| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 419. Види відповідальності за порушення трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права |
||
|
У даній статті передбачається чотири види відповідальності: дисциплінарна, цивільно-правова (майнова), адміністративна і кримінальна. Крім перерахованих чотирьох видів відповідальності, ТК передбачає і п'ятий - матеріальну відповідальність, що виникає також у разі порушення трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права. Залежно від характеру правопорушень у сфері праці, їх мотивів, способів вчинення, ступеня тяжкості, наслідків і т.д. настає один з передбачених видів відповідальності. 2. Дисциплінарна відповідальність працівників настає за порушення трудової дисципліни, тобто за вчинення дисциплінарного проступку. Поняття дисциплінарного проступку і перелік дисциплінарних стягнень закріплені в ст. 192 ТК. Загальною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов'язків (ст. 192 ТК). Крім цього, в ряді статей ТК спеціально йдеться про дисциплінарну відповідальність за ті чи інші дисциплінарні проступки (ст. 90, 357, 409, 416, 417 ТК). Згідно ст. 362 ТК за винному порушенні керівниками та іншими посадовими особами організацій, а також роботодавцями - фізичними особами трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права, умов колективних договорів, угод, зазначені особи притягуються до відповідальності, в тому числі дисциплінарної, за правилами, передбаченими ст. 192-195 ТК. У ст. 195 ТК також встановлюються порядок та підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника організації, його заступників. 3. Матеріальна відповідальність в трудовому праві також є одним з видів юридичної відповідальності. Трудове законодавство передбачає взаємні зобов'язання сторін трудового договору (роботодавця і працівника) відшкодувати збиток, заподіяний іншій стороні. Особливістю і відмінністю майнової відповідальності за трудовим законодавством від цивільно-правової відповідальності є те, що ні працівник, ні роботодавець не зобов'язані відшкодовувати упущену вигоду. Відшкодуванню підлягає тільки прямий реальний збиток, тобто витрати, які необхідні для відновлення (або придбання втраченого) майна. Матеріальна відповідальність керівника організації, його заступників та головного бухгалтера має деякі особливості. Керівник організації на підставі ч. 1 ст. 277 ТК несе повну матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну організації його винними протиправними діями. Крім того, керівник організації відшкодовує організації збитки, що виникли в результаті його винних дій, але лише у випадках, передбачених федеральними законами. Так, наприклад, Федеральним законом "Про акціонерні товариства" встановлено відповідальність перед суспільством одноосібного виконавчого органу акціонерного товариства (директора, генерального директора) за збитки, завдані товариству його винними діями (бездіяльністю) (ст. 71). Згідно ст. 243 ТК матеріальна відповідальність у повному розмірі заподіяної роботодавцю шкоди може застосовуватися до заступників керівника організації, головним бухгалтерам, якщо умова про повну матеріальну відповідальність включено в укладаються з ними трудові договори. 4. Цивільно-правова відповідальність у вигляді зобов'язання по компенсації шкоди виникає, якщо в результаті порушення трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, шкода була заподіяна особі (особою), яка не є (не є) стороною трудових відносин, за нормами цивільного законодавства. Так, наприклад, відповідно до ст. 417 ТК орган, який оголосив страйк і не припинив її після визнання її незаконною, зобов'язаний компенсувати шкоду, заподіяну цим страйком, на основі норм цивільного законодавства. Шкода, заподіяна працівникам внаслідок нещасних випадків або професійних захворювань і не відшкодований у повному обсязі з соціального страхування, тягне за собою відповідальність роботодавця за нормами цивільного права. 5. Адміністративна відповідальність за порушення трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, може застосовуватися у випадках, зазначених у КпАП. Адміністративна відповідальність керівника, інших посадових осіб організації полягає у застосуванні до зазначених осіб заходів (видів) адміністративних стягнень за адміністративне правопорушення, що виражається в накладенні штрафу на зазначених осіб. У гол. 5 КпАП "Адміністративні правопорушення, що посягають на права громадян" передбачені склади адміністративних правопорушень, скоєних посадовими особами, включаючи сферу праці. Під посадовими особами, згідно зі ст. 2.4 КоАП, розуміються виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції керівники та інші працівники організацій, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а також особи, які постійно, тимчасово або у