|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 250. Законна сила рішення суду
|
|
1. Прийняття даної норми, що обмежує не тільки для учасників відбувся процесу, а й для будь-яких інших суб'єктів можливість вторинної судової перевірки актів і дій державних органів та інших осіб, обумовлене особливостями публічно-правових відносин та специфікою судочинства по даній категорії справ.
Враховуючи особливу суспільну значимість судового контролю в публічно-правовій сфері, законодавець посилює - порівняно з притаманними позовної формі судочинства - повноваження суду та його роль у вирішенні конфліктів, щоб забезпечити найбільш повну і всебічну перевірку здійснюваної в цій сфері діяльності.
При розгляді справ, що виникають з публічних правовідносин, суд не зв'язаний підставами і доводами заявлених вимог (ч. 3 ст. 246 ЦПК), що означає наявність у суду права і обов'язки здійснити перевірку оскарженого акта або дії (бездіяльності) в повному обсязі, якщо це необхідно для відновлення законності. Дане правило додатково посилюється і конкретизується стосовно розгляду справ про визнання нормативних актів нечинними (ч. 3 ст. 252 ЦПК).
Зважаючи на необхідність забезпечення стабільності публічних правовідносин, з урахуванням закріплених в ЦПК положень про всебічну судової перевірки актів і дій державних органів та посадових осіб законодавець обмежив право на звернення до суду для невизначеного кола осіб, зацікавлених ініціювати новий судовий розгляд справи про оскарження актів і дій, які вже були об'єктом судової перевірки.
Порушення справи, що виникає з публічних правовідносин, за вимогами, які були розглянуті в судовому порядку з винесенням рішення, що вступило в законну силу, допускається тільки в тому випадку, якщо підстави цих вимог не збігаються з підставами, за якими відповідний акт або дія оскаржувалися у що відбулося раніше процесі і які, отже, входили в предмет судового розгляду та отримали правову оцінку.
Крім того, при розгляді даної категорії справ суд нерідко перевіряє акти і дії, що породжують юридичні наслідки для невизначеного кола осіб, на яких відповідно поширюються і наслідки прийняття судом рішення про визнання оскарженого акта або дії відповідає чи не відповідним законом.
2. Рішення у справах, що виникають із публічно-правових відносин, набирають законної сили відповідно до правил, встановлених ст. 209 ЦПК, а саме після закінчення строку на касаційне оскарження (який відповідно до ст. 338 ЦПК становить десять днів з дня прийняття рішення судом в остаточній формі) або після розгляду справи судом касаційної інстанції та винесення ухвали про відмову у скасуванні рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на рішення по даній категорії справ поширюється загальний процесуальний режим касаційного оскарження, за одним винятком: згідно ч. 3 ст. 261 цього Кодексу в період проведення виборчої кампанії або підготовки і проведення референдуму касаційні скарги на рішення у справах про захист виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації подаються протягом п'яти днів з дня прийняття судом рішення. Частина 3 ст. 348 цього Кодексу передбачає спеціальні (скорочені) строки їх розгляду судом касаційної інстанції.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Стаття 250. Законна сила рішення суду " |
- § 1. Законодавство про оподаткування підприємців та поняття платника податків
Законодавство про оподаткування підприємців. Правове регулювання податкового статусу підприємця в сучасній Росії являє собою складну систему правових актів федерального, регіонального та муніципального рівнів законодавства, далеко не вільну від недоліків. Такі явища, як прогалини і суперечливість притаманні не тільки всій системі податкового регулювання, а й
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- 7. Пойменовані і непойменовані договори
Як вже зазначалося, якби сторони були змушені розробляти проекти договорів, що укладаються за принципом "чистої дошки" (tabula rasa), їм довелося б зіткнутися зі значними труднощами. Зокрема, це спричинило б за собою затяжку оформлення договірних відносин через необхідність затрачати значний час для узгодження складу та змісту окремих договірних умов. І навіть
- 2. Форми договірної відповідальності
Щодо форм (заходів) цивільно - правової, і зокрема договірної, відповідальності, тобто форм вираження несприятливих наслідків у майновій сфері порушника, які є наслідком допущеного ним правопорушення, в юридичній літературі висловлені позиції, які не відрізняються визначеністю. Наведемо найбільш характерні з них. О.С. Іоффе вважає, що до заходів
- 3. Підстави та умови договірної відповідальності
Протягом багатьох років в юридичній науці радянського періоду панувала думка, згідно з яким необхідним підставою цивільно - правової відповідальності зізнавався якийсь "склад цивільного правопорушення". Дану позицію поділяють і багато сучасні автори. На думку Г.К. Матвєєва, наприклад, "наявність складу цивільного (і всякого іншого) правопорушення - загальне і, як правило,
- 7. Права та обов'язки сторін
Велика частина статей ЦК про підряді, у тому числі і включених в "Загальні положення про підряд", регулює вміст договору шляхом вказівки на обов'язки його сторін. При цьому, природно, мається на увазі, що обов'язкам боку відповідають права її контрагента. Разом з тим у ряді випадків, по міркувань головним чином юридичної техніки, законодавець використовує і інший варіант, вказуючи не 1. Поняття договору доручення
- Представництво, довіреність, доручення. З'ясування змісту і значення договору доручення передбачає в якості відправної точки послідовне розгляд трьох понять, складових тріаду: представництво - доручення - довіреність. --- Саме так назвав одну зі своїх робіт І.В. Шерешевський. Мається на увазі: Представництво. Доручення та довіреність.
5. Права та обов'язки сторін
- Починаючи з римського права, зобов'язання, породжене negotiorum gestio, визнавалося і визнається двостороннім, що включає обов'язки як гестора, так і Домінус. Саме в римському праві була проведена представляє інтерес і в даний час оцінка законодавцем порівняльної значущості обов'язків, що лежать на кожній зі сторін. Вихідним початком послужило те , що зобов'язання, про який йде
9. Відповідальність за порушення договору буксирування
- Вирішення питань цивільної відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання ними своїх обов'язків виявляється стосовно договору буксирування більш складним, ніж це має місце стосовно договору перевезення вантажу. Зазначене пояснюється принаймні трьома особливостями аналізованого договору. По-перше, в буксируванні як такої з самого її початку і до кінця
7. Відсотки за договором позики
- У гол. 42 ЦК містяться норми про два види відсотків, що стягуються за договором позики: згідно п. 1 ст. 809 ЦК, якщо інше не передбачено договором, позикодавець має право на одержання з позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, визначених договором; за відсутності в договорі такої умови розмір відсотків визначається ставкою банківського відсотка (ставкою рефінансування) на
В гл. 42 ГК содержатся нормы о двух видах процентов, взыскиваемых по договору займа: согласно п. 1 ст. 809 ГК, если иное не предусмотрено договором, займодавец имеет право на получение с заемщика процентов на сумму займа в размерах и в порядке, определенных договором; при отсутствии в договоре такого условия размер процентов определяется ставкой банковского процента (ставкой рефинансирования) на
|