| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Сторони у договорі |
||
|
Загальні норми про підряд не містять обмежень для виступи окремих суб'єктів цивільного обороту на тій чи іншій стороні. Певні обмеження, пов'язані головним чином до підрядників, включені в параграфи, присвячені окремим видам підряду. Зазначені обмеження породжені передусім тим, що відповідна діяльність підрядника віднесена до числа ліцензованої. Так, у складі понад 100 видів діяльності, для яких відповідно до ФЗ РФ від 8 серпня 2001 р. "Про ліцензування окремих видів діяльності" "*" необхідні ліцензії, десять пов'язані з підрядом. --- "*" Збори законодавства РФ. 2001. N 33 (Ч. I). Ст. 3430. Інші обмеження також відносяться до суб'єктного складу договорів, але вже незалежно від ліцензування. Мається на увазі, зокрема, обов'язкову участь або в якості підрядника підприємця, або, навпаки, вже на стороні замовника - саме громадянина, притому що уклав договір для задоволення особистих потреб (договір побутового підряду). Спеціальні вимоги до замовника містяться і стосовно до державним контрактом на виконання підрядних робіт для державних потреб. У виконанні робіт (особливо це характерно для будівельного підряду) можуть брати участь кілька осіб. Наприклад, поряд з будівельними фірмами певні роботи здійснюють різного роду спеціалізовані організації. У цих випадках договірні зв'язки між замовником та виконавцями робіт, а нерідко і між останніми приймають різний вигляд. На практиці завжди використовувалися, а тепер вони закріплені і в ЦК (ст. 706), три форми договірних зв'язків. Перша має на увазі, що один з підрядників приймає на себе обов'язок здійснити весь обсяг підрядних робіт, залучаючи до участі у виконанні робіт третя особа (третіх осіб). Така складна структура договірних зв'язків є настільки властивої подряду, що нерідко саме в цьому вбачають индивидуализирующий ознака зазначеного договору. Так, Д.І. Мейер свого часу вважав підрядом договір, за яким підрядник »не зобов'язується сам виробляти роботу, а має на увазі, що вона буде проведена через посередництво інших осіб, так що робота самого підрядника звичайно не та, яка виговорюється по підряду, а становить лише посередництво між особою, яка укладає підряд, і робітниками, які виробляють роботу "" * ". --- "*" Мейер Д.І. Указ. соч. С. 654. Міститься в Кодексі диспозитивним норма надає підряднику право залучити за власною волею до виконання його зобов'язання третю особу. І лише як виняток, оскільки фігура виконавця в ряді випадків має значення для замовника, встановлено, що договором або законом може бути передбачена необхідність для підрядчика особисто виконати зобов'язання. Елементарна схема договірних зв'язків при підряді за участю третіх осіб зводиться до того, що замовник укладає договір з підрядником, що має назву в цьому випадку генеральним підрядником, а останній - договір (договори) з третьою особою (з третіми особами) - субпідрядником (субпідрядниками). При описаною схемою генеральний підрядник в один і той же час виступає відповідно боржником і кредитором у відносинах як із замовником, так і з субпідрядником. З цієї причини, зокрема, він відповідає перед субпідрядником за дії замовника (зокрема, за несвоєчасну оплату останнім виконаних субпідрядником робіт), а одно перед замовником - за дії субпідрядника (зокрема, за невиконання або неналежне виконання доручених субпідряднику робіт) "* ". --- "*" Так, один з підрядників, які уклали договір із замовником на виконання робіт з буріння свердловин, залучив до участі субпідрядника. Останній виконав свою частину роботи, але підрядник відмовився її оплатити, пославшись на те, що не отримав належну йому суму від замовника. Президія Вищого Арбітражного Суду РФ визнав це заперечення підрядника необгрунтованим, підкресливши, що субпідрядним договором не передбачено виробництво розрахунків безпосередньо субпідрядника із замовником. Водночас субпідрядник учасником договору (контракту) замовника з підрядником ні (див.: Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ. 