Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай , Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Реалізація кримінальної відповідальності


Про кримінальну відповідальність можна говорити в трьох аспек-тах: 1) про її встановленні в законі, 2) про виникнення кримінальної відповідальності і 3) про її реалізацію.
Відповідно до ст. 1 КК кримінальну законодавство передбачає кримінальну відповідальність. Це означає, що законо-датель формулює певні кримінально-правові заборони, за порушення яких будь-яка особа підлягає кримінальній відпові-ності. Передбачена кримінальним законом відповідальність носить абстрактний характер: вона не має ні юридичного факту, що породжує реальну відповідальність, ні конкретної адреси-та, і за своєю сутністю являє заборона-попередження, тобто сповіщає про те, що будь-яка особа, яка порушила заборону, опиниться у сфері дії кримінального закону.
Виникнення кримінальної відповідальності пов'язане з фактом вчинення злочину конкретною особою. У цей момент між ним і державою виникає кримінально-правове відно-шення і кримінальна відповідальність. Остання з моменту вдосконалення-ності злочину існує у вигляді єдиного свого елемента - обов'язки правопорушника відзвітувати перед го-державу в скоєному, піддатися осуду і заходам при примусу кримінально-правового характеру. Якщо злочин
1 На думку М. Н. Кропачева, у момент скоєння злочину мож-ника не саме кримінальна відповідальність, а лише «обов'язок її поніс-ти (на стороні винного) і право її покласти (на стороні держави)» / / Кримінальне право Росії. Загальна частина / За ред. Н.М. Кропачева, Б.В. Вол-женкіна, В.В. Орєхова. С. 218. Не буде зафіксовано правоохоронними органами або не буде розкрита, то виникло правовідношення не наповниться реальним змістом, а кримінальна відповідальність залишиться не реалізованою, тобто не отримає свого розвитку в інших елементах. Вона залишиться не реалізованою і в тих випадках, коли правоохоронні органи, встановивши обставини здійснений-ня злочину, вважатимуть можливим на підставі кримінального закону і за наявності необхідних умов звільнити особу, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. У цьому випадку кримінальна відповідальність припиняється (тобто ис-штучно переривається), не отримавши логічно природного розвитку та об'єктивної реалізації.

На етапі встановлення кримінальної відповідальності важливе значення має її диференціація законодавцем.
Під диференціацією кримінальної відповідальності розуміє-ся «градація її самим законодавцем в кримінальному законі, в ре-док якої їм встановлюються різні кримінально-правові наслідки залежно від типової ступеня громадською небезпеки злочину і типовий небезпеки особистості, яка вчинила злочин »1. Засобами диференціації
кримінальної відповідальності є, по-перше, ранжування
видів та розміру покарання за злочин залежно від на-явності кваліфікуючих ознак та обставин, пом'якшую-щих і обтяжують покарання, а по-друге, коригування про-щих мінімальних і максимальних меж покарання, установ-лених санкцією, залежно від стадії, на якій було скоєно злочин, від наявності рецидиву злочинів і т.д. Правовими інструментами диференціації кримінальної відпові-дальності є: встановлення різних санкцій в раз-них частинах статей Особливої ??частини КК; конструювання спеці-альних кваліфікованих або привілейованих складів злочину; обов'язкове пом'якшення (ст. 62, 64, 65 і 66 КК) або обов'язкове посилення (ст. 68-70 КК) покарання; умовне
1 Лесніевскі-Костарева Т.А. Диференціація кримінальної відповідальності. Автореф. дісс. ... Докт. юрид. наук. М., 1999. С. 11, 23. Див також: Діамантів А.В. Соціальна справедливість і диференціація уголов-ної відповідальності / / Держава і право: проблеми, пошуки рішень, пропозиції. Вип. 2 (9). Ульяновськ, 1999. С. 38, 39.
Засудження (ст. 73 КК) і, певною мірою, - відстрочка отби-вання покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей (ст. 82 КК).

