| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Зміст договору |
||
|
Як вже говорилося вище, договір купівлі-продажу є двостороннім. Праву одного боку кореспондує обов'язок іншої сторони. У ст. 454 ГК зміст договору розкривається через обов'язки сторін. Продавець несе дві основні обов'язки: з передачі товару покупцеві і з перенесення на покупця права власності на товар,. При цьому якщо перша обов'язок у визначенні договору, даному в п. 1 ст. 454 ГК, позначена досить чітко, то друга обов'язок сформульована в якості супутньої і невіддільною від передачі товару покупцеві. Більше того, і в інших статтях глави Кодексу про купівлю-продаж відсутня правова норма про дану обов'язки продавця, що навряд чи правильно. Виняток становить лише ст. 491 ГК про збереження за продавцем права власності у випадках, обумовлених у договорі. Але в цьому визнанні права продавця в якості самостійного - права власності на переданий покупцеві товар, - швидше, йдеться про право продавця на його перенесення покупцеві, ніж про покладену на нього обов'язки. У покупця є дві основні обов'язки: прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну товару). Крім основних обов'язків продавця і покупця в договорі купівлі-продажу можуть передбачатися й додаткові обов'язки, пов'язані з інформацією, що стосується сторін, предмета договору, способів його виконання, страхування, зберігання предмета договору і т.д. При невиконанні або неналежному виконанні договору у сторін виникають обов'язки щодо сплати санкцій та відшкодування завданих збитків. А. Обов'язки продавця по передачі товару покупцеві (ст. 456 ЦК) відносяться до умов передачі товару та дотримання вимог закону, що стосуються товару як предмета договору. 1. Умова передачі продавцем товару покупцеві в ГК визначається двома показниками: строком виконання обов'язку з передачі товару і способом передачі товару. Термін виконання передачі товару покупцеві - істотна умова договору купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, передбачений у договорі, а в тих випадках, коли термін не зазначений, - в розумний строк після виникнення зобов'язання, що випливає з договору. При невиконанні обов'язку в зазначені терміни, рівним чином як і в термін, визначений моментом запитання товару, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у семиденний строк з дня пред'явлення останнім такої вимоги, якщо інший термін виконання даного обов'язку не випливає із закону, іншого правового акта, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Що стосується способів передачі товару, можливі три варіанти. У першому випадку товар вручається покупцеві або зазначеній ним особі, коли договором передбачено обов'язок продавця з доставки товару. У другому випадку товар надається продавцем у розпорядження покупця, коли товар готовий до передачі в належному місці і покупець поінформований про готовність товару до передачі. У третьому випадку обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним при здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, якщо інше не передбачено договором. Даний варіант передачі товару покупцеві застосовується, коли з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця з доставки або передачі товару в перших двох зазначених вище випадках. При відмові продавця від передачі проданого покупцю товару покупець має право відмовитися від виконання договору купівлі-продажу та стягнути з продавця понесені збитки. При відмові продавця передати індивідуально-визначену річ покупець має право вимагати в судовому порядку відібрання речі у продавця і передачі її на умовах, зазначених у законі і договорі (ст. 398 ЦК). При передачі товару продавець зобов'язаний виконати умови про кількість і асортимент товарів, якість і комплектності, тарі та упаковці. 2. Вимога закону про кількість товарів - істотна умова договору купівлі-продажу. При його порушенні договір вважається неукладеним. Можливі два способи визначення кількості товару, що підлягає передачі покупцю. При першому способі, найбільш поширеному в практиці, кількість товару визначається в самому договорі на момент його укладення. Стосовно до речей в їх натуральному вираженні кількість фіксується поштучно і поіменно (індивідуально-визначені речі), а щодо речей, визначених родовими ознаками, - сумарно на основі одиниць виміру, відповідних природі продаваних речей (вагових, об'ємних, просторових і т.