| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 7. Виконання наказу або розпорядження |
||
|
Згідно ч. 1 ст. 42 КК не є злочином заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам особою, що діяли на виконання обов'язкових для нього наказу чи розпо-ряжения. Кримінальну відповідальність за заподіяння такої шкоди несе особа, що віддала незаконний наказ чи розпорядження. Нормальне існування суспільства неможливе без під-тримання необхідного порядку і дисципліни. Серйозну роль у цьому відіграють відносини влади і підпорядкування, вимога обов'яз-ково виконання законних наказів і розпоряджень. Існує презумпція законності наказу чи розпоряджаючись-ня, виданого в належній формі особою, що володіє на це правом, і адресованого особі, зобов'язаному підкорятися, що обу-словлено вимогами виконавської дисципліни, необ-дімимі для нормального існування суспільства і держави. Наказ (розпорядження) - це засноване на законі і обле-ченное у встановлену форму владне вимога про виконан-ванні дій (бездіяльності), звернене до особи, зобов'язаному підкорятися. На виконання наказу (розпорядження) особа вчиняє перед-писані йому дії (бездіяльність), які заподіюють шкоду загально-тиментом відносинам, охоронюваним законом. Ця шкода підпадає-ет під ознаки конкретного злочину, передбаченого Особливою частиною КК. Разом з тим, оскільки ч. 1 ст. 42 КК передбачає ситуацію, коли наказ не сприймається ис-виконавцем як завідомо незаконний, не може бути й мови про та-ких злочинах, як вбивство, заподіяння шкоди здоров'ю, одержання хабара та інших діяннях, злочинність яких оче-видна. На практиці зустрічаються такі варіанти дій на виконання наказу, який не сприймався виконавцем як незаконний: притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, незаконне звільнення від кримінальної відпові-дальності та деякі інші. Однак найбільш характерні приклади пов'язані з взаємодією людини і техніки, що виконують-нением розпоряджень, що мають складний технічний утримуючи-ня, на що справедливо звертав увагу М.С. Грінберг1. Так, оцінка виробничого процесу як єдиного цілого з поні-маніем доцільності окремих його складових, усвідомлення необхідності виконання конкретних (іноді неординарних) дій можуть бути в ряді випадків доступні тільки особам, зани-мающіхся керівні посади. Рядові працівники нерідко 1 Див: Грінберг М.С. Технічні злочину. Новосибірськ, 1992. С. 110. Виявляються не в змозі оцінити взаємозв'язок явищ, а по- того і незаконність відданих керівником розпоряджень. Шкода, заподіяна виконавцем обов'язкового наказу чи розпорядження, не тягне для нього кримінальної відповідальності і при-знається актом соціально допустимого, доцільного поведе-ня. Підлеглий, який виконав, як він вважав, законне распо-ряджені свого начальника, не може відповідати за наслідки, що наступили, передбачити які був зобов'язаний не він, а віддав розпорядження. Таким чином, виконавець наказу заподіює шкоду невинно, тому кримінальної відповідальності в цьому випадку підлягає тільки особа, що віддала незаконний наказ чи розпоря-дження. Подібні ситуації оцінюються як посереднє при-чинение шкоди, і юридично виконавцем такого злочину визнається особа, що віддала наказ (розпорядження). Для застосування ч. 1 ст. 42 КК необхідні такі умови. По-перше, обов'язковість наказу для даного виконавця. При-каз повинен бути відданий належним особою того, хто зобов'язаний підкорятися, з дотриманням необхідної форми. По-друге, необхід-мо відсутність явно незаконних наказу чи розпорядження для виконавця. Це означає відсутність у нього умислу на причи-ня шкоди. Оскільки виконавець, незважаючи на обов'язок під-чиняться, не позбавлений свободи волі, він не повинен виконувати свідомо незаконні наказ чи розпорядження. Дане положення поширюється в тому числі і на військовослужбовців, які повинні біс-прекословно виконувати лише законні накази. Можна виділити кілька видів незаконних наказів (рас- поряжение). Незаконними є наказ або розпорядження: 1) виданий некомпетентним особою; 2) окремі положення якого виходять за рамки компетенції особи, наділеного пра-вом на видання наказу; 3) виданий з порушенням необхідної форми або процедури; 4) містить вимоги вчинити діяння, що порушує закон і провідне до заподіяння шкоди. З точ-ки зору ст. 42 КК значення має останній з названих ви-дов незаконного наказу чи розпорядження. За скоєння умисного злочину