Реалізація кримінальної відповідальності означає, що після виникнення кримінальної правовідносини права і обов'язки його суб'єктів реалізуються в точній відповідності з припис нями закону. Цьому передують складні фактичні відно-ності між суб'єктами, спрямовані на встановлення характе-тера та обсягу взаємних прав і обов'язків і здійснювані в певній процесуальній формі. Після уточнення содер-жания та обсягу прав і обов'язків суб'єктів кримінальна відпові-дальність особи, яка вчинила злочин, втілюється в тих чи інших заходи державного примусу, що обираються з волі держави в особі її компетентного органу. Ці заходи називаються формами реалізації кримінальної відповідальності. Чинний КК знає декілька таких форм.
Найприроднішою і найпоширенішою формою реа-лізації кримінальної відповідальності є покарання. Вона за-лягає у тому, що особі, яка вчинила злочин, виноситься обвинувальний вирок, в якому скоєного діяння від імені держави дається негативна правова оцінка, а підсудному, визнаному винним, виражається осуд і призначається покарання як найбільш репресивна форма кримінально- правового впливу. Відбуття призначеного покарання (повне або часткове) тягне за собою специфічне правовий наслідок у вигляді судимості. У цій (і тільки в цій) формі реалізації кримінальна відповідальність проявляється у всіх своїх чотирьох елементах: 1) обов'язок відзвітувати у скоєному і під-вергнути осуду і примусу, 2) засудження, осуджуючи-ня, 3) міра державного примусу у формі покарання,
4) судимість.
Різновидом даної форми реалізації кримінальної відпові-дальності є умовне засудження і осуд з відстрочити-кой відбування покарання (ст. 73 і 82 КК).
Другою формою реалізації кримінальної відповідальності є-ється засудження без призначення покарання. Стаття 801 КК передба-чає постанову обвинувального вироку без при-значення покарання особі, вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо судом буде встановлено,
що внаслідок зміни обстановки ця особа або вчинене ним діяння перестали бути суспільно небезпечними. У цьому випадку кримінальна відповідальність реалізується тільки у двох своїх елементах: 1) обов'язок відзвітувати у скоєному, 2) офіційне визнання скоєного злочином і осуд особи, його з-вершити.

Згідно ч. 1 ст. 92 КК, засудження без призначення покарання (відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 302 КПК) можливо і щодо неповнолітніх, які вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості. При цьому до засуджених, звільненим від покарання, обов'язково застосовуються примусові заходи виховного впливу, передбачені в ч. 2 ст. 90 КК. Згідно ч. 3 ст. 92 КК, неповнолітній, засуджений до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості або за тяжкий злочин, може бути звільнений судом від отби-вання покарання і поміщений до спеціальної навчально-вихователь-ве установа закритого типу.
У випадках звільнення неповнолітніх від покарання кримінальна відповідальність проявляється в трьох її елементах:
1) обов'язок відзвітувати у скоєному, піддатися засуджений-нию і примусу, 2) осуд, осуд, виражене в обвинувальному вироку, 3) державний примус у вигляді примусових заходів виховного впливу або приміщення в закрите навчально-виховний заклад. Пос-ледний елемент кримінальної відповідальності - судимість - у цьому випадку відсутній.
Слід підкреслити, що примусові заходи воспита-тельного впливу є формою реалізації кримінальної відповідальності тільки в тому випадку, коли вони застосовуються замість покарання за обвинувальним вироком суду. Якщо ж вони застосовуються судом за прекращенному кримінальній справі при звільненні від кримінальної відповідальності (ст. 90 КК), то формою реалізації кримінальної відповідальності вони не є-ються.
На етапі реалізації кримінальної відповідальності важливе зна-чення має її індивідуалізація, яка означає діяльність суду з обрання тієї чи іншої форми реалізації кримінальної
відповідальності та визначення обсягу карального впливу на правопорушника. «Диференціація кримінальної відповідально-сті здійснюється в законі, попередньо, до вчинення злочину, індивідуалізація ж відповідальності можлива лише після вчинення конкретного злочину індивідуума-мом» 1.

До форм реалізації кримінальної відповідальності деякі
вчені відносять і примусові заходи медичного харак-
тера 2.
Така точка зору, при всій її спірність, має підстави в законодавстві. Цілями примусових заходів медичного характеру, які застосовуються поряд з покаранням, згідно зі ст. 98
КК, є не тільки лікування засуджених, а й попередити ждение вчинення ними нових діянь, передбачених карного кодексом. Зрозуміло, не можна відносити до форм реалі-зації кримінальної відповідальності примусові заходи міді-цинского характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані невменяемості3, а
також до осіб, які після вчинення злочину в силу
психічного розладу втратили здатність усвідомлювати характер своїх дій або керувати ними. Це заходи винятково лікувального характеру, і до кримінальної відповідальності вони відношення не мають. Однак примусові заходи міді-цинского характеру, призначувані поряд з покаранням особам, які потребують лікування психічних розладів, що не ви-чающих осудності (ч. 2 ст. 99 КК), можуть розглядатися як одна з форм реалізації кримінальної ответственності4, хоча
самостійного значення вона не має і може лише додат-
няти покарання.
1 Костарева Т.А. Критерії диференціації та індивідуалізації уго-ловний відповідальності і питання про подвійне обліку обставин справ / / Диференціація відповідальності в кримінальному праві і процесі. Яро-славлю, 1994. С. 129.
2 Див: Багрій-Шахматов Л.В. Кримінальна відповідальність і покарання.
С. 104.
3 Див: Кримінальне право Росії. Загальна частина / За ред. Н.М. Кропачева,
Б.В. Волженкіна, В.В. Орєхова, С. 212.
4 Див: Максимов С.В. Мета в кримінальному праві. Автореф. дісс. ... Канд.
Юрид. наук. Казань, 2002. С. 10.
« Попередня

