Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Права та обов'язки повіреного

. Для виконання повіреним доручення довіритель наділяє його повноваженням, тобто правом виступати в якості свого представника * (814). Як вже було зазначено, це право грунтується не на договорі доручення, а на односторонній угоді довірителя.
За своєю правовою природою повноваження є регулятивним суб'єктивним цивільним правом на свою поведінку. Йому кореспондує лежить на представляемом обов'язок, матеріальне утримання якої полягає в квазіпретерпеваніі ним дій представника, спрямованих на зміну його правового положення * (815).
У зв'язку з викладеним слід відхилити як необгрунтоване твердження В.А. Рясенцева, ніби повноваженням "не відповідає будь-чия обов'язок - ні акредитуючої, ні третьої особи" * (816). Будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі і повноваження, завжди існує в рамках правовідносини, і, стало бути, пов'язано з відповідною цивільно-правової обов'язком. Рівним чином важко погодитися з думкою О.А. Красавчикова, що повноваженням протистоїть обов'язок, сутність якої зводиться до того, що "представляється зобов'язаний прийняти на себе всі юридичні наслідки дій представника, вчинені в межах повноваження" * (817). Цей погляд суперечить приписам абз. 1 п. 1 ст. 182 та п. 1 ст. 971 ГК, в силу яких правовий результат дій представника настає безпосередньо в особі акредитуючої, тобто без здійснення останнім якогось акту прийняття.
Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя (п. 1 ст. 973 ЦК). Він може відступити від цих вказівок або, що одне і те ж, здійснити обумовлену дію не так, як цього бажає довіритель, у двох випадках. По-перше, якщо відступ необхідно в інтересах довірителя і при цьому повірений не має можливості отримати дозвіл довірителя на відступ (п. 2 ст. 973 ЦК). По-друге, коли повірений є комерційним представником і довіритель дозволив йому відступати від своїх вказівок без попереднього запиту про це (п. 3 ст. 973 ЦК). У першому випадку повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стане можливим, у другому випадку - в розумний строк, якщо інше не обумовлено в договорі доручення (п. 2 і 3 ст. 973 ЦК).
Якщо повірений відступає від вказівок довірителя за відсутності передбачених у п. 2 і 3 ст. 973 ГК обставин (наприклад, купує квартиру за ціною, що перевищує узгоджену сторонами ціну), то має місце неналежне виконання повіреним обов'язки з договору доручення. Правовий результат такого виконання настає в особі довірителя (у наведеному прикладі він стає власником квартири), а всі несприятливі наслідки відступу лягають на повіреного, зокрема у нього виникає обов'язок відшкодувати довірителю збитки (п. 1 ст. 15 ЦК).
Відступ від вказівок довірителя слід відрізняти від перевищення повіреним повноваження, яке полягає у вчиненні ним дій, що не охоплюються повноваженням (наприклад, в укладенні договору оренди квартири замість її покупки). У цьому випадку знаходить застосування п. 1 ст. 183 ЦК: за відсутності схвалення довірителя угода повіреного вважається укладеною від його імені і в його інтересах.
За загальним правилом повірений повинен виконувати дане йому доручення особисто (абз. 2 ст. 974 ЦК). Він може передоручити виконання доручення, тобто замінити себе іншою особою (заступником), якщо довіритель уповноважив його до цього або якщо заміна є необхідною для забезпечення інтересів довірителя (п. 1 ст. 976, п. 1 ст. 187 ЦК).
Уповноваження на передоручення можливе як із зазначенням, так і без зазначення найменування бажаного заступника. У першому випадку здійснив передоручення повірений не відповідає ні за вибір заступника, ні за ведення ним справ (абз. 1 п. 3 ст. 976 ЦК); але він повинен сповістити довірителя про заміну (п. 2 ст. 187 ЦК). При невиконанні ним цього обов'язку довіритель має право вимагати від повіреного відшкодування збитків, які виникли внаслідок відсутності у нього інформації про факт передоручення (наприклад, витрат з перевезення товару, що є предметом угоди заступника з третьою особою в місце знаходження повіреного). У другому випадку, а також при передоверии без уповноваження повірений відповідає за вибір заступника (абз. 2 п. 3 ст. 976 ЦК); він повинен сповістити довірителя про передоручення і, крім того, під страхом відшкодування збитків, які може заподіяти довірителю заступник, повідомити довірителю всі необхідні відомості про нього (п. 2 ст. 187 ЦК) * (818).
Всупереч неточною формулюванні п. 2 ст. 187 ГК передоручення є не передачею повноваження, а ведучий представником (повіреним) від імені акредитуючої (довірителя) нового повноваження, що збігається за змістом з колишнім повноваженням * (819). Внаслідок передоручення колишнє повноваження припиняється, а заступник стає новим повіреним довірителя.
Для того щоб довіритель знав про хід виконання доручення, повірений повинен повідомляти на його вимогу відповідні відомості (абз. 3 ст. 974 ЦК).
В силу абз. 4 ст. 974 ЦК повірений зобов'язаний без зволікання передати довірителеві річ, яку він отримав по угоді, зробленої від імені довірителя. При відомих передумовах, зокрема при наявності у повіреного вимоги проти довірителя про оплату пов'язаних з цією річчю витрат та інших збитків, у повіреного виникає право утримання, тобто право відмовляти довірителю у передачі речі до тих пір, поки останній не учинить повіреному належне йому надання (п. 1 ст. 359 ЦК). За своєю правовою природою це право являє собою відкладальне (ділаторное) заперечення * (820), реалізація якого призводить до обмеження здійснення висунутого проти повіреного вимоги про передачу речі одночасним наданням з боку довірителя * (821).
