Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Зміст сервітуту

. Його складає можливість обмеженого користування чужим нерухомим майном. Правомочність користування сервітуарія обмежено строго певною метою, наприклад, прохід або проїзд через сусідню земельну ділянку, прокладання трубопроводу і т.п. При цьому на власника "службового" об'єкта нерухомості покладається обов'язок не перешкоджати здійсненню дозволеного Сервитуарию користування. Розподіл сервітутів на позитивні і негативні в залежності від того, надає сервітут власникові цього права можливість здійснення позитивних дій або забороняє будь-які дії власнику обтяжувати майна, втратило своє значення. Чинне законодавство не визнає можливість встановлення негативних сервітутів, а захист прав титульного власника майна забезпечується можливістю пред'явлення негаторного позову * (1022).
Сервітут носить БЕЗОПЛАТНО характер (п. 4 ст. 274 ЦК). Сервітут може бути терміновим і постійним (безстроковим) (п. 4 ст. 23 ЗК).
В силу того, що законодавець передбачає можливість виникнення сервітуту на підставі двосторонньої угоди в літературі робиться висновок, що зміст сервітуту встановлюється довільно. Однак це не зовсім так. Закон суттєво обмежує свободу розсуду при визначенні обсягу права сервітуарія. Припустимо, сторони не вправі своєю угодою розширити обсяг правомочностей сервітуарія і, наприклад, наділити його правом розпорядження майном. Автономність волі сторін при встановленні сервітуту зводиться в основному до визначення конкретної мети користування чужою об'єктом нерухомості та розміру винагороди, що підлягає сплаті за це. Такі характеристики сервітуту, як об'єкт і термін дії, зумовлюються не так розсудом сторін, скільки метою, для досягнення якої встановлюється сервітут. Даний висновок підтверджується правилом про те, що власник обтяжувати майна має право вимагати припинення сервітуту в односторонньому порядку при відпадати або досягненні мети його встановлення (п. 1 ст. 276 ЦК).
Особливість сервітуту в порівнянні з іншими речовими правами полягає в тому, що оскільки сервітут не надає титулу володіння, права сервітуарія не користуються речове-правовим захистом, і положення ст. 605 ГК на нього не поширюються, якщо інше прямо не передбачено законом * (1023). Разом з тим сервитуту властиво властивість проходження за його об'єктом (п. 1 ст. 275 ЦК).
Встановлення та припинення сервітуту. Відповідно до п. 1 ст. 274 ГК сервітут може встановлюватися для потреб власника нерухомого майна за умови, що ці потреби не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту * (1024). При цьому користування, що надається сервітутом, має бути найменш обтяжливим для власника "службової" речі з тим, щоб власник зберіг можливість здійснення користування, володіння і розпорядження таким майном (п. 2 ст. 274 ГК; п. 5 ст. 23 ЗК). Якщо встановлення сервітуту призводить до неможливості використання майна за призначенням, власник має право вимагати його припинення через суд (п. 2 ст. 276 ЦК).
У зв'язку з цим від сервітуту як речового права слід відрізняти законні обмеження права власності, які законодавець в окремих випадках невдало називає "публічними сервитутами" (п. 2 ст. 23 ЗК). До числа таких публічних сервітутів слід віднести законні обмеження користування земельною ділянкою, що встановлюються на підставі громадських слухань (п. 2 ст. 23 ЗК), обмеження, які встановлюються щодо лісових ділянок, водних об'єктів загального користування тощо (П. 2 ст. 23 ЗК; ст. 262 ГК; ст. 6 Водного кодексу; ст. 9, п. 3 ст. 44, п. 2 ст. 45 Лісового кодексу; подп. 8 п. 5 ст. 43, подп. 2 п. 2 ст. 44, п. 7 ст. 51 Містобудівного кодексу; п. 4 ст. 13 ФЗ від 19 липня 1998 р. "Про гідрометеорологічну службу" (з ізм. та доп.) * (1025), ст. 10 ФЗ від 7 липня 2003 р. "Про зв'язок" (з ізм. та доп.) * (1026)). Зазначені обмеження не є суб'єктивними цивільними правами, оскільки не мають конкретних уповноважених осіб і встановлюються в суспільних інтересах, а не в інтересах окремих суб'єктів * (1027).
Сервітут, як і інші права на нерухоме майно, встановлюється з моменту державної реєстрації його виникнення (п. 1 ст. 131 ЦК; п. 1 ст. 25 ЗК). Підставою для такої реєстрації, за загальним правилом, служить угода між особою, що вимагає його встановлення, та власником обтяжувати об'єкта нерухомості * (1028). Правовий метою даної угоди є встановлення абсолютного речового права, а не обов'язки по вчиненню будь-яких активних дій на користь уповноваженої особи. Отже, така угода не породжує цивільно-правових зобов'язань з позитивним змістом і повинно розглядатися не як зобов'язальний договір, а як розпорядча угода чи "речовий договір" * (1029). Угода про встановлення сервітуту полягає в простій письмовій формі. Істотними умовами даної угоди слід вважати предмет і ціну * (1030).
