| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.3. Програми освіти та інформування |
||
|
Розглядаючи це питання, необхідно відзначити ту роботу, яка ведеться міжнародними організаціями, державами на шляху освіти та інформування споживачів (проведення разлічниех форумів, зборів, конференцій). Так, 24-26 квітня 2002 р. у Костромі пройшла Перша Міжнародна конференція по споживчому освіті і просвіті споживачів. Названа конференція проводилася як перший міжнародний захід з реалізації Резолюції ЮНКТАД від 19 жовтня 2001 р., виробленої за результатами роботи наради експертів з прав споживачів країн - учасниць Організації Об'єднаних Націй. Конференція проходила під егідою та за підтримки Повноважного Представника Президента РФ у Центральному федеральному окрузі в рамках міжнародного співробітництва країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Ініціаторами та організаторами Конференції з'явилися Міністерство Російської Федерації з антимонопольної політики і підтримки підприємництва, Всеросійська Ліга захисників споживачів, Адміністрація Костромської області. У роботі Конференції взяли участь представники країн - учасниць СНД: Азербайджану, Вірменії, Республіки Білорусь, Грузії, Казахстану, Російської Федерації, України. Конференція була присвячена десятиріччю вступу в дію Закону про захист прав споживачів, з якого почало формуватися не тільки споживче законодавство Росії, а й споживче законодавство країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав і співробітництво між ними в сфері захисту споживачів. Учасники Конференції розглянули і обговорили досвід споживчого виховання і навчання школярів у системі початкової, неповного і повної середньої загальної освіти (школи, ліцеї, гімназії); навчання споживчим знанням у системі початкової, середньої та вищої професійної освіти (виробничо-технічні училища, виробничі ліцеї, технікуми, коледжі, інститути, університети, академії), в тому числі в системі додаткової освіти (перепідготовка кадрів, підвищення кваліфікації, отримання нових спеціальностей); споживчого освіти, інформування та консультування населення засобами масової інформації, інститутами споживчої правозахисту, громадськими об'єднаннями споживачів, просвітницькими організаціями, а також через систему республіканських, крайових, обласних, міських і районних бібліотек. Учасники Конференції обмінялися думками про шляхи, форми і методи подальшого розвитку споживчої освіти і споживчого освіти дітей, молоді та дорослих. В результаті проведених дискусій учасники Конференції ще більш зміцнилися в своєму переконанні, що: 1) споживчу освіту і просвітництво споживачів в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою, в тому числі в країнах - учасницях СНД, є головними формами пристосування людей до нових і швидко мінливих умов життя, заснованої на ринковій економіці; 2) постійне і системне навчання людей споживчим знанням починаючи з раннього віку і протягом усього життя рішучим чином впливають на вироблення у людей розумного і адекватного поведінки в процесі споживання робіт, послуг; 3) наявність у людей споживчих знань, накопичення в ході навчання і освіти власного споживчого досвіду адекватної поведінки на ринку допомагає споживачам здійснювати якісний і безпечний вибір товарів , робіт, послуг і ефективно протистояти негативним проявам ринку; 4) безперервне споживчу освіту, безперервне споживче просвітництво, інформування та консультування населення сприяють формуванню в суспільстві шару цивілізованих, культурних споживачів, здатних у масовому порядку пред'являти ринку в цілому і підприємцям зокрема обгрунтовані споживчі вимоги і добиватися від них сумлінного ведення бізнесу та якісного обслуговування споживачів. Учасники Конференції з особливою наполегливістю відзначають, що необхідно формувати у молоді з дитинства і отроцтва споживче мислення, засноване на законах споживання, на природній потреби людини в якісному і безпечному матеріальному і духовному споживанні, на природному прагненні людей до поліпшення якості свого життя. Без організації в масштабі всієї країни, будь-якого її регіону системного і комплексного впровадження споживчого виховання і навчання у всіх формах і на всіх рівнях шкільного та професійної освіти, а також без споживчого освіти людей зусиллями всіх інститутів споживчої правозахисту , просвітницьких установ, бібліотечної системи, інформаційних засобів і ресурсів не створити найважливіших верств громадянського суспільства, що представляють собою масу грамотних і активних споживачів і переважна більшість сумлінних підприємців. Тобто без цієї роботи не створити в цілому цивілізованого й ефективного ринку. Споживче освіта і просвіта споживачів є головними компонентами споживчої політики держави, всіх її регіонів. У свою чергу, споживча політика повинна стати не на словах, а на ділі серцем всієї соціально-економічної політики кожної держави, кожної його території. Організація системи споживчого виховання і споживчого навчання школярів і студентів усіх рівнів, розвиток споживчого освіти, інформування та консультування населення є одними з найбільш важливих завдань урядів країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою, в тому числі і країн - учасниць СНД. Також в результаті проведених дискусій, обговорень доповідей, висловлених думок і пропозицій Перша Міжнародна Конференція по споживчому освіті і просвіті споживачів виробила свої рекомендації міжнародному співтовариству, урядам країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою, в тому числі країн - учасниць СНД, регіональним і муніципальним