Передумовами виникнення у повіреного загального права утримання (абз. 1 п. 1 ст. 359 ЦК) служать наступні обставини: 1) у володінні повіреного повинна знаходиться річ, що належить довірителю; 2) повірений повинен мати вимога про оплату пов'язаних з нею витрат та інших збитків, а довіритель - вимога проти повіреного про видачу речі; 3) на вимогу повіреного проти довірителя повинен настати строк; 4) право утримання не повинно бути виключено угодою сторін (п. 3 ст. 359 ЦК) .
Що стосується комерційного права утримання, тобто права утримання повіреного, що діє в якості комерційного представника (абз. 2 п. 1 ст. 359 ЦК), то на відміну від загального права утримання воно прочитується повіреному і тоді, коли він має до довірителю вимога, хоча і не пов'язане з відшкодуванням згаданих збитків , але виникло з договору доручення. Отже, в цьому випадку повірений може утримувати належну довірителю річ у забезпечення своєї вимоги про сплату винагороди за виконання доручення (п. 3 ст. 972 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Права та обов'язки повіреного "
  1. § 3. Зміст договору доручення
    права утримання (абз. 1 п. 1 ст. 359 ЦК) служать наступні обставини: 1) у володінні повіреного повинна знаходиться річ, що належить довірителю; 2) повірений повинен мати вимога про оплату пов'язаних з нею витрат та інших збитків, а довіритель - вимога проти повіреного про видачу речі; 3) на вимогу повіреного проти довірителя повинен настати строк; 4) право утримання не повинно
  2. § 3. Права та обов'язки муніципального службовця
    права та обов'язки за замещаемой посади; забезпечення належних організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків; оплату праці та інші виплати відповідно до законодавства; відпочинок, що забезпечується встановленням нормальної тривалості службового часу, наданням вихідних днів і неробочих святкових днів, а також щорічних
  3. § 1. Поняття і види підприємців
    права є особи: фізичні і юридичні. Як зазначалося раніше, приватні особи в ламанні до підприємництва отримують додаткову характеристику, виступають в комерційному обороті не просто як приватні (фізичні та юридичні) особи, а як кваліфіковані приватні особи - підприємці у відповідних організаційно-правових формах: індивідуальні підприємці, господарські
  4. § 5. Об'єкти інтелектуальної власності підприємця
    права власності або інших речових прав, а й інших економічних цінностей. До їх числа відносяться насамперед об'єкти так званої інтелектуальної власності. Історія законодавства і цивілістичної науки включає в якості однієї з найбільш традиційних дискусію про правову природу прав на об'єкти інтелектуальної власності. Важливо відзначити, що термін «інтелектуальна
  5. § 3. Виконання зобов'язань
    права кредитора за його зобов'язанням переходять до третьої особи відповідно до норм, що регламентують поступку права вимоги. Охарактеризована норма, мабуть, знайде широке застосування в підприємницькому обороті. Вона, зокрема, може бути застосована в ситуації, коли орендар нежитлового приміщення дізнається про неплатоспроможність свого орендодавця, яка може призвести до
  6. § 5. Доручення
    права та обов'язки. Наприклад, суб'єкт може виявитися позбавлений такої можливості у зв'язку з тим, що знаходиться в іншому місці і не в змозі сам безпосередньо своїми власними діями набувати права і обов'язки, або він не має достатніх навичок і досвіду, що необхідно, зокрема, для ведення справ в суді або для укладення угод з цінними паперами. У таких випадках використовується
  7. § 6. Комісія
    права та обов'язки виникають у обох сторін. Сторони договору. Сторонами договору є комісіонер і комітент. Комісіонером може виступати як юридична особа, так і громадянин. Якщо для комісіонера надання послуг за договорами комісії є промислом, тобто комісіонер є підприємцем, йому для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням доручення комітента,
  8. § 8. Довірче управління майном
    права, різні об'єкти нерухомості. У подібній ситуації він має право передати за договором в тимчасове користування такі об'єкти за плату, наприклад, за договором оренди, за ліцензійним договором. Однак, якщо він не володіє достатнім досвідом і знаннями, плата за використання його майна може виявитися набагато нижче тих доходів, на які можна було б розраховувати. А так як надходження,
  9. § 9. Комерційна концесія
    права (комплекс виняткових прав), в той час як предметом простого товариства є з'єднання вкладів товаришів і спільні дії для отримання прибутку або досягнення іншої, що не суперечить закону мети (п. 1 ст. 1041 ЦК), предметом агентування - юридичні та інші (фактичні) дії (п. 1 ст. 1005 ЦК), предметом комісії - одна або кілька правочинів (п. 1 ст. 990 ЦК),
  10. § 2. Об'єкти і суб'єкти приватизації державного та муніципального майна
    права на участь РФ в управлінні такими ВАТ («золотої акції»), а також ВАТ, акції яких, що знаходяться у федеральній власності, підлягають передачі в якості внеску РФ до статутних капіталів господарських товариств. У цю ж групу можуть входити і такі ВАТ, акції яких, що знаходяться у федеральній власності, можуть бути відчужені вла-ділкам державних цінних паперів, що засвідчують право
© 2014-2020  yport.inf.ua