| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття поручительства |
||
|
--- КонсультантПлюс: примітка. Підручник "Римське приватне право" (під ред. І.Б. Новицького, І.С. Перетерского) включений до інформаційного банку відповідно до публікації - МАУП, 2004. (1) Ще Гай в Інституціях сформулював поручительство (adpromissio) як договір, за яким третя особа в цілях забезпечення інтересів кредитора приймає на себе відповідальність за зобов'язанням (головного) боржника (див.: Римське приватне право / Под ред. І.Б. Новицького і І.С. Перетерского. С. 377). За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобов'язання повністю або в частині (ст. 361 ЦК). Договір поруки породжує особисте зобов'язання особи, за рахунок майна якого поряд з майном боржника можуть бути задоволені вимоги кредитора при порушенні боржником забезпечуваного зобов'язання. Таким чином, при поруці має місце приватне поруку, а не поруку річчю, як при заставі. Тому ефективність поручительства залежить від особистих якостей поручителя і його майнового стану. У відносинах поруки, як правило, взаємодіють три особи: боржник за основним зобов'язанням, його кредитор і третя особа - поручитель, який приймає на себе зобов'язання нести майнову відповідальність перед кредитором у разі, якщо основний боржник не виконає або неналежно виконає своє зобов'язання. Разом з тим договір поруки являє собою двосторонню угоду, сторонами якої виступають кредитор (віритель) по забезпечуваному зобов'язанням і поручитель. Дійсність поруки не залежить від факту наявності або відсутності згоди боржника на вчинення такого правочину між верітелем і поручителем (1). Прохання боржника може бути лише мотивом для здійснення угоди поруки, але не її юридичним елементом. --- (1) "Навіть немає необхідності в тому, щоб сам боржник брав участь своєю волею у встановленні поручительства: поручитель зобов'язується нема перед ним, але за нього перед кредитором", - писав К.П. Побєдоносцев (див.: Побєдоносцев К.П. Курс цивільного права. Третя частина. С. 288). Як правило, до можливого поручителя з проханням про надання поручительства звертається боржник. При цьому відносини боржника і поручителя можуть бути оформлені договором про надання послуг з поручительству. На практиці зустрічаються договори поруки, укладені відразу трьома сторонами: поручителем, кредитором і боржником. Такі договори не суперечать чинному законодавству (п. п. 2, 3 ст. 421 ЦК) і не змінюють істоти поручительства. Вони носять змішаний характер і об'єднують в собі елементи договору поруки та договору про надання послуг по поручительству. Порука є зобов'язанням, заснованим на договорі. Внаслідок цього його виникнення і дійсність вимагають наявності всіх умов, необхідних для виникнення і дійсності будь-якого договірного зобов'язання. З тієї ж причини зобов'язання поручителя є безвідкличним, так як одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускаються (ст. 310 ЦК). Будучи договірним, зобов'язання поруки може бути само забезпечене заставою, банківською гарантією та іншими способами забезпечення виконання зобов'язань. Договір поруки є консенсуальним, одностороннім і безоплатним. Односторонній характер договору поруки означає, що у верителя (кредитора по забезпечуваному зобов'язанням) є тільки право - право вимагати від поручителя нести відповідальність за несправного боржника, без зустрічних обов'язків, а у поручителя - тільки обов'язок - обов'язок відповідати за виконання боржником забезпечуваного зобов'язання повністю або в частини, без зустрічних прав. Порука - безплатний договір, оскільки обов'язки одного боку (поручителя) вчинити певні дії не кореспондує обов'язок іншої сторони (кредитора за основним зобов'язанням) з надання оплати або іншого зустрічного надання (1). Проте слід мати на увазі, що за надання послуг з поручительству поручитель може на підставі договору отримати винагороду з боржника, за якого він ручається. --- (1) Див: Коментар до Цивільного кодексу РРФСР / Под ред. С.Н. Братуся і О.Н. Садикова. С. 250 (автор коментаря - А.Л. Маковський). Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне недійсність договору поруки (ст. 362 ЦК). Договір поруки може бути укладений шляхом складання одного документа, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором (п. 2 ст. 434 ЦК). Угодою сторін до форми та реквізитами договору поруки можуть встановлюватися додаткові вимоги (ст. 160 ЦК). Зобов'язання, що зв'язує кредитора і поручителя, має юридичну значущість тільки у взаємозв'язку з забезпечуваним (основним) зобов'язанням, в якому кредитору протистоїть боржник (1). Таким чином, по відношенню до забезпечуваному зобов'язанням порука має акцесорний (додатковий, придатковий) характер, що тягне ряд наслідків. --- (1) У зв'язку з цим І.Б. Новицький писав: "Виходить як би два шари зобов'язальних відносин: перший шар - основне зобов'язання між кредитором і головним боржником і як придаток до цього основним зобов'язанням другий шар - зобов'язання з договору поруки (між тим же кредитором і поручителем)" (Новицький І. Б., Лунц Л.А. Указ. соч. С. 256). По-перше, порука завжди слід долю основного зобов'язання. Тому при недійсності основного зобов'язання недійсним є і зобов'язання з договору поруки. Але недійсність зобов'язання з договору поруки не тягне недійсності основного зобов'язання. Поручитель не несе відповідальності за дійсність основного зобов'язання, а відповідає тільки за його виконання повністю або в частині. Саме тому в ч. 2 ст. 203 ЦК РРФСР 1964 р. було закріплено, що порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога. За загальним правилом при переході прав кредитора за основним зобов'язанням до іншого кредитора до останнього переходять права та за зобов'язаннями з поруки. Інше може бути передбачено договором поруки. По-друге, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 1 ст. 367 ЦК). По-третє, для виникнення зобов'язання між кредитором (верітелем) і поручителем крім договору поруки необхідна наявність основного (забезпечуваного) зобов'язання. Дане положення особливо важливо для розуміння норми ч. 2 ст. 361 ЦК, згідно з якою договір поруки може бути укладений також для забезпечення зобов'язання, яке виникне в майбутньому. З моменту укладення подібного договору поруки поручитель і кредитор складаються в правовій зв'язку, внаслідок чого не допускається їх довільний відмова від договору. Але поручитель буде пов'язаний конкретними зобов'язаннями перед кредитором тільки після виникнення забезпечуваного зобов'язання. В силу викладеного можна сказати, що договір поручительства, укладений для забезпечення зобов'язання, яке виникне в майбутньому, має ознаками правочину, вчиненого під відкладальною умовою (п. 1 ст. 157 ЦК). По-четверте, вимога до поручителя може бути пред'явлена кредитором не раніше того терміну, коли боржник зобов'язаний виконати основне зобов'язання. Інакше кажучи, вимога до поручителя може бути пред'явлена кредитором тільки після настання факту невиконання основного зобов'язання. В якості поручителя можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. У договорі поруки на стороні поручителя може бути одна або кілька осіб. В останньому випадку виникає пасивна множинність осіб - сопоручітелей (спільних поручителів). Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено договором поруки (п. 3 ст. 363 ЦК). Від сопоручітелей, тобто суб'єктів, одночасно і спільно дали поручительство і відповідають перед кредитором як солідарні боржники (1), необхідно відрізняти осіб, незалежно один від одного, хто поручився за одного і того ж боржника за різними договорами поруки. Такі поручителі несуть відповідальність перед кредитором окремо один від одного, навіть якщо кожен з них несе з боржником солідарну відповідальність перед кредитором за забезпеченим поручительством основним зобов'язанням (2). --- (1) Див: Новицький І.Б. Цивільний кодекс: Практичний коментар. Порука. Комментированное видання ст. ст. 236 - 250 та ст. 127 ГК. М., 1924. С. 15. (2) Див: Коментар до Цивільного кодексу РРФСР / Под ред. С.Н. Братуся і О.Н. Садикова. С. 250 (автор коментаря - А.Л. Маковський). Близькою до сопоручітельству є конструкція перепоручітельства - поручительства за поручителя. Суть перепоручітельства полягає в тому, що третя особа поручається перед кредитором боржника за виконання зобов'язання поручителем, що уклали договір поруки з кредитором. Поручитель за поручителя відповідає перед кредитором в субсидіарної порядку, тобто вважається зобов'язаним до виконання тільки тоді, коли перший (основний) поручитель не задовольнить вимоги кредитора (п. 1 ст. 399 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття поруки " |
||
|
||