Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Вимоги, що пред'являються до довіреності

. Будучи цивільно-правовою угодою, довіреність має відповідати всім вимогам, що пред'являються до угод законом. Зокрема, довіреність може бути видана лише на вчинення правомірних юридичних дій; воля акредитуючої повинна формуватися вільно і бути адекватно виражена в довіреності; довіреність, видана юридичній особі, може стосуватися лише здійснення угод, що не суперечать спеціальної правосуб'єктності, і т.д. Поряд з цим складання довіреності підкоряється ряду спеціальних правил, недотримання яких може спричинити за собою недійсність довіреності. Основні пропоновані до довіреності вимоги зводяться до наступного.
По-перше, довіреність має бути спеціальним чином оформлена. Закон визначає довіреність як письмовий документ, поза яким довіреності не існує. В усній формі може бути здійснений договір, на основі якого виникає представництво; довіреність ж завжди вимагає письмової фіксації повноважень представника. За загальним правилом для дійсності доручення достатньо того, щоб вона була одягнена в просту письмову форму. При цьому вона може бути складена як у вигляді особливого документа, названого довіреністю, так і в будь-якому іншому вигляді, наприклад у формі листа, телеграми, факсу, частини договору, що містить опис повноважень представника, і т.п. Важливо лише, щоб у цьому документі були чітко відображені повноваження представника і містилися інші реквізити, необхідні для доручення. Функції довіреності можуть виконуватися і деякими іншими письмовими документами, наприклад службовим посвідченням директора філії, страхового агента, подорожнім листом, що видаються водієві, і т.п.
У випадках, прямо вказаних у законі, до форми довіреності пред'являються підвищені вимоги. Найчастіше вони виражаються в тому, що довіреність має бути певним чином посвідчений. Так, в нотаріальному порядку повинні бути засвідчені довіреності на вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 185 ЦК). Відповідно до ст. 187 ГК нотаріально повинна бути оформлена довіреність, що видається в порядку передоручення. При цьому до нотаріально посвідчених довіреностей закон прирівнює: а) довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем; б) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командиром (начальником) цієї частини, з'єднання, установи та заклади, в) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальником місця позбавлення волі; г) довіреності повнолітніх дієздатних громадян, які перебувають у закладах соціального захисту населення, засвідчені адміністрацією цієї установи або керівником (його заступником) відповідного органу соціального захисту населення.
Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів громадян в банках і на отримання кореспонденції, у тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.
Довіреність на отримання представником громадянина його вкладу в банку, грошових коштів з його банківського рахунку, адресованої йому кореспонденції в організаціях зв'язку може бути посвідчена відповідним банком або організацією зв'язку. Причому така довіреність посвідчується безкоштовно.
Довіреності, що видаються від імені юридичних осіб, крім видаються в порядку передоручення, нотаріального або якого-небудь іншого спеціального посвідчення не вимагають. Однак вони повинні бути підписані керівниками або іншими уповноваженими особами цих організацій з додатком печатки організації, а довіреності на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей повинні бути підписані також головними (старшими) бухгалтерами (ч. 5 ст. 185 ЦК).
Форми довіреностей на вчинення операцій у банку і довіреностей на укладення угод у галузі зовнішньої торгівлі визначаються спеціальними правилами.
По-друге, довіреність є суто строкової угодою. Максимальний термін її дії відповідно до ст. 186 ГК становить три роки. Якщо в довіреності термін її дії не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Виняток становить нотаріально засвідчена довіреність, видана для вчинення дій за кордоном, яка зберігає силу до її скасування, якщо в самій довіреності не міститься вказівок про конкретний термін її дії. У кожному разі в довіреності повинна міститися дата її вчинення, без якої довіреність визнається недійсною.
