|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
25.3. Методи державного управління економікою
|
|
Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політікой1. Щодо класифікації методів регулювання економіки існує кілька точок зору, наприклад, розподіл методів на ад-
1 Мельник А. Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду. Світовий досвід и проблеми України. - Тернопіль, 1995. - С. 34.
Міністратівного та економічні, позаекономічні та економічні, адміністративні та правові і т. п.
Представляється доцільним класифікувати методи за характером впливу на економічні та позаекономічні.
Економічні методи передбачають використання коштів держави (державних фінансів) і, в свою чергу, поділяються на методи прямого та опосередкованого впливу держави на економіку.
До методів прямого впливу на економіку належить діяльність держави в кордонах державного сектора. В умовах ринкової економіки це, в першу чергу, ті області, які внаслідок низької рентабельності не представляють інтересу для приватного капіталу або вимагають великих капіталовкладень без надії на швидку віддачу (фундаментальна наука, оборона). Сюди ж можна віднести області, в яких приватні інвестиції пов'язані з високими ризиками і дорогими проектами (атомна енергетика, космос), а також галузі інфраструктури і такі, які виробляють нематеріальні суспільні блага (охорона здоров'я, освіта). За рахунок коштів державного бюджету держава не тільки фінансує окремі галузі господарства, а й підтримує депресивні галузі і підприємства, яким загрожує банкрутство.
Серед методів прямого державного впливу слід назвати такі, як:
- державні замовлення і контракти на поставку продукції;
- визначення стратегічних цілей розвитку економіки, їх відображення в індикативних планах, державних програмах;
- ліцензування операцій з експорту та імпорту товарів;
- державна підтримка програм, контрактів і замовлень;
- встановлення нормативних вимог до якості та сертифікації технологій та продукції.
Прямі методи державного регулювання не передбачають створення додаткового матеріального стимулу, не загрожують фінансовими збитками і спираються на силу державної влади.
Методи непрямого впливу, навпаки, використовують такі важелі, за допомогою яких впливу схильне поведінку господарюючих суб'єктів, їх інтереси і стимули. Це важелі податкової, кредитної, зовнішньоекономічної, валютної, амортизаційної політики. Дія непрямих регуляторів є безадресним, має автоматичний характер.
Ці методи визначають правила гри в ринковому господарстві. Сфера їх застосування в процесі розвитку ринкової економіки значно розширюється.
Так, за допомогою податкової політики держава впливає на інвестиційну активність суб'єктів господарювання, підтримує окремі області, стимулює або стримує розвиток окремих виробництв. Використовуючи широкі можливості кредитної політики, держава впливає на розвиток окремих областей, впливає на інвестиційний процес. Цінова політика слугує недопущення монополізму і т. п. При посередництві політики прискореної амортизації держава регулює ту частину прибутку, яка може бути звільнена від оподаткування і спрямована на нові капіталовкладення.
Єдність прямих і непрямих економічних методів дозволяє спрямовувати економічні ресурси на розвиток перспективних галузей. Тому важливим у механізмі регулювання є не тільки бюджетне фінансування, а й платежі до бюджету, які здійснюються суб'єктами через податки, пільги або санкції.
До позаекономічних методів належать такі, які не вимагають прямих витрат державних коштів і не створюють додаткових матеріальних стимулів. Вони грунтуються на силі державної влади і містять заходи заборони, дозволу або примусу.
Ці методи передбачають створення правової бази, яка регулює взаємовідносини суб'єктів економічних відносин. Будь-який суб'єкт зобов'язаний дотримуватися правил економічної поведінки, встановлених державою. Держава видає закони про захист прав власності, обмежує монополізм і деякі види економічної діяльності, перетинає недобросовісну конкуренцію і т. д.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "25.3. Методи державного управління економікою" |
- Глава 23. ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ФУНКЦІЙ КОНТРОЛЮ
методи його прояви диференціюються залежно від сфери (галузі, області) управління, правового статусу органу влади, що здійснює контроль. Більше того, контроль як управлінська функція є владна діяльність, що впливає на вчинки, дії учасників спільної праці. Владність контролю проявляється в наявності у контрольних органів ряду повноважень, пов'язаних з можливістю
- § 2. Місцева адміністрація
методів роботи органів місцевого самоврядування, підготовка проектів правових актів глави місцевої адміністрації з питань, що входять до компетенції відділу. Організаційний відділ бере участь у підготовці питань, пов'язаних з розвитком територіального громадського самоврядування. Він здійснює перевірку за листами, заявами і скаргами громадян, проводить суспільно-політичні заходи і т.д.
- § 1. Поняття комерційного права
методів їх правового регулювання. Економічні відносини оформляють вільну економічну діяльність осіб, які складаються між собою в координаційної взаємозв'язку, взаємної непідлеглості, формальній рівності. Організаційно-регулятивні відносини оформляють невільну діяльність суб'єктів, які знаходяться між собою в субординационной взаємозв'язку, влади одного (публічного органу)
- § 2. Джерела комерційного права
методів регламентації. Законодавство, як зовнішня форма вираження права, лежить на поверхні юридичної дійсності, воно порівняно самостійно по відношенню не тільки до змісту (соціально-економічним відносинам), а й до внутрішньої формі права. Оскільки стан законодавства в чому залежить від розсуду законодавця, від раціональної діяльності з інкорпорації і
- § 2. Розрахунки і кредитування
методом заліку задовольнити свої грошові вимоги до клієнта. Відплатність передачі прав кредитора іншій особі вносить суттєві відмінності у зміст складаються при цьому правовідносин в порівнянні із звичайною, безоплатної, угодою поступки права вимоги. Поступове поширення в комерційній практиці операцій з купівлі-продажу боргів зумовило появу в системі цивільного
- § 4. Страхування
методів розрахунку страхового ризику немає технічних перешкод для розрахунку страхової премії і відповідно заклю-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 380 чення договору страхування і з цією категорією осіб. Проте розміри страхових премій у цьому випадку будуть набагато вище, ніж для решти, а в ряді випадків можуть
- § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
методами одержали інформацію, яка становить службову або комерційну таємницю, зобов'язані відшкодувати її власникові заподіяні збитки. Така ж відповідальність може бути покладена на працівників і контрагентів організації - власника інформації. Службова і комерційна таємниця забезпечуються, зокрема, шляхом включення умов про конфіденційність в трудові договори (контракти) і
- § 4. Захист прав та інтересів підприємців в інших судових установах
методом виключення. Судам загальної юрисдикції підвідомчі всі справи, за винятком тих, які ст. 22 Арбітражного процесуального кодексу віднесені до ведення арбітражних судів [6]. Керуючись цим принципом, слід вирішувати питання про підвідомчість справ про оскарження актів державних органів або органів місцевого самоврядування, що носять нормативний характер. Про можливість заперечування
- § 1. Антимонопольне законодавство і повноваження антимонопольних органів
методів антимонопольне регулювання і контроль. Водночас Закон про конкуренцію враховує деякі особливості російської економіки, зокрема, в ньому поряд з обмеженням монополістичної діяльності підприємців передбачено заходи до припинення державного монополізму - монополістичних дій органів влади і управління. Поряд з антимонопольними законами прийняті і
- § 3. Природна і державна монополії
методів регулювання діяльності конкретних суб'єктів природних монополій, як то: 1) цінове регулювання, здійснюване за допомогою встановлення цін (тарифів) або їх граничного рівня; 2) визначення споживачів, які підлягають орга-Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 53 тельному обслуговуванню, і (або)
|