| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Договір постійної ренти |
||
|
Некомерційні організації, створені на певний строк або до досягнення певних цілей, закріплених в установчих документах, не можуть бути отримувачами постійної ренти, оскільки вони не можуть вступати у безстрокові відносини. Такі некомерційні організації, як установи, за загальним правилом не можуть бути отримувачами постійної ренти, тому що закон (п. 1 ст. 298 ЦК) забороняє їм відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ними майном. Вони також не можуть відчужувати для отримання постійної ренти майно, яким вони мають право самостійно розпоряджатися як придбаним за рахунок дозволеної їм дохідної діяльності (п. 2 ст. 298 ЦК). Адже при здійсненні дозволеної комерційної діяльності установи переслідують підприємницькі цілі. Тому щодо них починає діяти загальна заборона на отримання постійної (як і будь-якій іншій) ренти комерційними юридичними особами. Комерційні юридичні особи не можуть бути отримувачами ренти. Статус комерційного юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності нерозривно пов'язаний з оборотом майна і тому несумісний з положенням рантьє, "що живе на дохід, до створення якого він не залучений" (1). Дане обмеження випливає із самої сутності ренти. --- (1) Хохлов С.А. Указ. соч. С. 320. Іншою ознакою договору постійної ренти є можливість передачі прав одержувача ренти в результаті уступки вимоги та можливість їх переходу в спадщину або в порядку правонаступництва при реорганізації юридичних осіб. Права одержувача постійної ренти можуть бути передані громадянам, а також некомерційним організаціям, що мають право виступати в якості одержувачів постійної ренти. Дана можливість може бути заборонена законом або договором (п. 2 ст. 589 ЦК). Але при будь-яких обставин заборони на передачу прав або на їх перехід, встановлені законом або угодою сторін, не повинні позбавляти договір постійної ренти безстрокового характеру. Тому неможливо одночасно погодити в договорі умову про заборону громадянину передавати права одержувача постійної ренти і умова про те, що ці права не можуть перейти до інших осіб у порядку спадкування. Якщо подібне допустити, то постійна рента трансформується в довічну, а платник ренти виявиться пов'язаним лише на період життя громадянина - одержувача постійної ренти. Розмір рентних платежів є істотною умовою договору постійної ренти, що зумовлено його ризиковим характером. Отже, розмір рентних платежів в обов'язковому порядку повинен бути визначений угодою сторін. З метою захисту інтересів одержувача постійної ренти встановлено, що її розмір збільшується пропорційно збільшенню встановленого законом мінімального розміру оплати праці, якщо інше не передбачено договором (п. 2 ст. 590 ЦК). Основною формою рентних платежів при постійній ренті є грошова. Разом з тим договором постійної ренти може бути передбачена виплата ренти шляхом надання речей, виконання робіт або надання послуг, відповідних за вартістю грошовій сумі ренти (п. 1 ст. 590 ЦК). Якщо інше не встановлено договором постійної ренти, то постійна рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу (ст. 591 ЦК). У тривають зобов'язання, що виникають на основі договору постійної ренти, особливого значення набуває питання про розподіл між сторонами ризику випадкової загибелі майна, переданого під виплату постійної ренти. Якщо випадково гине або випадково пошкоджується майно, передане безкоштовно під виплату постійної ренти, то ризик несе платник ренти (як особа, що отримала це майно у власність безоплатно). Тому він зобов'язаний продовжувати виконувати зобов'язання з виплати ренти незалежно від загибелі або псування майна. Якщо випадково гине або випадково пошкоджується майно, передане за плату під виплату постійної ренти, то платник як особа, яка зазнала витрати з придбання цього майна у власність, має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати (ст. 595 ЦК). Припинення договору постійної ренти можливе як з загальних підставах, передбаченим правилами гл. 26 ГК, так і по спеціальних підстав, зазначених у нормах, що стосуються договору постійної ренти. Однак припинення рентного зобов'язання, що виникло на базі передачі в ренту нерухомого майна, з таких підстав, як смерть громадянина (ст. 418 ЦК) і ліквідація юридичної особи, неможливо тому, що рента в порядку проходження обтяжує нерухоме майно, передане в ренту. Спеціальним підставою припинення зобов'язань з договору постійної ренти є її викуп. Згідно п. 1 ст. 592 ГК платник безстрокової ренти має право відмовитися від подальшої виплати ренти шляхом її викупу. Будь-яка умова договору постійної ренти про відмову платника постійної ренти від права на її викуп мізерно. У договорі сторони можуть передбачити лише одне обмеження на викуп ренти, а саме неможливість здійснення цього права за життя одержувача ренти або протягом іншого терміну, не перевищує 30 років з моменту укладення договору (п. 3 ст. 592 ЦК). Договори постійної ренти, що містять зазначені обмеження, зберігають ризиковий (алеаторного) характер. Договори постійної ренти, в яких відсутні розглядаються тимчасові обмеження, не володіють рисами ризикових договорів. Викуп ренти означає виплату платником постійної ренти її одержувачу замість рентних платежів викупної ціни, визначеної сторонами в договорі. При відсутності умови про викупну ціну в договорі викуп здійснюється за ціною, що відповідає річній сумі підлягає виплаті ренти (п. 2 ст. 594 ЦК). У таких випадках до складу викупної ціни не включається вартість майна, переданого під виплату ренти, внаслідок того, що одержувач ренти справив його відчуження як продавець, отримавши при цьому за нього плату, еквівалентну продажною ціною. При відсутності в договорі умови про викупну ціну в неї поряд з річною сумою рентних платежів включається ціна переданого майна, що визначається за правилами, передбаченими п. 3 ст. 424 ГК. Про викуп ренти її платник зобов'язаний заявити в письмовій формі не пізніше ніж за три місяці до припинення виплати ренти або за більш тривалий термін, передбачений договором. При цьому зобов'язання щодо виплати ренти буде вважатися припиненим лише з моменту отримання всієї суми викупу одержувачем ренти, якщо інший порядок викупу не передбачений договором. Зобов'язання з договору постійної ренти можуть бути припинені шляхом викупу постійної ренти платником на вимогу одержувача ренти. Одержувач ренти має право вимагати викупу ренти платником (ст. 593 ЦК) у випадках, коли: а) платник ренти прострочив її виплату більш ніж на один рік, якщо інше не передбачено договором постійної ренти; б) платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти (ст. 587 ЦК); в) платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, очевидно свідчать, що рента не виплачуватиме їм у розмірі та в строки, які встановлені договором; г) нерухоме майно, передане під виплату ренти, надійшло у спільну власність або поділене між кількома особами; д) в інших випадках, передбачених договором. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5. Договір постійної ренти " |
||
|
||