Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально -процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Розголошення державної таємниці (ст. 283 КК).

Без-посередньо об'єкт злочину - суспільні відносини, виникаючі в зв'язку з віднесенням інформації до державної таємниці, їх засекречуванням, розсекреченням і в інтересах забезпечення безпеки Російської Федерації, регламентуються-ванні Законом РФ «Про державну таємницю ».
Предметом злочину виступають відомості, що становлять державну таємницю. Це поняття було розкрито при аналізі складу державної зради (§ 2 цієї глави) і повно-стю застосовно для характеристики предмета розглядуваного злочину. Якщо ті чи інші дані за формальною ознакою (включення до спеціального переліку) віднесені до відомостей, со-ставлять державну таємницю, то їх зміст не впливає на кваліфікацію злочину.

Об'єктивна сторона описана в законі як розголошення све-дений, що становлять державну таємницю, якщо такі відомостей-ня стали надбанням інших осіб. Наведена формулювання містить явну тавтологію, оскільки розголошення відомостей якраз і означає протиправне розголошення їх загалу, тобто вони тим самим стають надбанням сторонніх осіб.
Об'єктивно розголошення полягає в оприлюдненні відомостей-ний, що становлять державну таємницю, незалежно від спо-соба (приватна бесіда, публічний виступ, надання стороннім особам для ознайомлення документів, схем, карт, планів, зразків виробів , діючих моделей і т.д.), в ре-док чого ці відомості стають надбанням осіб, не маю-щих до них доступу. Проте законодавець як умо-ви настання кримінальної відповідальності включає застереження:
«якщо ці відомості стали надбанням інших осіб». Тим самим склад злочину сконструйований як матеріальний: озна-комленіе інших осіб з відомостями, що державного-венную таємницю, виступає в ролі суспільно небезпечного послід-наслідком. Саме з моменту, коли відомості, що становлять дер-дарчу таємницю, виявилися реально розголошеними, тобто стали надбанням інших осіб, і виникла небезпека їх використання на шкоду безпеці та іншим важливим інтересам Росії, пре-ступление вважається оконченним1.
Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю,
кваліфікується за ст. 283 КК за умови, що в діянні отсутст-вуют ознаки державної зради, описані в ст. 275 КК, тобто якщо немає ознак видачі державної таємниці.
Питання про суб'єктивну сторону розголошення дер-ної таємниці є дискусійним. На думку деяких спе-ціалістів, цей злочин характеризується тільки навмисне-ної формою віни2, але інші вчені вважають, що воно може
1 У теорії кримінального права є і інша позиція, відповідно до якої аналізований склад злочину сконструйований як фор-мінімальний: злочин закінчено з моменту вчинення дії (перед-ня розголосу відомостей), і факт ознайомлення з відомостями сторонніх осіб не перетворює складу в матеріальний.
2 Див: Коментар до КК РФ / Під ред. А.В. Наумова. М., 1996. С. 681; Кримінальний кодекс РФ. Постатейний коментар / За ред. Н.Ф. Коваль-виття і Г.М. Миньковского. С. 603; Російське кримінальне право. Особлива частина / За ред. В.Н. Кудрявцева і А.В. Наумова. С. 368.

Відбуватися як умисно, так і по неосторожності1. Примі-чательно, що точка зору про суто умисному характері розглядати злочини переважала лише в той короткий проміжок часу, коли діяла первісна редак-ція ч. 2 ст. 24 КК, згідно з якою діяння, вчинене по які-обережності, визнавалося злочином лише у випадках, прямо передбачених тією чи іншою нормою Особливої ??частини КК. До прийняття ж чинного Кодексу в науці кримінального права і на практиці панувала думка, що розголошення державної таємниці можливе з будь-якою формою віни2. Після зміни редакції ч. 2 ст. 24 КК в законі і в судовій практи-ке відновлена ??концепція злочинів з альтернативною формою вини: якщо в законі прямо не вказана форма вини, то мається на увазі можливість як умисного, так і неостиглого-рожного вчинення злочину, за винятком випадків, коли умисна форма вини визначена способом опису злочинного діяння: з очевидністю випливає з характеру пре-ступления (наклеп, згвалтування, шпигунство і т.п.), з позна-чинних в законі мети або мотиву діяння, з вказівки на завідувачку-мую незаконність дій, з вказівки на злісний характер дій і т.д. Це дозволяє зробити висновок, що розголошення дер-жавної таємниці може бути зроблено не тільки навмисне, але і з необережності (наприклад, використання відомостей, що становлять державну таємницю, в розмові, яка ві-новних веде з товаришем по службі в присутності осіб, які не мають допуску до подібних відомостями). Тому слід сприймати як непорозуміння посилання в сучасній спеціальній литерату-ре на те, що «з необережності скоюються злочини, якщо про це прямо вказано в диспозиції конкретної норми» (ст. 24 КК) 3.
Отже, конструкція складу розголошення державної таємниці як матеріального, його традиційна оцінка в теорії кримінального
1 Див: Коментар до КК РФ / Відп. ред. В.І. Радченко. С. 504; Кримінальне право. Особлива частина / За ред. І.Я. Козаченко, З.А. Незнамова і Г.П. Но-воселова. С. 573.
2 Див: Єрмакова Л.Д. Інші державні злочини. М., 1987. С. 60-63; Дьяков С.В., Ігнатьєв О.О., Карпушин М.П. Відповідальність за державні злочини М., 1988. С. 128, 129.
3 Дьяков С.В. Державні злочини (проти основ констатує-Ціон ладу і безпеки держави) і державна переступив-ність. М., 1999. С. 36.