По-третє, довіреність є іменним документом. Це означає, що в довіреності повинна бути вказана особа, якій вона видана, а також особа, яка склала довіреність. При цьому довіреність може бути видана як на ім'я однієї особи, так і на ім'я кількох осіб, які можуть виступати спільно або кожен окремо. Видати довіреність може також не тільки одна особа, а й кілька осіб, наприклад особи, що виступають в якості сторони в договорі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Вимоги, що пред'являються до довіреності "
  1. § 2. Довіреність
    вимогам, що пред'являються до угод законом. Зокрема, довіреність може бути видана лише на вчинення правомірних юридичних дій; воля акредитуючої повинна формуватися вільно і бути адекватно виражена в довіреності; довіреність, видана юридичній особі, може стосуватися лише здійснення угод, що не суперечать спеціальної правосуб'єктності, і т.д. Поряд з цим складання
  2. § 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
    вимоги до визначення і формування статутного капіталу товариств у порівнянні зі складовим капіталом товариств. Розмір цього капіталу ні за яких умов не може бути менше мінімальної суми, визначеної законом. При зменшенні вартості чистих активів до розміру, меншого зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про це і зареєструвати відповідну
  3. § 2. Розрахунки і кредитування
    вимоги (факторингу) - застосовуваний у зовнішньоекономічних відносинах договір форфейтинга, договору банківського вкладу - договір банківського вкладу юридичних осіб і т. д. Особливими різновидами самостійних спеціальних договорів у сфері розрахункових і кредитних відносин є дого-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
  4. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    вимоги до самого суб'єкту, його здійснює, встановлюючи, наприклад, в якій організаційно-правовій формі має бути створений професійний учасник - юридична особа, чи може він займатися комерційною діяльністю і т. д. У законодавстві, а також у нормативних актах ФКЦБ встановлюються обмеження на суміщення різних видів діяльності на ринку цінних паперів. Не допускається,
  5. § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
    вимогам сучасної ринкової економіки. Існування банківської системи в її нинішньому вигляді жодною мірою н? перешкоджає розвитку цивільно-правових відносин у банківській сфері, що підтверджується як загальною картиною кредитно-розрахункових правовідносин, так і вибраними довільно фактами вчинення окремих кредитних угод, пасивних та інших банківських операцій, розрахунково-касового
  6. § 1 . Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
    вимогам, що пред'являються законом до юридичних осіб) являє собою юридичну особу. Юридична особа - організація, визнана в якості суб'єкта права (носія прав і обов'язків) законом. Визнання тієї чи іншої організації законом як юридичної особи означає: відповідність даної організації однієї з передбачених (визнаних) законом організаційно-правових
  7. § 3. Виникнення і припинення юридичної особи
    вимог до змісту установчих документів, одні з яких відносяться до всякої організації (найменування, місце перебування, порядок управління), інші - до деяких (визначеним) організаціям (зокрема, ко всім некомерційним, унітарним підприємствам, а також до інших комерційних організаціям залежно від їх форми - ст. 12 Закону про ТОВ, ст. 11 Закону про АТ). Згідно п. 3 ст.
  8. § 1. Повне товариство
    вимоги, в тому числі до вибору контрагента. Правило абз. 4 п. 1 ст. 72 ГК має двояке значення. Воно захищає: третіх осіб, блокуючи дію п. 1 ст. 183 ГК, тому угода, укладена учасником товариства хоча б і з перевищенням встановлених повноважень, вважатиметься укладеної не від його імені та в його інтересах, а від імені та в інтересах товариства до тих пір, поки саме
  9. § 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
    вимагали з практичної точки зору його достоїнства - відсутність особливих вимог до учасників (порівняно з господарськими товариствами), а головне - їх відповідальності за боргами товариства (у порівнянні з товариствами, кооперативом і товариством з додатковою відповідальністю), а також простота пристрою і створення (порівняно з акціонерними товариствами). Суспільство не має право випускати
  10. § 3. Характерні риси деяких форм некомерційних організацій
    вимога про формування статутного капіталу (фонду) і його мінімальному розмірі. Члени асоціації (союзу) юридичних осіб не мають майнових прав щодо майна об'єднання. Вищий орган управління - загальні збори членів. Його рішення приймаються більшістю голосів присутніх, а з питань виключної компетенції - кваліфікованою більшістю голосів або одноголосно.
© 2014-2022  yport.inf.ua