| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Майнова відповідальність у зобов'язаннях з перевезення |
||
|
Насамперед у силу реального характеру договору перевезення розмежовується так звана переддоговірна відповідальність за зобов'язанням перевезення та відповідальність за порушення власне договору перевезення. У першому випадку відповідні санкції встановлені в законі, у другому випадку поряд з санкціями, передбаченими законом, можуть застосовуватися санкції, введені самими сторонами. При цьому ст. 793 ЦК закріплює важливе правило про те, що угоди транспортних організацій з вантажовласниками не можуть обмежувати або усувати встановлену законом відповідальність перевізників: подібні угоди заздалегідь оголошуються недійсними. Винятки становлять випадки, передбачені для перевезення вантажів (але не пасажирів / багажу) транспортними статутами та кодексами * (538). Однак сторони вправі встановлювати в договорі відповідальність за порушення зобов'язань з перевезення вантажів, коли вона не передбачена законом, а також підвищувати відповідальність, встановлену законом (ст. 123 ВК). Виключно законом встановлена відповідальність за порушення обов'язку з виконання поданих і задоволених замовлень (заявок) на перевезення вантажів (п. 1 ст. 794 ЦК). Чинними транспортними статутами та кодексами відповідальність перевізника та вантажовідправника за неподання і невикористання транспортних засобів встановлена у вигляді сплати штрафів та пені, які носять характер виняткової неустойки (ст. 100-102 УЖТ; ст. 115 КВВТ). Проте новий УАТ передбачає поряд із сплатою перевізником неустойки у вигляді штрафу або пені також можливість стягнення вантажовідправником (фрахтувальником) з перевізника (фрахтувальника) завданих збитків "у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації" (ч. 4 ст. 34 УАТ) * (539). За порушення строків вантаження передбачається штраф (ст. 43 УЖТ, ст. 35 УАТ) * (540). У разі прострочення доставки вантажу вантажовідправник має право на стягнення з перевізника штрафу (пені), розмір якого поставлено в залежність від тривалості прострочення і звичайно обчислюється у відсотковому відношенні до провізної плати. Стягнення штрафу (пені) можливе за наявності вини перевізника, але при цьому його вина в допущеної простроченні передбачається. Перевізник сплачує штраф у розмірі від 10 до 90% провізної плати (на повітряному транспорті - до 50%), в залежності від тривалості прострочення. Розмір відповідальності перевізника за незбереження вантажу обмежений законом. На відміну від інших цивільно-правових зобов'язань тут не застосовується принцип повного відшкодування шкоди. Згідно п. 2 ст. 796 ГК шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, відшкодовується перевізником: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості втраченого чи відсутнього вантажу; у разі пошкодження (псування) вантажу - в розмірі суми, на яку знизилася його вартість, а при неможливості відновлення пошкодженого вантажу - у розмірі його вартості; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності - в розмірі оголошеної вартості вантажу. При цьому відповідальність за незбереження вантажу перевізник несе лише при наявності своєї вини, хоча і є підприємцем. Дана обставина детально регулюється положеннями ст. 119 ВК; ст. 161, 162 КТМ; ст. 42, 96 УЖТ; ст. 34 УАТ; ст. 117 КВВТ. Пункт 1 ст. 796 ЦК не містить згадки про вини перевізника як умови його відповідальності, однак загальновизнано, що перевізник не відповідає за наявності обставин, які він "не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало" * (541). У транспортних статутах і кодексах міститься перелік обставин, довівши наявність будь-якого з яких перевізник звільняється від відповідальності за неналежну (несохранной) перевезення (ст. 95 УЖТ; ст. 118 КВВТ; п. 5 ст. 34 УАТ). Так, у ст. 118 КВВТ згадуються такі обставини, як наявність обмежень або заборони руху суден на період дії таких обмежень або заборони; рятування життя людей або майна на воді; наявність неправильних дій і вказівок вантажовідправника або відправника буксирі об'єкта в разі доведення таких дій і вказівок; присутність прихованих недоліків тари, вантажу або його властивостей; встановлена різниця в масі вантажу в межах норм природного убутку, зниження вологості та розбіжності норм в показаннях вагових приладів, а також різниці в масі вантажу, прийнятого для перевезення виходячи з маси, визначеної вантажовідправником без участі перевізника; доставка вантажу на справному судні з справними запірно-пломбувальними пристроями або в супроводі представника вантажовідправника, вантажоодержувача без запірно-пломбувальних пристроїв при наявності про це позначки в транспортній накладній, та ін Цей перелік не носить вичерпний характер, тому перевізник має право доводити і інші обставини, що свідчать про відсутність його вини. Слід зауважити, що в Цивільному кодексі немає вказівок, згідно з якими в транспортних статутах і кодексах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у несохранности вантажу покладається на вантажовласника * (542). Від майнової відповідальності за порушення зобов'язання з перевезення слід відрізняти заздалегідь встановлений розподіл ризику збитків. Правда, воно застосовується в даний час лише в морському праві, якому відомо поняття "аварія". Аварія може бути загальною і приватною. При загальній аварії збитки заподіюються в інтересах усіх учасників перевезення (ст. 284 КТМ). При цьому збитки повинні носити надзвичайний характер і бути наслідком навмисних і розумних дій в цілях рятування судна, вантажу або фрахту від загальної для них небезпеки. Вони розподіляються між власником судна, вантажу і фрахту пропорційно їх вартості. За відсутності умов загальної аварії має місце приватна аварія. Наприклад, перевитрата палива для подолання зустрічного вітру буде приватною аварією, так як ці витрати не є надзвичайними, а є наслідком звичайних небезпек на морі. У даному випадку збитки відносяться на того учасника перевезення, який їх фактично поніс. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Майнова відповідальність у зобов'язаннях з перевезення " |
||
|
||