відповідності зі спеціальними повноваженнями здійснюють функції представника влади. Порушення законодавства про працю та про охорону праці тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб у розмірі від 1000 до 5000 руб.; На осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи - від 1000 до 5000 руб. або адміністративне призупинення діяльності на строк до 90 діб; на юридичних осіб - від 30 тис. до 50 тис. руб. або адміністративне призупинення діяльності на строк до 90 діб (ст. 5.27 КоАП). Інший вид адміністративного покарання - дискваліфікація на строк від 1 до 3 років - застосовується відносно посадової особи за порушення законодавства про працю та про охорону праці, якщо зазначена особа раніше вже було піддано адміністративному покаранню за аналогічне правопорушення (ч. 2 ст. 5.27 КоАП). Відповідно до ч. 1 ст. 3.11 КоАП покарання у вигляді дискваліфікації призначається суддею. Дискваліфікація полягає у позбавленні фізичної особи права заміщати посади федеральної державної цивільної служби, посади державної цивільної служби суб'єкта РФ, посади муніципальної служби, обіймати посади у виконавчому органі управління юридичної особи, входити до ради директорів (наглядова рада), здійснювати підприємницьку діяльність з управління юридичною особою , а також здійснювати управління юридичною особою в інших випадках, передбачених законодавством РФ. Дискваліфікація встановлюється на строк від шести місяців до трьох років. Дискваліфікація може бути застосована до осіб, що заміщає посади федеральної державної цивільної служби, посади державної цивільної служби суб'єкта РФ, посади муніципальної служби, до осіб, що здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції в органі юридичної особи, до членів ради директорів (наглядової ради) , до осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а також до осіб, які займаються приватною практикою (ч. 3 ст. 3.11 КпАП). Адміністративна відповідальність встановлена для роботодавця або особи, його представляє, за такі адміністративні правопорушення у сфері праці: за ухилення від участі в переговорах про укладення колективного договору, угоди або порушення терміну їх укладення (ст. 5.28 КоАП); неподання інформації, необхідної для проведення колективних переговорів і здійснення контролю за дотриманням колективного договору, угоди (ст. 5.29 КоАП). За вказані правопорушення може бути накладено адміністративний штраф у розмірі від 1000 до 3000 руб. Необгрунтована відмова роботодавця або особи, його представляє, від укладення колективного договору, угоди тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від 3000 до 5000 руб. (Ст. 5.30 КоАП). За порушення або невиконання зобов'язань за колективним договором, угодою накладається штраф у розмірі від 3000 до 5000 руб. (Ст. 5.31 КоАП). Адміністративна відповідальність роботодавця або його представника за ухилення від отримання вимог працівників і від участі в примирних процедурах, у тому числі ненадання приміщення для проведення зборів (конференції) працівників з метою висунення вимог або створення перешкод проведенню такого зібрання (такої конференції), відповідно до ст. 5.32 КоАП тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від 1000 до 3000 руб. Невиконання роботодавцем або його представником зобов'язань за угодою, досягнутою в результаті примирної процедури, тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від 2000 до 4000 руб. (Ст. 5.33 КоАП). Також передбачена адміністративна відповідальність роботодавця за звільнення працівників у зв'язку з колективним трудовим спором і оголошенням страйку (локаут). Зазначене правопорушення тягне накладення адміністративного штрафу в розмірі від 4000 до 5000 руб. (Ст. 5.34 КоАП). Адміністративний штраф накладається державними інспекторами праці (ч. 1 ст. 23.12 КоАП) або на підставі рішення суду, державний інспектор праці, до якого надійшла справа про таке адміністративне правопорушення, передає його на розгляд судді (ч . 1 і 2 ст. 23.1 КоАП). 6. Притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності можливе за порушення трудового законодавства і нормативних правових актів, що містять норми трудового права. Конкретні склади злочинів у сфері праці та охорони праці містяться в КК. Так, у ст. 143 КК встановлена кримінальна відповідальність за порушення правил техніки безпеки або інших правил охорони праці, здійснене особою, на якому лежали обов'язки з дотримання цих правил, якщо це спричинило по необережності заподіяння тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю людини. Даний злочин карається штрафом в розмірі до 200 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 18 місяців, або обов'язковими роботами на строк від 180 до 240 годин, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до одного року. Відповідно до ч. 2 ст. 143 КК те