| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 260. Строки звернення до суду та розгляду заяв |
||
|
§ 1. 1. Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 260 ЦПК Російської Федерації (в редакції Федерального закону від 14 листопада 2002 р.) заяву про захист виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації, подане до суду в ході виборчої кампанії або підготовки референдуму, має бути розглянута протягом п'яти днів з дня його подачі, але не пізніше дня, що передує дню голосування, а заява, яка надійшла в день голосування чи в день, наступний за днем голосування, - негайно; в разі якщо факти, які у заяві, вимагають додаткової перевірки, рішення щодо заяви приймається не пізніше ніж через десять днів з дня подачі заяви. 1.1. Постановою Центральної виборчої комісії Удмуртської Республіки від 13 лютого 2004 р. N 180.5 громадянину Є.Г. Одіянкову - кандидату в Президенти Удмуртської Республіки за порушення при укладенні договору на доставку агітаційних друкованих матеріалів вимог п. 8.1 Інструкції про порядок відкриття та ведення спеціальних виборчих рахунків, обліку коштів виборчих фондів та звітності по цих коштах при проведенні виборів Президента Удмуртської Республіки (затверджена Постановою Центральної виборчої комісії Удмуртської Республіки від 29 грудня 2003 р. N 166.4) винесено попередження про необхідність дотримання порядку витрачання коштів виборчого фонду. Заява Є.Г. Одіянкова про визнання Постанови Центральної виборчої комісії Удмуртської Республіки незаконним Верховний суд Удмуртської Республіки рішенням від 1 березня 2004 залишив без задоволення за недоведеністю порушення його виборчих прав. Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Російської Федерації, що розглядала справу в касаційному порядку, встановивши невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та розцінивши винесене попередження як порушення принципу рівності кандидатів та виборчих прав Є.Г. Одіянкова, Ухвалою від 22 квітня 2004 скасувала вказане рішення. При цьому, однак, провадження у справі було припинено у зв'язку із закінченням передбачених ч. 2 ст. 260 ЦПК Російської Федерації термінів розгляду заяв про захист виборчих прав, які, як зазначив суд, є пресекательнимі і не підлягають відновленню. Суддя Верховного Суду Російської Федерації Ухвалою від 9 серпня 2004 р. відмовив Є.Г. Одіянкову у перегляді справи в порядку нагляду зважаючи правомірності припинення провадження у справі касаційною інстанцією. У своїй скарзі до Конституційного Суду Російської Федерації громадянин Є.Г. Одіянков стверджує, що застосований в його справі абзац перший ч. 2 ст. 260 ЦПК Російської Федерації (в ред. Федерального закону від 14 листопада 2002 р.) в тій мірі, в якій за змістом, надавало йому правозастосовчої практикою, він виключає можливість розгляду судами заяв про захист виборчих прав по суті після закінчення встановлених строків, обмежує закріплене в ст. 46 Конституції Російської Федерації право на судовий захист. 1.2. Як випливає зі ст. ст. 74, 96 і 97 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації", за скаргами громадян на порушення конституційних прав і свобод Конституційний Суд Російської Федерації перевіряє конституційність є предметом звернення нормативних положень, які були застосовані у справі заявника і зачіпають його конституційні права і свободи . У період підготовки справжнього справи до слухання набув чинності Федеральний закон від 21 липня 2005 р. "Про внесення змін до законодавчих актів Російської Федерації про вибори і референдуми та інші законодавчі акти Російської Федерації", яким ст . 260 ЦПК Російської Федерації викладена в новій редакції. Оспорювані у скарзі громадянина Є.