Наступна » = Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 2. Реалізація кримінальної відповідальності "
Стаття 12. Дія кримінального закону стосовно осіб, які вчинили злочин поза межами Російської Федерації Коментар до статті 12
  1. реалізації кримінальної відповідальності: - у справах про злочини, вчинені особами, що входять до складу військ (сил), або членами їх сімей поза межами дислокації, застосовується законодавство країни перебування, діють її суди, прокуратури та інших компетентних органів; - у справах про злочини осіб, які входять до складу військ, та членів їх сімей, вчинених у місцях дислокації або при
    Стаття 43. Поняття і цілі покарання Коментар до статті 43
  2. реалізації кримінальної відповідальності, як фактор попередження злочинів і т.д. У ч. 1 ст. 43 КК РФ покарання визначається як міра державного примусу, що за вироком суду. Покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбачених КК РФ позбавлення або обмеження прав і свобод цієї особи. Оскільки у визначенні
    Стаття 92. Звільнення від покарання неповнолітніх Коментар до статті 92
  3. реалізації кримінальної відповідальності, при якій суд, постановляючи вирок, дає негативну оцінку поведінки винного, але вважає можливим звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного впливу. Ця оцінка дається судом тільки колегіально на стадії судового розгляду і при винесенні вироку. Гуманність закону при вирішенні питання
    § 2. Співвідношення принципів кримінального законодавства з принципами кримінальної відповідальності, принципами кримінального права, принципами кримінально-правової політики та принципами кодифікації кримінально-правових норм
  4. реалізації) та цілі * (117). Прикладом тут може послужити Кримінальний кодекс Республіки Білорусь, глава 8 якого розкриває загальні положення про кримінальну відповідальність * (118). Однак вказане вище пропозиція досить складно реалізувати на практиці, так як навіть у теорії кримінального права немає єдиної думки з таких питань, як: що ж являє собою кримінальна відповідальність, як ця
    § 2. Принцип рівності громадян перед законом
  5. реалізацією конституційного принципу рівності, закріпленого в ст. 19 Конституції РФ і, отже, не повинна йому суперечити. Однак це не зовсім так. На відміну від ст. 19 Основного закону, в якій вказується, що "всі рівні перед законом і судом", в ст. 4 КК РФ говориться тільки про рівність громадян перед законом. Виникає питання: наскільки це обгрунтовано? У юридичній літературі
    § 4. Принцип справедливості
  6. реалізацією положень міжнародного права на внутрішньодержавному рівні ". Втілення даного положення в життя дійсно має позитивні результати. Так, в силу виконання приписи численних міжнародних актів, що стосуються як торгівлі людьми, так і проблеми рабства, в КК РФ в 2003 р. з'явилися раніше були відсутні склади злочинів: ст. 127.1 (Торгівля людьми) і ст.
     Додаток N 2 Результати анкетування практичних працівників
  7.  реалізації кримінальної відповідальності - 14 (14,3%), б) покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а інші заходи кримінально-правового характеру - альтернативою останньою і повинні призначатися в тих випадках, коли застосування кримінальної відповідальності або недоцільно, або просто неможливо в силу тих чи інших причин - 64 (65,3%), в) всі три поняття є
     Використана література:
  8.  реалізація у правозастосовчій діяльності. СПб., 2004. С. 11. * (5) Жеребкін В.Є. Логіка. Харків, 1968. С. 22. * (6) На існування такої єдності, зокрема, вказує Є.А. Прянишников. Див: Прянишников Е.А. Єдність "явище - поняття - термін" / / Радянська держава і право. 1971. N 2. С. 114. * (7) Там же. * (8) Так, в результаті проведеного нами соціологічного
     Тема 8.2. Кримінально-правові відносини
  9.  реалізацію кримінальної відповідальності винного. По-третє, поява цього нового об'єкта викликає до життя ще один (третій) об'єкт, що є як би обов'язковим супутником цілеспрямованої реалізації кримінальної відповідальності, а саме: забезпечення задоволення права жертви злочину на відновлення порушених благ або їх відшкодування. Специфіка розглянутих відносин пов'язана і з
     Тема 8.3. Кримінально-правова відповідальність
  10.  реалізації кримінальної відповідальності злочинця. Не можна забувати і про те, що припущення про факт злочину або про вино конкретної особи в ньому може бути спростовано (дія не мало місця, через малозначність не є суспільно небезпечним, особа, яка його вчинила, не досягло віку кримінальної відповідальності або є неосудним, або не розшуканий і т.д.). У цих випадках
    реализации уголовной ответственности преступника. Нельзя забывать и о том, что предположение о факте преступления или о вине конкретного лица в нем может быть опровергнуто (действие не имело места, в силу малозначительности не является общественно опасным, лицо, его совершившее, не достигло возраста уголовной ответственности или является невменяемым, либо не разыскано и т.д.). В этих случаях
© 2014-2020  yport.inf.ua