| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Загальні правила накладення адміністративних стягнень |
||
|
При накладенні адміністративного стягнення завжди повинні застосовуватися два основних критерії: а) об'єктивний - полягає в тому, що стягнення накладається відповідно до КпАП. При цьому повинні бути враховані особливості вчиненого правопорушення - заподіяну їм шкоду майнового і немайнового властивості, суспільна небезпека; б) суб'єктивний - припускає оцінку особистих особливостей правопорушника, його майнового статусу, врахування обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за вчинений проступок. Оцінюючи зазначені обставини, орган чи посадова особа, які беруть участь у провадженні у справі, зобов'язані виходити з принципу рівності всіх громадян перед законом і судом (ч. 1,2 ст. 19 Конституції України, ст. 228 КпАП), яке означає невідворотність застосування каральних санкцій до всіх громадян, які вчинили правопорушення (злочини і проступки), незалежно від статі, раси, національності, майнового і посадового становища, а також інших обставин. При призначенні покарань має прийматися до уваги наявність суб'єктивних і об'єктивних ознак, зазначених у КпАП або КК. При оцінці особистості правопорушника враховуються гуманітарні особливості обличчя: його ставлення до факту вчиненого проступку, заподіяної їм шкоди. З метою більш об'єктивної кваліфікації проступку повинні бути розглянуті не тільки дані самого правопорушника, а й свідчення громадян (рідних і близьких правопорушника, його співробітників та ін.), що підтверджують або спростовують їх. При з'ясуванні в процесі провадження у справі характеру вини правопорушника повинні бути проаналізовані всі особливості суб'єктивної сторони corpus delicti, що дозволяють ідентифікувати призна- ки умисного або необережного діяння, а також наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. При оцінці майнового стану правопорушника повинно бути виявлено наявність або відсутність причинного зв'язку між майновим статусом особи і досконалим провиною. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 34 КпАП), включають наявність ознак, що дозволяють кваліфікувати ступінь суспільної небезпеки проступку і застосування менш суворих санкцій до правопорушника. За змістом КоАП такі обставини враховуються безпосередньо перед накладенням стягнення, коли наявність ознак corpus delicti вже виявлено. Першим з них є каяття особи, яка вчинила правопорушення. Каяття означає негативну оцінку особою факту правопорушення і заподіяної ним шкоди, завжди є наслідком особистої оцінки правопорушником вчиненого ним проступку. При цьому громадянин грунтується на власному світогляді, що характеризує його негативне ставлення до правопорушення. Каяття особи під впливом заходів морального або фізичного примусу означає відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність. До пом'якшувальних обставин КпАП відносить і відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди. При оцінці цієї ознаки слід мати на увазі наступне: 1) запобігти заподіяння шкідливих наслідків фізична особа може тільки в разі добровільного або вимушеного відмови від вчинення правопорушення, тобто до початку адміністративного провадження; 2) оскільки іншим способом запобігти суспільно небезпечні наслідки правопорушення неможливо, особа не може бути визнана винною через відсутність події і складу адміністративного проступку, адміністративне провадження у справі в цьому випадку виключається (см . п. 1 ст. 227 КпАП); 3) на відміну від вищевказаних особливостей запобігання шкоди від правопорушення відшкодування шкоди, заподіяної проступком, або його усунення можливо тільки у випадку вже вчиненого адміністративного правопорушення. Добровільність відшкодування або усунення суспільно небезпечних наслідків означає, що особа діє самостійно, без зовнішнього примусу. Відповідно до ст. 34 КпАП у цьому випадку мається на увазі фізична особа, вже визнане винним у скоєному ним проступку: посадова особа або орган, які беруть участь у провадженні у справі, обя- зани врахувати відшкодування збитків або заподіяння шкоди винним при накладенні адміністративного стягнення; 4) суспільно небезпечні наслідки проступку ототожнюються КоАП з моральним або матеріальною шкодою, завданою правопорушником фізичній особі або державі. Пом'якшувальною обставиною є і вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих або сімейних обставин. Для підтвердження наявності в складі адміністративного проступку ознак афекту (сильного душевного хвилювання), як правило, потрібно експертна оцінка, наприклад проведення судово-психіатричної експертизи. Висновок експерта може бути враховано в процесі адміністративного провадження. У разі незгоди з експертною оцінкою орган (посадова особа) має право призначити додаткову експертизу. Слід враховувати особливості, що пом'якшують адміністративну відповідальність при кваліфікації тяжких особистих або сімейних обставин. Наявність у особи суб'єктивних труднощів не завжди пов'язане з його родинним статусом, саме тому закон розрізняє ці поняття. Під важкими обставинами найчастіше маються на увазі матеріальні (майнові) проблеми, наслідком яких і є адміністративне правопорушення. Неповнолітній, який вчинив адміністративний проступок, найчастіше не здатний самостійно оцінити суспільну небезпеку діяння, тому КпАП та кваліфікує вчинення протиправних дій неповнолітнім як обставину, що пом'якшує відповідальність. При розгляді правопорушення, вчиненого вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року, приймаються до уваги фізіологічні особливості особи, які не завжди дозволяють передбачити шкоду, яку завдають проступком. Перелік обставин, що пом'якшують відповідальність, не є вичерпним: законами суб'єктів Федерації можуть бути передбачені й інші подібні обставини, не зазначені в КпАП. Таке ж право надано і органу (посадовій особі), що розглядає справу про проступок. На відміну від обставин, що пом'якшують відповідальність, ознаки, що обтяжують відповідальність, зафіксовані в КпАП і не можуть бути змінені (доповнені) законами суб'єктів Федерації або посадовими особами, що розглядають справу (за винятком п. 6 ст. 35 КпАП). До таких обставин належать тільки дії (бездіяльність), здатні збільшити шкоду проступку. Для адміністративних про- вчинків з обтяжуючими ознаками характерна вина у формі прямого умислу. Рецидив адміністративного правопорушення кваліфікується в двох випадках: 1) повторного проступку особи, яка вчинила протягом року однорідне правопорушення, 2) якщо проступку передує злочин особи незалежно від часу його вчинення. Підсилюють суспільну небезпеку групові правопорушення, а також залучення до них неповнолітніх. Можливість суб'єктивної кваліфікації ознак, що обтяжують відповідальність, тобто на розсуд уповноваженого органу (посадової особи), допускається лише в одному випадку: при здійсненні правопорушення в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння. Ця обставина може бути і не віднесено до обтяжуючих відповідальність ознаками. Стаття 35 КпАП не відносить до обтяжуючих відповідальність обставин одночасне вчинення адміністративних проступків, проте фактично це випливає зі ст. 36 КпАП: в цьому випадку стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш тяжкий з одночасно вчинених правопорушень. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 6. Загальні правила накладення адміністративних стягнень " |
||
|
||