Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
Г.А.Жіліна. Коментар до Цивільного процесуального кодексу РФ (постатейний), 2010 - перейти до змісту підручника

Стаття 446. Майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами

1. Положення ст. 446 ЦПК застосовуються при виконанні будь-якого передбаченого ст. 12 Федерального закону від 2 жовтня 2007 р. N 229-ФЗ "Про виконавче провадження" * (390) виконавчого документа. Заборона звернення стягнення на конкретні види майна громадян є процесуальною гарантією соціально-економічних прав боржника, членів його сім'ї та перебувають на його утриманні осіб.
У визначенні від 4 грудня 2003 р. N 456-О Конституційний Суд Російської Федерації вказав, що передбачений абз. 1 і 2 п. 1 ст. 446 ЦПК заборону звернення стягнення за виконавчими документами на що належить громадянину-боржнику на праві власності житлове приміщення, що обмежує право кредитора на виконання винесеного на його користь судового рішення, не виходить за рамки допустимих обмежень конституційного права на судовий захист, оскільки спрямований на захист конституційно значимих цінностей * (391).
Цей висновок Конституційного Суду Російської Федерації в повній мірі відноситься і до заборонам на звернення стягнення за іншими видами зазначеного в коментованій статті майна громадян.
Федеральним законом від 29 грудня 2005 р. N 194-ФЗ "Про внесення змін до ст. 446 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації" * (392) з заборони звернення стягнення на житлове приміщення (його частини) та земельні ділянки зроблено виняток. Воно стосується випадків, коли це майно є предметом іпотеки і на нього відповідно до законодавства про іпотеку може бути звернено стягнення. Вирішуючи в таких випадках питання про звернення стягнення за виконавчим документом, необхідно враховувати положення Федерального закону від 16 липня 1998 р. N 102-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) "Про іпотеку (заставу нерухомості)" * (393), що стосуються особливостей іпотеки житлових будинків, квартир та земельних ділянок. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 78 даного Закону звернення заставодержателем стягнення на закладені житловий будинок або квартиру і реалізація цього майна є підставою для припинення права користування ними заставодавця і будь-яких інших осіб, які проживають в таких житловому будинку або квартирі, за умови, що такі житловий будинок або квартира були закладені по договором про іпотеку або по іпотеці в силу закону в забезпечення повернення кредиту або цільової позики, наданих банком або іншою кредитною організацією або іншою юридичною особою на придбання або будівництво таких чи інших житлового будинку або квартири, їх капітальний ремонт чи інше невіддільне поліпшення, а також на погашення раніше наданих кредиту або позики на придбання або будівництво житлового будинку або квартири. Звільнення таких житлового будинку або квартири здійснюється в порядку, встановленому федеральним законом.
2. Зазначений у коментованій статті перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, на практиці розглядається як вичерпний і не підлягає розширювальному тлумаченню. Разом з тим він може бути доповнений або конкретизований положеннями інших федеральних законів.
Прикладом цього є ст. 69 Федерального закону "Про виконавче провадження", згідно з якою стягнення не може бути звернено на грошові суми, що виплачуються: у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, а також на відшкодування шкоди особам, які зазнали збитків у результаті смерті годувальника; особам, які отримали каліцтва (поранення, травми, контузії) при виконанні ними службових обов'язків, і членам їх сімей у разі загибелі (смерті) зазначених осіб; у зв'язку з народженням дитини; багатодітним матерям; одиноким батькові чи матері; на утримання неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків; пенсіонерам та інвалідам I групи по догляду за ними; потерпілим на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування, протезування і витрати по догляду за ними у разі заподіяння шкоди здоров'ю; по аліментних зобов'язань; за роботу із шкідливими умовами праці або в екстремальних ситуаціях, а також громадянам, які зазнали впливу радіації внаслідок катастроф або аварій на АЕС, і в інших випадках, встановлених законодавством Російської Федерації; організацією у зв'язку з народженням дитини, зі смертю рідних, з реєстрацією шлюбу, а також на вихідну допомогу, що виплачується при звільненні працівника.
