Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

8.1. Поняття і види об'єднань громадян

Становлення демократичної, правової, соціально орієнтованої держави, відродження української державності послужили причиною бурхливого розвитку суспільних інститутів, найважливіше місце серед яких належить об'єднанням громадян.
Частина 1 статті 36 Конституції України проголосила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання у політичні партії та громадські організації .
Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Таким чином, об'єднання громадян може бути визнано таким лише за наявності таких умов: воно є виключно добровільним утворенням, створеним на основі спільних інтересів, і лише громадянами для реалізації своїх прав і свобод.
Об'єднання громадян, незалежно від назви, може бути громадською організацією або політичною партією.

Не є об'єднаннями громадян у значенні, даному Законом України «Про об'єднання громадян»: релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутку, комерційні фонди, органи місцевого самоврядування, органи громадської самодіяльності ( народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких регулюється відповідним законодавством. Однак ми будемо враховувати насамперед положення, встановлені Конституцією України, при обранні об'єкта дослідження - об'єднання громадян.
Законодавство про об'єднання громадян становлять Конституція України, Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р., Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р., Положення «Про порядок легалізації об'єднань громадян »від 26 лютого 1993 р., Положення« Про порядок реєстрації символіки об'єднань »від 26 лютого 1993 р., Закон« Про захист прав споживачів »у редакції від 17 травня 1991 р. (розділ 3 даного Закону називається:« Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів »). У статтях 25 і 26 визначаються цілі і права цих об'єднань), Закон« Про благодійництво та благодійні організації »від 16 вересня 1997 р. та ін
Громадською організацією , відповідно до Закону «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р., є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Політичною партією є зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка ставить перед собою мету - сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах .
До громадських організацій частина 3 статті 36 Конституції відносить професійні спілки.
Участь громадян у професійних спілках допускається тільки з метою захисту власних трудових і соціально-економічних прав та інтересів.
Законодавство про професійні спілки становлять Конституція України, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р., Закон України «Про об'єднання громадян», та інші нормативно-правові акти, які їм не суперечать.
Закон України від 15 вересня 1999 року в ст. 1 визначає професійний союз як добровільну неприбуткову загально-

ственную організацію, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Створення професійних спілок відбувається також на основі вільного волевиявлення громадян України, без дозволу органів виконавчої влади або власників підприємств (установ, організацій).
Серед об'єднань громадян, як уже зазначалося, особливий статус мають професійні спілки. Дефініції «профспілка» і «некомерційна організація» багато в чому схожі. І в першому і в другому випадку - це об'єднання, які ставлять перед собою мету - забезпечення і захист соціально-пріоритетних інтересів фізичних осіб, їх створили. Громадян, які об'єдналися у профспілку, пов'язує спільність виробничих і професійних інтересів. Статус профспілок нагадує правове становище багатьох видів об'єднань, оскільки у всіх статутах (творчих спілок, благодійних та молодіжних організацій, релігійних об'єднань) передбачена та чи інша організація соціально-правового захисту трудових прав та інтересів фізичних осіб. Отже, дефініція профспілки закріплена в ст. 1 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р., відповідно до якої профспілка являє собою добровільну неприбуткову громадську організацію громадян, пов'язаних спільними виробничими, професійними інтересами і родом їхньої діяльності.
Серед адміністративно-правових відносин у діяльності профспілок особливе значення мають їх взаємини з органами виконавчої, законодавчої та судової влади. Стаття 12 Закону про профспілки закріплює принцип незалежності профспілок у своїй діяльності від органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Законом спеціально передбачено, що профспілки не підзвітні і не підконтрольні зазначеним органам, а також іншим громадським організаціям, політичним партіям, роботодавцям.
Цим органам та їх посадовим особам забороняється втручатися в діяльність профспілок в тих випадках, якщо це «може спричинити за собою обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності». Подібна казуїстична формулювання обмежує прерогативи держави, її органів та посадових осіб у взаємовідносинах з профспілками, передбачені Законом, який, як відомо, у певних випадках передбачає втручання-