під виконання не-законного наказу (розпорядження) до кримінальної відповідальності притягується не тільки особа, що віддала наказ, але і виконавець, який згідно ч. 2 ст. 42 КК несе кримінальну відповідальність- ність на загальних підставах. В. - начальник відділення по боротьбі з економічними злочином УВС дав вказівку своєму підлеглому Ю. - старшому групи з виявлення економічних злочинів на споживчому ринку, схилити осіб, які займаються виготовленні фальсифікованої горілки, до дачі хабара на суму не менше 5 тис. рублів, а отримані гроші передати йому. Виявивши у М. фальсифіковану горілку, Ю. отримав від нього 5 тис. рублів, після чого дав вказівку З. і Х. не оформляти цей факт документально. П'ять тисяч рублів він розділив на три частини, передавши по 1650 руб. З. і Х., щоб вони передали гроші В. Судом Ю. виправданий за п. «а» ч. 4 ст. 290 КК за відсутністю складу злочину. При цьому суд виходив з того, що поперед-рительного змови на одержання хабара не встановлено; гроші Ю. отримав за вказівкою начальника (В.) і до передачі їх йому добровільно заявив в органи міліції про отримання грошей від М. Судова колегія Верховного Суду РФ скасувала вирок і направила справу на новий рассмотреніе1. При вчиненні умисного злочину на виконання завідомо незаконного наказу має місце співучасть у переступив-лення. Виконавець незаконного наказу (розпорядження) призна-ється виконавцем злочину, а особа, що віддала такий при-каз, - організатором або підбурювачем. Згідно п. «ж» ч. 1 ст. 61 КК при призначенні покарання ис-полнітеля в якості пом'якшує покарання обставини враховується, що злочин скоєно при порушенні усло-вий правомірності виконання наказу чи розпорядження. При призначенні покарання особі, котрий віддав незаконний при-каз, з урахуванням конкретних обставин справи можливе в якості-ве обставин, що обтяжують покарання, врахувати його особливо ак-тивне роль (п. «г» ч. 1 ст. 63 КК) та вчинення злочину з використанням довіри, наданого цій особі на підставі її службового становища (п. «м» ч. 1 ст. 63 КК). За необережне злочин, скоєний на виконання незаконного наказу, виконавець кримінальної відповідальності 1 БВС РФ. 2001. № 1. С. 12. Не несе. До кримінальної відповідальності в цьому випадку привертає- ся тільки особа, що віддала незаконний наказ. Наказ може характеризуватися наявністю серйозного психи-тичного примусу, частково позбавляє особу свободи волі. У такому випадку виконання наказу підпадає під ознаки пси-хіческого примусу (ч. 2 ст. 40 КК) і має оцінюватися за правилами про крайню необхідність з урахуванням тієї шкоди, який погрожував виконавцю наказу, і шкоди, завданої цим Чи-обличчям правоохоронюваним інтересам. Якщо виконавець не міг з-бігти небезпеки для своїх законних інтересів без заподіяння шкоди, здійсненого шляхом виконання завідомо незаконно-го наказу, і заподіяну ним шкоду менше предотвращенного, він не підлягає кримінальній відповідальності. Кримінальна відповідальність особи, що віддав наказ і причи-нившиеся шкоду охоронюваним законом інтересам, має місце не завжди, оскільки необхідно наявність його вини. Разом з тим не виключається можливість невинного заподіяння шкоди; тоді особа, що віддала незаконний наказ чи розпорядження, кримінальної відповідальності не несе в силу ст. 28 КК. Зустрічаються випадки, коли при виконанні розпорядження заподіяно шкоду правоохоронюваним інтересам, і при цьому виконай-тель вийшов за рамки встановленого йому поведінки. Якщо шкода заподіяна саме діями, що перебували за кордоном при-каза, ч. 1 ст. 42 КК застосуванню не підлягає, і кримінальну відпові-дальність несе саме виконавець. Крім цього слід враховувати, що наказ (розпорядження) не завжди докладно і деталізовано регламентує поведінку людини, зобов'язаного підкорятися. Наприклад, у кожному владному приписі немає необхідності вказувати, які правила без-ки виконання робіт повинен дотримуватися виконавець. Ці правила регламентовані в нормативних правових актах, тому, якщо виконуючи наказ, виконавець нехтує таки-ми правилами і в результаті заподіює шкоду, він підлягає уго-ловний відповідальності. Оскільки причинний зв'язок між вла-стнимі приписами особи, який віддав наказ (розпорядження), і заподіяною шкодою відсутній, немає підстав для його уго-ловний відповідальності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 7. Виконання наказу або розпорядження " |
||
|
||