємодією.
У юридичній психології принцип причинності означає, що психічні явища, процеси і стани людини, психологія соціальних груп у сфері, регульованої правом, є вторинними утвореннями, причинно обумовленими об'єктивною дійсністю, і відображенням цієї дійсності. Він передбачає встановлення причин, що породили окреме явище. Вважається важливим принцип причинності в дослідженні психології правомірного і протиправної поведінки особистості, формування її правосвідомості, юридичного світогляду. На психологію особистості як правопорушника, так і законослухняної людини постійно впливає безліч економічних, політичних, ідеологічних, соціально-демографічних, психологічних та інших факторів. Одні з них сприяють формуванню позитивного ставлення до права, правовим нормам, прийняття їх як частини внутрішньої позиції особистості, інші можуть деформувати правосвідомість. Одні й ті ж фактори в той же час можуть діяти по-різному, часом полярно, залежно від особливостей особистості, ситуації, обсягу і виду інформації, часу дії.
Нам слід більш детально зупинитися і на принципі системності в пізнанні. У вітчизняній психології цей принцип пов'язаний з ім'ям Л.С. Виготського, який застосовував його до аналізу розвитку свідомості. Центральним у системному підході Л.С. Виготського є питання про природу і структуру свідомості, зміні міжфункціональних зв'язків і відносин свідомості.
Назва принципу системності, дане Л.С. Виготським («структурний») зберігалася в психології до кінця 70-х років. Цей принцип іноді називають системно-структурним, а іноді структурно-функціональним.
Велику роль у розвитку системного принципу в нашій психології в 70-80-х роках зіграв провідний вчений-психолог Б.Ф. Ломов. Він, правда, у своїх роботах вживав термін "системний підхід", спираючись на додатковий ряд принципів більш низького рівня *.
___
* Див: Ломов Б.Ф. Методологічні та теоретичні проблеми психології. М., 1984, с. 92-94.

Застосування принципу системності в юридичній психології означає такий підхід до психічних проявів особистості і соціальної групи в сфері, врегульованої правом, при якому окремі елементи предмета пізнання й дослідження розглядаються як взаємодіючі, взаємообумовлені, взаємопов'язані частини єдиного цілого. За допомогою цього принципу, як правило аналізується система науки юридичної психології, виділяються її нові структурні елементи. З іншого боку, принцип системності дозволяє розглянути юридичну психологію, що входить одночасно в дві інші системи більш високого рівня - в психологію і юриспруденцію. Даний принцип, його цілеспрямована реалізація забезпечує безперервний розвиток юридичної психології, дозволяє пов'язувати наявне знання з здобутим і прогнозованим, сприяє розвитку системи так званих пояснювальних принципів, а також виходячи з взаємозв'язку принципів, категорій, понять і законів цієї науки.
Розпочата спроба обгрунтувати специфіку прояву принципів діалектики в юридичній психології ще далека від досконалості. Однак без дослідження принципів, категорій, понять, законів подальша розробка цих теоретико-методологічних проблем юридичної психології неможлива.
У даній роботі нами зроблена спроба викладу галузевих принципів, притаманних юридичної психології.
У психологічній літературі перелік галузевих принципів дається різний. Так, Б.Д. Паригін, стосовно до соціальної психології виділяє принципи: 1) відбиття, 2) соціальної значущості, 3) спілкування, 4) розвитку *. Зазначена класифікація з боку вчених-психологів викликає суттєві зауваження.
___
* Див: Паригін Б.Д. Соціальна психологія як наука. Л., 1965, с. 81-84.

Відзначимо, що у вітчизняній психології проблема відображення досліджувалася не тільки стосовно до соціальної психології. Зокрема, А. Н. Леонтьєв, підкреслюючи важливість використання діалектики в пізнанні, говорив про поняття відбиття і його застосуванні в психології взагалі *, А.А. Смирнов, що присвятив ряд своїх робіт взаємозв'язку ленінської теорії відображення і психології, писав про відображення як знарядді сучасного психологічного дослідження пізнавальної діяльності людини **.
___
* Леонтьєв А.Н. Поняття відображення і його значення для психології. Хрестоматія з психології. Под.ред. Петровського А.В. М., 1977, с.53-61.
** Смирнов А.А. Ленінська теорія відображення і психологія. Вибрані психологічні праці. М., 1987, ч.1, с. 26-62.