тельство державних органів у діяльність об'єднань. При тлумаченні ст. 12 Закону про профспілки слід мати на увазі, що їм обмежені прерогативи лише однієї гілки влади - виконавчої.
Профспілки та їх члени залежать від органів законодавчої влади: її розпорядження, втілені у формі закону, обов'язкові для виконання всіма його членами, а в деяких випадках (наприклад, Кодекс законів про працю) безпосередньо зачіпають статус профспілок , компетенцію його органів, права і обов'язки їх членів. Словом, правова регламентація діяльності профспілок являє собою одну з форм їх взаємовідносин з органами законодавчої влади. У відомих випадках в процесі законодавчої регламентації допускаються деякі обмеження прав профспілок, наприклад при реалізації громадянами, об'єднаними в профспілку, свого права на страйк та інші види колективного протесту проти дій роботодавців.
Здійснення профспілками своїх прав, закріплених Законом, є найбільш поширену форму взаємовідносин профспілок і виконавчої влади.
Суб'єктами адміністративно-правових відносин у даному випадку є роботодавець, в особі керівника органу виконавчої влади та відповідних посадових осіб, і представник профспілкового органу. Виникають у цій сфері суспільні відносини мають усі ознаки адміністративно-правових. Насамперед, вони характеризуються нерівністю сторін. Субординація виявляється в тому, що Законом передбачені права профспілок у їх взаєминах з роботодавцем, обов'язки останніх задовольнити ці права. Органи державної влади будь-якого рівня зобов'язані погоджувати з профспілками проекти законодавчих актів, які стосуються соціально-трудових прав робітників. Обов'язок також поширюється і на органи виконавчої влади при розробці ними проектів відповідних нормативно-правових актів. Враховуючи те, що в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності практично кожен нормативний правовий акт органу виконавчої влади зачіпає сферу соціально-правових відносин, можна зробити висновок про значущість повноважень, наданих профспілкам Законом у їхніх взаєминах не тільки з органами виконавчої, а й з органами законодавчої влади .
Законодавством передбачені окремі види нормативних актів органів виконавчої влади, що потребують узгодження з профспілкою в процесі не тільки їх розробки, а й здійснення. Серед них - акти, які передбачають ліквідацію підприємства, установа його підрозділів.

Адміністративно-правові відносини виникають також при ліквідації або реорганізації профспілки. У публічно-правовій сфері участь органу виконавчої влади або іншого органу державної влади, найчастіше - судового, обов'язково.
Аналізований області притаманні п'ять видів правовідносин, будь-якому з яких відповідає особливий статус: реорганізація, припинення діяльності, призупинення діяльності, заборона діяльності та ліквідація профспілки.
Засновниками громадських організацій можуть бути особи, які досягли віку дієздатності (18 років) і є громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства.
Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років.
Молодіжні та дитячі громадські організації створюються відповідно до Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998
Молодіжні громадські організації є об'єднаннями громадян у віці від 14 до 28 років, мета яких - здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист їх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.
На відміну від молодіжних, дитячі громадські організації можуть створюватися особами від 6 до 18 років. Метою даного виду громадських організацій є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів цієї категорії громадян, які не суперечать чинному законодавству, а також соціальне становлення їх як повноправних членів суспільства. Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, і які досягли 15-річного віку. Вступ неповнолітніх до 10 років в дитячі громадські організації вимагає письмової згоди батьків або інших законних представників. Законом встановлено також право участі в молодіжних та дитячих організаціях осіб старшого віку за умови, якщо їх кількість не буде перевищувати однієї третини від загального.
Що стосується професійних спілок, то їх можуть утворювати лише громадяни України, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності та видів господарювання; особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, 'які навчаються в навчальному закладі. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати

професійні спілки, але законодавець надав їм право на вступ до профспілки, якщо це передбачено їх статутами.
До громадських організацій відносять також благодійні організації, які створюються і діють відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації».
Відповідно до Закону благодійною організацією є недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.
Благодійна діяльність здійснюється на принципах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.
Віднесення благодійних організацій до організацій громадським може відбуватися лише за умови створення такої організації фізичними особами. Це зауваження необхідно тому, що благодійні організації можуть створюватися і юридичними особами також.
Політичні партії є другим видом об'єднань громадян, встановленими Законом «Про об'єднання громадян».
Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України, які досягли 18-річного віку.
Конституція України (ч. 1 ст. 37) забороняє утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу шляхом насильства, порушення суверенітету і територіальної цілісності, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Крім цього, Закон України «Про об'єднання громадян» забороняє діяльність об'єднань, метою яких є підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав, обмеження загальновизнаних прав людини, пропаганди фашизму та неофашизму.
  Відповідно до ч. 2 ст. 37 Конституції України, Законом «Про об'єднання громадян» політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
  Конституція України (ч. 5 ст. 37) також забороняє створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях .

