| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 116. Неприпустимість заліку та зворотного стягнення аліментів |
||
|
1. Вказівка про неприпустимість заліку та зворотного стягнення аліментів є одним з основоположних принципів російського сімейного права і спрямоване насамперед на захист слабкої сторони в аліментних правовідносинах: одержувача аліментів. Закон виходить з того, що залік або зворотне стягнення аліментів, отриманих без достатніх до того підстав, можуть не тільки поставити їх отримувача у вкрай важке матеріальне становище, а й виявитися практично неможливими для виконання, так як аліменти, призначені для задоволення поточних потреб, можуть бути попросту витрачені, а інших засобів у одержувача аліментів може не бути зовсім. Пункт 1 коментованої статті передбачає положення про неможливість заліку аліментів іншими зустрічними вимогами: майном при розділі спільної сумісної власності подружжя, вимогою про відшкодування шкоди тощо Однак це положення не застосовується до випадків, коли в угоді про сплату аліментів в якості способу їх стягнення поряд з грошовими платежами або замість них передбачено надання майна. У подібних випадках мова йде не про залік зустрічних вимог, а про особливе вираженні наданого платником аліментів матеріального утримання. Надаване чи надане у рахунок аліментів майно обов'язково має бути виражене у грошовій оцінці; сторонами вказується, який саме період виплати аліментів охоплюється вартістю наданого майна, якщо мова йде про передачу одержувачу аліментів нерухомого або іншого цінного майна. Зарахування зустрічних вимог (ст. 410, 411 ЦК) передбачає взаємні однорідні вимоги сторін, термін виконання по яких вже настав. Аліментні зобов'язання не може бути припинено також шляхом новації (ст. 414 ЦК), тобто шляхом перетворення якого-небудь колишнього невиконаного зобов'язання в інше, найчастіше грошове, зобов'язання. Залік в аліментних зобов'язаннях неможливий також у випадках, коли діти залишаються при кожному з батьків, так як аліменти платять не обоє батьків один одному, а той з них, хто зобов'язаний забезпечити дитину, що залишається у іншого батька, приблизно так само, як забезпечений дитина, проживає з ним спільно (див. коментар до ст. 83 СК). Взаємних аліментних вимог, які могли б бути зараховані, в даній ситуації не виникає. 2. Пункт 2 коментованої статті деталізує норму, що міститься в ст. 1109 ЦК, про неприпустимість повернення безпідставно отриманих аліментів, крім випадків недобросовісності їх отримувача та лічильної помилки. У коментованій статті не міститься вказівки на можливість зворотного стягнення аліментів, виплачених надміру внаслідок лічильної помилки. Проте положення, що міститься в ст. 1109 ЦК, може бути застосоване до аліментних відносин. Вирішення цього питання залежить від способу виконання аліментного зобов'язання і від того, ким допущена лічильна помилка. При виконанні зобов'язання самим платником аліментів їх зворотне стягнення в принципі можливо, якщо одержувач не побажає повернути надміру виплачені суми. Якщо помилка допущена при утриманні аліментів адміністрацією за місцем роботи платника, останній має право пред'явити позов до адміністрації. Стаття 116 СК, так само як і ст. 1109 ЦК, має на увазі випадки, коли аліменти виплачені спочатку без достатніх підстав або коли такі підстави існували, але згодом відпали, наприклад коли платником аліментів оскаржене його батьківство щодо дитини, на утримання якого стягувалися аліменти. У подібних випадках виплата аліментів може бути припинена лише на майбутнє час. Винятком є три підстави, названі в п. 2 коментованої статті (перелік цих підстав є вичерпним): 1) аліменти підлягають зворотному стягненню в разі скасування апеляційної, касаційної, наглядової інстанцією або за нововиявленими обставинами (гл. 42 ЦПК) рішення суду про стягнення аліментів, якщо воно було засноване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У цих випадках можливий поворот виконання (ст. 444, 445 ЦПК) за заявою платника аліментів; звернення його до суду з позовом про стягнення сплачених аліментів не потрібно; 2) зворотне стягнення аліментів можливо при визнанні недійсним угоди про сплату аліментів, якщо вона була укладена під впливом обману, погрози, насильства (ст. 179 ЦК, ст. 101 СК). Зворотне стягнення аліментів не допускається, якщо угода про сплату аліментів було укладено під впливом помилки і надалі визнано судом недійсним. Необхідно враховувати, що передбачені ст. 179 ЦК підстави призначені для визнання недійсними оспорімих угод, для яких передбачено річний строк позовної давності (ст. 181 ЦК). Позов про зворотне стягнення аліментів по даній підставі може бути пред'явлений після набрання законної сили судового рішення про визнання недійсною угоди про сплату аліментів; 3) допускається зворотне стягнення аліментів, що виплачуються за підробленим угоди про сплату аліментів або за підробленими судовими актам: судовим наказом, рішенням суду, виконавчим листом, якщо факт підробки зазначених документів встановлено набрав законної сили вироком суду в кримінальній справі. Пред'явлення в кримінальній справі цивільного позову про зворотне стягнення аліментів неможливе. При вирішенні в порядку цивільного судочинства позову про зворотне стягнення аліментів факти, викладені у вироку, мають для суду преюдиціальне значення. 3. Згідно п. 3 коментованої статті не допускається зворотне стягнення аліментів на утримання неповнолітнього чи недієздатного одержувача. Якщо винні дії, зазначені в п. 2 даної статті, були вчинені законним представником неповнолітнього чи недієздатного одержувача, вони підлягають стягненню з винної особи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 116. Неприпустимість заліку та зворотного стягнення аліментів " |
||
|
||