Принцип соціальної значущості, про який писав Б. Д. Паригін, не розшифровує навіть самим автором. Принцип спілкування може розглядатися як соціально-психологічний, а принцип розвитку - як общепсихологический лише після певної конкретизації явища, що цікавить нас.
Ми вище вже говорили про розвиток як принципі діалектики, що застосовується в психологічному пізнанні. У більшості робіт з теорії та методології психології цей принцип трактується як психологічний. Принцип розвитку в психології іноді називають ще генетичним. Вказується, що з його допомогою пізнаються зміни психічних явищ, що правильна і повна характеристика любою психічного явища можлива лише тоді, коли одночасно з'ясовуються характерні його особливості в даний момент, історія або причини виникнення, можливі перспективи його наступних змін *. З урахуванням змісту психологічного принципу розвитку, можливо, варто називати його конкретизацію в психології генетичним принципом.
___
* Див: Загальна психологія (під ред. Богословського В.В., Ковальова А.Г., Степанова А.А.). С. 24-25

На нашу думку, принцип розвитку (генетичний принцип) має важливе значення і в юридичній психології. Застосування цього принципу має особливе значення при використанні спеціальних психологічних знань на практиці, зокрема для визначення механізму емоційної напруги, афективного стану у правопорушника в ситуації скоєння конкретного правопорушення.
Другим важливим общепсихологическим принципом, застосовуваним в юридичній психології, є принцип єдності свідомості і діяльності.
Цей принцип розуміння природи психічного, який вперше виділив С.Л. Рубінштейн (1934 р.), - один з найважливіших у нашій вітчизняній психології. Він писав, що праця, діяльність, свідомість і психіка так взаємопов'язані, що відкривається справжня можливість як би просвічувати свідомість людини через аналіз його діяльності, в якій свідомість формується і розкривається. На нашу думку, зміст цього принципу полягає в утвердженні взаємозв'язку і взаємозумовленості свідомості (психічного) і діяльності, тобто діяльність обумовлює формування свідомості, психічних зв'язків, процесів, властивостей, а вони, в свою чергу, здійснюють регуляцію, людської діяльності, є умовою її адекватного виконання *. Одні й ті ж рухи можуть позначати різні вчинки, і різні рухи - один і той же вчинок **.
___
* Рубінштейн С.Л. Проблеми загальної психології. М., 1973, с.22-28
** Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. М., 1946, с.14-16

Значний внесок у розробку зв'язку психіки і діяльності вніс відомий психолог А. Н. Леонтьєв, який вказував, що при вивченні розвитку психіки людини слід виходити з аналізу розвитку його конкретної діяльності. При такому підході може бути з'ясована роль зовнішніх умов у житті людини, їх зв'язок з його задатками, зрозуміла провідна роль виховання впливає саме на діяльність людини, її ставлення до дійсності і тому визначального її психіку, свідомість *.
  ___
  * Леонтьєв А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. М., 1977, с.13

  Принцип єдності свідомості і діяльності свій подальший розвиток отримав в працях А.В. Запорожця, В.П. Зінченко, О.К. Тихомирова та ін У юридичній психології за допомогою позначеного вище принципу єдності свідомості та діяльності професійну діяльність юриста або протиправну діяльність правопорушника можна розуміти як умова виникнення, фактор формування і об'єкт докладання свідомості людини. За допомогою цього принципу можна, вивчаючи протиправне поселення, діяльність, з'ясувати внутрішні психологічні механізми вчиненого правопорушення, зрозуміти мотиви і цілі правопорушника.
  Від принципу єдності свідомості та діяльності К.К.Платонов відбрунькувалися принцип єдності особистості і діяльності, який застосовував при вивченні особистості курсантів авіаційних училищ, на підставі якого отримав підтвердження того, що чим більше діяльність обстежуваного подібна по своїй психологічній структурі з умовами польоту, тим більше достовірно дозволяє судити про його особистісних якостях. Принцип єдності пізнання й особистості цей учений також виводить з базового принципу єдності свідомості та діяльності. Зокрема, він пише, що, говорячи про свідомість, ми завжди маємо на увазі свідомість конкретної особистості, а говорячи про діяльність, не повинні забувати все відоме нам про свідомість.
  К.К. Платонов, виділивши зазначені вище принципи з базового, надалі синтезує їх і пропонує свій новий принцип - єдності свідомості, особистості та діяльності, формулюючи його наступним чином: «... свідомість як вища інтегральна форма психічного відображення, особистість - яка є людиною як носієм свідомості , діяльність як форма взаємодії людини зі світом, в якій людина досягає свідомо поставленої мети, існують, виявляються і формуються в своїй не тотожність, а триєдність, що визначається взаємодіями зі зміною їх причинно-наслідкових зв'язків »*. Про це пишуть й інші вчені-психологи **.
  ___
  * Платонов К.К. Система психології і теорія відображення. М., 1975, с. 255-256.
  ** Абульханова-Славська К.А. Діяльність та психологія особистості. М., 1980, с.260

