Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Ю.Б. Фогельсона. КОМЕНТАР до страхового законодавства, 2002 - перейти до змісту підручника

Стаття 939. Виконання обов'язків за договором страхування страхувальником і вигодонабувачем

Коментар до статті 939
§ 1. Обов'язками страхувальника за договором страхування є не тільки ті, що випливають із зобов'язань, прийнятих на себе страхувальником за договором, але також і обов'язки, встановлені законом, але виникають при вступі договору страхування в силу. Таких обов'язків сім:
(а) при страхуванні за генеральним полісом повідомляти страховику зумовлені полісом відомості щодо кожної страхуемой партії майна (п. 2 ст. 941 ЦК);
(б) при укладанні договору повідомити страховику всі обставини, що мають істотне значення для оцінки ризику (п. 1 ст. 944 ЦК);
(в) сплатити страхову премію (п. 1 ст. 954 ГК );
(г) в період дії договору повідомити страховика про стали йому відомими значні зміни в обставинах, повідомлених при укладенні договору (п. 1 ст. 959 ЦК);
(д) повідомити страховика про настання страхового випадку (п. 1 ст. 961 ЦК);
(е) прийняти розумні й доступні заходи для зменшення збитків від страхового випадку, строго дотримуючись при цьому вказівкам страховика, якщо вони дані (п. 1 ст. 962 ЦК);
(ж) передати страховику всі документи і докази і повідомити йому всі відомості, необхідні для здійснення права вимоги, що перейшло за суброгації (п . 3 ст. 965 ЦК).
Деякі з цих обов'язків покладаються законом тільки на страхувальника (а, б, е), а інші (в, г, д, ж) і на страхувальника, і на вигодонабувача.
Вжите вище словосполучення "обов'язки, встановлені законом" не означає, що підставою виникнення цих обов'язків є закон. Підставою виникнення будь обов'язку є юридичний факт, з яким закон пов'язує її виникнення "*". Для перерахованих вище обов'язків таким юридичним фактом є вступ в силу договору страхування. Таким чином, ці та інші обов'язки страхувальника випливають з договору страхування.
---
"*" У першому виданні тут була допущена помилка. Тепер вона виправлена.
Однак на відміну від інших обов'язків у семи перерахованих вище предметів (тобто дія, яка зобов'язаний вчинити страхувальник) повністю визначений законом і не вимагає узгодження в договорі додаткових умов їх виконання.
Ці обов'язки створюють зобов'язання, оскільки є боржник (страхувальник) і кредитор (страховик), і до цих зобов'язань застосовуються загальні правила про зобов'язання. Однак для деяких з них правові наслідки невиконання відрізняються від загальних і встановлені в тих же статтях ГК, що й самі обов'язки.
§ 2. За загальним правилом п. 3 ст. 308 ЦК зобов'язання не створює обов'язків для осіб, які не є його сторонами. Вигодонабувач не рахується стороною ні в одному із зобов'язань, що випливають з договору страхування, і ці зобов'язання не створюють обов'язків для нього, а тільки для страховика і страхувальника, які і повинні їх виконувати.
Однак коментована стаття дозволяє страхувальнику за згодою зі страховиком покласти на вигодонабувача виконання всіх своїх обов'язків, як випливають із зобов'язань за договором, так і встановлених законом. Це покладання виконання відрізняється від звичайного покладання виконання на третю особу, передбаченого ст. 313 ГК. При покладення виконання відповідно до цієї статті відповідальність або зберігається за боржником, або покладається на безпосереднього виконавця (ст. 403 ЦК). При покладення виконання у відповідності зі ст. 939 ГК страхувальник звільняється від виконання обов'язку, а отже, і від відповідальності за її невиконання, так як відповідальність без обов'язку неможлива. Однак і на вигодонабувача відповідна відповідальність не покладається - п. 2 ст. 939 ГК покладає на нього не відповідальність, а лише тягар можливих несприятливих наслідків (ризик) того, що відповідні обов'язки своєчасно не були виконані.
КТМ принципово по-іншому регулює це питання, позитивно покладаючи всі обов'язки страхувальника також і на вигодонабувача, якщо тільки останній висловить свою згоду на страхування (ст. 254 КТМ). В силу п. 2 ст. 322 ГК в цьому випадку страхувальник і вигодонабувач є солідарними боржниками страховика "*", тому що в силу п. 1 ст. 249 КТМ в морському страхуванні страхують інтереси пов'язані з торговельним мореплавством, тобто з підприємницькою діяльністю.
---
"*" На це звернула увагу Жанна Подворотова. Див: Подворотова Ж.М. Правове становище страхувальника в договорах страхування на користь третьої особи. Випускна кваліфікаційна робота студентки 5-го курсу МГЮА. М., 2001. С. 28.
Оскільки коментована стаття допускає можливість звільнення страхувальника від виконання його обов'язків без покладання відповідальності за невиконання цих обов'язків на будь-кого іншого, таке звільнення можливе лише за згодою страхувальника зі страховиком або у випадку, коли обов'язок виконана вигодонабувачем .
