| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2. Способи захисту прав медичних працівників |
||
|
Чинним законодавством передбачені різні способи захисту медпрацівником своїх порушених прав. Він може вибирати адміністративну, досудову чи судову форми захисту прав. Адміністративний порядок використовується в тих випадках, коли порушення прав медичного працівника допущено з боку посадових осіб (необгрунтоване притягнення до відповідальності), уповноважених державних органів (наприклад, позбавлення ліцензії на право займатися приватною медичною практикою). Медпрацівник право звернутися зі скаргою на дії державного органу, громадської організації, посадової особи, що порушують його права, до вищестоящих у порядку підлеглості державним органам, громадським організаціям, посадовим особам. Вищестоящі в порядку підлеглості державний орган, громадська організація, посадова особа зобов'язані розглянути скаргу в місячний термін. За результатами розгляду скарги може бути прийняте наступне рішення: задовольнити скаргу повністю або частково; обгрунтовано відмовити в ній повністю або в частині; передати скаргу іншому органу на розгляд. Якщо медпрацівникові в задоволенні скарги відмовлено або він не одержав відповіді протягом місяця з дня її подачі, він вправі звернутися зі скаргою до суду. Результатом застосування адміністративного порядку може бути: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення права; припинення дій, що порушують права; залучення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні, недотриманні прав. Медичний працівник для захисту порушеного права має право вдатися до судового способу захисту. Залежно від того, які права медичного працівника порушені, застосовується позовна виробництво або виробництво, що випливає з адміністративно-правових відносин. Позовної порядок застосовується при розгляді спорів про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю медичного працівника з вини роботодавця у зв'язку із здійсненням професійної діяльності або з вини пацієнта при наданні медичної допомоги; про відшкодування моральної шкоди; випливають з трудових правовідносин; про захист честі та гідності. Позовна заява - це вимога до судового органу про захист порушеного права чи оспорюваного права, про відшкодування шкоди заподіяної правопорушенням. Позов до юридичної особи пред'являється за місцем знаходження органу або майна юридичної особи. Позов, що з діяльності філії юридичної особи, може бути пред'явлений також за місцем знаходження філії. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника, можуть пред'являтися позивачем також за місцем його проживання або за місцем заподіяння шкоди. Позовна заява підлягає оплаті державним митом. Від сплати державного мита у справах, що розглядаються в судах загальної юрисдикції, звільняються: позивачі - за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника; позивачі - робітники, службовці - за позовами про стягнення заробітної плати та іншим вимогам, що випливають із трудових правовідносин; громадяни - по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин. Позовна заява подається до суду в письмовій формі. Подальший розгляд спорів здійснюється в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством. Судовий порядок розгляду спорів є строго регламентованої процедурою. Зацікавлені особи можуть звернутися до суду загальної юрисдикції безпосередньо, не вдаючись до адміністративної процедури врегулювання суперечок. Можливо також звернення до суду після попереднього розгляду спору в адміністративному порядку, в комісії з трудових спорів, при незгоді однієї із сторін з результатами такого розгляду. Захист прав медичного працівника у порядку провадження, що виникає з адміністративно-правових відносин, здійснюється відповідно до гл. 25 Цивільного процесуального кодексу "Виробництво по справах про оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, державних і муніципальних службовців". Підставою для порушення даної виробництва служить скарга медичного працівника, звернена до компетентного судового органу. Медичний працівник має право звернутися зі скаргою до суду, якщо вважає, що неправомірними діями (рішеннями) державних органів, органів місцевого самоврядування, установ або посадових осіб, державних службовців порушені його права. До дій (рішень) державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств та їх об'єднань, громадських об'єднань і посадових осіб, державних службовців, які можуть бути оскаржені до суду, належать колегіальні і одноосібні дії (рішення), в тому числі подання офіційної інформації в результаті яких порушені права і свободи громадянина; створено перешкоди здійсненню громадянином його прав і свобод. Для звернення до суду зі скаргою встановлюються певні терміни, яким надається значення, аналогічне терміну позовної давності. У суд можна звернутися зі скаргою протягом трьох місяців з дня, коли медпрацівникові стало відомо про порушення його прав. Якщо встановлений термін був пропущений з причини, визнаною судом поважною, то за рішенням суду термін подачі скарги може бути відновлений. Результатом розгляду скарги в судовому порядку може бути: визнання оскаржуваного дії (рішення) незаконним; покладання обов'язку задовольнити вимогу медпрацівника; відновлення порушеного права; притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні дій (бездіяльності), прийнятті рішень, що призвели до порушення прав медпрацівника; відмова в задоволенні скарги. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 6.2. Способи захисту прав медичних працівників " |
||
|
||