|
. Виконавець зобов'язаний надати послугу за завданням замовника.
При цьому ст. 780 ЦК встановлює презумпцію особистого надання послуги. Залучення виконавцем до скоєння обумовленого дії або здійснення обумовленої договором діяльності третіх осіб не допускається, якщо інше не передбачено договором. Зазначена презумпція є загальною і поширюється на будь договір надання послуг незалежно від специфіки його предмета або суб'єктного складу. У всіх випадках відповідні дії (діяльність), що здійснюються за виконавця третьою особою, не розглядаються як належне виконання (п. 1 ст. 313 ЦК) і оплачуватися не повинні.
Виконавець зобов'язаний надати послугу у встановлений термін і в належному місці. Найчастіше характер наданої послуги зумовлює місце виконання даного зобов'язання. Так, очевидно, що послуги з проведення театрального заходу, перегляду кінофільму і т.п. припускають їх надання у відповідних приміщеннях (театру, кінотеатру). В інших випадках місце виконання зобов'язання надати послугу має визначатися за загальними правилами ст. 316 ГК.
Виконавець зобов'язаний надати послугу належної якості. З урахуванням специфіки послуги як об'єкта якість послуги прямо пов'язане з тими діями, які повинен здійснити виконавець. Відповідно оцінка якості наданої послуги повинна здійснюватися за самим цим діям.
Замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги. За загальним правилом оплата повинна відбуватися після надання послуг (п. 1 ст. 781, п. 1 ст. 711, ст. 783 ЦК), однак угодою сторін може бути передбачена попередня оплата або оплата по частинах. Якщо договором не встановлений строк оплати, він визначається за правилами ст. 314 ГК.
Оскільки зобов'язання замовника є грошовим, в якості загального наслідки допущеної замовником прострочення оплати виступає обов'язок сплатити відсотки, передбачені ст. 395 ГК.
Спеціальні правила встановлені законодавцем щодо наслідків неможливості надання передбаченої послуги. Якщо така неможливість виникла з вини замовника, він зобов'язаний оплатити послуги в повному обсязі (п. 2 ст. 781 ЦК). У разі, коли неможливість виконання виникла за обставинами, за які жодна із сторін не відповідає * (494), замовник відшкодовує виконавцю лише фактично понесені ним витрати (п. 3 ст. 781 ЦК). Зазначені правила диспозитивності і можуть бути змінені законом або договором.
Коли неможливість виконання виникла за обставинами, за які відповідає виконавець (п. 1, 3 ст. 401 ЦК), він втрачає право як на винагороду, так і на оплату фактично понесених витрат.
|
- § 2. Джерела комерційного права
Поняття і види джерел комерційного права. Джерелом права в спеціально юридичному сенсі є зовнішня форма вираження права, тобто сукупність нормативних актів, в яких містяться норми права. У законодавстві правові норми знаходять своє офіційне вираження. Законодавство, як зовнішню форму вираження права, не можна змішувати з самим правом. Право безпосередньо пов'язане зі
- § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
Принципи укладання договорів у сфері підприємництва. Визнання за угодою торгового характеру підкоряє її не тільки загальним нормам цивільного права, але і в першу чергу спеціальним нормам комерційного права. До висновку і виконання торговельних угод застосовуються спеціальні норми комерційного права, не діють стосовно звичайних цивільних угод. Особливості регулювання
- § 1. Підряд
Договори підряду представлені в загальногромадянський законодавстві такими різновидами, як будівельний і побутової поспіль, підряд на виконання проектних та вишукувальних робіт та підрядні роботи для державних потреб. До всіх цих видів договорів підряду застосовуються норми ст. 702-729 ГК, утворюють як би спільну частину законодавства, що регулює відносини у сфері виробництва робіт і
- § 2. Розрахунки і кредитування
Загальна характеристика і система договорів у сфері розрахунків і кредитування. Розрахункові операції являють собою акти виконання зобов'язань. Умова про платіж входить у зміст будь-якого возмездного договору про продаж товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Але платежі в безготівковій формі, а в ряді випадків і платежі готівкою, обумовлюють необхідність укладення спеціальних
- § 3. Зберігання
Поняття та види договору зберігання. Основною метою зберігання є забезпечення належної схоронності речі як від зовнішніх впливів навколишнього середовища, так і від можливості присвоєння третіми особами. При цьому зберігання забезпечується особою, яка не є власником, або власником іншого речового права на збережену річ і здійснюється в інтересах останніх. Зобов'язання зберігання виникає в
- § 4. Страхування
Поняття, порядок і форма укладення договору страхування. Страхування являє собою систему відносин щодо захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій шляхом формування за рахунок сплачуваних ними внесків страхових фондів, призначених для відшкодування збитків і Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
- § 6. Комісія
Поняття договору комісії. Договором комісії присвячена гл. 51 ГК. Легальне визначення цього договору дано в ст. 990 ЦК: «За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента». Таким чином, договір комісії опосередковує відносини, що виникають при непрямому
- § 8. Довірче управління майном
Поняття договору довірчого управління майном. Майно зазвичай отримується у власність для задоволення інтересів власника. Для цього закон наділяє власника правомочностями щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном. Але в цілому ряді випадків виникають ситуації, при яких сам власник ефективно використовувати це майно не може, наприклад, не володіє
- § 9. Комерційна концесія
Поняття договору комерційної концесії. Традиційно поняття концесія (від латинського concessio - дозвіл) вживалося як договору, укладеного державою з приватним підприємцем, як правило іноземною фірмою, на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок. Сьогодні йому надано зовсім інший зміст. Відповідно до ст. 1027 ЦК за даним договором одна
- § 10. Просте товариство
Договір простого товариства є різновидом загальної групи договорів про спільну діяльність. Гол. 55 ГК вперше докладно регламентує цей вид договорів. За договором простого товариства двоє чи кілька осіб (товаришів) зобов'язуються з'єднати свої внески і спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку або досягнення іншої не суперечить закону мети.
|