| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6. Особливості правового регулювання договору міни |
||
|
Разом з тим, як зазначав С.А. Хохлов, що вніс величезний внесок у підготовку нового ЦК, "на відміну від раніше діючого законодавства регулювання міни зазначеними нормами (що містяться у ст. 567 ЦК. - В.В.) не вичерпується. Вперше Кодекс встановлює ряд спеціальних правил про мене, що відображають особливості змісту і виконання цього договору "" * ". --- "*" Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга: Текст, коментарі, алфавітно - предметний покажчик / За ред. О.М. Козир, А.Л. Маковського, С.А. Хохлова. М., 1996. С. 299. Кожне з названих спеціальних правил, що регламентують зобов'язання, що виникають з договору міни, враховує ту чи іншу особливість даного договору і свідчить, крім усього іншого, про самостійне характері договору міни. Мова йде про наступні спеціальних правилах. У випадках, коли в договорі міни відсутні умови про ціну обмінюваних товарів, а також про розподіл між сторонами витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань, слід виходити з припущення, що предметом договору є обмін рівноцінними товарами. Витрати ж на передачу товарів, їх прийняття і інші дії, пов'язані з виконанням договору, повинні в кожному конкретному випадку покладатися на ту сторону, яка несе відповідні обов'язки згідно з договором (п. 1 ст. 568 ЦК). Разом з тим, якщо з тексту договору випливає, що його предметом є обмін нерівноцінними товарами, на сторону, зобов'язану відповідно до договору передати товар, ціна якого нижче, ніж ціна товару, пропонованого в обмін, покладається додаткова обов'язок з оплати різниці в цінах на зазначені товари. Оплата різниці в цінах повинна бути проведена безпосередньо до або після передачі товару, що має більш низьку ціну. Договором міни може бути передбачений інший порядок компенсації різниці в цінах на обмінювані товари. Обмін товарів за договором міни не обов'язково повинен бути одномоментним, не виключаються випадки, коли відповідно до договору дати передачі обмінюваних товарів не збігаються: спочатку свій обов'язок щодо передачі товару виконує одна сторона, а потім, через деякий час, - її контрагент. У подібній ситуації, коли терміни передачі обмінюваних товарів не збігаються, виконання обов'язку з передачі товару тією стороною, для якої передбачений пізніший термін передачі товару, визнається зустрічним виконанням зобов'язання (ст. 569 ЦК). Це означає, що у разі непередачі товарів стороною, яка повинна вчинити такі дії в більш ранній термін, або за наявності обставин, очевидно які свідчать про те, що передача товару не буде зроблена у встановлений договором строк, контрагент цього боку як суб'єкт зустрічного виконання зобов'язання має право призупинити передачу своїх товарів або взагалі відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків (ст. 328 ЦК). Спеціальне правило в порівнянні з нормами, що регулюють договір купівлі - продажу, і з загальними положеннями про цивільно - правовому договорі, як уже зазначалося, передбачено ГК стосовно договору міни щодо моменту переходу права власності на обмінювані товари. Суть цього правила полягає в тому, що якщо законом або договором міни не передбачено інше, право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають за договором міни в якості покупців, одночасно після виконання зобов'язань передати відповідні товари обома сторонами (ст. 570 ЦК). Деякими особливостями відрізняється також і регулювання відносин, пов'язаних із застосуванням відповідальності за вилучення (евікція) товару, отриманого за договором міни (ст. 571 ЦК). Як відомо, за договором купівлі - продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар вільним від будь-яких прав третіх осіб за винятком випадку, коли сам покупець погодився прийняти товар, обтяжений правами третіх осіб. Дане положення повною мірою відноситься і до договору міни. Разом з тим при порушенні зазначеного обов'язку стороною за договором міни вона повинна не тільки відшкодувати своєму контрагенту збитки, як це має місце за договором купівлі - продажу, але і повернути контрагенту отриманий від нього в обмін товар. Отже, якщо товаром є річ з індивідуально - певними ознаками, вона в подібних випадках може бути витребувана назад від іншої сторони. В іншому, як уже зазначалося, договір міни регулюється положеннями про купівлю - продаж, якщо це не суперечить суті зобов'язань, що виникають з цього договору. Причому коло норм, що регламентують купівлю - продаж і підлягають застосуванню до договору міни, не обмежується лише загальними положеннями про купівлю - продаж (§ 1 гл. 30 ЦК), як це має місце стосовно до договорів, визнаним окремими видами купівлі - продажу. До відносин, що випливають з договору міни, підлягають застосуванню і спеціальні правила, присвячені окремим видам договору купівлі - продажу та враховують специфіку продаваних об'єктів (продаж нерухомості, продаж підприємств, контрактація сільськогосподарської продукції тощо). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 6. Особливості правового регулювання договору міни " |
||
|
||