Разом з тим, якщо угоду про встановлення сервітуту не досягнуто, зацікавлена ??особа вправі вимагати встановлення сервітуту в судовому порядку. У цьому випадку підставою для державної реєстрації сервітуту є судове рішення. Таким чином, сервітут, в кінцевому рахунку, може бути встановлений незалежно, а можливо, і проти волі власника. В особливому порядку виникнення сервітуту проявляється специфіка правового режиму цього речового права, що дозволяє відмежувати вказане право від зобов'язальних прав за відплатним використанню чужого майна (права оренди і т.д.).
Встановлення речових сервітутів деяких видів здійснюється на підставі закону. Зокрема, на підставі закону виникає дорожній сервітут власника земельної ділянки, у разі якщо при продажу або передачі в заставу такої земельної ділянки власник зберігає право власності на розташовані на цій земельній ділянці об'єкти нерухомості (ст. 271, п. 2 ст. 553, ч . 2 п. 4 ст. 430 ЦК; ч. 2 п. 1 ст. 64 ФЗ від 16 липня 1998 р. "Про іпотеку (заставу нерухомості)" (з ізм. та доп.) * (1031)).
Специфічним підставою припинення сервітуту є припинення його за заявою власника при відпадати підстав, за якими він був встановлений, а також внаслідок неможливості власника використовувати майно за призначенням у зв'язку з встановленням сервітуту (ст. 276 ЦК). Припинення сервітуту, як і його виникнення, приурочене до моменту державної реєстрації її припинення в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та угод з ним.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Зміст сервітуту "
  1. § 2. Ознаки речового права
    Методологія визначення ознак речового права. Завдання дослідника полягає у знаходженні ознак речового права, особливо якщо врахувати, що законодавець залишив це питання відкритим. Юридична наука виробила безліч різноманітних концепцій речового права; ми навряд чи знайдемо хоча б дві точки зору, які збігаються. У зв'язку з цим хотілося б випередити аналіз ознак речових прав поряд
  2. § 2. Сервітути
    Поняття сервітуту. Сервітут являє собою право обмеженого користування чужим нерухомим майном. Історично дане речове право отримало визнання першим як у римському праві, так і в російському дореволюційному законодавстві. Традиційним є розподіл сервітутів на речові (предіальние) і особисті (персональні). Речові сервітути (servitutes praedurum) встановлюються щодо
  3. § 3. ПРАВА НА ЧУЖІ РЕЧІ
    Поняття прав на чужі речі. Подібно праву власності, права на чужі речі (jura in re aliena) є речовими правами. Їм властиві тому такі характерні для речових прав загальні якості, як слідування за річчю і задоволення переважно перед пов'язаними з тією ж річчю особистими правами. Але якщо право власності є право на свою річ, то від нього не може не відрізнятися таке
  4. § 2. Сервітути. Поняття і види.
    1. Необхідність цієї категорії прав була особливо очевидна через існування права приватної власності на землю. Справа в тому, що нерідкі випадки, коли певний земельна ділянка не має всіх тих властивостей і якостей, які необхідні для нормального його використання; наприклад, на даній ділянці немає води чи ні пасовища і т.п. Для того щоб користування даними земельною ділянкою було
  5. Про поняття розділу речі і поділу земельної ділянки
    До теперішнього часу така юридична дія, як розділ речі, не привертала особливої ??уваги цивілістів . Наявні дослідження обмежувалися розділом речі, що знаходиться у спільній власності. З введенням в оборот приміщень (частин будинків) виявилося, що такого роду об'єкти насилу вписуються в поняття об'єкта цивільного права, проте під тиском сформованої господарської практики
  6. Глава 17. Про ПОНЯТТІ ВОЛОДІННЯ
    Проблема володіння, сама по собі непроста, в нашій цивілістиці придбала ще й додаткову специфіку, викликану загальним спрощенням юридичної картини світу з одночасним розривом історичних зв'язків, особливо важливих саме в теорії володіння, яка в силу одного тільки відродження нормального товарного обміну, як це в тій чи іншій мірі можна очікувати від інших юридичних феноменів, ніяк не Зміст сервітуту
  7. . Його складає можливість обмеженого користування чужим нерухомим майном. Правомочність користування сервітуарія обмежено строго певною метою, наприклад, прохід або проїзд через сусідню земельну ділянку, прокладання трубопроводу і т.п. При цьому на власника "службового" об'єкта нерухомості покладається обов'язок не перешкоджати здійсненню дозволеного Сервитуарию
    § 1. Об'єкти речових прав підприємця
  8. Майно - необхідна основа практично будь-якої підприємницької діяльності. Тому правовий режим майна є одним з центральних інститутів комерційного права. Загальногромадянське розуміння майнових прав передбачає їх розподіл на права речові та зобов'язальні. До речових прав відносять такі суб'єктивні права, об'єктами яких виступають речі, до зобов'язальних же -
    § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
  9. Купівля-продаж. Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових договорів, що застосовуються в майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
    § 1. Загальні положення
  10. Завдання правового захисту підприємництва. Здійснюючи правове регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі підприємницької діяльності, держава має реалізувати три взаємопов'язані між собою функції: по-перше, визначити основні риси та елементи змісту комерційних правовідносин, тобто виконати конструктивне або творче регулювання, по-друге,
    Задачи правовой защиты предпринимательства. Осуществляя правовое регулирование общественных отношений, складывающихся в процессе предпринимательской деятельности, государство должно реализовать три взаимосвязанные между собой функции: во-первых, определить основные черты и элементы содержания коммерческих правоотношений, т. е. выполнить конструктивное или созидательное регулирование; во-вторых,