|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 60. Допустимість доказів
|
|
1. Правило про допустимість зобов'язує суд виключити зі сфери доказової діяльності окремі докази незалежно від їх змісту та значення для справи, що розглядається. Обумовлено це тим, що деякі юридичні факти матеріально-правового характеру можуть бути підтверджені не будь-якими, а лише передбаченими законом для даного виду правовідносин засобами доказування.
Застосування сформульованого в коментованій статті правила про допустимість доказів неможливо без звернення до конкретних норм матеріального права, що регулює спірні відносини. Зазвичай це норми цивільного права, що регулюють форми угод і наслідки їх недотримання.
Наприклад, відповідно до п. 1 ст. 161 ГК угоди юридичних осіб між собою і з громадянами, а також угоди громадян між собою на суму, що перевищує не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір праці, а у випадках, передбачених законом, - незалежно від суми угоди, повинні відбуватися в простій письмовій формі, за винятком угод, що вимагають нотаріального посвідчення. Недотримання простої письмової форми угоди за загальним правилом не є підставою для визнання угоди недійсною, але позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази (п. 1 ст. 162 ЦК).
2. Правило про допустимість доказів може бути сформульовано в законі не тільки у формі заборони застосовувати певні засоби доказування, але й у формі вказівки на обов'язковий засіб доказування, без використання якого встановлення наявності або відсутності юридичних фактів матеріально-правового характеру неможливо.
Так, згідно з п. 1 ст. 29 ГК громадянин, який внаслідок психічного розладу не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. З'ясування обставин, що є згідно названої нормі необхідною умовою визнання громадянина недієздатним, вимагає спеціальних знань і неможливо без проведення судово-психіатричної експертизи. У зв'язку з цим суддя в порядку підготовки справи зобов'язаний призначити експертизу для визначення психічного стану громадянина (ст. 283 ЦПК).
Обов'язкове застосування висновку експерта, без якого правильний розгляд таких справ неможливо, не перешкоджає одночасному використанню інших засобів доказування, зазначених в абз. 2 ч. 1 ст. 55 ЦПК. Наприклад, суд може допитати свідків про характер поведінки громадянина, досліджувати його історію хвороби, медичні довідки тощо Однак самостійного значення для встановлення фактів, які є підставою для визнання громадянина недієздатним, вони не мають, а є лише засобом перевірки висновку експерта. Вміщені в ув'язненні відомості про шуканих фактах, як і всі інші докази, не мають заздалегідь встановленої сили і підлягають оцінці за загальними правилами (див. коментар до ст. 67 ЦПК).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Стаття 60. Допустимість доказів " |
- § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади і місцевого самоврядування
стаття 3, частини 2 і 3; статті 12 і 130, частина 1, Конституції Російської Федерації). Відповідно до статті 130 (частина 2) Конституції Російської Федерації місцеве самоврядування - як публічна (муніципальна) влада - здійснюється громадянами шляхом референдуму, виборів, інших форм прямого волевиявлення, через виборні та інші органи місцевого самоврядування ".
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
- § 5. Початкові підстави набуття права власності
стаття потребує зміни за моделлю п. 4 ст. 218 ЦК. Доцільно закріпити в ст. 219 ГК норму про те, що право власності на об'єкт нерухомості виникає з моменту придбання ним ознак, зазначених у п. 1 ст. 130 ЦК. Це правило в найбільшій мірі відповідає інтересам власника і в той же час, як і у випадку з п. 4 ст. 218 ГК, потребують від нього зареєструвати право власності
- § 6 . Похідні підстави набуття права власності
допустима тільки в обставинах, які мають надзвичайний характер (стихійні лиха, аварії, епідемії, епізоотії тощо), і може проводитися виключно в інтересах суспільства. Надзвичайна ситуація визначається як обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого лиха, які можуть спричинити або
- § 4. Суб'єкти зобов'язання
допустимості поступки будь-якого зобов'язального вимоги незалежно від підстави його виникнення. Предметом цесії можуть бути як права, що випливають з договору, так і вимоги внедоговорного характеру (наприклад, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, вимога з безпідставного збагачення). Допустима поступка майбутньої вимоги, т.е . вимоги, яке ще не існує при
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує , що угода
- § 2. Елементи договору оренди
допустима лише для договорів оренди між фізичними особами на термін менше року - і то, якщо його сума не перевищує десяти мінімальних розмірів оплати праці (інакше включиться більш загальне правило ст. 161 ЦК) * (205) і якщо закон не передбачає обов'язкову письмову форму (наприклад, для договору прокату - п. 2 ст. 626 ЦК). Пункт 1 ст. 609 ЦК не містить спеціальних наслідків недотримання
- § 2. Страхове правовідношення
допустимість включення в договір страхування додаткових підстав для відмови у страховій виплаті або її зменшення. Оскільки закон обходить це питання мовчанням, при його рішенні слід керуватися загальними приписами зобов'язального права про односторонню відмову від виконання зобов'язання (ст. 310 ЦК). Одностороння відмова від виконання виниклої у страховика обов'язки слід
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття з проекту Кодексу була виключена. Цим частково пояснюється те, що в § 4 гл. 37 ЦК вирішуються лише самі загальні питання про договори підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт. * (449) У строгому сенсі заходом цивільно-правової відповідальності є лише остання з названих санкцій, а саме стягнення збитків. * (450) СЗ РФ. 1999. N 9. Ст. 1096. * (451) СЗ РФ. 1994. N 34.
- § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт - шкоду, заподіяну актом влади. Підставами для виділення даного випадку заподіяння шкоди в особливий делікт служать як особливості застосування до нього загальних умов деліктної відповідальності, так і наявність ряду спеціальних умов, додатково встановлених законом. Серед загальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну
|