саме діяння, що призвело з необережності смерть людини, карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Необгрунтована відмова в прийомі на роботу або необгрунтоване звільнення жінки за мотивами вагітності або жінки, яка має дітей віком до 3 років, згідно зі ст. 145 КК караються штрафом у розмірі до 200 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 18 місяців або обов'язковими роботами на строк від 120 до 180 годин. Статтею 145.1 КК встановлена кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати. Часткова невиплата понад три місяці заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших встановлених законом виплат, досконала з корисливої або іншої особистої зацікавленості керівником організації, роботодавцем - фізичною особою, керівником філії, представництва або іншого відокремленого структурного підрозділу організації, карається штрафом в розмірі до 120 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до одного року, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до одного року. Повна невиплата понад два місяці заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших встановлених законом виплат або виплата заробітної плати понад двох місяців у розмірі нижче встановленого федеральним законом мінімального розміру оплати праці, скоєні з корисливої або іншої особистої зацікавленості керівником організації, роботодавцем - фізичною особою , керівником філії, представництва або іншого відокремленого структурного підрозділу організації, карається штрафом в розмірі від 100 тис. до 500 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Ті ж діяння, які спричинили тяжкі наслідки, караються штрафом у розмірі від 200 тис. до 500 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від одного року до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або без такого. 7. Законодавством РФ закріплені права професійних спілок та гарантії їх діяльності. Статтею 378 ТК передбачена відповідальність за порушення прав професійних спілок. Гарантується судовий захист прав профспілок (п. 1 ст. 29 Федерального закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"). Справи про порушення прав профспілок розглядаються судом за заявою прокурора або за позовною заявою або скаргою відповідного органу профспілки, первинної профспілкової організації. Федеральним законом "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, роботодавці, посадові особи їх об'єднань (спілок, асоціацій) несуть дисциплінарну, кримінальну відповідальність відповідно до федеральними законами (ст. 30). ТК встановлено, що особи, які порушують права і гарантії діяльності професійних спілок, несуть відповідальність згідно з федеральними законами (ст. 378). Особи, які порушують права і гарантії діяльності професійних спілок, встановлені в ТК, федеральних законах, інших нормативних актах, тим самим порушують трудове законодавство і відповідно залучаються до тих же видів юридичної відповідальності, що і за порушення трудового законодавства в цілому. Їх залучення до дисциплінарної відповідальності здійснюється за правилами ст. 193 ТК, адміністративна відповідальність настає, в основному, за ст. 5.27 КоАП, кримінальна відповідальність за порушення прав професійних спілок не встановлена. 8. ТК передбачена відповідальність за порушення норм, що регулюють обробку і захист персональних даних працівника (ст. 90). Особи, винні у порушенні норм, що регулюють отримання, обробку та захист персональних даних, несуть дисциплінарну відповідальність за правилами ст. 192-195 ТК, а також матеріальну відповідальність, передбачену гол. 38 і 39 ТК і іншими федеральними законами, а також залучаються до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності в порядку, встановленому федеральними законами. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу накладається на громадян, посадових та юридичних осіб відповідно до ст. 13.11 КоАП за порушення встановленого законом порядку збирання, зберігання, використання або поширення інформації про громадян (персональних даних). Кримінальна відповідальність передбачена: - За незаконні дії з інформаційними даними про приватне життя особи (в тому числі працівника), вчинені іншою особою з використанням свого службового становища (ч. 2 ст. 137 КК); - Неправомірну відмову посадової особи у наданні документів і матеріалів, безпосередньо зачіпають права і свободи громадянина, або надання громадянину неповної або завідомо неправдивої інформації, якщо ці діяння заподіяли шкоду правам і законним інтересам громадян (у тому числі працівникам) (ст. 140 КК); - Неправомірний доступ до охоронюваної законом комп'ютерної інформації (ст. 272 КК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 419. Види відповідальності за порушення трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права" |
||
|
||