Г. Одіянкова законоположення з ч. 2 даної статті виключені, проте вони відтворені, по суті, в її частині шостій, згідно з якою в період виборчої кампанії, кампанії референдуму заяву, що надійшла до суду до дня голосування, має бути розглянута і дозволено протягом п'яти днів з дня його надходження, але не пізніше дня, що передує дню голосування, а заява, яка надійшла в день, що передує дню голосування, в день голосування чи в день, наступний за днем голосування, - негайно; в разі якщо факти, які у заяві, вимагають додаткової перевірки, заява має бути розглянута і дозволено не пізніше ніж через десять днів з дня її подання. Отже, предметом розгляду Конституційного Суду Російської Федерації по справжньому справі є абзац перший ч. 2 ст. 260 ЦПК Російської Федерації (в ред. Федерального закону від 14 листопада 2002 р.) і ч. 6 ст. 260 ЦПК Російської Федерації (в ред. Федерального закону від 21 липня 2005 р.), що передбачають терміни вирішення заяв про захист виборчих прав громадян Російської Федерації, поданих до суду в ході виборчої кампанії. При цьому в силу ч. 2 ст. 74 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" Конституційний Суд Російської Федерації ухвалює рішення у справі, оцінюючи як буквальний зміст розглянутого нормативного положення, так і сенс, надавав йому склалася правозастосовча практика, а також виходячи з його місця в системі норм. 2. У Російській Федерації як правовій державі людина, її права і свободи є найвищою цінністю, а їх визнання, дотримання і захист - обов'язком держави, права та свободи людини і громадянина в Російській Федерації визнаються і гарантуються відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права, вони визначають сенс , зміст і застосування законів і забезпечуються правосуддям (ст. ст. 1 і 2; ч. 1 ст. 17; ст. 18 Конституції Російської Федерації). 2.1. Відповідно до Конституції Російської Федерації вищим безпосереднім вираженням влади народу є референдум і вільні вибори (ч. 3 ст. 3); громадяни Російської Федерації мають право обирати і бути обраними до органів державної влади та органи місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумі (ч . 2 ст. 32). Даним конституційним положенням кореспондують ст. 3 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод і п. "b" ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якими кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необгрунтованих обмежень право і можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців. Право обирати і бути обраним до органів державної влади, органи місцевого самоврядування належить до основних політичних прав, що визначає правовий статус громадянина Російської Федерації, найважливішу форму його участі в управлінні справами держави. Специфіка виборчих прав та особливості їх реалізації припускають необхідність забезпечення належних гарантій цих прав всьому виборчому корпусу на основі балансу законних інтересів кожного громадянина і суспільства в цілому відповідно до приписів Конституції Російської Федерації, її ст. ст. 1, 2, 3, 17, 18, 32 і 55. Здійснюючи регулювання відповідних суспільних відносин, федеральний законодавець пов'язаний конституційним принципом пропорційності і випливають з нього вимогами адекватності та пропорційності використовуваних правових засобів. Як неодноразово вказував Конституційний Суд Російської Федерації, в тих випадках, коли федеральний законодавець встановлює обмеження конституційних прав і свобод відповідно до вимог ст. 55 Конституції Російської Федерації, він не може здійснювати таке регулювання, яке посягав би на саме істота того чи іншого права і приводило б до втрати його реального змісту; навіть маючи на меті перешкодити зловживанню правом, він повинен використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені конституційно визнаними цілями таких обмежень заходи. Найважливішою гарантією реалізації виборчих прав громадян є судовий захист, порядок здійснення якої встановлено Федеральним законом від 12 червня 2002 р. "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" та Цивільним процесуальним кодексом Російської Федерації, конкретизують положення ст. ст. 45 і 46 (ч. ч. 1 і 2) Конституції Російської Федерації про те, що в Російській Федерації кожен має право захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом, кожному гарантується державна, в тому числі судова, захист його прав і свобод , рішення і дії (або бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування і посадових осіб можуть бути оскаржені до суду. 2.2. За змістом ст. ст. 17 (ч. 1) і 46 (ч. 1) Конституції Російської Федерації і кореспондуючих їм положень Загальної декларації прав людини (ст. 8), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (п. 2 і подп. "А" п. 3 ст. 2) та Конвенції про захист прав людини та основних свобод (п. 