2000. N 11. С. 32 - 34). Існує і ускладнений варіант, при якому генеральний підрядник укладає договір із замовником тільки на певну частину робіт, а з приводу всіх інших замовник вступає в безпосередні зв'язки з виконавцями і робить це неодмінно за згодою генерального підрядника. Таким чином, система генерального договору може існувати одночасно з системою прямих договорів. Одне з відмінностей між цими двома системами полягає в тому, що генеральний підрядник зазвичай є і фактичним учасником робіт. Мається на увазі, що частина робіт виконується їм самим. Разом з тим ст. 706 ЦК не виключає ситуації, при якій генеральний підрядник передає субпідрядникам виконання всього обсягу робіт. У цьому випадку, однак, він зберігає за собою здійснення функцій організатора (координатора) робіт. Природа субпідрядної договору, що є корелятом договору генерального підряду, оцінювалася в літературі неоднозначно. Позиції прихильників самостійної конструкції субпідряду протистоїть що стала панівною точка зору, в силу якої субпідряд не є звичайним договором підряду. Протягом певного часу це відповідало лінії законодавця, який брав спеціальні акти, які присвячені саме субпідрядним договорами, поряд із загальними (роль останніх виконували Правила про договори підряду на капітальне будівництво, прийняті в різний час). У літературі проти вказаної позиції були висловлені вельми серйозні заперечення "*". З цим останнім уявленням про субпідряді пов'язано і те, що не можуть вважатися субпідрядними відносини генерального підрядника з постачальником необхідних йому матеріалів і устаткування. --- "*" Див: Занковский С.С. Субпідряд в капітальному будівництві. Правові питання. М.: Наука, 1986. С. 235; Чигир В.Ф. Правове регулювання капітального будівництва. Мінськ, 1998. С. 235. Можливий і третій варіант, що відрізняється участю двох і більше генеральних підрядників (кожен стосовно до певного набору робіт). У випадках, коли замовник укладає договір генерального підряду, його контрагентом є генеральний підрядник. Рівним чином в договорі субпідряду роль замовника виконує генеральний підрядник. Стаття 706 ГК докладно регулює взаємні відносини сторін при системі генерального підряду. Ця стаття може бути порівняна зі ст. 313 ГК. Остання, як випливає вже з її назви ("Виконання зобов'язання третьою особою"), передбачає, що боржник продовжує займати місце у правовідносинах, але дії по виконанню зобов'язання здійснює не він, а третя особа. Пункту 1 ст. 313 ЦК не суперечать дві ситуації. Перша має місце, коли боржник сам виконує зобов'язання, залучаючи третя особа в якості пособника. При другому боржник, зберігаючи своє місце в основному правовідносинах, дії по виконанню зобов'язання цілком передає третій особі (типовий випадок вже з іншого договору-поставки становить відвантаження транзитом, коли постачальник відповідно до рознарядкою свого контрагента-покупця відвантажує товари безпосередньо одержувачу) "*" . --- "*" Див: Брагінський М.І. Структура договірних зв'язків і відповідальність учасників при поставках транзитом. М., 1960. Підрядні правовідносини, які по самому своєму характеру нерідко виникають з приводу великих і особливо складних робіт, припускають широку участь у них третіх осіб - найчастіше спеціалізованих організацій. Ця обставина врахував законодавець. У той час як загальна на цей рахунок норма (п. 1 ст. 313 ЦК) виключає можливість покладання боржником виконання зобов'язання на третю особу, "якщо із закону, інших правових актів, умов зобов'язання або його істоти не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто" , спеціальне правило, яке поміщено на цей рахунок у гл. 37 "Підряд" (мається на увазі п. 1 ст. 706 ЦК), виключає притягнення субпідрядників тільки у випадках, коли необхідність особистого виконання прямо передбачена в законі або договорі. Ще одна спеціальна норма встановлює особливі наслідки порушення підрядником існуючого в законі або договорі заборони на залучення до виконання субпідрядників. Така дія підрядника розглядається як порушення свого зобов'язання з усіма витікаючими звідси наслідками. Відповідно до п. 2 ст. 706 ЦК це означає покладання на підрядника відповідальності за збитки, завдані участю субпідрядника у виконанні договору. При системі генерального підряду використовується загальне правило, встановлене ст. 403 ГК. Суть його полягає в тому, що, якщо інше не передбачено законом, боржник відповідає за третє особа, на яку покладається виконання зобов'язання. З