| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 91. Поняття робочого часу. Нормальна тривалість робочого часу |
||
|
2. Будь-яка праця протікає в часі. Робочий час - це час, витрачений на здійснення трудової функції, передбаченої трудовим договором, відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку. У конвенціях МОП робочим позначається час, протягом якого працівник перебуває у розпорядженні роботодавця (наприклад, Конвенції МОП: N 30 про регулювання робочого часу в торгівлі та установах (1930 р.); N 172 про умови праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах (1991 р.) та ін.) Під нормою робочого часу позначають ту кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом певного календарного періоду. Таким календарним періодом є календарний тиждень. Тривалість робочого часу протягом календарного тижня - це універсальна норма, на основі якої визначаються норми робочого часу за інші періоди (місяць, квартал, рік). Поняття "робочий час" і "норма робочого часу" співвідносяться як загальне і приватне. Робочий час охоплює не тільки час праці в межах норми, а й понад неї (зокрема, понаднормову роботу). 3. Згідно ст. 37 Конституції обмеження робочого часу є гарантією права на відпочинок. Тривалість робочого часу встановлюється федеральним законом і не може бути збільшена роботодавцем ні в односторонньому порядку, ні з урахуванням думки представницького органу працівників, ні з згоди самого працівника. Винятки з цього правила допускаються лише у випадках, передбачених законом (ст. 97, 99 ТК). Норма робочого часу, рівна 40 годинах на тиждень, є максимальною для роботи в нормальних умовах праці. У конкретній організації вона встановлюється колективним договором, локальними нормативними актами (правилами внутрішнього трудового розпорядку тощо) і може бути менше 40 годин на тиждень. Але на практиці зазвичай відтворюється норма ст. 91 ТК, хоча це ніяк не применшує значення договірного регулювання трудових відносин і не виключає можливості її зниження в індивідуальному трудовому договорі. 4. Робочий час являє собою загальну міру праці, лежить в основі його нормування і є елементом оплати праці. Нормування робочого часу проводиться з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів належать умови праці (шкідливі, небезпечні, підземні тощо). До суб'єктивних факторів - вікові й інші особливості працівників (наприклад, наявність I або II групи інвалідності та ін.) 5. Всі витрати робочого часу діляться на час роботи і час перерв. У свою чергу, робочий час складається з підготовчо-заключного, оперативного і часу обслуговування робочого місця. Підготовчо-заключним слід вважати час, що використовується на підготовку до виконання трудової функції і на дії, пов'язані з її закінченням (наприклад, час на отримання виробничого завдання і здачу готової продукції, час прийому і здачі локомотивів, поїздів і вагонів локомотивними і поїзними бригадами та ін.) Його тривалість не залежить від обсягу роботи за основним трудової функції. До оперативного часу належить час, безпосередньо витрачається на виконання трудової функції. Таким визнається час, необхідний для зміни форми і якості предмета праці, а також на завантаження сировини, управління обладнанням, здійснення контролю за якістю готових виробів і т.п. Час обслуговування робочого місця - час, необхідний для підготовки робочого місця до виконання роботи протягом всієї робочої зміни (розкладання інструменту і його прибирання, чистка та змащування верстата, налагодження устаткування тощо). 6. З тексту статті випливає, що робітникам вважається не тільки час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, а й інші періоди, встановлені законодавством. До таких періодів відносяться перерви організаційно-технічного характеру, зумовлені існуючою технологією і організацією виробничого процесу, особливостями трудової функції (наприклад, для обігрівання при роботі на відкритому повітрі, відпочинку водіїв легкових автомобілів в дорозі і не кінцевих пунктах тощо), а також перерви на годування дитини та ін Колективним договором, локальними нормативними актами можуть вводитися і інші перерви, що входять в робочий час. 7. Частина 3 коментованої статті покладає на федеральний орган виконавчої влади, відповідальний за вироблення державної політики у сфері праці, обов'язок розробити та затвердити нормативний правовий акт, що регулює порядок обчислення норми робочого часу на певні календарні періоди (місяць, квартал, рік). До прийняття зазначеного порядку норма робочого часу на певні періоди обчислюється по розрахунковому графіку п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями у суботу та неділю, з наступній тривалості щоденної роботи (зміни): - при 40-годинному робочому тижні - вісім годин; - при тривалості робочого тижня менше 40 годин - кількість годин, одержуване внаслідок розподілу встановленої тривалості робочого тижня на п'ять днів; - напередодні неробочих святкових днів проводиться скорочення робочого часу на одну годину. Обчислена у зазначеному порядку норма робочого часу поширюється на всі режими праці та відпочинку. Відповідно до норм часу розраховуються й інші норми праці, наприклад норми виробітку, норми обслуговування. 8. Усі роботодавці, включаючи індивідуальних підприємців, зобов'язані вести облік фактично відпрацьованого кожним працівником часу за уніфікованими формами Т-12 "Табель обліку робочого часу та розрахунку оплати праці" або Т-13 "Табель обліку робочого часу", затвердженим постановою Держкомстату Росії від 05.01.2004 N 1. Виняток встановлено лише для установ, що фінансуються з федерального, регіональних та місцевих бюджетів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 91. Поняття робочого часу. Нормальна тривалість робочого часу " |
||
|
||