|
1. Цивільну процесуальну правоздатність і дієздатність не слід змішувати з аналогічними поняттями в матеріальному праві. Цією обставиною зумовлена необхідність регулювання питань процесуальної правоздатності та дієздатності стосовно іноземним особам в цивільному судочинстві.
Особистим законом визначається процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб як передумова їх участі в цивільному судочинстві. Процесуальне ж положення іноземних осіб визначається за російським законом.
2. Додатковими критеріями для визначення особистого закону громадянина, що має кілька іноземних громадянств, за місцем його проживання можуть служити місце його роботи, знаходження сім'ї, належної йому нерухомості, тобто особистим законом визнається закон держави, з якою він найбільш тісно пов'язаний.
Аналогічні правила застосовуються до осіб без громадянства, особистий закон яких також визначається місцем їх постійного проживання або звичайного місця перебування. Цими ознаками визначається найбільш стійкий зв'язок особи без громадянства з тією чи іншою державою.
Якщо особа без громадянства перебуває на території Російської Федерації і тут же звертається за судовим захистом, маючи постійне місце проживання в іншій країні, то його цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність визначатимуться за законами тієї країни.
За відсутності у особи без громадянства постійного місця проживання особистий закон визначається за місцем його звичайного, найбільш часто повторюваного перебування, що визначається за відмітками митних органів.
3. Якщо особистий закон не підтверджує процесуальної дієздатності іноземної особи, а відповідно до законодавства Російської Федерації воно нею володіє, то іноземна особа визнається володіє процесуальної дієздатністю. Законодавець при цьому виходить з пріоритету національного режиму регулювання процесуального становища іноземних осіб, що у російському судочинстві. У такому вигляді вироблено вилучення із загального правила, пов'язаного з участю в справі, видачею довіреності та іншими процесуальними діями.
Як вже зазначалося, колізія пов'язана з тим, що правоздатність і дієздатність іноземних осіб визначається їх особистим законом, в той час як процесуальне становище встановлюється законодавством Російської Федерації. За особистим законом іноземний громадянин може не мати повну дієздатністю (наприклад, з причини недостатнього віку), а організація може не мати статусу юридичної особи. При наявності у них процесуальної дієздатності за російським законодавством названі обставини не можуть служити підставою для припинення провадження у справі.
|
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
статтями відповідної глави. * (137) Дане питання врегульовано тільки стосовно до права на використання авторських творів, та й то лише у випадку їх входження до складу виморочність майна (п. 2 ст. 1283 ЦК). В інших випадках доля прав, що переходять до держави, залишається неясною. * (138) В принципі, вона мала бути реалізована ще до 1 січня 2008 р., так як часу для
- 1. Поняття договору доручення
стаття була присвячена наслідкам виходу повіреного за межі своїх повноважень. Аналогічні питання виникли і при підготовці чинного Кодексу. У своїй основі гл. 10 в обох її частинах (йдеться і про представництво, і про довіреності) регулює відносини акредитуючої з третіми особами. Разом з тим в тій же главі виявилося деяка кількість норм, які присвячені відносинам
- 5. Сторони у договорі
статтями, включеними в його главу "Доручення", також і ст. 125 і 126 ЦК. З них перша визначає загальний порядок участі Російської Федерації, суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти у відносинах, регульованих цивільним законодавством, а друга присвячена відповідальності зазначених суб'єктів права за своїми зобов'язаннями. --- Збори
- 6. Загальні положення про договір страхування
стаття не могла служити підставою для суду визнати неукладеним договір страхування, по якому не була сплачена страхова премія. У цьому зв'язку О.С. Іоффе визнав за необхідне і на цей раз, в період дії ЦК 1964 р., визнати договір страхування реальним тільки шляхом посилання на затверджені в установленому порядку правила. --- Коментар до Цивільного
- 2.3. Регіональна уніфікація колізійних норм
стаття ГК РФ допускає при застосуванні права будь-якої країни застосування судом імперативних норм права іншої країни. По-третє, мова йде про застосування імперативних норм права не будь-якої країни, а лише права країни, що має тісний зв'язок з відношенням. По-четверте, в даній статті частини третьої ГК РФ наводяться основні характеристики таких імперативних норм, які покликані регулювати
- § 1. Сфера виникнення і зміст колізій законів у галузі укладення та розірвання шлюбів за участю іноземців
стаття 146-1, в якій чітко передбачається, що «шлюб француза, навіть укладається за кордоном, вимагає його присутності». Відповідно до ст. 165 ЦК Франції шлюб укладається публічно перед посадовою особою, що веде акти громадянського стану в комуні, де один з подружжя має місце проживання. Шлюб, укладений за нормами канонічного права чи іншої релігії, передбаченої положеннями
- § 2. Види джерел МПП
стаття і окремі положення деяких інших розділів Закону являють собою нормативний масив, що був у відповідних розділах Основ цивільного законодавства 1961 і 1991 рр.., А також цивільних кодексах союзних республік, зокрема ЦК УРСР 1964 р., що стосується МПП, проте істотно доповнений новими колізійними принципами та правовими рішеннями сучасного характеру.
- § 4. Колізійні формули прикріплення
цивільно-правовим статусом. Особливо широка і значуща сфера дії особистого закону в області шлюбно-сімейних відносин. У попередні часи дана формула прикріплення вельми активно використовувалася також і в речових відносинах стосовно до рухомих речей. Нині велику роль тут відіграє принцип «закон місцезнаходження речі». Особистий закон існує у двох різновидах: закон
|