цього випливає, що генеральний підрядник несе наслідки невиконання або неналежного виконання зобов'язань субпідрядником (зокрема, саме він повинен відшкодовувати завдані замовнику субпідрядником збитки). Відповідальність, про яку йдеться, настає лише тоді, коли генеральний підрядник мав право залучити субпідрядника. Якщо ж генеральний підрядник залучив до участі у справі третю особу всупереч забороні, що міститься в законі або в договорі, він повинен понести всі завдані цим замовнику збитки. В останньому випадку, якщо замовник доведе, що особисте виконання зобов'язання генеральним підрядником, передбачена договором підряду, поліпшило б якість результату робіт, зокрема підвищило б його ринкову ціну, відповідні збитки (зокрема, у вигляді різниці між сумою, яка могла б бути отримана при виконанні робіт генеральним підрядником, і тієї, яка насправді отримана за виконаний третьою особою результат робіт) підлягають відшкодуванню замовнику. І це навіть за умови, що генеральному підряднику вдалося довести: виконання робіт субпідрядником не може розцінюватися як неналежну якість. У свою чергу, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за порушення замовником зобов'язань за договором підряду (зокрема, при несплаті роботи, ненадання матеріалів тощо). Так, Невське проектно-конструкторське бюро, яке було субпідрядником, звернулося до арбітражного суду з позовом до Державного ракетному центру (ГРЦ) - генеральному підряднику з вимогою про стягнення заборгованості з оплати за виконані роботи, які передбачені в договорі на створення науково-технічної продукції. Рішенням нижчестоящого арбітражного суду позивачеві було відмовлено в його вимогах з посиланням на те, що несплата пов'язана з діями замовника - асоціації "РАМКОН", яка не перевела ГРЦ гроші. Однак Президія Вищого Арбітражного Суду РФ зайняв іншу позицію. Він визнав, що свої взаємини в частині розрахунків з генеральним замовником ГРЦ вправі врегулювати в самостійному порядку. Відповідно вказане заперечення генерального підрядника була відхилена і позов до нього задоволений "*". --- "*" Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ. 1996. N 6. С. 92 - 93. До останнього часу вважалося, що замовник не має права пред'являти які-небудь вимоги, пов'язані з неналежним виконанням договору генерального підряду субпідрядниками, а субпідрядники точно так само позбавлені права висувати вимоги безпосередньо замовнику. Вийшовши за рамки ст. 403, ГК, стосовно до підряду, вніс доповнення до наведеного рішенням. Він допустив можливість у випадках, передбачених не тільки в законі, а й в договорі, пред'являти замовником вимоги безпосередньо субпідряднику, а субпідрядником - замовнику (п. 3 ст. 706 ЦК). Виходячи із загального принципу, в силу якого договір не може породити обов'язків для третіх, що не бере участь в ньому особи, слід визнати, що така безпосередня відповідальність настає лише за умови, якщо на цей рахунок є пряме умова одночасно в обох договорах: генерального підряду та субпідряду . З ст. 403 ГК можна зробити висновок, що включення в договір генерального підряду умови, за яким замовник несе відповідальність безпосередньо перед субпідрядником, а в договір субпідряду - умови, за яким субпідрядник відповідає безпосередньо перед замовником, створює право пред'являти вимоги в першому випадку у субпідрядника по відношенню до замовнику, а в другому - у замовника по відношенню до субпідряднику. Однак, оскільки в даному випадку не відбувається поступки прав, слід визнати, що у відповідних ситуаціях зберігається відповідальність за договорами генерального підряду та субпідряду сторони перед власним контрагентом. Це означає можливість замовника і (або) підрядника за своїм вибором визначити адресат відповідної вимоги. Особливий варіант становлять випадки, при яких в договорах, опосредствующих систему генерального підряду, передбачено, що генеральний підрядник разом із субпідрядником є по відношенню до замовника солідарними боржниками. Така конструкція нерідко застосовується в міжнародних торговельних відносинах. На практиці досить широко розвинена система генерального підряду в поєднанні з прямими договорами. Як приклад можна навести випадок, коли замовник укладає один договір на будівництво будівлі з фірмою - генеральним підрядником і одночасно іншою - прямий договір на виконання проектних, електротехнічних робіт та ін зі спеціалізованими фірмами. З метою усунення можливої невизначеності у взаєминах сторін і в той же час забезпечення інтересів генерального підрядника встановлено, що, по-перше, для укладення прямого договору замовником необхідна згода генерального підрядника і, по-друге, сторона, яка уклала такий прямий договір, сама відповідає за його невиконання або неналежне виконання безпосередньо перед замовником (п. 4 ст. 706 ЦК). Структура договірних зв'язків при підряді не зводиться тільки до системи генерального підряду та існуючих паралельно з нею прямих договорів. ГК вперше виділив ще й третій можливий варіант. Мається на увазі випадок, коли замовник підписує один договір, в якому в якості контрагентів йому протистоять кілька осіб. Зазначена конструкція в результаті являє собою варіант множинності осіб у зобов'язанні. Її ускладнює двосторонній характер договору підряду. Мається на увазі, що даний договір складається з двох зобов'язань, при цьому в одному - виконати роботу - боржником виступає підрядник і кредитором - замовник, а в іншому - оплатити вартість робіт - кредитором є вже підрядник і боржником - замовник. У подібному випадку кожен з співвиконавців вправі самостійно пред'являти до замовника вимоги, пов'язані з використанням ним своїх зобов'язань, а замовник рівним чином - такі ж вимоги до кожного з співвиконавців. При цьому слід визнати можливим використання за вибором сторін конструкції як пайової, так і солідарного зобов'язання "*". Особливість такого варіанта становить те, що тоді організатором робіт виступає сам замовник. Зазначений варіант структури договірних зв'язків доповнюється в ряді випадків одночасним укладенням між субпідрядниками договору про спільну діяльність. --- "*" На користь використання такої структури (єдиного договору) у капітальному будівництві виступали деякі автори і раніше (див.: Шешенин О.Д. Система договірних зв'язків з капітального будівництва в економічних адміністративних районах / / Правові питання організації та діяльності раднаргоспів. М. : Госюриздат, 1959. С. 182). Стаття 707 ЦК при вирішенні питань, що виникають у зв'язку з участю у виконанні робіт кількох осіб, спирається на загальні початку, закріплені в ст. 321 ЦК ("Виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників"). Мається на увазі, що виходячи з названих статей повинна бути визнана презумпція пайової характеру прав і обов'язків сторін. А значить, випадки, при яких зобов'язання сторін є солідарними, становлять виняток, яке має бути передбачено договором або встановлено законом (іншими правовими актами). Перша ситуація має звичайно місце при подільності предмета договору. Наприклад, з двома фірмами укладено один договір на пошиття з матеріалів замовника 10 тис. одиниць робочого одягу, при цьому одна фірма повинна виготовити 60%, а інша - 40% замовлення. Тоді якщо договір не виконаний, кожна відповідає в межах власної частки, тобто у співвідношенні 60:40 (3:2). Якщо одна з фірм виконала свою частку, а інша - ні, перша не відповідає за другу (п. 2 ст. 707 ЦК). І навпаки, якщо замовник сплатить тільки половину вартості робіт, то вимагати виплати суми, що залишилася кожна з фірм може лише в межах своєї частки. Точно так само в межах належних їм часток у праві можуть пред'являти підрядники вимоги замовнику, наприклад, при несплаті (неповної оплати) замовлення. Другий варіант виникає при неподільності предмета договору. Наприклад, дві будівельні фірми уклали договір на будівництво будівлі без вказівки часток. Якщо виявиться, що договір одним з підрядників не виконаний або виконаний неналежним чином, замовник може вимагати відповідну суму як від обох фірм спільно в повній сумі або в частині боргу, так і від будь-якої з них окремо. Але у випадках, коли одна з фірм покрила повністю борг, вона визнається звільнила від боргу другу фірму (ст. 323 і 325 ЦК), зберігаючи право регресної вимоги до останньої в розмірі половини сплаченої суми. Якщо ж замовник не оплатив вартості виконаної роботи, будь-який з підрядників право пред'явити йому вимоги в повному обсязі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "5. Сторони у договорі" |
||
|
||