Відповідно до п. 5 ст. 21 Федерального закону від 26 вересня 1997 р. N 125-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) "Про свободу совісті та релігійні об'єднання" * (394) не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів на рухоме і нерухоме майно богослужбового призначення, перелік якого встановлюється Урядом Російської Федерації за пропозиціями релігійних організацій.
3. Обмеження на звернення стягнення стосується не лише майна, що знаходиться в особистій власності боржника, але відноситься і до майна, що є часткою боржника у спільній власності. Можливість звернення стягнення на частку боржника у майні деяких юридичних осіб, зокрема, передбачена цивільним законодавством (ст. 80, 82, 111 ЦК).
У виконавчому провадженні питання про визначення частки боржника в спільному майні дозволяється судом на підставі звернення судового пристава-виконавця. Про час і місце засідання сповіщаються боржник, стягувач та інші особи, що у справі, однак їх неявка не перешкоджає її розгляду. За результатами розгляду справи суд виносить ухвалу, на яке може бути подана скарга в касаційну інстанцію.
Стаття 446 ЦПК встановлює види майна, на яке не може бути звернено стягнення, а конкретне майно в рамках виду визначається в процесі виконання відповідного рішення. Порядок звернення стягнення на майно боржника регулюється нормами гл. 4-6 Федерального закону "Про виконавче провадження".
4. При вирішенні питання про розмір прожиткового мінімуму необхідно керуватися положеннями Федерального закону від 24 жовтня 1997 р. N 134-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) "Про прожитковий мінімум Російській Федерації" * (395). Відповідно до даного Федеральному закону прожитковий мінімум - це вартісна оцінка споживчого кошика, а також обов'язкові платежі та збори. Споживчий кошик - мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності.
Споживчий кошик для основних соціально-демографічних груп населення в цілому по Російській Федерації та в суб'єктах Російської Федерації визначається не рідше одного разу на п'ять років на основі методичних рекомендацій, що розробляються за участю загальноросійських об'єднань профспілок, в порядку , що встановлюється Урядом Російської Федерації. Споживчий кошик в цілому по Російській Федерації встановлюється федеральним законом.
У суб'єктах Російської Федерації споживчий кошик встановлюється законодавчими (представницькими) органами суб'єктів Російської Федерації за поданням органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації з урахуванням природно-кліматичних умов, національних традицій і місцевих особливостей споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг основними соціально-демографічними групами населення за наявності висновку експертизи, проведеної в порядку, визначеному Урядом Російської Федерації.
Відомості про прожитковий мінімум на душу населення і за основними соціально-демографічних груп населення в цілому по Російській Федерації та в суб'єктах Російської Федерації публікуються щоквартально в офіційних виданнях Уряду Російської Федерації та офіційних виданнях органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації.
5. Відповідно до ст. 5 Федерального закону від 19 червня 2000 р. N 82-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) "Про мінімальний розмір оплати праці" * (396) обчислення платежів за цивільно-правовими зобов'язаннями, встановленими в залежності від мінімального розміру оплати праці, проводиться з 1 січня 2001 виходячи з базової суми, що дорівнює 100 руб. Отже, при обчисленні вартості предметів у майні, необхідному для професійних занять громадянина-боржника (абз. 5 ч. 1 ст. 446 ЦПК), необхідно виходити з базової суми мінімального розміру оплати праці, рівний 100 руб.
6. В даний час перелік майна організацій, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, федеральним законом не визначений.
Також не встановлений Урядом Російської Федерації перелік рухомого і нерухомого майна богослужбового призначення, на яке не може бути звернено стягнення кредиторів.
7. Федеральним законом від 12 червня 2002 р. N 67-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" * (397) передбачено, що при проведенні виборів до федеральних органів державної влади , за винятком виборів Президента Російської Федерації, до органів державної влади суб'єктів Російської Федерації, до органів місцевого самоврядування реєстрація виборчою комісією кандидата (списку кандидатів) проводиться при поданні необхідної кількості підписів виборців або на підставі виборчої застави, внесеного до виборчої комісії такими кандидатом, виборчим об'єднанням (п. 8 ст. 38).