1 ст. 6) держава зобов'язана забезпечити повне здійснення права на судовий захист, яка повинна бути справедливою, компетентною і ефективною. Розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, Конституційний Суд Російської Федерації в постановах, які зберігали свою силу, сформулював такі правові позиції. Право на судовий захист передбачає конкретні гарантії, які дозволяли б реалізувати його в повному обсязі і забезпечити ефективне поновлення у правах за допомогою правосуддя, що відповідає вимогам справедливості, а відсутність можливості переглянути помилковий судовий акт зменшує й обмежує право кожного на судовий захист. Федеральний законодавець, обираючи ту чи іншу форму перегляду судових рішень по конкретних справах (цивільних, кримінальних, адміністративних) з метою виправлення судової помилки, повинен виходити з необхідності адекватного забезпечення реального і своєчасного відновлення порушених прав і свобод. При цьому законодавче регулювання не повинно скасовувати або применшувати права і свободи людини і громадянина, а можливі їх обмеження мають бути пропорційними та обумовлюватися необхідністю захисту конституційних цінностей (Постанови від 3 лютого 1998 р. N 5-П у справі про перевірку конституційності ст. Ст. 180, 181, п. 3 ч. 1 ст. 187 і ст. 192 АПК Російської Федерації, від 16 березня 1998 р. N 9-П у справі про перевірку конституційності ст. 44 КПК РРФСР і ст. 123 ЦПК РРФСР, від 25 грудня 2001 р. N 17-П у справі про перевірку конституційності ч. 2 ст. 208 ЦПК РРФСР). Своєчасність захисту прав беруть участь у справі є однією з необхідних умов ефективного відновлення порушених прав. Це означає, що правосуддя можна вважати таким, що відповідає вимогам справедливості, якщо розгляд і вирішення справи судом здійснюється в розумний строк (Постанова від 17 листопада 2005 р. N 11-П у справі про перевірку конституційності ч. 3 ст. 292 АПК Російської Федерації). Розглядаючи питання про виключення цивільно-процесуальним законодавством можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень у справах про порушення виборчих прав громадян, не пов'язаним з оскарженням результатів виборів, Конституційний Суд Російської Федерації вказав, що законодавець з метою забезпечення стабільності виборчого процесу, вільного волевиявлення народу на виборах і ефективного судового захисту виборчих прав громадян може передбачити особливі терміни як для розгляду судами першої інстанції справ про порушення виборчих прав, так і для оскарження і перегляду відбулися у цих справах судових рішень (Постанова від 25 грудня 2001 р. N 17-П). Таке регулювання, як припускає право громадянина на прискорене дозвіл даних спорів судами (до завершення виборчої кампанії), в тому числі перегляд його справи вищою судовою інстанцією, що гарантує своєчасне усунення судової помилки і тим самим реальне відновлення порушених прав, відповідало б вимогам справедливого та ефективного правосуддя . Визначаючи способи і форми судового захисту порушених виборчих прав, закон повинен гарантувати охорону як активного, так і пасивного виборчого права, а також відповідальність виборчих комісій за неправомірні дії і рішення, що перешкоджають належному здійсненню виборчих прав. Конституційні вимоги про забезпечення правосуддям прав і свобод людини і громадянина зумовлюють необхідність застосування судами адекватних форм і способів захисту порушених виборчих прав, неприпустимість одній тільки констатації порушень, відмови від застосування компенсаторних механізмів для усунення наслідків виявлених порушень, виключення відповідальності допустили ці порушення суб'єктів виборчого процесу. Судовий захист має бути ефективною не тільки коли порушення права бути обраним виявляються до початку голосування, а й згодом і, отже, не виключає також - у якості одного із способів відновлення права - скасування підсумків голосування, результатів виборів, з тим щоб забезпечувалися справді вільні вибори . Негативні наслідки, які з'явилися результатом незаконних рішень чи дій (бездіяльності) виборчих комісій, які володіють, по суті, публічно-владними функціями, повинні бути компенсовані, а добре ім'я громадянина - відновлено на основі випливає з ст. 53 Конституції Російської Федерації визнання та відшкодування державою заподіяної шкоди, що як універсальний спосіб захисту порушених прав передбачає державні гарантії від будь-якого претерпевания, завданої особі публічною владою (Постанова від 15 січня 2002 р. N 1-П у справі про перевірку конституційності окремих положень ст. 64 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" і ст. 92 Федерального закону "Про вибори депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації"). 