Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоПідприємницьке право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Федеральний закон «Про неспроможність (банкрутство)». Текст із змінами і доповненнями на 2011 рік, 2011 - перейти до змісту підручника

Стаття 45. Порядок затвердження арбітражного керуючого

1. При отриманні визначення арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом, в якому вказана кандидатура арбітражного керуючого, або протоколу зборів кредиторів про вибір кандидатури арбітражного керуючого заявлена ??саморегульована організація арбітражних керуючих, членом якої є обраний арбітражний керуючий, представляє в арбітражний суд інформацію про відповідність зазначеної кандидатури вимогам, передбаченим статтями 20 і 20.2 цього Закону.
У разі одержання ухвали арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом, в якому не вказана кандидатура арбітражного керуючого, або протоколу зборів кредиторів про вибір саморегулівної організації заявлена ??саморегульована організація представляє кандидатуру арбітражного керуючого з числа своїх членів , які виявили згоду бути затвердженими арбітражним судом у справі про банкрутство.
Заявлена ??саморегульована організація не має права представляти кандидатуру арбітражного керуючого, що не має допуску до державної таємниці встановленої форми, якщо наявність такого допуску є обов'язковою умовою затвердження арбітражним судом арбітражного керуючого.
2. Боржник і територіальний орган федерального органу виконавчої влади в галузі забезпечення безпеки відповідно протягом двох днів і семи днів з дати отримання ухвали арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом зобов'язані подати до арбітражного суду і заявлену саморегульовану організацію арбітражних керуючих інформацію про форму допуску до державної таємниці керівника боржника і ступеня секретності відомостей, які звертаються на підприємстві боржника, або про відсутність такого допуску або таких відомостей.
3. Заявлена ??саморегульована організація арбітражних керуючих зобов'язана забезпечити вільний доступ зацікавлених осіб до проведення процедури вибору кандидатури арбітражного керуючого.
Рішення про представлення кандидатури арбітражного керуючого приймається заявленої саморегулюючої організацією на колегіальній основі.
4. Не пізніше ніж протягом дев'яти днів з дати отримання ухвали арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом або протоколу зборів кредиторів про вибір кандидатури арбітражного керуючого заявлена ??саморегульована організація арбітражних керуючих направляє до арбітражного суду, заявнику (зборам кредиторів або представникові зборів кредиторів) та боржнику інформацію про відповідність кандидатури арбітражного керуючого вимогам, передбаченим статтями 20 і 20.2 цього Закону, способом, що забезпечує доставку протягом п'яти днів з дати направлення, або представляє кандидатуру арбітражного керуючого, а також при необхідності інформацію про наявність допуску арбітражного керуючого до державної таємниці.
Заявлена ??саморегульована організація несе відповідальність за надання недостовірних відомостей про арбітражних керуючих.
Заміна кандидатури арбітражного керуючого або саморегулівної організації, зазначених у заяві про визнання боржника банкрутом, допускається за клопотанням заявника до дати направлення в заявлену саморегульовану організацію визначення арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом або протоколу зборів кредиторів про вибір кандидатури арбітражного керуючого.
5. За результатами розгляду поданої саморегулюючою організацією арбітражних керуючих інформації про відповідність кандидатури арбітражного керуючого вимогам, передбаченим статтями 20 і 20.2 цього Закону, або кандидатури арбітражного керуючого арбітражний суд затверджує арбітражного керуючого, відповідного таким вимогам.
6. У разі, якщо арбітражний керуючий звільнений або усунений арбітражним судом від виконання покладених на нього обов'язків у справі про банкрутство та рішення про вибір іншого арбітражного керуючого чи іншої саморегулівної організації арбітражних керуючих не представлено зборами кредиторів в арбітражний суд протягом десяти днів з дати звільнення або відсторонення арбітражного керуючого, саморегульована організація, членом якої був такий арбітражний керуючий, представляє в арбітражного суду в порядку, встановленому цією статтею, кандидатуру арбітражного керуючого для затвердження у справі про банкрутство.
7. У разі неподання заявленої саморегулюючої організацією арбітражних керуючих до арбітражного суду кандидатури арбітражного керуючого або інформації про відповідність кандидатури арбітражного керуючого вимогам, передбаченим статтями 20 і 20.2 цього Закону, протягом чотирнадцяти днів з дати отримання ухвали арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом або протоколу зборів кредиторів про вибір арбітражного керуючого або саморегулівної організації арбітражний суд відкладає розгляд питання про затвердження арбітражного керуючого у справі про банкрутство на тридцять днів. У цьому випадку заявник, а також інші особи, що у справі про банкрутство, має право звернутися з клопотанням про затвердження арбітражного керуючого у справі про банкрутство з числа членів іншої саморегулівної організації.
Якщо протягом встановленого строку заявник не звернувся до арбітражного суду з клопотанням або зазначена у такому клопотанні саморегульована організація не представила інформацію про відповідність кандидатури арбітражного керуючого вимогам, передбаченим статтями 20 і 20.2 цього Закону, або кандидатуру арбітражного керуючого, арбітражний суд розглядає клопотання інших осіб, що у справі про банкрутство.
