Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
A.Б. Агапов. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПІДРУЧНИК, 2000 - перейти до змісту підручника

§ 6. Загальні правила накладення адміністративних стягнень


При накладенні адміністративного стягнення завжди повинні застосовуватися два основних критерії:
а) об'єктивний - полягає в тому, що стягнення накладається відповідно до КпАП. При цьому повинні бути враховані особливості вчиненого правопорушення - заподіяну їм шкоду майнового і немайнового властивості, суспільна небезпека;
б) суб'єктивний - припускає оцінку особистих особливостей правопорушника, його майнового статусу, врахування обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за вчинений проступок.
Оцінюючи зазначені обставини, орган чи посадова особа, які беруть участь у провадженні у справі, зобов'язані виходити з принципу рівності всіх громадян перед законом і судом (ч. 1,2 ст. 19 Конституції України, ст. 228 КпАП), яке означає невідворотність застосування каральних санкцій до всіх громадян, які вчинили правопорушення (злочини і проступки), незалежно від статі, раси, національності, майнового і посадового становища, а також інших обставин. При призначенні покарань має прийматися до уваги наявність суб'єктивних і об'єктивних ознак, зазначених у КпАП або КК.
При оцінці особистості правопорушника враховуються гуманітарні особливості обличчя: його ставлення до факту вчиненого проступку, заподіяної їм шкоди. З метою більш об'єктивної кваліфікації проступку повинні бути розглянуті не тільки дані самого правопорушника, а й свідчення громадян (рідних і близьких правопорушника, його співробітників та ін), що підтверджують або спростовують їх.
При з'ясуванні в процесі провадження у справі характеру вини правопорушника повинні бути проаналізовані всі особливості суб'єктивної сторони corpus delicti, що дозволяють ідентифікувати призна-

ки умисного або необережного діяння, а також наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
При оцінці майнового стану правопорушника повинно бути виявлено наявність або відсутність причинного зв'язку між майновим статусом особи і досконалим провиною.
Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 34 КпАП), включають наявність ознак, що дозволяють кваліфікувати ступінь суспільної небезпеки проступку і застосування менш суворих санкцій до правопорушника. За змістом КоАП такі обставини враховуються безпосередньо перед накладенням стягнення, коли наявність ознак corpus delicti вже виявлено. Першим з них є каяття особи, яка вчинила правопорушення. Каяття означає негативну оцінку особою факту правопорушення і заподіяної ним шкоди, завжди є наслідком особистої оцінки правопорушником вчиненого ним проступку. При цьому громадянин грунтується на власному світогляді, що характеризує його негативне ставлення до правопорушення. Каяття особи під впливом заходів морального або фізичного примусу означає відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність.
До пом'якшувальних обставин КпАП відносить і відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди. При оцінці цієї ознаки слід мати на увазі наступне:
1) запобігти заподіяння шкідливих наслідків фізична особа може тільки в разі добровільного або вимушеного відмови від вчинення правопорушення, тобто до початку адміністративного провадження;
2) оскільки іншим способом запобігти суспільно небезпечні наслідки правопорушення неможливо, особа не може бути визнана винною через відсутність події і складу адміністративного проступку, адміністративне провадження у справі в цьому випадку виключається (см . п. 1 ст. 227 КпАП);
3) на відміну від вищевказаних особливостей запобігання шкоди від правопорушення відшкодування шкоди, заподіяної проступком, або його усунення можливо тільки у випадку вже вчиненого адміністративного правопорушення. Добровільність відшкодування або усунення суспільно небезпечних наслідків означає, що особа діє самостійно, без зовнішнього примусу.
Відповідно до ст. 34 КпАП у цьому випадку мається на увазі фізична особа, вже визнане винним у скоєному ним проступку: посадова особа або орган, які беруть участь у провадженні у справі, обя-

зани врахувати відшкодування збитків або заподіяння шкоди винним при накладенні адміністративного стягнення;
4) суспільно небезпечні наслідки проступку ототожнюються КоАП з моральним або матеріальною шкодою, завданою правопорушником фізичній особі або державі.
Пом'якшувальною обставиною є і вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих або сімейних обставин. Для підтвердження наявності в складі адміністративного проступку ознак афекту (сильного душевного хвилювання), як правило, потрібно експертна оцінка, наприклад проведення судово-психіатричної експертизи. Висновок експерта може бути враховано в процесі адміністративного провадження. У разі незгоди з експертною оцінкою орган (посадова особа) має право призначити додаткову експертизу.
Слід враховувати особливості, що пом'якшують адміністративну відповідальність при кваліфікації тяжких особистих або сімейних обставин. Наявність у особи суб'єктивних труднощів не завжди пов'язане з його родинним статусом, саме тому закон розрізняє ці поняття. Під важкими обставинами найчастіше маються на увазі матеріальні (майнові) проблеми, наслідком яких і є адміністративне правопорушення.
Неповнолітній, який вчинив адміністративний проступок, найчастіше не здатний самостійно оцінити суспільну небезпеку діяння, тому КпАП та кваліфікує вчинення протиправних дій неповнолітнім як обставину, що пом'якшує відповідальність.
При розгляді правопорушення, вчиненого вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року, приймаються до уваги фізіологічні особливості особи, які не завжди дозволяють передбачити шкоду, яку завдають проступком.
Перелік обставин, що пом'якшують відповідальність, не є вичерпним: законами суб'єктів Федерації можуть бути передбачені й інші подібні обставини, не зазначені в КпАП. Таке ж право надано і органу (посадовій особі), що розглядає справу про проступок.
На відміну від обставин, що пом'якшують відповідальність, ознаки, що обтяжують відповідальність, зафіксовані в КпАП і не можуть бути змінені (доповнені) законами суб'єктів Федерації або посадовими особами, що розглядають справу (за винятком п. 6 ст. 35 КпАП). До таких обставин належать тільки дії (бездіяльність), здатні збільшити шкоду проступку. Для адміністративних про-

