| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 10. Укладення шлюбу |
||
|
1. Згідно п. 2 ст. 1 СК визнається шлюб, укладений в органах РАГС, які є відділом органів виконавської влади суб'єкта РФ. Органи місцевого самоврядування муніципальних утворень, на територіях яких відсутні органи ЗАГС, можуть наділятися повноваженнями на державну реєстрацію актів цивільного стану. У їх числі органи місцевого самоврядування сільських поселень, які Управомочена на державну реєстрацію укладення шлюбу (п. 2 ст. 4 Закону про акти громадянського стану). Шлюби між громадянами Російської Федерації, які проживають за межами території РФ, полягають в дипломатичних представництвах або в консульських установах Російської Федерації (див. коментар до п. 1 ст. 157 СК). Шлюби між громадянами Російської Федерації і шлюби між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, укладені за межами території РФ з дотриманням законодавства держави, на території якого вони поміщені, визнаються дійсними в Російській Федерації, якщо відсутні передбачені ст. 14 СК обставини, що перешкоджають укладенню шлюбу (див. коментар до ст. 14, п. 1 ст. 158 СК). Правила щодо реєстрації шлюбу не застосовуються до шлюбів громадян Російської Федерації, досконалим з релігійних обрядів на окупованих територіях, що входили до складу СРСР у період Великої Вітчизняної війни, до відновлення на цих територіях органів ЗАГС. Зберігають силу і шлюби, вчинені за релігійними обрядами до 20 грудня 1917 Встановлення подібного роду факту може мати значення і зараз при захисті, наприклад, спадкових прав. Визнання Сімейним кодексом 1926 фактичних шлюбів означає, що складалися в ньому особи при його оформленні у встановленому законом порядку можуть назвати час початку фактичної спільного життя, про що робиться відмітка в актовому книзі і в свідоцтві про укладення шлюбу. Якщо один з фактичних подружжя помер, визнаний померлим чи безвісно відсутнім, інший фактичний чоловік вправі звернутися до суду із заявою про встановлення факту стану у фактичних шлюбних відносинах, якщо вони виникли до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 08.07.1944, який встановив, що визнається тільки зареєстрований шлюб. Заява про встановлення факту стану у фактичних шлюбних відносинах розглядається в порядку окремого провадження відповідно до ст. 264 ЦПК. Сучасна Російська Православна Церква закликає священиків вінчати молодих людей без надання відомостей про що відбулася реєстрації шлюбу, що необхідно для державного захисту осіб, що вступили в шлюб. Особлива обережність потрібна і коли укладається церковний шлюб з іноземцем, оскільки церква має бути впевнена, що наречений (наречена) не має інших дружин (чоловіків) в іншій країні. Але в будь-якому випадку вибір форми одруження (у державних органах або церкви) суто особиста справа кожного. Що ж до урочистої обстановки при реєстрації шлюбу, то вона може мати місце за бажанням осіб, що вступають у шлюб. Визнання тільки зареєстрованої в державних органах шлюбу характерно для багатьох європейських держав. До їх числа відносяться, наприклад, Франція, Німеччина, Бельгія. Як виняток, коли визнається як зареєстрований, так і церковний шлюб, можуть бути названі Австрія, Греція, Іспанія та ін Своєрідністю відрізняється укладання шлюбу в Італії, де допускається цивільна і церковна форма шлюбу за умови обов'язкового подальшого повідомлення державних органів про відбувся вінчанні. Причому церковна форма шлюбу обов'язкова для католиків. У той же час у таких державах, як Єгипет, Лівія, Іран законним вважається церковний шлюб. У наш час вважається модним так званий пробний шлюб, укладений у встановленому законом порядку. На думку зарубіжних психологів, такий шлюб - "не посібник по вдалому шлюбові", що "несумісне з основними принципами подружжя, коли чоловік і дружина поступаються своїми інтересами один заради одного і дітей" * (22). До того ж живуть "на пробу" не прагнуть залагоджувати конфлікти і йти на компроміси, оскільки не так сильно дорожать сімейними відносинами. І нарешті, вони відчувають набагато більше розчарувань в сімейному житті, адже йдуть під вінець з нереальними очікуваннями * (23). 2. З моменту укладення шлюбу наречені набувають правовий статус подружжя. Причому кульмінаційною точкою укладення шлюбу слід вважати підпис молодят у книзі реєстрації актів цивільного стану. Відтепер вони стають володарями прав, передбачених сімейним законодавством, на них покладаються обов'язки як особистого, так і майнового характеру. До числа перших відносяться обов'язки, передбачені ст. 31 СК (див. коментар до даної статті). Що стосується майнових прав, то вони детально регламентуються ст. 33-43 СК (див. коментар до названих статей). Крім того, СК передбачає аліментні зобов'язання як подружжя, так і колишнього подружжя (див. коментар до ст. 89, 92 СК). А подружжя, що стали батьками, держава наділяє батьківськими правами і покладає на них батьківські обов'язки (див. коментар до ст. 61-77 СК). Придбання сімейно-правового статусу чоловіка стосується і тих осіб, чий шлюб був зареєстрований раніше настання шлюбного віку відповідно до п. 2 ст. 13 СК (див. коментар до даної статті). З моменту реєстрації такого шлюбу неповнолітній чоловік відповідно до п. 2 ст. 21 ГК стає повністю дієздатним. У разі народження дитини в такому шлюбі, неповнолітній батько буде і володарем батьківських прав, передбачених сімейним законодавством. Що стосується вступу в шлюб емансипованих відповідно до ст. 27 ГК підлітків, то емансипація може послужити лише поважною причиною для зниження шлюбного віку. Особи, що стали подружжям у встановленому законом порядку, набувають ряд прав, передбачених та іншими (а не тільки сімейним) галузями законодавства. У їх числі право на пенсію в разі втрати годувальника, право на різні допомоги, а також спадкові права, бо до спадкоємців першої черги п. 1 ст. 1142 ЦК відносить у тому числі і дружина. Як би довго ні тривав фактичний шлюб, яким би міцним не було просте співжиття, який пережив фактичний чоловік не включається до переліку спадкоємців за законом. Та обставина, що права і обов'язки подружжя виникають тільки після реєстрації шлюбу, означає, що саме з цього часу держава бере під свій захист сім'ю, подружжя. Тим самим здійснюється державне регулювання відносин, пов'язаних з конституційним положенням про охорону сім'ї державою, закріпленим ч. 1 ст. 38 Конституції. При реєстрації шлюбу стягується державне мито у розмірі 200 руб. (Ст. 333.26 НК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 10. Укладення шлюбу " |
||
|
||