д.). Закон допускає визначення речей і в грошовому вираженні, головним чином у тих випадках, коли предметом договору купівлі-продажу виступають цінні папери в їх грошовому обчисленні (вексель, чек, облігація тощо) або грошові знаки, які використовуються з метою колекціонування. При другому способі визначення кількості товару, що підлягає передачі покупцю, в договорі на момент його укладення вказується лише порядок визначення кількості товару. Сама ж кількість товару стає відомим або в процесі дії договору, або в момент його припинення, зокрема в договорах електропостачання, що укладаються з громадянами (п. 3 ст. 541 ЦК). Такі ж положення можуть містити договори, в яких передбачається лише загальна сума грошової винагороди за товар, що поставляється в процесі дії договору з оплатою за ринковою ціною на день передачі його покупцеві. Закон не встановлює межі можливих варіантів порядку визначення кількості товару. Але дотримання однієї умови строго обов'язково для сторін договору. Кількість товару, що підлягає передачі покупцю, який не вказаний у договорі на момент його укладення, має бути визначним. Кількість товару може зумовлюватися умовами договору, узгодженими не тільки його сторонами, а й уповноваженими органами держави, наприклад при поставці товарів для державних потреб. Умови договору про кількість товару можуть бути порушені продавцем у двох випадках: продавець передав покупцеві меншу або, навпаки, більшу кількість товару, ніж визначено договором. У першому випадку покупець має право або вимагати передачі йому потрібної кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а також вимагати повернення йому сплаченої грошової суми. Крім того, за наявності підстав, зазначених у ст. 15, 393, 394 і 401 ЦК, він має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, включаючи сплату встановленої законом або договором неустойки, а також зміни чи розірвання договору (ст. 450 - 453 ЦК). У другому випадку покупець має право прийняти весь товар, переданий продавцем у кількості, перевищує вказаний у договорі, або відмовитися від надлишків товару. Покупець може прийняти зайво переданий йому товар, якщо сповістив продавця про надмірно переданому йому товарі і не одержав у розумний строк від продавця вказівки про розпорядження надлишками товару. Якщо покупець отримав зайво переданий йому товар і відмовився від придбання його надлишків, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві витрати по зберіганню та реалізації зайво переданого товару. 3. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Цей обов'язок покладається на продавця у випадках, коли предметом договору купівлі-продажу є речі збігається цільового призначення, що входять у визначеному договором кількісному співвідношенні в одну і ту ж групу товарів. Зазначені речі різняться між собою за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками. Асортимент включає в себе два взаємопов'язані компоненти: 1) перелік речей певного виду, розміру, кольору, моделі та інших можливих показників і 2) кількісне співвідношення даних речей. Кожна така річ в якісному прояві може використовуватися самостійно, незалежно від інших речей асортиментної групи товару. Найчастіше асортиментна продаж товарів застосовується у сфері оптової торгівлі. Об'ємне вираз асортименту товарів збігається цільового призначення може бути неоднаковим у різних договорах купівлі-продажу. Так, при постачанні взуття в універсальний магазин асортиментна група таких товарів буде позначатися загальним найменуванням "взуття" з підрозділами її в зазначеному договорі на чоловічу, жіночу, дитячу взуття з наступним зазначенням відповідних моделей, розмірів, кольорів, матеріалів виготовлення, фірм-виробників і т . д. При поставці взуття в спеціалізований магазин "Жіноче взуття" асортимент, відповідно, буде включати в себе лише різні види жіночого взуття. Якщо асортимент товару не визначений у договорі купівлі-продажу та з договору не випливає порядок його встановлення, пріоритет у його визначенні належить продавцю. У цих випадках у продавця є право вибору між: 1) передачею покупцю товару в асортименті виходячи з потреб покупця, які продавцеві були відомі на момент укладення договору, і 2) відмовою від виконання договору. При порушенні продавцем умов договору купівлі-продажу про передачу товару в установленому асортименті покупець має право відмовитися від прийняття товару і його оплати, а якщо він вже оплачений - вимагати повернення сплаченої грошової суми. Крім цього покупець має право вимагати від продавця відшкодування завданих йому збитків, включаючи сплату неустойки, встановленої договором. У п. 2 ст. 468 ГК додатково обмовляється, що при передачі покупцеві поряд з товарами, асортимент яких відповідає договору купівлі-продажу, товарів з порушенням умови про асортименті, покупець має право: 1) прийняти товари, що відповідають умові про асортименті, і відмовитися від решти товарів; 2) відмовитися від усіх переданих товарів; 3) вимагати заміни товарів, що не відповідають умові про асортименті, товарами в асортименті, передбаченому договором, і 4) прийняти всі передані товари. Зі змісту наведеного положення можна лише припускати, що мова йде про товари, що входять в загальну кількість товару, переданого за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу. І як наслідок цього продавець повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору про кількість переданого покупцю товару. В іншому випадку включення зазначеного положення в ст. 468 ГК стає безпредметною. 