3. У Російській Федерації права і свободи людини і громадянина забезпечуються правосуддям, яке здійснюється тільки судом як носієм судової влади; при здійсненні правосуддя допомогою судочинства відповідного виду суд діє самостійно, незалежно від чиєї б то не було волі, підкоряючись тільки Конституції Російської Федерації і федерального закону (ст. ст. 10, 18 і 118, ч. 1 ст. 120 Конституції Російської Федерації, ч. 1 ст. 5 Федерального конституційного закону "Про судову систему Російської Федерації"). 3.1. Звернення до суду за захистом виборчих прав за своєю природою є вимогами, що виникають із публічно-правових відносин. Як правило, вони зачіпають інтереси значного числа громадян, мають велике суспільне значення, а в силу строгих тимчасових рамок виборчого процесу вимагають оперативного дозволу, що не може не враховуватися при законодавчому регулюванні судової процедури розгляду та вирішення справ даної категорії. Виходячи з цього законодавець з метою більш ефективного судового захисту порушених виборчих прав саме до завершення виборів (підбиття підсумків голосування та встановлення результатів виборів) відповідним чином врегулював процедуру судочинства у виборчих спорах, передбачивши, зокрема, скорочені терміни розгляду і вирішення даної категорії справ судами, за заявами про захист виборчих прав, що надійшли до суду в період виборчої кампанії (ст. 260 ЦПК Російської Федерації, ст. 78 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації"), і за касаційними скаргами, надійшли до суду касаційної інстанції в період виборчої кампанії до дня голосування (ст. 348 ЦПК Російської Федерації). Згідно даним положенням ст. 260 ЦПК Російської Федерації заяву про захист виборчих прав, подане до суду в період виборчої кампанії, має бути розглянута і дозволено протягом п'яти днів з дня її надходження, але не пізніше дня, що передує дню голосування, а заява, яка надійшла в день, що передує дню голосування, в день голосування чи в день, наступний за днем голосування, - негайно; в разі якщо факти, які у заяві, вимагають додаткової перевірки, заява має бути розглянута і дозволено не пізніше ніж через десять днів з дня її подання. Згідно ст. 348 ЦПК Російської Федерації касаційні скарга, подання у справі про захист виборчих прав громадян Російської Федерації, що надійшли на розгляд до суду касаційної інстанції в період виборчої кампанії до дня голосування, розглядаються судом протягом п'яти днів з дня їх надходження (ч. 3); касаційні скарга, подання на рішення по справі про відмову в реєстрації кандидата (список кандидатів), про скасування реєстрації кандидата (список кандидатів), що надійшли до суду касаційної інстанції в період виборчої кампанії до дня голосування, розглядаються судом не пізніше дня голосування (ч. 3.1) . З цими законоположеннями співвідноситься положення п. 11 ст. 75 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації", що пропонує судам та органам прокуратури - в цілях оперативного вирішення справ даної категорії (до завершення виборчої кампанії) - організувати свою роботу, в тому числі у вихідні дні , таким чином, щоб забезпечити своєчасний розгляд скарг. Разом з тим скорочені строки розгляду справ щодо виборчих спорів не виключають судовий захист виборчих прав за рамками виборчої кампанії. Так, ст. 260 ЦПК Російської Федерації прямо передбачається можливість і після опублікування результатів виборів подати до суду заяву про порушення виборчих прав, що мав місце в період виборчої кампанії, протягом року з дня офіційного оприлюднення результатів відповідних виборів (абзац четвертий ч. 1 в редакції Федерального закону від 14 листопада 2002 року, ч. 4 в редакції Федерального закону від 21 липня 2005 р.), а ст. 220 ЦПК Російської Федерації, в якій встановлено вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі, не містить