Корреспондіруя цій нормі Федерального закону, ч. 3 ст. 446 ЦПК (ч. 3 введена Федеральним законом від 21 липня 2005 р. N 93-ФЗ * (398)) встановлює заборону звернення стягнення за виконавчими документами на виборчу заставу, виступаючи процесуальною гарантією конституційного права громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та органи місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумі (ч. 2 ст. 32 Конституції РФ).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 446. Майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами "
  1. § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
    стаття / / Збірник постанов Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. Вип. 1. Питання підвідомчості і підсудності. М., 1996. С. 2. [10] Постанови Президії Вищого Арбітражного Суду РФ по конкретних справах публікуються в щомісячному журналі «Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ» під рубриками, відбивають певні категорії економічних суперечок.
  2. § 2. Права, обов'язки і відповідальність платників податків
    майно, що переходить у порядку спадкування або дарування, збір за використання слів «Росія» і «Російська Федерація» і утворених на їх основі слів і словосполучень, а також введений в 1997 р. податок на купівлю іноземної валюти. У меншій мірі зміни торкнулися списку регіональних податків. Лісовий дохід, спочатку закріплений ст. 20 Закону «Про основи податкової системи в РФ» як
  3. § 6. Похідні підстави набуття права власності
    446 ЦПК встановлює, що на деякий майно, що належить громадянину-боржнику на праві власності, не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Зокрема, сюди відносяться: 1) житлове приміщення (його частини), якщо для громадянина-боржника і членів його сім'ї, які спільно проживають в належить приміщенні, воно є єдиним придатним для постійного проживання
  4. Короткий перелік латинських виразів, що використовуються в міжнародній практиці
    стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
  5. § 4. Підстави виникнення житлових правовідносин
    стаття породжує ілюзію того, що право спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку виникає автоматично одночасно з набуттям по тому чи іншому підставі права власності на окреме житлове приміщення в будинку. Тим часом насправді цього статися в принципі не може, якщо взяти до уваги закріплення самим же ЦК та іншими законами вимоги,
  6. 2. Свобода договорів
    статтях ЦК. З певною часткою умовності можна стверджувати, що будь-яка з імперативних норм ГК, що відносяться до договорів, являє собою спосіб обмеження свободи договорів. Насамперед такі винятки відносяться вже до основного питання - про свободу укладання договору. У суворо визначених випадках допускається примушування до укладення договору. При цьому в силу п. 1 ст. 421 ГК сюди включаються
  7. 3. Воля і волевиявлення в договорі
    майно, то, очевидно, це право виникає у спадкоємця до і незалежно від вираження їм волі, спрямованої на прийняття спадщини. Остання являє собою лише акт реалізації спадкоємцем вже належного йому з моменту смерті спадкодавця права. По-друге, оскільки свій заповіт заповідач має право змінити або скасувати в будь-який час, він може враховувати всякі зміни, що відбулися
  8. 7. Торги
    статтями. У відповідних статтях ГК проводиться розмежування аукціонів і конкурсів. В основу покладено спосіб визначення виграв (переможця): при аукціоні їм визнається особа, яке запропонувало найбільшу ціну, а при конкурсі - той, хто за висновком конкурсної комісії, призначеної організатором конкурсу, запропонував кращі умови. За іншою ознакою - колу можливих учасників -
  9.  3. Застава
      майна. Це один з класичних цивільно - правових інститутів, що мають багатовікову історію, які беруть свій початок в римському праві. У перший період розвитку застави в римському праві переважали інтереси кредитора. Майно боржника (наприклад, закладається маєток) передавалося по манципації у власність заставному кредитору. Одночасно між сторонами укладалася угода, по
  10.  1. Поняття договору доручення
      стаття була присвячена наслідкам виходу повіреного за межі своїх повноважень. Аналогічні питання виникли і при підготовці чинного Кодексу. У своїй основі гл. 10 в обох її частинах (йдеться і про представництво, і про довіреності) регулює відносини акредитуючої з третіми особами. Разом з тим в тій же главі виявилося деяка кількість норм, які присвячені відносинам