| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Зміст і виконання зобов'язання з договору поруки |
||
|
Зміст зобов'язань поручителя може бути розширене шляхом включення в договір поруки умови про відповідальність самого поручителя за невиконання вимог кредитора. При цьому слід мати на увазі, що поручитель, що не виконав свого зобов'язання перед кредитором, несе перед кредитором самостійну відповідальність тільки у разі встановлення такої відповідальності в договорі поруки (1). Розширення змісту зобов'язань поручителя за рахунок включення в договір інших умов має здійснюватися з урахуванням акцессорного характеру поручительства. Так, поручитель не може прийняти на себе поруку за виконання боржником обов'язків з реституції, які можуть виникнути у разі визнання забезпечуваної угоди недійсною, оскільки недійсність основного зобов'язання тягне недійсність забезпечує його зобов'язання, якщо інше не встановлено законом (п. 3 ст. 329 ЦК) . --- (1) Див: п. 12 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 20 січня 1998 р. N 28 "Огляд практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням арбітражними судами норм Цивільного кодексу Російської Федерації про поручительство" / / Вісник ВАС РФ. 1998. N 3. Виконання поручителем свого зобов'язання перед кредитором може мати місце при настанні факту неналежного виконання (невиконання) основного зобов'язання боржником. Якщо поручитель відповідає солідарно з боржником, то, як було показано вище, саме з моменту настання факту неналежного виконання (невиконання) зобов'язання боржником кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання з поруки без попереднього пред'явлення вимог боржнику. Якщо поручитель несе субсидіарну відповідальність, то порядок пред'явлення кредитором вимог до поручителя повинен відповідати правилам ст. 399 ГК. Поручитель в силу ст. 364 ГК має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, які міг би представити боржник, якщо інше не випливає з договору поруки. Поручитель не втрачає право на ці заперечення навіть у тому випадку, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг. Заперечення поручителя можуть бути досить різноманітними. Умовно їх можна розділити на дві групи. Першу групу складають заперечення, суть яких полягає в оскарженні дійсності угоди, що лежить в основі забезпечуваного (основного) зобов'язання. Поручитель, безумовно, має право оспорювати такі угоди, якщо вони мають ознаки нікчемності. Оспорімие угоди можуть бути визнані недійсними за позовом поручителя тільки в тих випадках, коли поручитель належить до осіб, зазначених у нормах ДК як уповноважених на подачу такого позову (1). --- (1) Див: п. 10 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 20 січня 1998 р. N 28 "Огляд практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням арбітражними судами норм Цивільного кодексу Російської Федерації про поручительство". Другу групу складають заперечення поручителя, спрямовані на звільнення його від відповідальності або на зменшення обсягу його зобов'язання. Так, поручитель, залучений до суду кредитором раніше боржника, може доводити, що у кредитора ще немає права на пред'явлення до нього позову. Поручитель має право як заперечення стверджувати, що поручительство припинилося внаслідок зміни зобов'язання боржника, що тягне збільшення відповідальності або інші несприятливі наслідки для поручителя, без згоди останнього (п. 1 ст. 367 ЦК). Поручитель вправі апелювати до суду з вимогою зниження обсягу зобов'язання з поруки, вказуючи на явну невідповідність неустойки, передбаченої забезпечуваним зобов'язанням, наслідків порушення цього зобов'язання (ст. 333 ЦК) і т.п. З метою виключення подвійного виконання кредитору (як з боку поручителя, так і з боку боржника) законодавство передбачає спеціальні правила. Поручитель, який виконав своє зобов'язання перед кредитором і вступив в результаті цього в права останнього, зобов'язаний письмово повідомити про це боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про який відбувся перехід прав кредитора до поручителя, то поручитель несе ризик несприятливих наслідків, викликаних цим. Справа в тому, що в разі виконання боржником, що не одержали письмового повідомлення, зобов'язання кредитору воно визнається виконанням належному кредиторові (п. 3 ст. 382 ЦК). Тому якщо боржник, який не отримав письмового повідомлення, надасть кредитору виконання крім виконаного поручителем, то поручитель має право вимагати повернення від кредитора безпідставно отриманого за правилами про зобов'язання з безпідставного збагачення. Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, зобов'язаний негайно сповістити про це поручителя. В іншому випадку поручитель, який не отримав повідомлення та виконав зобов'язання, має право стягнути з кредитора безпідставно отримане або пред'явити регресну вимогу до боржника. В останньому випадку боржник у свою чергу може стягнути з кредитора безпідставно отримане (ст. 366 ЦК). При відмові поручителя від виконання зобов'язання з поруки кредитор може домогтися його примусового виконання в судовому порядку. Кредитор може задовольнити свої вимоги до поручителя шляхом списання грошових коштів з рахунку поручителя в безакцептному порядку, якщо така можливість надана кредитору умовами договору поруки та умовами договору між поручителем і банком (п. 2 ст. 854 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Зміст і виконання зобов'язання з договору поруки " |
||
|
||