Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. СУХАНОВ. Цивільне право: У 4 т. Том 2: Речове право. Спадкове право. Виключні права. Особисті немайнові права: Підручник., 2008 - перейти до змісту підручника

3. Заповідальний відмова

Заповідач має право встановити у своєму розпорядженні майном на випадок смерті заповідальний відказ (легат), тобто покласти на одного або декількох спадкоємців виконання за рахунок спадщини будь-які обов'язки майнового характеру на користь третіх осіб (відказоодержувачів), які набувають право вимагати виконання цього обов'язку (п. 1 ст. 1137 ЦК).
Необхідно звернути увагу на те, що легат - один з видів заповідальнихрозпоряджень і тому поза заповіту сили не має.
Раніше діюче законодавство дозволяло обтяжувати легатом тільки спадкоємця за заповітом, тепер же відповідна обов'язок може бути покладено як на спадкоємців за заповітом, так і на спадкоємців за законом (1).
---
(1) У Стародавньому Римі легати обтяжували тільки спадкоємців за заповітом. Однак у період імперії поряд з легатами отримує юридичну силу інша форма відмов - фідеікомісси. Серед іншого вони відрізнялися від легатів і тим, що могли бути покладені не тільки на спадкоємця за заповітом, а й на спадкоємця за законом (див.: Покровський І.А. Історія римського права. Петроград, 1917. С. 411 - 412; СПб ., 1998. С. 529 - 530).
Сутність заповідального відмови полягає в тому, що з усієї сукупності прав та обов'язків, що становлять спадщину, певній особі або особам передається за загальним правилом небудь окреме право. Отже, відказоодержувач (легатарій) стає частковим (сингулярним) правонаступником спадкодавця.
Разом з тим слід мати на увазі, що зміст заповіту може вичерпуватися заповідальним відмовою (п. 1 ст. 1137 ЦК). Спадкодавець, що створює таку ситуацію, явно розраховує на високі моральні якості обтяжувати спадкоємця, адже змістом такого легата цілком може бути обов'язок передати весь спадок отказополучателю (1).
---
(1) Як відомо, в Стародавньому Римі розмір легата в силу закону Фальцідія (40 р. до н.е.) не міг перевищувати 3/4 спадщини. Залишилося частина спадщини, так звана quarta Falcidia ("Фальцідіева чверть"), переходила обтяженому спадкоємцю. Правда, він міг передати легатарию весь спадок повністю, включаючи quarta Falcidia. Така дія розглядалося не як дарування, а як виконання морального боргу перед покійним.
Предмет заповідального відмови визначений зараз значно ширше, ніж в діяв раніше законодавстві. Нині у відкритому переліку вказується, що це може бути, зокрема:
- передача отказополучателю у власність, у володіння на іншому праві або у користування речі, що входить до складу спадщини;
- передача отказополучателю входить до складу спадщини майнового права;
- придбання для відказоодержувача і передача йому іншого майна;
- виконання для нього певної роботи;
- надання йому певної послуги;
- здійснення на користь відказоодержувача періодичних платежів (абз. 1 п. 2 ст. 1137 ЦК).
Закон дозволяє заповідачеві покласти на спадкоємця, до якого переходить будинок, квартира або інше приміщення, обов'язок надати іншій особі право користування зазначеним приміщенням або його певною частиною на період життя цієї особи або на інший строк. Необхідно звернути увагу на те, що таке право, що виникло на підставі заповідального відмови, зберігає силу і при наступному переході права власності на майно, що входило до складу спадщини, до іншої особи (п. 2 ст. 1137 ЦК), тобто має ознаками речового права (у римському праві називався habitatio - "право проживання").
Предмет заповідального відмови представляється отказополучателю у формі зобов'язання (1), де спадкоємець - боржник, а відказоодержувач - кредитор. Природно, при цьому право вимоги відказоодержувач має не з приводу всього спадкового майна і не до всіх спадкоємців, а тільки до того, частка якого обтяжена відмовою (2).
---
(1) Ця конструкція закріплена п. 3 ст. 1137 ЦК диспозитивно і діє лише в тому випадку, якщо з правил ДК про спадкування і істоти заповідального відмови не слід інше.
(2) Якщо предметом легата було виконання певної роботи для негідної отказополучателя або надання йому певної послуги, останній зобов'язаний відшкодувати спадкоємцю, вже виконав заповідальний відмова, вартість виконаної роботи або наданої послуги (п. 5 ст. 1117 ЦК).
Право на отримання заповідального відмови діє лише протягом трьох років з дня відкриття спадщини і не переходить до інших осіб. Стало бути, за правовою природою цей строк є пресекательним. Однак якщо заповідач скористався вперше на рівні ЦК закріпленої можливістю і підпризначив одному отказополучателю іншого, останній отримає можливість вимагати від спадкоємця виконання легата (п. 4 ст. 1137 ЦК).
До особи, яка вчиняє заповідальний відмова, пред'являються такі ж вимоги, що й до заповідача (вік, дієздатність). Слід мати на увазі, що відказоодержувачами можуть бути особи як вхідні, так і не входять до числа спадкоємців за законом. Однак, природно, не можуть бути відказоодержувачами особи, які протизаконними діями, спрямованими проти спадкодавця, кого-небудь з спадкоємців або проти останньої волі заповідача, сприяли призначенню їх відказоодержувачами (негідні отказополучатели).