організаціям, громадським об'єднанням споживачів, освітнім і просвітницьким установам, засобам масової інформації. Дані рекомендації засновані на придбаному за останнє десятиліття досвіді державних, муніципальних, громадських, освітніх, просвітницьких та інформаційних організацій країн - учасниць СНД з впровадження в повсякденну практику споживчої освіти, поширенню споживчої грамотності людей, здійсненню споживчого освіти , інформування та консультування населення. На конференції вироблені наступні рекомендації по здійсненню та розвитку освіти і освіти споживачів для країн - учасниць СНД: 1) урядам країн - учасниць СНД: а) запровадити, починаючи з початкових класів і аж до закінчення школи, в усі освітні стандарти обов'язкове споживче утворення, що має своїми цілями здійснення споживчого виховання з молодшого шкільного віку, розвиток з дитинства споживчої уваги і в міру дорослішання навчання школярів навичкам розумного споживчої поведінки, накопичення ними знань про споживання і захисту своїх споживчих прав, розуміння ними принципів культурного споживчої поведінки і сумлінного ведення бізнесу; б) спільно з альтернативними інститутами споживчої правозахисту та провідними освітніми установами розробити національні концепції політики споживчої освіти з метою прийняття на цій основі довгострокових програм з реалізації цієї політики; в) створити науково-дослідні та навчально-методичні центри споживчої освіти і освіти споживачів для проведення досліджень у цій сфері, узагальнення накопиченого досвіду і його поширення, розробки навчально-методичної, популярно-масової літератури, підручників, посібників, словників, довідників, енциклопедій, ігор з споживчій тематиці для різних віків і різних форм і рівнів освіти і освіти споживачів, а також для вчителів, викладачів, підприємців, керівників підприємств, державних і муніципальних службовців; г) враховуючи наявність в Росії найбільшого досвіду з організації споживчої освіти і освіти споживачів серед країн учасниць СНД, рекомендувати Уряду РФ створити Академію споживчої та конкурентної політики; 2) запропонувати парламентам країн - учасниць СНД розглянути на парламентських слуханнях стан споживчої освіти і освіти споживачів і пропозиції щодо здійснення політики освіти споживачів, підвищенню споживчої грамотності населення, організації системи постійного і безперервного навчання, інформування та консультування споживачів; 3) міністерствам країн СНД, що відповідає за освітню політику: а) ввести споживчу тематику в усі предмети світоглядного, гуманітарного, правового, економічного, управлінського, інформаційного та пізнавального характеру у всіх формах і на всіх рівнях загальної освіти, а також професійної та додаткової освіти; б) в старших класах шкіл, в установах професійної та додаткової освіти вводити спеціальні курси з культури споживчої поведінки, з прав споживачів , з вивчення споживчого та конкурентного законодавства, по сумлінному веденню підприємництва; в) провести повсюдну перепідготовку вчителів та викладачів за світоглядними та економіко-правовихзнань про споживання, права споживачів, споживчій поведінці і захисту споживчих прав, спираючись на досвід передових у цьому питанні навчальних закладів, а також використовуючи і залучаючи для цього фахівців державних, муніципальних і громадських інститутів споживчої правозахисту; 4) міністерствам країн СНД, що відповідає за організацію просвіти населення та проведення інформаційної політики рекомендувати: а) надати всіляке сприяння і підтримку проведенню освіти, інформування та консультування споживачів через бібліотечну систему, узагальнити досвід діяльності бібліотек у цій сфері та дати рекомендації щодо активізації цієї роботи, маючи на увазі в силу загального історичного досвіду і загальної специфіки країн - учасниць СНД, що тільки через систему публічних бібліотек, відомчих бібліотек, бібліотек навчальних закладів можна дійти до більшості населення і дати можливість більшості мешканців, особливо сільських місцевостей, опановувати споживчої грамотністю і захищати свої споживчі права; б) організувати проведення регулярних конкурсів серед всіх видів бібліотек з організації освіти, інформування та консультування споживачів; 5) органам виконавчої влади регіонів країн - учасниць СНД, органам місцевого самоврядування рекомендувати : а) здійснювати на своїй території постійний моніторинг якості та безпеки товарів, робіт, послуг; б) організовувати проведення регіонального порівняльного тестування товарів, робіт, послуг і регулярне інформування споживачів про результати порівняльного тестування через засоби масової інформації та освітянських установи; в) здійснювати інформування населення про права споживачів, про споживчу поведінку, про форми, методи, способи і досвіді захисту порушених споживчих прав; г) сприяти створенню в кожному органі місцевого самоврядування спеціальної служби по захисту порушених прав споживачів, що відповідає також за організацію споживчої освіти і освіти споживачів, а також організацію і проведення регулярного консультування споживачів на муніципальних територіях; 6) навчальним закладам усіх форм і рівнів здійснювати споживчу освіту учнів, студентів, слухачів на постійній основі через введення як самостійних предметів по споживчій тематиці, так і введення споживчої тематики в усі світоглядні, гуманітарні, економічні, правові, управлінські , пізнавальні дисципліни з урахуванням вікових особливостей, соціального стану, характеру та рівня попереднього освіти. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.3. Програми освіти та інформування " |
||
|
||