| Головна |
| Наступна » | ||
ВСТУП |
||
|
Розвитку адміністративно-правової науки в радянський і постсоціалістичний періоди властива прихильність до усталених методологічним побудов. Ті ж тенденції властиві й викладацької діяльності: в науці і викладанні переважав традиціоналізм, в теорії і практиці домінували незмінні концепції. Віхою у розвитку адміністративної науки стало запровадження в деяких юридичних вищих навчальних закладах загальнообов'язкового навчального курсу «Адміністративна відповідальність». Тим самим була зроблена спроба впровадження прагматичних основ наукового знання, що сприяють вивченню єдиного кодифікованого джерела адміністративно-правової науки. Виклад основоположних теоретичних постулатів в цьому підручнику передує розгляду чинного законодавства про адміністративну відповідальність. У Загальній частині домінує історико-правовий метод, особливу увагу приділено кореляції проступків і злочинів у російському праві, вивчення основоположних кодифікованих актів: Уложення про покарання кримінальних та виправних 1885 р., Кримінального уложення 1903 р., їх співвідношень з систематизованим зведенням російського законодавства «про незначні проступки »- Статутом про покарання, що накладаються світовими суддями (1864 р.). Як виявляється з Уложення про покарання та Статуту, російське право рубежу XIX - XX ст. розрізняло категорії «злочин» і «проступок»: диференціація цих понять спостерігається в Уложенні 1885 р., тоді як в Статуті 1864 вживається тільки категорія «проступок». Тим самим Статут про покарання, що накладаються світовими суддями, є прообразом чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення 1984 року (далі - КпАП). Більшість покарань Статуту 1864 тотожні чинним адміністративним стягненням, серед них: штраф, покарання, що обмежують свободу, та ін Порівняльно-правовий аналіз дореволюційного російського законодавства про проступки і діючих нормативних актів свідчить про гуманне підході тодішнього російського законодавця до вирішення цих проблем: так, до ведення світової юстиції були віднесені крадіжки при ціні викраденого майна до 300 рублів - в чинному праві відповідний критерій, що розмежовує проступок і пре- ступление, незрівнянно більш суворий (мінімальний розмір оплати праці, встановлений законом). У Загальній частині курсу розкривається співвідношення понять «адміністративне правопорушення» і «адміністративна відповідальність», розглядаються види адміністративних стягнень, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення. Складність вивчення розділів Загальної частини навчального курсу полягає в анахронізм понять і категорій КоАП, багато з яких не відповідають реаліям діючої правової системи. При цьому не настільки істотні згадки в КпАП про скасованих державних і адміністративно-територіальних утвореннях (див., наприклад, ст. 1 - 9), набагато важливіше усвідомити регламентацію майнових стягнень в адміністративному та цивільному праві. Чинне законодавство в цій частині рясніє численними суперечностями - наприклад, серед органів, уповноважених накладати майнові, адміністративні санкції у вигляді штрафу, оплатного вилучення і конфіскацію предмета, переважають органи виконавчої влади. Цивільний кодекс Російської Федерації (далі - ЦК) розрізняє конфіскацію за рішенням суду і позасудову конфіскацію (ст. 243), тоді як ч. 3 ст. 35 Конституції Російської Федерації передбачає застосування майнових санкцій лише за рішенням суду. Цивільним правом передбачено сім різновидів примусового вилучення майна у власника, однак оплатне вилучення предмета передбачено тільки КпАП. За своїми зовнішніми ознаками оплатне вилучення схоже з реквизицией, проте на відміну від останньої оплатне вилучення являє собою санкцію за правопорушення, тоді як при реквізиції майно відчужується у добросовісного власника з виплатою його вартості. При накладенні адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення колишньому власнику повертається лише частина вартості вилученого майна, за вирахуванням коштів, пов'язаних з реалізацією. Вкрай суперечливий також і статус адміністративного стягнення у вигляді позбавлення спеціального права. КпАП передбачено тільки три різновиди відповідної санкції, при цьому ЦК не врегульовано порядок зупинення та анулювання ліцензії на здійснення окремих видів діяльності