4. Умови договору про якість товару відносяться до одних з найбільш важливих показників характеристики предмета договору купівлі-продажу і, безумовно, вважаються істотними умовами даного договору. Юридична концепція якості предмета договору в ГК є підсумованим виразом двох взаємопов'язаних понять: матеріального і торгового. Під матеріальним розуміється наявність у предметі договору купівлі-продажу (речі) необхідних фізичних та інших матеріально-сутнісних властивостей, що визначають загальний напрямок його функціонального використання у сфері задоволення потреб окремих громадян, організацій і суспільства в цілому. Під торговельним - можливість відповідної речі виступати в якості товару в торговому обороті, в даному випадку в відплатних відносинах з купівлі-продажу. Якість товару визначається договором купівлі-продажу (ст. 469 ЦК), в якому поряд з умовами, що встановлюються сторонами, нерідко містяться умови, приписувані уповноваженими органами держави та місцевого самоврядування, а в ряді випадків і виробниками товарів. Регулює відносини, що виникають при розробці, прийнятті, застосуванні та виконанні обов'язкових вимог до продукції, процесів її виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, Федеральний закон від 27 грудня 2002 р. "Про технічне регулювання" "*". Відповідно до цього Закону в країні встановлена система державного регулювання якості продукції, що поширює свою дію і на договір купівлі-продажу. --- "*" СЗ РФ. 2002. N 52 (ч. I). Ст. 5140. Основу цієї системи складають технічні регламенти, в яких містяться обов'язкові вимоги до виробництва та обігу на товарних ринках продукції, що становить предмет договору купівлі-продажу. Винятковою метою технічних регламентів є захист життя і здоров'я громадян, майна фізичних та юридичних осіб, державного і муніципального майна; охорона навколишнього середовища; попередження дій, що вводять в оману набувачів. Прийняття технічних регламентів в інших цілях не допускається (ст. 6). Технічні регламенти встановлюють мінімально необхідні вимоги, щоб забезпечити біологічну, механічну, ветеринарно-санітарну, хімічну, електричну, електромагнітну, ядерно-радіаційну, промислову, пожежну та інші види безпеки при виробництві, обігу і використанні продукції. Технічні регламенти приймаються федеральними законами протягом семи років з дня набрання чинності Законом "Про технічне регулювання", тобто до середини 2010 р. до їх прийняття і вступу в силу продовжують діяти в частині, що відповідає цілям технічних регламентів, вимоги до якості продукції, встановлені нормативними актами Російської Федерації і нормативними документами федеральних органів виконавчої влади (ГОСТи і т.п.). З метою забезпечення необхідного рівня загальних якісних показників в продукції, у виконуваних роботах і надають послугах Законом "Про технічне регулювання" передбачається в галузі стандартизації застосування на добровільній основі, в тому числі і в сфері торгового обороту, національних стандартів, затверджуються національним органом Російської Федерації по стандартизації, і стандартів організацій (комерційних, громадських, наукових, саморегулівних, об'єднань юридичних осіб). Положення даних стандартів, на які містяться посилання в договорах купівлі-продажу, стають обов'язковими для сторін договорів при визначенні якості й товарів. Сторони договору мають право підвищувати, але не зменшувати вимоги до якості товару в порівнянні з вимогами, встановленими в передбаченому законом порядку. Особливо суворі вимоги щодо дотримання приписів про якість товарів пред'являються до продавців, що здійснюють підприємницьку діяльність. Вони у всіх випадках зобов'язані передавати покупцеві товари, що відповідають цим вимогам. При відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для цілей, для яких товар такого роду звичайно використовується. При цьому передбачається, що продавець при укладенні договору не був обізнаний покупцем про конкретну мету придбання товару, наприклад про те, що придбану покупцем автомашина повинна використовуватися в умовах спекотного клімату в піщаній місцевості. При отриманні подібної інформації від покупця продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для використання у відповідності з цими цілями. Незважаючи на надану сторонам свободу у визначенні якості товарів за договором купівлі-продажу, предмет договору не повинен втрачати властивостей, що визначають його функціональне призначення. Якщо це має місце, такий товар переходить у категорію недоброякісних. Способи визначення якості товарів в договорі купівлі-продажу можуть бути найрізноманітнішими, починаючи від детального опису конкретного товару та показників його якості, у тому числі за зразками продаваного товару, і кінчаючи простий посиланням на відповідний номер державного стандарту або аналогічний товар, проданий покупцеві тим же продавцем за раніше укладеним між ними договором. Все залежить від різновиду товару і специфіки відносин сторін, що виникають при укладенні договору. Велика увага в законі приділяється гарантіям якості товару - обіцянці продавця (виробника) підтримувати належну якість товару, а при його зниженні або відсутності усувати недоліки проданого товару, виявлені протягом часу дії гарантії. Розрізняються два види гарантій якості продукції: передбачені безпосередньо законом або договором (ст. 470 ЦК). Гарантія, передбачена законом, не згадується в ньому під таким найменуванням (п. 1 ст. 470 ЦК). Її юридична сила від цього не зменшується. Недотримання гарантії, яка витікає із закону, веде до тих же невигідним для продавця (виробника) товару наслідків, що і недотримання договірної гарантії. У практиці вона отримала назву законного запоруки. В силу даної гарантії продавець зобов'язаний продати покупцю товар належної якості і, відповідно, усувати недоліки проданого товару протягом часу її дії. Законне поруку діє протягом розумного строку: з моменту передачі товару покупцеві і його використання за прямим призначенням. Даний термін індивідуальний в залежності від виду товару, але в будь-якому разі не може бути менше двох років (п. 2 ст. 477 ЦК). Законне поруку поширюється на всі товари тривалого дії, в тому числі щодо яких встановлено договірна гарантія. При наявності останньої законне поруку застосовується, якщо термін договірної гарантії щодо якості товару, що продається нетривалий, і після закінчення терміну дії договірної гарантії, якщо він коротший терміну дії законного запоруки. Договірна гарантія якості товару діє протягом певного терміну, встановленого договором (гарантійного терміну). Закон не передбачає терміну дії договірних гарантій. При комплектності товару законне поруку і договірна гарантія діють відносно всіх складових його частин, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу. Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантію меншої тривалості, ніж на товар в цілому, покупець може вимагати від продавця передачі йому запасних частин комплекту в кількості, що забезпечує можливість використання товару за призначенням у межах дії загальної договірної гарантії за якістю товару. В особливу категорію виділяються товари з терміном придатності, встановленим законом, іншими правовими актами, державними стандартами або іншими обов'язковими правилами. Після закінчення такого строку відповідний товар вважається непридатним для використання. Термін придатності товару гарантує відповідність товару пред'являються до його якості обов'язковим для продавця вимогам і означає заборону реалізації (передачі) продавцем (виробником) товару після закінчення цього терміну, а також терміну, якщо такий виявився недостатнім для використання покупцем товару за призначенням. До товарів, щодо яких встановлюються терміни придатності, належить продукція, використання якої створює небезпеку для життя, здоров'я людей, навколишнього середовища, безпеки суспільства і держави (продукти харчування, медикаменти, товари побутової хімії, парфюмерно-косметичні товари та інші подібні їм товари, перелік яких затверджується Урядом РФ). Від терміну придатності товару слід відрізняти термін служби товару, що встановлюється на товари тривалого користування їх виробниками "*". На відміну від терміну придатності товару при встановленні терміну його служби: 1) не існує заборони на використання товару за призначенням після закінчення терміну придатності; 2) при недотриманні вимог щодо якості товару в період дії зазначеного терміну відповідальність виробника настає лише за істотні недоліки товару і тільки за наявності її вини. --- "*" По товарах, які після закінчення певного періоду не можуть становити небезпеку для життя, здоров'я споживача (громадянина), заподіювати шкоди його майну або навколишньому середовищу, виробник зобов'язаний встановлювати термін служби товару тривалого користування, в тому числі комплектуючих виробів. Перелік таких товарів затверджується Урядом РФ (див. Постанова Уряду РФ від 16 червня 1997 р. N 720). Якщо термін служби таких товарів виробником не встановлено, він дорівнює 10 рокам (див. абз. 2 п. 2 ст. 7 Закону РФ від 7 лютого 1992 р. "Про захист прав споживачів" / / Відомості Верховної. 1996. N 3. Ст . 140). Терміни служби товару можуть встановлюватися нормативними правовими актами, державними стандартами, виробником або договором купівлі-продажу. Про терміни служби товару в ГК нічого не говориться. Важливе значення має перевірка якості товару сторонами договору купівлі-продажу. Це стосується всіх товарів, що є предметом договору купівлі-продажу. Обов'язок з перевірки якості товару покладається насамперед на продавця (ст. 456 ЦК). Якщо вона прямо не передбачена законом, іншими правовими актами, обов'язковими вимогами державних стандартів або договором купівлі-продажу, продавець повинен підтвердити виконання даного обов'язку актами випробувань, аналізів, огляду і т.