  При подальшій доробці і достатньому обгрунтуванні цього принципу ми знаходимо, що можна буде ставити питання про його використання в юридичній психології.
  Ми також вважаємо, що в юридичній психології повинен застосовуватися і поширений в юридичних науках принцип гуманізму як морально-етична сторона пізнання, визнає цінність людини як особистості, його право на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей. Рівноправність - істотний елемент демократії. З ним пов'язаний принцип рівності, який полягає в тому, що моральні, правові та інші вимоги повинні поширюватися на всіх людей незалежно від їх суспільного, посадового становища та умов життя. Людяність також конкретизує принцип гуманізму стосовно до повсякденних взаємин людей і включає ряд важливих якостей - співчуття, повага до людей, довіра до них, чесність і скромність. Ці морально-правові вимоги стосуються будь-якого психологічного дослідження, а в юридичній психології особливо, оскільки від результатів останнього може залежати правильність рішення суду, іншого повноважного органу, вид і розмір застосовуваних санкцій і т. д.
  Важливим у юридичної психології є і принцип комплексності. Оскільки сама ця наука інтегративна, то і пізнаються нею явища необхідно розглядати комплексно. Реалізація цього принципу означає необхідність розвитку міждисциплінарних зв'язків юридичної психології, її взаємодії з психологічними та юридичними науками. Принцип комплексності базується на ідеях Б.Г.Ананьева і Б.Ф.Ломова про комплексному вивченні людини *.
  ___
  * Ананьєв Б.Г. Вибрані психологічні праці. М., 1980, Т. 1, с. 56; Ломов Б.Ф. Система наук про людину. Психологічний журнал. 1987, № 1. Т. 8, с. 9-12.

  Важливе значення в юридичній психології, на нашу думку, має принцип активності пізнає суб'єкта. Активність людини визначається самою його природою, тим, що він у процесі пізнання обов'язково має на увазі свою кінцеву мету, не тільки сприймає і переробляє інформацію, приймає рішення, а й обов'язково діє, має до цього особисте ставлення. Роль конкретного юриста, згідно з принципом активності, полягає не в тому, щоб бути просто придатком системи, в яку входить, а в тому, щоб здійснювати активні функції.
  Загальні принципи пізнання в юридичній психології можуть конкретизуватися залежно від їх виду, зокрема теоретичного або практичного рівня - наукового або емпіричного. Так, у практичному, прикладному пізнанні, наприклад, під час судово-психологічної експертизи можуть використовуватися принципи: законності; об'єктивності; повноти і обгрунтованості висновку експертизи; самостійності та активності експерта в проведеному дослідженні; розмежування функцій експерта та інших учасників процесу *; особистої відповідальності експерта . Така експертна психологічна оцінка повинна бути отримана від визнаних в юридичній психології фахівців, і ми це вважаємо правильним і доцільним.
  ___
  * Лисиченко В.К., Ціркаль В.В. Використання спеціальних знань у слідчій і судовій практиці. Київ, 1987, с. 68-73.