Права і на практиці, а також закріплення в законі концепції пре-ступленій з альтернативною формою вини дозволяють зробити ви-вод, що суб'єктивна сторона цього злочину може характе-ризовать як умисною, так і необережною формами вини .
При наявності умислу злочин може відбуватися з раз-особистими мотивами: прагнення показати свою обізнаність, продемонструвати свою значимість у соціальному плані і т.п., що не впливає на кваліфікацію діяння.
Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути толь-ко особа, якій державна таємниця була довірена або стала відома по службі або роботі.
Обличчям, яким державна таємниця довірена, слід вважати того, хто в силу займаної посади своєму розпорядженні цими відомостями і використовує їх в інтересах держави при здійсненні професійних обов'язків. Особою, кото-рому ці відомості стали відомі по службі або роботі, може вважатися такий працівник, якому державна таємниця не надавалася для використання, але який ознайомився з нею при виконанні своїх трудових обов'язків (машиніст-ка, копіювальник, шифрувальник, слюсар, що збирає дейст - вующую модель секретного приладу, тощо).
Відповідальність настає після досягнення особою віку 16 років. Кваліфікований склад (ч. 2 ст. 283 КК) передбачає заподіяння з необережності тяжких наслідків. Це оціночної ознака, він встановлюється судом з урахуванням усіх обставин справи. До тяжких відносяться такі наслідки, як поступ-лення відомостей, що становлять державну таємницю, до іно-дивною розвідці, зрив важливих переговорів і угод Російської Федерації, шкоди зовнішньополітичним або оборон-
вим інтересам Росії і т. д.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Розголошення державної таємниці (ст. 283 КК). "
  1. 6.2. Види юридичної відповідальності
    розголошення відомостей, що становлять комерційну, податкову або банківську таємницю, виготовлення і збут підроблених кредитних карт, незаконний експорт технологій, науково-технічної інформації (ст. 158, 159, 164, 167, 182 , 183, 187, 189). Норми, що регулюють інформаційні злочину, є і в розділі "Злочини проти громадської безпеки та громадського порядку": завідомо неправдиве
  2. 3. Загальна характеристика структури Особливої ??частини Кримінального кодексу РФ
    розголошення державної таємниці, терористичних актів та диверсій. На Північному Кавказі стали звичайними перш нечувані злочини типу насильницького захоплення влади або насильницьке утримання влади (ст. 278 КК) і збройного заколоту (ст. 279 КК). Думається, що вірна позиція латвійського Кримінального закону, в якому на перше місце поставлена ??глава про злочини проти людства,
  3. 2. Кваліфікація злочинів з суміжними складами, з оціночними ознаками і по бланкетним нормам
    розголошення таємниці усиновлення (удочеріння). Навіть у майнових злочинах, де розмір збитків варіюється залежно від прямих, непрямих і віддалених наслідків, від матеріального стану потерпілого, закон вживає оціночну формулювання "значної шкоди" (наприклад, у складі умисного знищення або пошкодження майна, ч. 1 ст. 167 КК ) або "у великому розмірі" у складі
  4. 2. Поняття і види злочинів проти основ конституційного ладу і безпеки держави
    розголошення державної таємниці (ст. 283 КК) виступає тільки та особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі по службі. Особи, які не досягли 16-річного віку, до відповідальності за злочини проти основ конституційного ладу і безпеки держави не залучаються. Якщо ж в їх діях міститься склад іншого злочину, за
  5. 4. Злочини, що посягають на зовнішню безпеку Росії
    розголошення державної таємниці (ст. 283 КК) і втрату документів, що містять державну таємницю (ст. 284 КК) * (20). Зазіхання на зовнішню безпеку характеризуються підвищеним ступенем небезпеки, що й зумовило віднесення їх до числа особливо тяжких злочинів з можливістю визначення покарання аж до 20 років позбавлення волі. Безпосереднім об'єктом державної зради і
  6. 7. Злочини, що посягають на економічну безпеку і обороноздатність Росії
    розголошення державної таємниці (ст. 283 КК) і втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 284 КК). Ці злочини значно різняться за своїми об'єктивними і суб'єктивними ознаками. Об'єднання ж їх в одну класифікаційну групу обумовлено специфікою безпосереднього об'єкта, яким є економічна безпека, тобто безпеку держави в економічній сфері
  7. § 1. Загальна характеристика злочинів проти основ конституційного ладу і безпеки держави
    розголошення державної таємниці (ст. 283 КК) і втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 284 КК), можуть вчинятися як діями, так і бездіяльністю - ем. Склади цих двох злочинів сконструйовані як матеріальні, а склади інших - як формальні, і визнаються закінченими з моменту вчинення описаних у законі дій, незалежно від настання яких-небудь
  8. § 2. Прийом на муніципальну службу, підстави її припинення
    розголошення охоронюваної федеральним законом таємниці (державної, службової або іншої), що стала відомою муніципальному службовцю у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків; г) вчинення за місцем служби розкрадання ( в тому числі дрібного) чужого майна, розтрати, навмисного його знищення чи пошкодження, встановлених набрав законної сили вироком суду або постановою органу,
  9. § 2. Розрахунки і кредитування
    розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушені, має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків, - п. 3 ст. 857 ГК. В цій нормі під збитками розуміються витрати і неодержані доходи, з яких складаються збитки згідно легальному визначенню збитків, даному в ст. 15 ГК. Представляється, що було б також справедливо ставити в цих
  10. § 2. Прояви монополістичної діяльності та відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
    розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її власника. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 51 Формою недобросовісної конкуренції є також неналежна реклама, тобто недобросовісна, недостовірна, неетична, свідомо помилкова і