п. Порушення продавцем умов договору купівлі-продажу про якість продукції веде до наслідків, передбачених ст. 475 ГК. Згідно ст. 475 ГК наслідки передання товару неналежної якості наступають, якщо недоліки товару не були застережені продавцем. Під неналежним якістю товару розуміється його невідповідність вимогам, встановленим у ст. 469 ГК. Така невідповідність може виражатися: в недоліках, усунення яких не потребує невідповідних витрат і (або) значних витрат часу, або в істотних недоліках, при яких можливість використання товару за призначенням стає надмірно скрутної або взагалі відсутня. Відповідно передбачаються два варіанти наслідків передачі товару неналежної якості. По-перше, покупець за своїм вибором має право вимагати від продавця виконання однієї з наступних обов'язків: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару. По-друге, коли недоліки товару мають істотний характер, покупець має право за своїм вибором: відмовитися від виконання договору купівлі-продажу і зажадати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару неналежної якості товаром, відповідним договором. Істотними вважаються недоліки, які не можуть бути усунені, або для усунення яких потрібні невідповідних витрати або витрати часу, або недоліки, знову проявляються після їх усунення, а також недоліки, внаслідок яких покупець позбавляється можливості використовувати товар за призначенням. Названі вимоги можуть бути пред'явлені продавцю з урахуванням характеру товару або змісту зобов'язання. Так, унікальні речі, наприклад картини відомих художників, взагалі не підлягають заміні. Неможлива також заміна речі, проданої на аукціоні, іншої аналогічної річчю. У ст. 475 ГК обмовляється, що передбачені в ній положення застосовуються, якщо законом не встановлено інше. У даному випадку мова йде про спеціальні нормах права, що мають пріоритет перед загальними нормами права. Такі норми, наприклад, містяться у ст. 503 ЦК та ст. 18 Закону "Про захист прав споживачів". Якщо при передачі товару неналежної якості покупець несе збитки, він має право вимагати їх відшкодування продавцем на підставі ст. 15, 393, 394 і 401 ЦК. 5. До обов'язків продавця, згідно з договором купівлі-продажу, відноситься дотримання умов договору про комплектність (ст. 478 ЦК) і комплекті товарів (ст. 479 ЦК). Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у комплектності, визначеної договором купівлі-продажу "*", а за відсутності в договорі даної умови - звичаями ділового обороту або іншими звичайно ставляться. Під комплектністю пристрої, що є товаром, розуміється сукупність включаються в нього частин (вузлів, деталей тощо), що забезпечують працездатність пристрою як єдиного цілого і дозволяють використовувати його. У даному єдності зазвичай виділяється одна частина, звана основним виробом, на базі якого формується пристрій. До числа товарів у комплектності відносяться технічно складні пристрої, наприклад машини, в тому числі засоби транспорту, комп'ютери, побутова техніка тощо --- "*" Як правило, визначення комплектності товару в договорі купівлі-продажу в даний час дається шляхом посилань на відповідні державні та галузеві стандарти, технічні умови тощо Під комплектом товарів розуміється певний набір товарів, що мають метою їх спільне використання, наприклад гарнітур меблів для спальної кімнати. Включаються в комплект товари можуть використовуватися самостійно, окремо від інших товарів. Набір товарів, що включаються в комплект, визначається на підставі договору купівлі-продажу. Якщо інше не передбачено договором, продавець зобов'язаний передати покупцеві одночасно всі товари, включені в комплект. Стаття 480 ЦК передбачає наслідки передачі некомплектного товару. Покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця зменшення купівельної ціни або доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець не виконав вимоги про доукомплектування товару, покупець має право вимагати заміни некомплектного товару на комплектний чи відмовитися від виконання договору купівлі-продажу з поверненням сплаченої грошової суми. Зазначені наслідки передачі некомплектного товару настають у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товарів, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання. Наслідки передачі некомплектного товару і комплекту товарів не виключають права покупця на відшкодування завданих йому збитків на загальних підставах цивільно-правової відповідальності. 6. Продавець згідно з договором купівлі-продажу зобов'язаний передати покупцеві товар у відповідній тарі та (або) упаковці, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання. Виняток становлять товари, які за характером не вимагають цього, наприклад земельні ділянки та інше нерухоме майно. Під тарою і упаковкою розуміються кошти (матеріали, пристрої), що забезпечують збереження проданого покупцю товару. По окремих видах товарів (радіоактивні матеріали тощо) необхідність використання належної тари та (або) упаковки товару переслідує також мету запобігання шкідливих наслідків для довкілля, життя і здоров'я людей, майна. Якщо договір купівлі-продажу не визначає вимог, що відносяться до тари і (або) упаковки товару, товар повинен затариваться і упаковуватися способом, звичайно прийнятим в практиці для даного виду товарів. Законом можуть бути встановлені особливі вимоги до тари й упаковки товарів, продавці яких здійснюють підприємницьку діяльність. У цьому випадку продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та упаковці, відповідних обов'язковим вимогам державного стандарту чи іншого нормативно-технічного документа. При порушенні продавцем обов'язку про передачу товару в належній тарі та (або) упаковці покупець має право вимагати від продавця затарить і (або) упакувати товар або замінити неналежну тару та (або) упаковку, якщо інше не випливає з договору, істоти зобов'язання чи характеру договору. Згідно п. 2 ст. 482 ГК замість зазначених вимог покупець при передачі йому товару без тари та (або) упаковки має право пред'явити продавцю вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості з підстав, передбачених ст. 475 ГК. На нашу думку, застосування даного положення допускається тільки тоді, коли покупцеві переданий товар неналежної якості внаслідок використання продавцем неналежною тари і (або) упаковки або взагалі повної відсутності тари (упаковки). 