| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Права та обов'язки повіреного |
||
|
За своєю правовою природою повноваження є регулятивним суб'єктивним цивільним правом на свою поведінку. Йому кореспондує лежить на представляемом обов'язок, матеріальне утримання якої полягає в квазіпретерпеваніі ним дій представника, спрямованих на зміну його правового положення * (815). У зв'язку з викладеним слід відхилити як необгрунтоване твердження В.А. Рясенцева, ніби повноваженням "не відповідає будь-чия обов'язок - ні акредитуючої, ні третьої особи" * (816). Будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі і повноваження, завжди існує в рамках правовідносини, і, стало бути, пов'язано з відповідною цивільно-правової обов'язком. Рівним чином важко погодитися з думкою О.А. Красавчикова, що повноваженням протистоїть обов'язок, сутність якої зводиться до того, що "представляється зобов'язаний прийняти на себе всі юридичні наслідки дій представника, вчинені в межах повноваження" * (817). Цей погляд суперечить приписам абз. 1 п. 1 ст. 182 та п. 1 ст. 971 ГК, в силу яких правовий результат дій представника настає безпосередньо в особі акредитуючої, тобто без здійснення останнім якогось акту прийняття. Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя (п. 1 ст. 973 ЦК). Він може відступити від цих вказівок або, що одне і те ж, здійснити обумовлену дію не так, як цього бажає довіритель, у двох випадках. По-перше, якщо відступ необхідно в інтересах довірителя і при цьому повірений не має можливості отримати дозвіл довірителя на відступ (п. 2 ст. 973 ЦК). По-друге, коли повірений є комерційним представником і довіритель дозволив йому відступати від своїх вказівок без попереднього запиту про це (п. 3 ст. 973 ЦК). У першому випадку повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стане можливим, у другому випадку - в розумний строк, якщо інше не обумовлено в договорі доручення (п. 2 і 3 ст. 973 ЦК). Якщо повірений відступає від вказівок довірителя за відсутності передбачених у п. 2 і 3 ст. 973 ГК обставин (наприклад, купує квартиру за ціною, що перевищує узгоджену сторонами ціну), то має місце неналежне виконання повіреним обов'язки з договору доручення. Правовий результат такого виконання настає в особі довірителя (у наведеному прикладі він стає власником квартири), а всі несприятливі наслідки відступу лягають на повіреного, зокрема у нього виникає обов'язок відшкодувати довірителю збитки (п. 1 ст. 15 ЦК). Відступ від вказівок довірителя слід відрізняти від перевищення повіреним повноваження, яке полягає у вчиненні ним дій, що не охоплюються повноваженням (наприклад, в укладенні договору оренди квартири замість її покупки). У цьому випадку знаходить застосування п. 1 ст. 183 ЦК: за відсутності схвалення довірителя угода повіреного вважається укладеною від його імені і в його інтересах. За загальним правилом повірений повинен виконувати дане йому доручення особисто (абз. 2 ст. 974 ЦК). Він може передоручити виконання доручення, тобто замінити себе іншою особою (заступником), якщо довіритель уповноважив його до цього або якщо заміна є необхідною для забезпечення інтересів довірителя (п. 1 ст. 976, п. 1 ст. 187 ЦК). Уповноваження на передоручення можливе як із зазначенням, так і без зазначення найменування бажаного заступника. У першому випадку здійснив передоручення повірений не відповідає ні за вибір заступника, ні за ведення ним справ (абз. 1 п. 3 ст. 976 ЦК); але він повинен сповістити довірителя про заміну (п. 2 ст. 187 ЦК). При невиконанні ним цього обов'язку довіритель має право вимагати від повіреного відшкодування збитків, які виникли внаслідок відсутності у нього інформації про факт передоручення (наприклад, витрат з перевезення товару, що є предметом угоди заступника з третьою особою в місце знаходження повіреного). У другому випадку, а також при передоверии без уповноваження повірений відповідає за вибір заступника (абз. 2 п. 3 ст. 976 ЦК); він повинен сповістити довірителя про передоручення і, крім того, під страхом відшкодування збитків, які може заподіяти довірителю заступник, повідомити довірителю всі необхідні відомості про нього (п. 2 ст. 187 ЦК) * (818). Всупереч неточною формулюванні п. 2 ст. 187 ГК передоручення є не передачею повноваження, а ведучий представником (повіреним) від імені акредитуючої (довірителя) нового повноваження, що збігається за змістом з колишнім повноваженням * (819). Внаслідок передоручення колишнє повноваження припиняється, а заступник стає новим повіреним довірителя. Для того щоб довіритель знав про хід виконання доручення, повірений повинен повідомляти на його вимогу відповідні відомості (абз. 3 ст. 974 ЦК). В силу абз. 4 ст. 974 ЦК повірений зобов'язаний без зволікання передати довірителеві річ, яку він отримав по угоді, зробленої від імені довірителя. При відомих передумовах, зокрема при наявності у повіреного вимоги проти довірителя про оплату пов'язаних з цією річчю витрат та інших збитків, у повіреного виникає право утримання, тобто право відмовляти довірителю у передачі речі до тих пір, поки останній не учинить повіреному належне йому надання (п. 1 ст. 359 ЦК). За своєю правовою природою це право являє собою відкладальне (ділаторное) заперечення * (820), реалізація якого призводить до обмеження здійснення висунутого проти повіреного вимоги про передачу речі одночасним наданням з боку довірителя * (821). Передумовами виникнення у повіреного загального права утримання (абз. 1 п. 1 ст. 359 ЦК) служать наступні обставини: 1) у володінні повіреного повинна знаходиться річ, що належить довірителю; 2) повірений повинен мати вимога про оплату пов'язаних з нею витрат та інших збитків, а довіритель - вимога проти повіреного про видачу речі; 3) на вимогу повіреного проти довірителя повинен настати строк; 4) право утримання не повинно бути виключено угодою сторін (п. 3 ст. 359 ЦК) . Що стосується комерційного права утримання, тобто права утримання повіреного, що діє в якості комерційного представника (абз. 2 п. 1 ст. 359 ЦК), то на відміну від загального права утримання воно прочитується повіреному і тоді, коли він має до довірителю вимога, хоча і не пов'язане з відшкодуванням згаданих збитків , але виникло з договору доручення. Отже, в цьому випадку повірений може утримувати належну довірителю річ у забезпечення своєї вимоги про сплату винагороди за виконання доручення (п. 3 ст. 972 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Права та обов'язки повіреного " |
||
|
||