  У Законі України «Про політичні партії в Україні» органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати ті чи інші політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям у проведенні їх діяльності. Забороняється також втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, за винятком випадків, передбачених законом.
  Встановлюючи різні обмеження щодо членства, створення об'єднань громадян, держава забороняє встановлення і застосування будь-яких обмежень прав і свобод людини і громадянина у зв'язку з належністю або неналежністю до таких об'єднань.
  Так, ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян, а належність чи неналежність до будь-якого об'єднання громадян не є підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою пільг чи переваг. Не допускається встановлення вимоги щодо зазначення в офіційних документах членства (участі) у тому чи іншому об'єднанні. Крім цього, забороняється відмова у прийнятті або виключення з політичної партії особи в зв'язку з його підлогою чи національністю. Обмеження щодо членства у політичних партіях окремих категорій громадян встановлюються Конституцією та законами України. Членство в політичній партії є фіксованим, так як громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути судді, працівники прокуратури, працівники органів внутрішніх справ, співробітники Служби безпеки України, військовослужбовці. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "8.1. Поняття і види об'єднань громадян"
  1.  § 3. Муніципальні вибори.
      поняття "виборче об'єднання" зводиться до політичної партії, що має, згідно з федеральним законом, право брати участь у виборах, а також до регіонального відділення чи іншого структурному підрозділу політичної партії, у яких відповідно до федеральним законом право брати участь у виборах відповідного рівня. Єдиною "виборчої віддушиною" для інших суспільних
  2.  § 13. Інші форми безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування та участі у його здійсненні.
      поняття для всіх заходів з кількістю учасників більше трьох осіб. Але не всі збори носять публічний характер, що, на наш погляд, неправомірно розширює коло регульованих Федеральним законом "Про збори, мітинги, демонстрації, ходи і пікетування" правовідносин, більшість з яких не є предметом цього закону. Такі недоліки Федерального закону "Про збори,
  3.  § 1. Територіальна організація місцевого самоврядування.
      види муніципальних утворень. Муніципальне утворення - міське чи сільське поселення, муніципальний район, міський округ або внутрішньоміське територія міст федерального значення. Обов'язковими ознаками будь-яких муніципальних утворень є наступні: наявність єдиної населеної території, в межах якої здійснюється місцеве самоврядування; статут муніципального
  4.  § 1. Поняття громадського самоврядування жителів
      види волевиявлення знаходять вираження в ряді організаційно-правових форм. До них необхідно віднести референдуми, вибори та відкликання депутатів, виборних посадових осіб, сходи, збори, конференції жителів, правотворческие ініціативи громадян, територіальне громадське самоврядування жителів, публічні слухання, опитування, звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування.
  5.  § 1. Муніципальні вибори, виборче право і виборча система
      поняттям виборів тісно пов'язане поняття виборчої кампанії. Виборча кампанія - діяльність з підготовки та проведення виборів, здійснювана в період з дня офіційного опублікування (публікації) рішення уповноваженого на те посадової особи, державного органу, органу місцевого самоврядування про призначення (проведенні) виборів, до дня подання виборчою комісією,
  6.  § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
      поняття "засідання". Сесії, засідання дають можливість всебічно враховувати досвід і думку всіх депутатів і представляються ними виборців, приймати рішення, що найповніше відповідають інтересам населення, місцевих умов і традицій. Сесії, засідання представницького органу муніципального району додатково покликані узгоджувати інтереси входять до муніципальний район міських,
  7.  § 1. Поняття і види підприємців
      поняття підприємця грунтується на цивілістичної вченні про осіб. Суб'єктами цивільного права є особи: фізичні і юридичні. Як зазначалося раніше, приватні особи в ламанні до підприємництва отримують додаткову характеристику, виступають в комерційному обороті не просто як приватні (фізичні та юридичні) особи, а як кваліфіковані приватні особи - підприємці в
  8.  § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
      поняттями. Воно полягає в наступному. Терміни «споживчий кооператив», «споживчий союз» і «споживче товариство» використовуються законодавцем як синоніми, тоді як «союз споживчих товариств» характеризує не організацію, а об'єднання, союз організацій розглянутого виду. Установчим документом споживчого кооперативу є статут. Крім загальних відомостей,
  9.  § 8. Довірче управління майном
      види об'єктів цивільного права, в тому числі будь-які види майна. Ряд з них прямо названий в цій якості: об'єкти нерухомості, включаючи майнові комплекси (п. 1 ст. 130, ст. 132 ЦК), цінні папери і права, засвідчені бездокументарними цінними паперами, виняткові права (п. 1 ст. 1013 ЦК) . Вирішуючи питання про те, які види майна можуть бути об'єктом довірчого управління,
  10.  § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
      поняттям відносин у сфері управління. Основним елементом змісту цих правовідносин є обов'язки підприємців, хоча й у сфері управління підприємцям надаються певні правові можливості, які вище були названі організаційно-предпосилочних правами. [1] Обов'язки підприємців у сфері управління носять загальнообов'язковий характер, тобто всі зобов'язані платити