Захисту майнових інтересів спадкоємця служить наступне закріплене в законі правило: спадкоємець, на якого заповідачем покладено виконання заповідального відмови, повинен виконати його лише в межах дійсної вартості перейшов до нього майна за вирахуванням падаючої на нього частини боргів спадкодавця (абз. 1 п. 1 ст. 1138 ЦК).
Підвищений захист необхідного спадкоємця виявляється в тому, що він, будучи обтяженим заповідальним відмовою, виконує його лише в рамках тієї частини вартості перейшов до нього спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку (абз. 2 п. 1 ст. 1137 ЦК). Якщо заповідальний відмова покладено на декількох спадкоємців, то виникають часткові зобов'язання, де обтяження кожного із спадкоємців пропорційно його частці у спадщині. Однак це правило диспозитивно і діє тому тільки в тому випадку, якщо заповітом не встановлено інше (п. 2 ст. 1138 ЦК).
Спадкоємець, обтяжений заповідальним відмовою, звільняється від обов'язку його виконати в наступних випадках:
- якщо відказоодержувач помер до відкриття спадщини або одночасно з заповідачем;
- якщо він відмовився від отримання легата;
- якщо він не скористався своїм правом на отримання заповідального відмови протягом трьох років з дня відкриття спадщини;
- якщо легатарій позбувся права на отримання заповідального відмови як недостойний отказополучатель.
Тим часом і у всіх перерахованих випадках обов'язок виконати заповідальний відмова зберігається, якщо одному отказополучателю підпризначений в заповіті інший відказоодержувач.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Заповідальний відмова "
  1. § 2. Ознаки речового права
    заповідальному відмови; право користування житловим приміщенням на підставі договору довічного змісту з утриманням. Слід виходити з пріоритету явно вираженої нормативної волі і говорити про ознаки речових прав за чинним законодавством, de lege lata. Тому всі права, прямо названі в законі речовими, повинні відповідати висунутому ознакою. Однак це не означає, що якщо
  2. § 3. Визначення та види речового права
    заповідальному відмови; 12) право користування житловим приміщенням на підставі договору довічного змісту з утриманням; 13) право користування ділянкою лісового фонду; 14) право оренди, в тому числі право наймача житлового приміщення; 15) право безоплатного користування річчю; 16) право осіб, які спільно проживають з наймачем; 17) право члена кооперативу на квартиру до її викупу;
  3. § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
    заповідальному відмови і на підставі договору довічного змісту з утриманням. Названі особи несуть солідарну з власником житлового приміщення відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з користування таким житловим приміщенням, якщо інше не передбачено угодою між ними. У більшості випадків власник житлового приміщення самостійно визначає юридичну долю речі. У той же
  4. § 3. Права користування житловими приміщеннями
    заповідального відмови (легата), по-третє, в силу договору довічного змісту з утриманням. Об'єктом зазначених прав виступає житлове приміщення, тобто житловий будинок (його частина), квартира (її частину) або кімната (ст. 16 ЖК). Права користування чужою житловим приміщенням носять суворо особистий характер і тому не передається і невідчужуваними іншим чином. Суб'єктом зазначених прав відповідно можуть
  5. § 2. Підстави виникнення зобов'язань
    заповідальний відмова (ст. 1137 ЦК), тобто розпорядження спадкодавця, що покладає на одного або декількох спадкоємців за заповітом або за законом виконання за рахунок спадщини будь-які обов'язки майнового характеру на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають право вимагати виконання цього обов'язку, по-друге, може надати іншій право , поклавши
  6. § 3. Види зобов'язань
    заповідального відмови (легата) може надати саме отказополучателю (кредитору) можливість вибору одного з декількох альтернативних предметів. Сторони при встановленні альтернативного зобов'язання договором можуть наділити правом вибору кредитора * (1103). Право вибору предмета виконання здійснюється за допомогою заяви управомоченной на це сторони. Зазначена заява припиняє
  7. § 4. Суб'єкти зобов'язання
    заповідального відмови (ст. 1137 ЦК) * (1131). Не є высокоперсонифицированными, а отже, не заборонені до поступку вимоги, що виникли з договору, укладеного цедентом відповідно до ліцензії. Зокрема, можлива цесія вимоги банку до позичальника про повернення кредиту. При цьому цессионарием в рамках подібної поступки може бути будь-яка особа, в тому числі не є кредитною
  8. § 1. Загальна характеристика договору оренди
    заповідальному відмови (п. 1 ст. 33 ЖК), прямо названі в законі речовими, можуть мати термін свого існування і тим самим підтверджувати, що речове право - не обов'язково вічне. Щодо довільності встановлення і зміни обсягу прав орендаря в договорі можна сказати наступне. Речові права можуть встановлюватися договором, що випливає хоча б з п. 3 ст. 274 ГК, згідно з яким
  9. § 4. Підстави виникнення житлових правовідносин
    заповідального відмови і на підставі договору довічного змісту з утриманням. Громадянин, якому по заповідальному відмови надано право користування житловим приміщенням на зазначений у відповідному заповіті термін, користується даним житловим приміщенням нарівні з його власником. Після закінчення встановленого заповідальним відмовою строку користування житловим приміщенням право користування ним у
  10. § 5. Користування житловими приміщеннями
    заповідальному відмови надано право користування житловим приміщенням на зазначений у відповідному заповіті термін, користується житловим приміщенням нарівні з власником даного житлового приміщення. Після закінчення встановленого заповідальним відмовою строку користування житловим приміщенням право користування ним у відповідного громадянина припиняється, за винятком випадків, якщо право користування даним
© 2014-2022  yport.inf.ua