При надходженні кількох клопотань інших осіб, що у справі про банкрутство, арбітражний суд затверджує арбітражного керуючого, кандидатура якого зазначена в клопотанні, що надійшов до арбітражного суду першим, або кандидатуру арбітражного керуючого, представлену саморегулюючою організацією, зазначеної в такому клопотанні.
8. Втратив силу. - Федеральний закон від 27.07.2010 N 219 ФЗ.
9. У разі, якщо кандидатура арбітражного керуючого не представлена ??протягом трьох місяців з дати, коли арбітражний керуючий відповідно до цього Федеральним законом повинен бути затверджений, арбітражний суд припиняє провадження у справі.
10. У разі, якщо арбітражний керуючий, кандидатура якого вказана у визначенні арбітражного суду про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом або протоколі зборів кредиторів про вибір кандидатури арбітражного керуючого, або інші арбітражні керуючі - члени заявленої саморегулюючої організації арбітражних керуючих не мають допуску до державної таємниці встановленої форми і наявність такого допуску є обов'язковою умовою затвердження арбітражним судом арбітражного керуючого, заявлена ??саморегульована організація у термін, встановлений пунктом 4 цієї статті, повідомляє про це до арбітражного суду.
11. Арбітражний суд звертається до заявлену саморегульовану організацію арбітражних керуючих, якщо вона не отримала або несвоєчасно отримала інформацію про наявність допуску керівника боржника до державної таємниці і про форму такого допуску, для підтвердження інформації про відповідність кандидатури арбітражного керуючого вимогам, передбаченим статтями 20 і 20.2 цього Закону , або повторного подання саморегулівної організацією кандидатури арбітражного керуючого в порядку, встановленому пунктом 4 цієї статті.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 45. Порядок затвердження арбітражного керуючого "
  1. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    статтях даного Федерального закону, а також в інших федеральних законах. Під юридичними гарантіями місцевого самоврядування розуміються гарантії, закріплені в законодавстві. Основними з них є: 1. Заборона на обмеження прав місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Російській Федерації гарантується забороною на обмеження прав місцевого самоврядування, встановлених
  2. § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади і місцевого самоврядування
    стаття 3, частини 2 і 3; статті 12 і 130, частина 1, Конституції Російської Федерації). Відповідно до статті 130 (частина 2) Конституції Російської Федерації місцеве самоврядування - як публічна (муніципальна) влада - здійснюється громадянами шляхом референдуму, виборів, інших форм прямого волевиявлення, через виборні та інші органи місцевого самоврядування ".
  3. § 2. Регулювання компетенції органів місцевого самоврядування
    статтях, з відповідними нормами Федерального закону 1995 р., не можна не відзначити, що багато в чому вони перетинаються, і в обох Законах поряд з господарськими питаннями до питань місцевого значення належать і соціальні питання (забезпечення житлом, бібліотечна справа, транспорт), і питання забезпечення безпеки громадян (попередження та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, заходи
  4. § 2. Форми опосередкованої участі населення у здійсненні муніципальної влади
    порядок формування, компетенція, терміни повноважень, підзвітність, питання організації та діяльності визначалися статутами та іншими правовими актами муніципальних утворень. Не можна не відзначити, що в окремих суб'єктах Російської Федерації дані норми Федерального закону 1995 постійно порушувалася, в ряді випадків були зроблені спроби підпорядкувати органи місцевого самоврядування органам
  5. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    стаття з проекту Кодексу була виключена. Цим частково пояснюється те, що в § 4 гл. 37 ЦК вирішуються лише найзагальніші питання про договори підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт. * (449) У строгому сенсі мірою цивільно-правової відповідальності є лише остання з названих санкцій, а саме стягнення збитків. * (450) СЗ РФ. 1999. N 9. Ст. 1096. * (451) СЗ РФ. 1994. N 34.
  7. § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
    статтях, прийнято називати правилами про спеціальному деликте - шкоду, заподіяну актом влади. Підставами для виділення даного випадку заподіяння шкоди в особливий делікт служать як особливості застосування до нього загальних умов деліктної відповідальності, так і наявність ряду спеціальних умов, додатково встановлених законом. Серед загальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну
  8. § 2. Система російського законодавства про інтелектуальну власність
    статтях глави 69 ЦК. За своїм обсягом це приблизно відповідає загальним положенням про інтелектуальну власність, які пропонувалося включити до Цивільного кодексу в якості альтернативи частини четвертої Кодексу в її нинішньому вигляді. Однак своїм змістом норми глави 69 ЦК істотно відрізняються від того, що пропонувалося авторами альтернативного проекту * (135). Про надуманих поняттях
  9. 4.3. Право на фонограму
    порядок збору відповідних коштів затверджуються Урядом Російської Федерації. Збір коштів для виплати винагороди за вільне відтворення фонограм і аудіовізуальних творів в особистих цілях здійснюється акредитованою організацією (ст. 1244 ЦК РФ). Винагорода за вільне відтворення фонограм і аудіовізуальних творів в особистих цілях розподіляється між
  10. 3. Застава
    порядок стягнення по заставних: заставне право вже не перетворюється на право власності, а закладена річ підлягає продажу з публічного торгу . Якщо виручена від продажу сума перевищить розмір боргу, то залишок повертається власнику закладеної речі. Тільки з виданням в 1800 р. банкрутському статуту для нерухомості утвердилася остаточно обов'язковий продаж з публічних торгів. Щодо