| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Юридичні особи як суб'єкти права власності |
||
|
Зрозуміло, юридичні особи не стають власниками майна, спочатку переданого їм у користування, а не у власність. Однак і в користування можна передати лише неспоживна, індивідуально-визначені речі, які реально можна повернути власнику (об'єкти нерухомості, обладнання тощо - порівн. П. 1 ст. 607 ЦК) (1). --- (1) Цього очевидного обставини не враховує Федеральний закон від 7 серпня 2001 р. N 117-ФЗ "Про кредитні споживчі кооперативи громадян" (Відомості Верховної. 2001. N 33 (частина I). Ст. 3420), в п. 3 ст . 14 якого встановлено, що "особисті заощадження" (тобто грошові кошти) членів таких кооперативів передаються їм "у користування" (а не у власність). Ці кошти надходять у фонд фінансової взаємодопомоги кооперативу, що використовується для надання позик (ст. 16 названого Закону). Але за договором позики гроші займодавца надходять у власність, а не в користування позичальника (п. 1 ст. 809 ЦК), причому займодавцем виступає кооператив, а не його учасник. Сумнівно й те, що вказані кошти нібито «не обтяжуються виконанням зобов'язань кооперативу" (п. 3 ст. 14): як мінімум вони є об'єктом його зобов'язань перед надали їх "у користування" учасником. Якщо засновники розраховують на отримання доходу від переданого у власність юридичної особи майна, тобто створюють комерційну організацію, то замість втраченого права власності вони набувають права вимоги до такої організації (але не речові права на її майно) (п. 2 ст. 48 ЦК). До складу цих прав вимоги входять право на участь у розподілі прибутку (дивіденд) і право на отримання частини майна (або його вартості), що залишилося після ліквідації організації та розрахунків з усіма кредиторами (ліквідаційна квота). Якщо ж створюється некомерційна (безприбуткова) організація, засновники не набувають ніяких прав на її майно (п. 3 ст. 48 ЦК). Це, зокрема, означає відсутність права на повернення майна або членських внесків при виході з такої організації (1). --- (1) Члени споживчого кооперативу на відміну від учасників інших некомерційних організацій також набувають права вимоги відносно даної юридичної особи та права користування у відношенні його майна (СР абз. 2 п. 2 ст. 48 ЦК). Можна говорити про корпоративну, а не обязательственной природі деяких з цих прав, але в кожному разі вони не можуть мати речове-правовий характер, чого не враховує Ю.К. Толстой, оголошуючи право членів кооперативу на кооперативну квартиру до її викупу обмеженим речовим правом (див.: Цивільне право: Підручник. Т. 1 / За ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. 6-е вид. М. , 2002. С. 397). Закон встановлює спеціальні правила, спрямовані на створення і підтримку в наявності певного майна (або його вартості), що перебуває у власності юридичної особи. Адже юридична особа - суб'єкт, спеціально створений для самостійної участі у майновому обороті. Тому засновниками за ним має бути закріплено відокремлене майно, основне призначення якого - служити матеріальною базою, гарантією задоволення можливих вимог кредиторів (тобто всіх інших учасників майнового обороту). Відсутність такого майна у юридичної особи або позбавляє сенсу його існування як самостійного суб'єкта майнових відносин, або перетворює його в "пустушку", у свідомо шахрайську організацію, призначену лише для обману контрагентів. Безглуздими і навіть небезпечними для інших учасників обороту і для самих засновників (учасників) були правила діяв на початку 90-х рр.. законодавства, які встановлювали часткову власність учасників товариств і товариств, а також пайовиків споживкооперації на майно цих організацій, тим самим лишавшие дані юридичні особи будь-якої власного майна. Викладене змушує засумніватися в обгрунтованості підтверджуваних іноді випадків створення юридичних осіб, все майно яких полягає в правах вимоги або користування (у коштах на банківських рахунках, у праві оренди тощо) (1). Адже, по суті, такі організації не мають власного майна і в цілком ймовірне разі неможливості реалізації своїх прав вимоги (наприклад, неможливість отримання коштів з банківського рахунку) отримати від них що-небудь їх кредиторам також неможливо. Тому учасниками майнових відносин за загальним правилом повинні бути власники - суб'єкти речового права (в вітчизняному правопорядку ними є також суб'єкти обмежених речових прав господарського відання та оперативного управління). --- КонсультантПлюс: примітка. Коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої (під ред. О.Н. Садикова) включений до інформаційного банку відповідно до публікації - КОНТРАКТ, ИНФРА-М, 2005 (видання третє, виправлене, доповнене і перероблене). (1) Див: Коментар до цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої (постатейний) / Під ред. О.Н. Садикова. 2-е вид. М., 2002. С. 132; Цивільне право Росії. Курс лекцій. Частина перша / Под ред. О.Н. Садикова. М., 1996. С. 53 (автор коментаря і відповідної глави - В.А. Рахмилович). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Юридичні особи як суб'єкти права власності " |
||
|
||