юридичними та фізичними особами, передбачений некодіфіцірованним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Конституції РФ адміністративне законодавство відноситься до предметів спільного ведення, що передбачає можливість конкретизації федеральної і регіональної склад- ляющих предметів спільного ведення в договорах, що укладаються між державними органами Російської Федерації та держорганами суб'єктів Федерації. Після укладення такого договору можливе делегування частини повноважень федеральному або регіональному органу виконавчої влади на основі спеціальної угоди. Таким чином, в Загальній частині даного курсу необхідно було приділити певну увагу різновидам адміністративних договорів - договорами та угодами про розмежування предметів спільного ведення і наступному делегуванні повноважень. На відміну від цивільно-правових договорів адміністративні договори призначені для врегулювання публічно-правових, в тому числі і майнових, відносин, заснованих на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій. Одна з найбільш актуальних проблем курсу - співвідношенні відповідальності за адміністративним правом з іншими видами юридичної відповідальності. Цивільним правом не регулюються майнові відносини, виникнення, зміну або припинення яких обумовлені владними повноваженнями державних органів. До них відносяться всі суспільні відносини, врегульовані КоАП, передусім пов'язані з накладенням майнових стягнень: штрафу, оплатного вилучення і конфіскацію предмета, а також виправних робіт - особливого різновиду «триваючого грошового стягнення». Адміністративним правом регламентуються і відповідні процесуальні дії, в тому числі і провадження по виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення у частині відшкодування майнової шкоди. У розділі, присвяченому виконавчого провадження, розглядається також і особлива його різновид, побічно пов'язана з виробництвом по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень, - процесуальні дії з відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди. Грошова компенсація моральної шкоди регулюється ГК, чинним КпАП вона не передбачена. При цьому необхідно брати до уваги положення ЦК, згідно з якими моральна шкода може бути компенсований при накладенні стягнень у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт (див. ст. 1100). В провадженні у справах про адміністративні правопорушення беруть участь органи державної влади Російської Федерації, регіональні державні органи, а також недержавні органи адміністративної юрисдикції, в тому числі виконавчо-розпорядчі муніципальні органи та спеціалізовані органи при місцевих адміністраціях. Накладення адміністративних стягнень, представляючи собою різновид державного примусу ня, здійснюється головним чином недержавними (муніципальними) органами. Особлива частина цього підручника підрозділяється на глави, в яких аналізуються складу адміністративних проступків КпАП та процесуальний розділ, що відповідає проблематиці гл. 15-32 КпАП, присвячених виробництву у справах про адміністративні правопорушення. Тут же розглядаються всі види джерел, як кодифіковані, так і розосереджені в численних законах і підзаконних актах; при цьому застосовується традиційний догматичний метод аналізу складу адміністративного проступку. Одна з актуальних проблем курсу - співвідношення правопорушень за адміністративним і кримінальним правом. У розділах Особливої частини докладно розглядаються критерії розмежування проступків і злочинів, види покарань, що накладаються на фізичних і юридичних осіб. Категорійний апарат підручника заснований на різних джерелах. Такий підхід необхідний у тих випадках, коли КоАП лише згадує про поняття, а відповідні дефініції представлені в інших нормативних актах. Зокрема, дефініція посадової особи дається за Кримінальним кодексом Російської Федерації (далі - КК) з урахуванням двох різновидів визначення, представлених в ст. 201 і 245 КК (в примітках до статей); також враховані відмінності в поняттях неосудності за КпАП і КК. Підручник базується на досвіді наукової та викладацької діяльності автора, насамперед на викладанні курсів адміністративного права та адміністративної відповідальності в Московської державної юридичної академії. |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" ВСТУП " |
||
|
||