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 4. Принципи юридичної психології"
  1.  § 5. Методологічні основи юридичної психології
      принципів системного аналізу - ієрархії систем, суть якої полягає в тому, що будь-яка система розглядається як частина іншої, більш широкої системи, а її елементи - як самостійні системи. Цей принцип дозволяє, з одного боку, акцентувати увагу на багаторівневій організації досліджуваної дійсності, а з іншого боку, представляє можливість зосередити дослідження на
  2.  § 1. Поняття громадського самоврядування жителів
      принциповий підхід до його вирішення. Скористаємося для цього міркуваннями М.А. Краснова. Визнаючи необхідність розвитку організаційної самодіяльності населення, він виступає проти інституціонального змішання державно-апаратних і громадсько-самодіяльних структур, тобто проти змішання публічно-владного і громадського. Процес їх зближення, по думки М.А. Краснова, повинен бути
  3.  § 2. Фінансові ресурси муніципальних утворень
      принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації "1995 р. і 2003 р. і Федеральному законі" Про фінансові основи місцевого самоврядування в Російській Федерації "1997 р., а також в законах суб'єктів Російської Федерації. По-друге, це всебічність регулювання суспільних відносин, існуючих в рамках даного інституту. Складові його норми є дефінітивного,
  4.  § 3. Права та обов'язки батьків
      принципі рівності, хоча певні відступи від нього неминучі. По-перше, з гендерних причин: як уже зазначалося, істотно розрізняються правила посвідчення материнства і батьківства, передбачені обов'язки чоловіка за змістом дружини (колишньої дружини) до досягнення дитиною 3 років і т.п. Побічно з даного положення, а також з правила про обмеження права чоловіка на розірвання шлюбу в
  5.  § 4. Зміна та припинення правовідносин між батьками та дітьми
      принципового положення про диспозитивних засадах цивільного судочинства. Воно обумовлене необхідністю максимально ефективного захисту таких соціально значущих інтересів, як інтереси неповнолітньої дитини в отриманні належних виховання і турботи. При розгляді питання про місце проживання дитини суд враховує його прихильність до кожного з батьків, братів і сестер (у цьому
  6.  § 6. Про принцип "не заборонене законом дозволено"
      принцип "не заборонене законом дозволено". Він стосується насамперед фізичних та юридичних осіб як суб'єктів ринкової, господарської, цивільно-правової діяльності і ні в якому разі не поширюється на державні владні структури, посадових осіб, які зобов'язані дотримуватися іншого правила: "Можна тільки те, що прямо дозволено законом". Для них право має бути свого роду
  7.  § 3. Основні вчення про право
      принципам, обмежували існування права історичними рамками класового суспільства; зайво жорстко пов'язували право з матеріальними факторами, з економічним детермінізмом і тим самим принижували інші причини і умови, що впливають на право. Психологічна теорія права найбільш логічно завершену форму отримала в XX в. Представники: Л.І. Петражицький, А. Росс, І. Рейснер та інші.
  8.  § 4. Право як міра свободи і відповідальності особистості
      принципи, інститути. За характером права в даному суспільстві, його розвиненості, завершеності завжди можна судити про сутність і широті тієї свободи, яку юридично визнає і допускає державна влада. Право служить офіційним мірилом діючої свободи, її нормою, покажчиком кордонів належного і можливого. Разом з тим воно є гарантією здійснення цієї свободи, засобом її охорони та
  9.  § 1. Правосвідомість: поняття, структура, види
      принципів, сенсу, духу російського права, особистого досвіду і власних уявлень про справедливість. Правова свідомість тісно пов'язане з політичним і моральним свідомістю. Адже багато правові акти, закони, оцінювані правосвідомістю, мають також політичний і моральний зміст (наприклад, Конституція). Взагалі в основі права лежить, як відомо, мораль. Російські дореволюційні юристи
  10.  § 4. Правовий нігілізм: поняття, джерела, форми вираження
      принципах. При цьому, як правило, обираються найгірші способи дії, які межують з антигромадською поведінкою, порушенням моральних і правових норм. Плюс "відсутність будь-якої позитивної програми або, принаймні, її абстрактність, хиткість, аморфність" (А.І. Новиков). Соціальний нігілізм особливо розповсюдився у нас в період "перебудови" і гласності. Він виник на хвилі охопила