7. Якщо інше не передбачено договором, з моментом передачі продавцем товару покупцеві пов'язаний перехід ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару (ст. 459 ЦК). Під ризиком в даному випадку розуміється загибель або пошкодження товару, які настали з не залежних від сторін договору причин внаслідок випадкових явищ або дії обставин непереборної сили. Як виняток при випадковій загибелі або випадкового пошкодження товару під час перебування його в дорозі ризик переходить на покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або звичаями ділового обороту. Б. Обов'язок продавця з перенесення права власності на товар, є, як говорилося в п. 2 § 2 цієї глави, самостійної обов'язком продавця, існуючої окремо від його обов'язку з передачі речі (товару) покупцю. Це підтверджується насамперед загальною нормою, що міститься в розділі II ГК про право власності та інших речових правах. Згідно п. 1 ст. 223 ЦК право власності у набувача речі за договором виникає з моменту її передачі, якщо інше не передбачено законом або договором. У даному випадку маються на увазі рухомі речі, що не підлягають державній реєстрації. Що стосується нерухомих речей (ст. 131 ЦК), то відносно них застосовується правило, засноване на необхідності (або можливості) розмежування двох понять: моменту перенесення на покупця права власності на речі і моменту передачі покупцеві самих речей. Згідно п. 2 ст. 223 ЦК у випадках, коли відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Момент перенесення права власності на покупця, який не збігається з моментом передачі за договором самого товару покупцеві, передбачається в ГК також стосовно конкретних обставин укладення договору купівлі-продажу. Так, у випадках, коли договором купівлі-продажу передбачено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином, якщо інше не передбачено законом або договором або не випливає із призначення та властивостей товару (ст. 491 ЦК). При викупі орендованого майна на підставі закону або договору оренди, природно, майно орендарю не передається. Воно вже знаходиться в його володінні з моменту передачі майна за раніше укладеним ним з орендодавцем договору оренди. На стадії викупу до орендаря переходить лише право власності на дане майно в момент, визначений у законі або договорі (ст. 624 ЦК). Нарешті, визнання перенесення на покупця права власності на товар самостійної обов'язком продавця в договорі купівлі-продажу і час такого перенесення мають важливе значення при застосуванні ст. 460 - 462 ГК, що передбачають обов'язок продавця передати товар вільним від прав третіх осіб, передусім у питаннях, пов'язаних з наявністю у продавця права власності на товар,. 1. Обов'язок покупця прийняти товар передбачена ст. 484 ГК. Відповідно до цієї статті покупець зобов'язаний прийняти переданий йому товар, за винятком випадків, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від виконання договору купівлі-продажу. Обов'язок покупця прийняти переданий (точніше - переданий) йому товар означає необхідність здійснення ним юридичних та (або) фактичних дій, що визначаються умовами і фактичними обставинами кожного конкретного договору купівлі-продажу відповідно до вимог закону, інших правових актів, самого договору, а за відсутності таких - відповідно до звичайно ставляться. Ними можуть бути: повідомлення даних про отримання товару, включаючи адресу його місцезнаходження (місця проживання покупця), за яким повинен бути доставлений товар; надання транспорту для перевезення товару, якщо товар має бути прийнятий (оптом і партіями) у місці його знаходження; отримання дозволу від уповноважених на те державних органів на ввезення в країну імпортується за умовами договору товару і т.д. В цілому розглянута обов'язок покупця охоплюється більш загальної його обов'язком необхідності співпраці сторін у виконанні договору купівлі-продажу. При порушенні покупцем обов'язку прийняти товар продавець має право вимагати від покупця прийняти товар або відмовитися від виконання договору (п. 3 ст. 484 ЦК). За ним також зберігається право на відшкодування заподіяних при цьому збитків. Якщо в порушення договору купівлі-продажу покупцеві передається товар неналежної якості, підлягає обміну, він має право вимагати заміни товару або відмовитися від виконання договору. При цьому відповідно до ст. 483 ГК покупець зобов'язаний у термін, передбачений законом, іншими правовими актами або договором, а за відсутності такого терміну - в розумний строк з дня, коли відповідне порушення договору повинна була бути виявленою, сповістити продавця про порушення умов (будь-якого з них) договору купівлі- продажу. При невиконанні покупцем даного обов'язку продавець отримує певні права за умови, як сказано в п. 3 ст. 483 ГК, що він не знав або не повинен був знати про невідповідність переданих покупцю товарів умовам договору купівлі-продажу. У переважній більшості випадків подібного роду презумпція нежиттєздатна, тому що продавець повинен контролювати кількість і якість продаваного ним товару, дотримання інших умов договору. Якщо ж продавець в змозі обгрунтувати правомірність своєї необізнаності про порушення умов договору, він має право відмовитися повністю або частково від задоволення вимог покупця, зазначених у п. 2 ст. 483 ГК. Для цього він повинен довести, що несвоєчасне повідомлення покупцем про порушення договору спричинило для нього неможливість задовольнити заявлені вимоги або викликало несумірні витрати в порівнянні з тими, які він міг би понести при своєчасному повідомленні про порушення договору. 2. Обов'язок покупця сплатити за товар його ціну передбачена в ст. 485 - 489 ЦК. У ціні виражається кількісний вимір вартості товару, що є предметом договору купівлі-продажу. Іншими словами, ціна - сума грошових одиниць, що сплачується покупцем за придбаний у продавця товар. Якщо угода про гроші є істотною умовою договору, то угода про їх кількості (ціною) полягає тільки у випадках, зазначених у законі (наприклад у ст. 555 ЦК про договір продажу нерухомості), іншому правовому акті або договорі. У переважній більшості випадків ціна товару передбачається договором купівлі-продажу (п. 1 ст. 485 ЦК) "*". При недосягненні сторонами угоди про ціну договір вважається неукладеним . Однак ціна товару може бути не передбачена в договорі і невизначена з його умов. При цьому передбачається, що питання про ціну товару при укладанні договору сторонами з тих чи інших причин не обговорювалося. У цьому випадку, як сказано в п. 1 ст. 485 ГК, ціна товару визначається шляхом застосування п. 3 ст. 424 ЦК, відповідно з яким у випадках, коли в безкоштовне договорі ціна не передбачена і не може бути визначена виходячи з умов договору, виконання договору має бути оплачено за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні товари, роботи або послуги. --- "*" У тих випадках, коли ціна встановлюється залежно від ваги товару, вона визначається за нетто (без урахування ваги тари та упаковки), якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу. Див: п. 54 Постанови пленумів Верховного Суду РФ і Вищого Арбітражного Суду РФ від 1 липня 1996 р. N 6/8 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації" / / ВВАС РФ. 1996. N 9. Законом допускаються так звані плаваючі ціни, підлягають зміни в процесі дії договору купівлі-продажу залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартості, додаткових витрат тощо) при відсутності згадки про спосіб перегляду ціни. У цьому випадку ціна товару визначається виходячи зі співвідношення вартості складових її компонентів на момент укладення договору і на момент передачі товару. Якщо продавець не передав товар у встановлений строк, ціна товару визначається за співвідношенням зазначених показників на дату передачі товару, передбачену в договорі, а за відсутності в договорі такої дати - на дату, що встановлюється відповідно до п. 2 ст. 314 ГК. Фактична дата передачі товару покупцеві не впливає на ціну товару. Більше того, у зв'язку з простроченням передачі товару покупець має право вимагати від продавця відшкодування завданих йому збитків. Ціна товару, передбачена договором купівлі-продажу, як правило, визначається угодою сторін. Виняток становлять ціни, фіксовані уповноваженими на те державними органами влади. Найчастіше подібні ціни встановлюються на підставі Федерального закону від 17 серпня 1995 р. "Про природні монополії" "*", наприклад Федеральної енергетичної комісією щодо цін і тарифів на електрику та газ, що надаються енергопостачальними та газопостачальними організаціями. --- "*" СЗ РФ. 1995. N 34. Ст. 3426. Оплата товару покупцем, як правило, повинна бути максимально наближена до передачі йому товару. Згідно п. 1 ст. 486 ГК покупець зобов'язаний оплатити товар після передачі його продавцем, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. При цьому зазвичай проданий товар оплачується повністю. Оплата покупцем товару в момент передачі його продавцем в принципі можлива, але зустрічається досить рідко, як правило, при укладенні договору у сфері роздрібної купівлі-продажу. У всіх інших випадках за самому характеру виконання договору і застосовуваних технічних методів розрахунків за одержуваний покупцем товар існує певний розрив у часі оплати. Насамперед це стосується договорів купівлі-продажу, що укладаються між юридичними особами. Відповідно до п. 1 ст. 485 ГК покупець зобов'язаний виконати за свій рахунок дії, які відповідно до закону, іншими правовими актами, договором або звичайно ставляться необхідні для платежу. Перш за все мова йде про готівкових та безготівкових розрахунках. Якщо громадяни, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, можуть оплачувати товар за їх вибором готівкою без обмеження