вчинків з обтяжуючими ознаками характерна вина у формі прямого умислу.
Рецидив адміністративного правопорушення кваліфікується в двох випадках: 1) повторного проступку особи, яка вчинила протягом року однорідне правопорушення, 2) якщо проступку передує злочин особи незалежно від часу його вчинення.
Підсилюють суспільну небезпеку групові правопорушення, а також залучення до них неповнолітніх.
Можливість суб'єктивної кваліфікації ознак, що обтяжують відповідальність, тобто на розсуд уповноваженого органу (посадової особи), допускається лише в одному випадку: при здійсненні правопорушення в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння. Ця обставина може бути і не віднесено до обтяжуючих відповідальність ознаками.
Стаття 35 КпАП не відносить до обтяжуючих відповідальність обставин одночасне вчинення адміністративних проступків, проте фактично це випливає зі ст. 36 КпАП: в цьому випадку стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш тяжкий з одночасно вчинених правопорушень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 6. Загальні правила накладення адміністративних стягнень "
  1. § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
    правила п. 2 ст. 11 ГК, пропонувалося змінити її редакцію і встановити, що у випадках, коли чинним законодавством передбачений захист цивільних прав в адміністративному порядку, зацікавлена ??особа за своїм розсудом має право звернутися за захистом порушених прав до відповідного державного органу або безпосередньо до суду. Така, альтернативна, можливість захисту прав
  2. § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
    правилами про спеціальний делікт - шкоду, заподіяну актом влади. Підставами для виділення даного випадку заподіяння шкоди в особливий делікт служать як особливості застосування до нього загальних умов деліктної відповідальності, так і наявність ряду спеціальних умов, додатково встановлених законом. Серед загальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну актом влади, найбільшою
  3. § 6. Захист авторських і суміжних прав
    загальні правила, потерпілий може за своїм розсудом звернутися за захистом своїх порушених прав до вищестоящого органу відповідача (якщо такий є), у творчий союз або в антимонопольний орган. Засобом захисту в даному випадку є не позов, а скарга, порядок подання та розгляду якої регламентовані адміністративним законодавством. Неюрисдикційна форма захисту охоплює собою
  4. 1. Виконання договору
    правилами граничних строків доставки, то відповідно до ст. 154 УЖД такий вантаж вважають загубленим, а одержувач набуває право вимагати відшкодування. Отже, і в цьому випадку нагромадження деяких ознак призвело до того, що неналежне виконання трансформувалося в інше порушення: зобов'язання не виконано в натурі. Питання про співвідношення обох понять - невиконання в натурі
  5. 3. Застава
    загальні їм усім властивості, яких ми не знаходимо в заставі. Власність, сервітути і всі інші речові права надають своєму суб'єкту можливість тривалого панування над річчю, яке з початку до кінця має один і той же характер (відрізняється рівномірністю). Речові права надають своєму суб'єкту можливість тривалого безпосереднього впливу на річ. Тим часом при заставі
  6. 4. Учасники страхових відносин
    правила страхувальнику протистоїть у страховому правовідношенні, насамперед у договірному, один страховик. Однак допускається укладення договору з приводу страхування одного і того ж об'єкта, в якому беруть участь кілька страховиків. При такій ситуації - вона іменується ст. 953 ГК "сострахованием" - права та обов'язки, що зв'язують співстраховиків, можуть бути розподілені в будь-якому пайову
  7. 9. Зобов'язання, що випливають з договору перевезення конкретного вантажу
    загальні обов'язки щодо забезпечення збереження вантажу не знімалися з автотранспортного підприємства. Присутність експедитора не могло захистити інтереси вантажоодержувача або вантажовідправника від неправомірних дій водія (неприпустима швидкість транспортування, невиконання прохання про зупинку автомашини і т.п.). Тим більше що чинним законодавством не було визначено, в якій формі мають
  8. Підстави та порядок розірвання договору
    загальні правила про одностороннє розірвання договору, а спеціальні правила з урахуванням специфіки договору банківського рахунку ". Більш виваженим видається думка А.Є. Шерстобитова, який вказує:" Розірвання договору банківського рахунку може здійснюватися як за загальними правилами (ст. ст. 450 - 453 ЦК), так і в особливому порядку. Спеціальні правила передбачені в ст. 859 ЦК для розірвання
  9. 3.1. Міжнародно-правова уніфікація матеріальних норм Універсальна міжнародно-правова уніфікація матеріальних норм
    загальні правила про збитки (ст. ст. 88 - 89). У Віденській ж конвенції правила про збитки сформульовані в ст. ст. 74 - 77 і передбачають загальне визначення збитків, а також два варіанти обчислення збитків при розірванні договору з покупкою покупцем товару замість і без такої покупки; - Віденською конвенцією сприйнято неоднакове побудова прав сторін залежно від видів порушення
  10. 3.2. Конституційні основи (принципи) правосуддя
    загальні керівні, вихідні положення, що визначають найбільш суттєві сторони даного виду державної діяльності. Найважливіші правові положення, що характеризують російський суд і правосуддя, відображені в Конституції РФ, яка закріплює властиві правовій державі демократичні засади організації і діяльності суду в інтересах громадян, суспільства і держави. Конституційні