такої підстави, як закінчення передбачених ст. 260 ЦПК Російської Федерації термінів для вирішення судами справ даної категорії. Названі законоположення в їх системній єдності не передбачають, що звернене до суду першої інстанції вимога оперативно (в прискореному режимі) розглядати заяви про захист виборчих прав, що надійшли в ході виборчої кампанії, не дозволяє суду надалі дозволяти такі справи по суті і допускає можливість припинення виробництва по них по підставі, не передбаченому законом, а саме у зв'язку із закінченням цих строків. Навпаки, розглянуті положення ст. 260 ЦПК Російської Федерації - за своїм буквальним змістом і в системному зв'язку з іншими нормами чинного законодавства - виступають додатковою процесуальною гарантією ефективного судового захисту виборчих прав до завершення виборчої кампанії і не виключають таку захист надалі, в тому числі за допомогою виправлення судової помилки. Інша було б несумісним з істотою права на судовий захист і призводило б до порушення принципів рівності і правової справедливості в реалізації як виборчих прав громадян, так і права на судовий захист (ст. 19; ч. ч. 1 і 2 ст. 32; ч . ч. 1 і 2 ст. 46 Конституції Російської Федерації). 3.2. Правозастосовча практика, в тому числі практикою Верховного Суду Російської Федерації, скорочені терміни вирішення виборчих справ судами першої інстанції, встановлені ст. 260 ЦПК Російської Федерації, трактуються як пресекательние, що перешкоджає судам, включаючи суди касаційної і наглядової інстанцій, дозволяти по суті справи про захист виборчих прав після закінчення цих термінів і спричиняє необхідність припинення провадження у справі. Тим самим особи, що звернулися до суду із заявою про захист виборчих прав у ході виборчої кампанії, справи яких з тих чи інших причин не були розглянуті у передбачені законом скорочені терміни, позбавляються можливості захисту і відновлення порушених прав. Так, рішення суду першої інстанції у справі громадянина Є.Г. Одіянкова касаційною інстанцією визнано помилковим і скасовано, але оскаржуване ним рішення виборчої комісії залишилося неотмененного, оскільки суд припинив провадження у справі у зв'язку із закінченням установлених ст. 260 ЦПК Російської Федерації термінів вирішення заяв про захист виборчих прав. При такому тлумаченні положень ст. 260 ЦПК Російської Федерації не забезпечується повна і ефективна судова захист порушених в ході виборчої кампанії виборчих прав, оскільки виявлені порушення не усуваються, зокрема не скасовуються незаконні рішення про накладення адміністративних або інших стягнень, чим виключається можливість відновлення порушених прав, застосування компенсаторних механізмів для усунення наслідків виявлених порушень. У відсутність спеціальних законодавчих приписів це не може бути виправдане завершенням виборів і підбиттям підсумків голосування, не узгоджується з вимогами, що випливають із ст. ст. 17, 18, 45, 46 і 55 Конституції Російської Федерації, і наведеними правовими позиціями Конституційного Суду Російської Федерації, що зберігають свою силу. Метою забезпечення прав інших осіб обумовлюється тільки встановлюване федеральним законом розмірне обмеження права. Правоприменитель ж не вправі виходити з того, що цією метою може бути виправданий відмова у захисті порушеного виборчого права, що означає, по суті, відмова в правосудді в суперечності з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (п. 1 ст. 6; п. 2 ст. 4 Протоколу N 7). 4. Таким чином, положення ст. 260 ЦПК Російської Федерації, що передбачають терміни розгляду судом поданих в період виборчої кампанії заяв про захист виборчих прав (абзац перший ч. 2 в редакції Федерального закону від 14 листопада 2002 р., ч. 6 в редакції Федерального закону від 21 липня 2005 р.) , не відповідають Конституції Російської Федерації, її ст. ст. 32 (ч. ч. 1 і 2) і 46 (ч. ч. 1 і 2), в тій мірі, в якій ці положення за змістом, надавало їм правозастосовчої практикою, перешкоджають суду після закінчення встановлених у них строків дозволити відповідну справу по суті і служать підставою припинення провадження у справі (Постанова КС РФ від 26 грудня 2005 р. N 14-П). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 260. Строки звернення до суду та розгляду заяв" |
||
|
||