|
1. Кредитори вправі пред'явити свої вимоги до боржника в будь-який момент під час зовнішнього управління. Зазначені вимоги надсилаються до арбітражного суду і зовнішньому керуючому з додатком судового акта або інших підтверджуючих обгрунтованість цих вимог документів. Зазначені вимоги включаються зовнішнім керуючим або реєстроутримувачем до реєстру вимог кредиторів на підставі визначення арбітражного суду про включення зазначених вимог до реєстру вимог кредиторів.
Кредитор, який пред'явив свої вимоги, зобов'язаний відшкодувати зовнішньому керуючому витрати на повідомлення кредиторів про пред'явлення таких вимог.
2. Зовнішній керуючий зобов'язаний протягом п'яти днів з дати отримання вимог кредитора повідомити представника засновників (учасників) боржника або представника власника майна боржника - унітарного підприємства про отримання вимог кредитора і надати зазначеним особам можливість ознайомитися з вимогами кредитора і доданими до них документами.
2.1. Зовнішній керуючий протягом п'яти днів з дати отримання вимог кредитора та відшкодування витрат на повідомлення кредиторів про пред'явлення таких вимог зобов'язаний повідомити кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів, про отримання вимог кредитора і надати зазначеним особам можливість ознайомитися з вимогами кредитора і доданими до них документами.
Протягом п'яти днів з дати направлення повідомлень зовнішній керуючий представляє в арбітражний суд докази повідомлення кредиторів про отримання таких вимог.
3. Заперечення щодо вимог кредиторів можуть бути пред'явлені до арбітражного суду зовнішнім керуючим, представником засновників (учасників) боржника або представником власника майна боржника - унітарного підприємства, а також кредиторами, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. Такі заперечення пред'являються протягом тридцяти днів з дати направлення зовнішнім керуючим кредиторам повідомлень про отримання вимог кредитора.
4. За наявності заперечень щодо вимог кредиторів арбітражний суд перевіряє обгрунтованість відповідних вимог кредиторів та докази повідомлення інших кредиторів про пред'явлення таких вимог. За результатами розгляду виноситься ухвала арбітражного суду про включення або про відмову у включенні зазначених вимог до реєстру вимог кредиторів. У визначенні арбітражного суду про включення вказуються розмір і черговість задоволення таких вимог.
5. Вимоги кредиторів, по яких не надійшли заперечення, за наявності доказів повідомлення кредиторів про отримання таких вимог розглядаються арбітражним судом для перевірки їх обгрунтованості та наявності підстав для включення до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду арбітражний суд виносить ухвалу про включення або про відмову у включенні вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Зазначені вимоги можуть бути розглянуті арбітражним судом без залучення осіб, що у справі про банкрутство.
5.1. При відмові кредитора, що пред'явив вимогу, від відшкодування витрат на повідомлення кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів, арбітражний суд повертає зазначену вимогу, про що виносить відповідну ухвалу.
6. Визначення про включення або про відмову у включенні вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів підлягає негайному виконанню і може бути оскаржене.
Визначення про включення або про відмову у включенні вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів направляється арбітражним судом зовнішньому керуючому або реєстроутримувачу та заявнику.
7. У разі визнання арбітражним судом причин незаявлення вимоги в ході спостереження поважними арбітражний суд у визначенні про включення вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів має право покласти на боржника обов'язок з відшкодування витрат кредитора на повідомлення кредиторів про пред'явлення таких вимог.
8. Вимоги кредиторів, передбачені цією статтею, розглядаються суддею арбітражного суду протягом тридцяти днів з дати закінчення строку пред'явлення заперечень.
|
- § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
стаття / / Збірник постанов Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. Вип. 1. Питання підвідомчості і підсудності. М., 1996. С. 2. [10] Постанови Президії Вищого Арбітражного Суду РФ по конкретних справах публікуються в щомісячному журналі «Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ» під рубриками, відбивають певні категорії економічних суперечок.
- § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
встановлено інше, а спеціальний закон - Закон про фермерське господарство передбачив, що в учасників господарства виникає, спільна часткова власність, якщо в договорі між ними не передбачено інше. Таким чином, ЦК України містить відсилочну норму, яку і слід застосовувати. Учасники селянського господарства набувають право спільної часткової власності на майно господарства і всі його доходи,
- § 2. Фінансові ресурси муніципальних утворень
статтях бюджету. У місцевих бюджетах окремо передбачаються доходи, що направляються на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення, та субвенції, надані для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування окремих державних повноважень, переданих їм федеральними законами і законами суб'єктів Російської Федерації, а
- § 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
100 МРОТ (п. 1 ст. 90 ГК; п. 1 ст. 14 Закону про ТОВ) і передбачає специфічну формулу його накопичення: він має бути оплачений учасниками не менш ніж наполовину на момент реєстрації товариства. Залишилося частина підлягає оплаті протягом першого року діяльності товариства, при цьому кожен засновник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом терміну, який визначений установчим
- § 5. Товариство з додатковою відповідальністю
стаття - 95, яка безпосередньо регулює тільки два питання - відповідальність його учасників (п. 1) і зміст його фірми (п. 2). В іншому ж до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила про товариства з обмеженою відповідальністю. І хоча в п. 3 ст. 95 ГК йдеться про можливість застосування до товариств з додатковою відповідальністю правил Кодексу про товариства з
- § 5. Умовні угоди
встановлення якого був спрямований цей договір. Проте в деяких випадках condicio juris обумовлює виникнення не зобов'язального відносини в цілому, а тільки одного з вхідних в його склад основних зобов'язальних відносин. Наприклад, з настанням передбаченого договором майнового страхування страхового випадку виникає основне страхове відношення, в силу якого
- § 6. Похідні підстави набуття права власності
встановлено законом. Прикладом цього є необхідність реєстрації переходу права на нерухоме майно. При цьому нерухоме майно визнається належною добросовісного набувача (п. 1 ст. 302 ЦК) на праві власності з моменту такої реєстрації, за винятком передбачених ст. 302 ЦК випадків, коли власник має право витребувати таке майно від добросовісного
- § 4. Суб'єкти зобов'язання
встановленні своїх прав і обов'язків (ст. 1 ЦК) * (1119). Разом з тим у випадках, передбачених законом, іншими нормативними актами або угодою сторін, зобов'язання може створювати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання. Так, укладення договору на користь третьої особи породжує у третьої особи право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою
- § 3. Предмет, термін, місце і спосіб виконання
встановленнями закону, а за їх відсутності - відповідно до звичайно ставляться. Специфіка предмета обумовлює ряд особливостей виконання грошових зобов'язань. Перш за все стосовно грошовим зобов'язанням Цивільний кодекс "розщеплює" питання про його предмет (валюті) на два складових елементи - "валюту боргу" (валюту, в якій зобов'язання виражене) і
- § 3. Застава
встановлення застави щодо речей, вилучених з обороту, а також прав, нерозривно пов'язаних з їх власниками (зокрема, вимог про сплату аліментів та про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю). Крім того, не можна закласти майно, на яке не допускається звернення стягнення кредиторів (див., наприклад, ст. 446 ЦПК). Питання про правомірність застави готівки й безготівкових
|