|
Основним органом саморегулівної організації, уповноваженим на розгляд дисциплінарних справ, є дисциплінарний комітет. За своїм статусом він є експертним органом, склад якого затверджується радою директорів СРО за пропозицією виконавчого органу СРО, організуючого проведення засідань даного колективного керівного органу СРО і включає питання про затвердження членів дисциплінарного комітету до порядку денного засідання ради директорів СРО.
Склад дисциплінарного комітету може затверджуватися радою директорів СРО як безстроково, так і на певний термін, наприклад, на два роки або більше.
Одним з питань, дозволених радою директорів при затвердженні кандидатів у члени дисциплінарного комітету, є наявність юридичної освіти у членів даного органу, а також досвіду діяльності, який передбачає наявність знань в галузі права, що регулює професійну діяльність учасників саморегулівної організації.
Перед затвердженням певних кандидатур члени ради директорів знайомляться з інформацією про кандидатів у члени дисциплінарного комітету з метою виявлення їх відповідності вищезгаданим критеріям досвіду та кваліфікації. Дані відомості можуть бути представлені членам ради директорів СРО у вигляді резюме або спеціальних анкет, заповнених майбутніми членами дисциплінарного комітету.
Крім письмовій інформації, що міститься в матеріалах засідання, співробітник СРО, відповідальний за організацію роботи дисциплінарного провадження (в саморегулівної організації, як правило, начальник її юридичного відділу або юрисконсульт, який є відповідальним секретарем дисциплінарного комітету), робить коротку доповідь для членів ради директорів СРО, роз'яснюючи їм підстави пропозиції як кандидатів у члени дисциплінарного комітету тих чи інших кандидатур.
Будь-який з членів ради директорів СРО має право звернутися до доповідача з будь-яким питанням щодо кандидатів у члени дисциплінарного комітету.
У деяких саморегулівних організаціях, особливо в тих з них, де дисциплінарні органи формуються з числа представників членів СРО, воліють забезпечити особисту присутність кандидатів в члени дисциплінарного комітету на засіданні ради директорів, що містить в порядку денному питання про затвердження членів дисциплінарного комітету.
Компетенція ради директорів не обмежується повноваженнями з перегляду рішень дисциплінарного комітету, утвердженню складу його членів і дострокового припинення їх повноважень. Він також має право прийняти до свого розгляду по першій інстанції будь-яку дисциплінарну справу як при зверненні безпосередньо до ради директорів СРО, так і зажадавши будь дисциплінарну справу з виробництва дисциплінарного комітету.
Таке повноваження ради директорів дозволяє йому розглядати найбільш важливі справи або справи, що вимагають безпосереднього оперативного розгляду даними колегіальним керівним органом СРО.
У зазначених випадках на засідання ради директорів запрошується голова дисциплінарного комітету для надання висновку по суті дисциплінарної справи. Необхідно відзначити, що для розгляду дисциплінарних справ радою директорів по першій інстанції вимагається регламентація можливості такого розгляду у внутрішніх документах саморегулівної організації, зокрема, в дисциплінарному кодексі СРО.
|
- Стаття 332. Невиконання наказу Коментар до статті 332
повноваженнями або їх перевищення. Командирам (начальникам) забороняється віддавати накази і накази, що не мають відношення до виконання обов'язків військової служби або спрямовані на порушення законодавства Російської Федерації. Командири (начальники), які віддали такі накази і накази, притягуються до відповідальності відповідно до законодавства Російської Федерації. Наказ
- Тема 3.1. Сутність, предмет і метод адміністративного права
розмежування державної власності, інвестицій, торгівлі регулюються і адміністративним, і цивільним правом). Для цивільно-правового регулювання характерно історичне рівність воль сторін, звідси широке застосування договірних форм. Адміністративно-правовий метод передбачає нерівність воль сторін: воля однієї з них головує над волею іншої сторони. Це має місце у
- Тема 5.2. Трудові правовідносини
розмежування випадків виробничої необхідності від інших, які не є такими, - згадка в ст. 26 КЗпП виняткових випадків. У законодавстві відсутній вичерпний перелік випадків виробничої необхідності. Такий перелік не можна скласти, оскільки багатогалузевий характер економіки, конкретні ситуації, в яких працюють підприємства, завжди можуть створити нестандартну
- § 2. Загальна характеристика адміністративно-правових норм
розмежування деліктів і злочинів, проте в імператорському Римі вже розрізняються поняття delicta privata і delicta publica. Відповідно до цього, особливо в період домінату (IV - VI ст.)-Періоду необмеженої імператорської влади, поступово розширювалося застосування санкцій за правопорушення в галузі публічно-правових інтересів - колишні правопорушення могли бути віднесені до delicta publica з
- § 1. Тема адміністративно-владного примусу у творчості російських юристів
розмежування влади - був відсутній обирається населенням орган представницької (законодавчої) влади, незалежні органи судової влади були створені лише після судової реформи Олександра II (1864). Яка обирається підданими Державна Дума (1905 - 1917) з огляду на її обмежених повноважень представляла собою лише прототип органу законодавчої влади. В імператорській Росії не було
- 4. Кваліфікація злочинів при конкуренції та колізії норм
розмежування отримання хабара - злочини від дисциплінарного проступку * (63). Коллізірует Кримінальний кодекс і з Кодексом України про адміністративні правопорушення. Наприклад, у ст. 99.2 КоАП передбачена адміністративна відповідальність за незаконний посів або вирощування олійного маку чи конопель. Стаття 231 КК карає до восьми років позбавлення волі незаконне культивування заборонених
- 4. Відповідальність за конкретні види злочинів проти державної влади та інтересів державної служби та служби в органах самоврядування
розмежування виступає характер діяння - при неправомірному відмову воно виражається в ненаданні або наданні не відповідає повною мірою дійсності інформації і причому строго певним органам Федеральним Зборам РФ чи Рахунковій палаті РФ. Надання такої інформації органам місцевого самоврядування, державним і муніципальним організаціям і установам не § 4. Реформи місцевої влади кінця ХХ - початку XXI ст.
- Розмежуванню предметів ведення, повноважень, об'єктів власності між Російською Федерацією, її суб'єктами, муніципальними утвореннями. Як вже говорилося вище, згаданий Федеральний закон був прийнятий 6 жовтня 2003 Масштабність законодавчо закріплених змін дозволяє говорити про проведення чергової реформи місцевого самоврядування. Мабуть, саме названа масштабність
§ 1. Органи місцевого самоврядування: загальна характеристика
- розмежування органів по порядку їх утворення. Таке розмежування не дає повного уявлення про функціональне призначення органів місцевого самоврядування. Змістовна класифікація даних органів зводиться до їх поділу на представницькі, виконавчі та інші. Представницькі органи за характером своєї діяльності є органами, які здійснюють установчі та нормотворчі
§ 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
- повноважень міської Ради. Голова виконує функції відповідно до розподілу обов'язків, встановлених регламентом міської Ради. Голова підзвітний міській Раді і може бути звільнений з посади шляхом голосування на засіданні міської Ради, якщо проголосувало більшість від встановленого складу міської Ради. Заступник голови міської Ради
полномочий городского Совета. Председатель выполняет функции в соответствии с распределением обязанностей, установленных регламентом городского Совета. Председатель подотчетен городскому Совету и может быть освобожден от должности путем голосования на заседании городского Совета, если проголосовало большинство от установленного состава городского Совета. Заместитель председателя городского Совета
|