суми або в безготівковому порядку, то платежі за продавані товари між юридичними особами проводяться в безготівковому порядку через банки або інші кредитні організації (ст. 861 ЦК). В даний час допускаються такі форми безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями, за акредитивом, чеками, розрахунки за інкасо і в інших формах, передбачених законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту "*". --- КонсультантПлюс: примітка. "Положення про безготівкові розрахунки в Російській Федерації" (затв. ЦБ РФ 12.04.2001 N 2-П) втратило силу з 8 січня 2003 року в зв'язку з виданням вказівки ЦБ РФ від 27.12.2002 N 1230-У "Про визнання таким, що втратив чинність, Положення Банку Росії "Про безготівкові розрахунки в Російській Федерації" від 12 квітня 2001 р. N 2-П ". "*" Див: ст. 862 ГК, Положення про безготівкові розрахунки в Російській Федерації, затверджене ЦБ РФ 12 квітня 2001 р. N 2-П / / ВБР. 2001. N 27, 28. Платежі готівкою за товари за договором купівлі-продажу, учасниками яких є юридичні особи, не повинні перевищувати 60 тис. руб. по одній угоді "*". --- "*" Див: вказівку ЦБ РФ від 14 листопада 2001 р. N 1050-У "Про встановлення граничного розміру розрахунків готівкою в Російській Федерації між юридичними особами по одній угоді" / / ВБР. 2001. N 69. При несплаті покупцем товару у строк, встановлений договором купівлі-продажу, продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків відповідно до ст. 395 ГК, а також відшкодування збитків, не покритих відсотками. При відмові покупця на порушення договору купівлі-продажу прийняти та оплатити товар продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від виконання договору. ЦК допускає можливість попередньої оплати товару, оплати товару, проданого в кредит, і оплати в розстрочку за умови, що це передбачено договором. При попередній оплаті товару покупець зобов'язаний повністю або частково оплатити товар до передачі його продавцем. Термін оплати встановлюється договором або визначається відповідно до ст. 314 ГК. При невиконанні покупцем обов'язку по попередній оплаті товару продавець має право призупинити виконання свого обов'язку з передачі товару або взагалі відмовитися від її виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 328 ЦК). Якщо ж, навпаки, продавець, який одержав попередню оплату, не виконує свій обов'язок щодо передачі товару, покупець має право вимагати передачі йому оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати за товар, що не переданий покупцеві. Крім того, сплаті покупцю відповідно до ст. 395 ГК підлягають відсотки, що нараховуються на вказану суму з дня, коли за договором повинен був бути переданий товар, до дня фактичної передачі товару або повернення попередньої оплати товару. Законом допускається сплата продавцем передбачених у договорі купівлі-продажу відсотків за користування грошовою сумою, яка є попередньою оплатою товару (ст. 809 ЦК). Згідно з договором купівлі-продажу, який передбачає оплату товару в кредит, покупець зобов'язаний оплатити товар в строк, зазначений у договорі, або ж у строк, визначений у ст. 314 ГК. Оплата товару в кредит - різновид комерційного кредитування і на відміну від оплати товару в розстрочку проводиться одноразово повною сумою. При порушенні покупцем даного обов'язку у продавця виникає право вимоги до покупця з оплати проданого товару або його повернення. Крім того, при несвоєчасній оплаті на прострочену суму нараховуються відсотки у відповідності зі ст. 395 ГК. Зазначені санкції, зокрема вимога продавця про повернення йому неоплаченого товару, застосовуються до покупця і тоді, коли право власності на товар переходить до покупця в момент його передачі, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу. При подібному становищі, як сказано в п. 5 ст. 488 ГК, товар, проданий в кредит, визнається які у заставі у продавця для забезпечення виконання покупцем його обов'язку по оплаті товару. Слід думати, що в даному випадку мова йде про особливу форму застави, що вводиться в дію спеціальною нормою права, до якої не застосовуються ст. 349 і 350 ГК про порядок звернення стягнення на заставлене майно та його реалізації. Стосовно до зобов'язальних відносин, що виникають з договору купівлі-продажу, необхідно говорити про поворот виконання, хоча прямо і не передбаченому ГК, але разом з тим і не суперечить йому. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця про оплату товару в розстрочку окремими частинами від загальної суми ціни в терміни, встановлені договором, після передачі товару покупцеві (ст. 489 ЦК). На відміну від оплати товару, проданого в кредит, право продавця на повернення проданого товару у разі неотримання ним чергового платежу має обмежений характер. Він має право відмовитися від виконання договору і вимоги про повернення товару лише тоді, коли сума платежів, отриманих від покупця, не перевищує половини ціни товару. В іншому до договору про оплату товарів у розстрочку застосовуються норми, які стосуються договору про оплату товару, проданого в кредит. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Зміст договору" |
||
|
||