Наявність спеціального права покладання виконання на вигодонабувача, передбаченого у цій статті, не позбавляє страхувальника права покласти виконання на третю особу (в тому числі і на вигодонабувача) відповідно до ст. 313 без згоди страховика. При цьому відповідальність за невиконання або неналежне виконання залишається на страхувальнику.
Вигодонабувач не може бути примушений до виконання обов'язків страхувальника. Це випливає з того, що на нього покладаються обов'язки страхувальника, а лише їх виконання без відповідальності за невиконання, і, отже, праву вимагати, встановленому п. 2 ст. 939 ЦК, не супроводжує право на пред'явлення позову.
Варто тільки пам'ятати, що деякі з обов'язків, встановлених законом, покладено також і на вигодонабувача (в, г, д, ж) і відносно них угода страхувальника зі страховиком про звільнення страхувальника від виконання обов'язку покладає на вигодонабувача не тільки виконання, а й саму обов'язок.
§ 3. Слід також мати на увазі, що обов'язки страхувальника виникають лише в момент набуття чинності договору страхування. Тому, якщо договір набирає чинності з моменту сплати премії або її першого внеску, то така сплата не є обов'язком страхувальника (див. коментар до ст. 957). Отже, до цього умові договору правила ст. 939 ГК застосовуватися не можуть.
§ 4. Законодавець не перерахував позитивно несприятливі наслідки (ризик), які можливі для вигодонабувача при невиконанні або несвоєчасному виконанні обов'язків страхувальника, проте, по суті, такий наслідок одне - вигодонабувач у встановлений строк не отримає ту суму грошей, яку він отримав би, якби ці обов'язки були своєчасно виконані.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 939. Виконання обов'язків за договором страхування страхувальником і вигодонабувачем "
  1. § 4. Страхування
    Поняття, порядок і форма укладення договору страхування. Страхування являє собою систему відносин щодо захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій шляхом формування за рахунок сплачуваних ними внесків страхових фондів, призначених для відшкодування збитків і Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
  2. § 2. Страхове правовідношення
    Поняття договору страхування. Страхове правовідношення в переважній більшості випадків спирається в своєму виникненні на договір страхування. Під договором страхування розуміється заснований на ризику договір, за яким одна особа (страхувальник) зобов'язується внести іншій особі (страховику) обумовлену плату (страхову премію), а страховик зобов'язується при настанні передбаченого
  3. Короткий перелік латинських виразів, використовуються в міжнародній практиці
    1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  4. 5. Договір і треті особи
    З визнання цивільного обороту сукупністю угод безпосередньо випливає, що договір з моменту його укладення складає певну частину цивільного обороту. І в цій своїй якості кожен окремо договір може бути протиставлений всьому іншому обороту. Відповідно контрагенти таким же чином протистоять іншим учасникам цивільного обороту. Маючи на увазі зазначене
  5. 2. Зміна і розірвання договору
    ГК, вперше включив в якості самостійного підрозділу "Загальні положення про договір", виділив в останньому спеціальну главу, присвячену його зміни і розірвання (гл. 29). У главі насамперед чітко розмежовані зміна і розірвання договорів, що сталися як за угодою сторін, так і на вимогу однієї з них. Для обох цих підстав встановлені прямо протилежні презумпції.
  6. 2. Форми договірної відповідальності
    Щодо форм (заходів) цивільно - правової, і зокрема договірної, відповідальності, тобто форм вираження несприятливих наслідків у майновій сфері порушника, які є наслідком допущеного ним правопорушення, в юридичній літературі висловлені позиції, які не відрізняються визначеністю. Наведемо найбільш характерні з них. О.С. Іоффе вважає, що до заходів
  7. 3. Підстави та умови договірної відповідальності
    Протягом багатьох років в юридичній науці радянського періоду панувала думка, згідно з яким необхідним підставою цивільно - правової відповідальності зізнавався якийсь "склад цивільного правопорушення". Дану позицію поділяють і багато сучасні автори. На думку Г.К. Матвєєва, наприклад, "наявність складу цивільного (і всякого іншого) правопорушення - загальне і, як правило,
  8. 4. Учасники страхових відносин
    Насамперед йдеться, природно , про сторони відповідного правовідносини - страховиком і страхувальником. Страховик Страховик посідає особливе місце в страховому правовідношенні, оскільки саме з його діями пов'язане досягнення основної мети, заради якої виникає страхове правовідношення, - виплати певної суми в розмірі та у випадках, передбачених у договорі, а при
  9. 5. Страхові терміни
    Відносини по страхуванню являють собою складну конструкцію, що складається з великого числа елементів. Для частини з них законодавець використовує специфічні терміни. За зазначеної причини з встановленням їх сенсу пов'язане рішення багатьох питань, що виникають на різних стадіях розвитку страхового правовідносини. Страховий ризик Визначення страхового ризику міститься у п. 1 ст. 9 Закону про
  10. 8. Укладення договору
    При укладанні договорів страхування важлива роль належить Правилам про окремі види страхування. Відповідно до ст. 390 ЦК РРФСР 1964 р. Правила страхування повинні були затверджуватися в порядку, що встановлюється Радою Міністрів СРСР. Постанова Пленуму Верховного Суду РРФСР від 25 грудня 1979 р . передбачало, що права та обов'язки сторін зі страхування регулюються, крім загальних