|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 244. Підстави відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітраж-ного рішення
|
|
Коментар до статті 1. До п. 1 ч. 1. Іноземним третейським судом (арбітражем) винесено окреме рішення (separate award) про спонукання однієї сторони третейського розгляду відшкодувати іншій його стороні суму авансу, сплачену за неї в якості ар-арбітражного витрат. Окреме арбітражне рішення про оплату авансу на покриття арбітражних витрат є проміжним актом іноземного арбітражу, яке покликане гарантувати складом арбітрів оплату сторонами передбачуваних витрат до початку розгляду спору по суті.
Системне тлумачення положень ч. 1 ст. 241 АПК РФ і подп. "E" п. 1 ст. V Нью-Йоркської конвенції 1958 "Про визнання і при-веденні у виконання іноземних арбітражних рішень" свідчить про те, що виконанню підлягають тільки арбітражні рішення, пов'язані з процесуальним розглядом спору по суті і винесені після закінчення всіх арбітражних процедур. У зв'язку з цим зазначені норми не застосовуються до проміжних арбітражних рішень, у тому числі до рішень арбітрів, винесеним по іншим процедурних питань (стягнення судових витрат, визначення компетенції, про вжиття забезпечувальних заходів). Такі рішення не підлягають виконанню на території РФ.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 05.10.2010 N 6547/10.
2. До п. 2 ч. 1. Див також: коментар до п. 2 ч. 2 ст. 233 і п. 2 ч. 2 ст. 239 АПК РФ.
Арбітражний суд при розгляді питання про повідомлення сторони, проти якої прийнято рішення, перевіряє, чи не була вона позбавлена можливості захисту у зв'язку з відсутністю фактичного і своєчасного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Див: п. 6 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 22.12.2006 N 96 "Огляд практики розгляду арбітражними судами справ про визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів, про оспорювання рішень третейських судів та про видачу виконай-них листів на примусове виконання рішень третейських судів ".
З п. 2 ч. 2 ст. 233 АПК РФ і подп. 1 п. 2 ст. 34 Закону РФ від 07.07.1993 N 5338-1 "Про міжнародний комерційний арбітраж" випливає, що в предмет доказування у справі про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу входить встановлення тієї обставини, що сторона, проти якої спрямоване рішення, не могла подати свої пояснення арбітражу , тому числі і в ре-док неналежного її сповіщення. При цьому тягар доведення обставин неналежного повідомлення та відсутності можливості подати пояснення з інших причин покладено на сторону, що подає заяву про скасування рішення третейського суду.
Див: Постанови Президії ВАС РФ від 11.04.2006 у справі N 14579/04, від 11.04.2006 у справі N 12872/04.
3. До п. 3 ч. 1. Див: коментар до ч. 3 ст. 233 і ч. 3 ст. 239 АПК РФ.
4. До п. 7 ч. 1. Див також: коментар до п. 2 ч. 3 ст. 233, п. 2 ч. 3 ст. 239 АПК РФ.
Арбітражним судам слід вказувати, у чому наслідки виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 17.06.1997 N 1533/97.
Порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення третейського суду має полягати в порушенні конкретних основоположних принципів права і мати конкретні правові наслідки для заявника у вигляді ущемлення його прав та законних інтересів. Застосування МКАС при ТПП РФ російського права саме по собі не може бути кваліфіковано як порушення громадського порядку.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 13.01.2011 N 11861/10.
Арбітражні суди обгрунтовано відмовили в задоволенні заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу на підставі положень Закону РФ "Про міжнародний комерційний арбітраж", що не допускають перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу за нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 Закону РФ "Про міжнародний комерційний арбітраж" у приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо таке рішення суперечить публічному порядку України.
Скасовуючи за нововиявленими обставинами своє визначення, якою задоволено заяву компанії про видачу виконав-нительного листа на примусове виконання рішення комерційного арбітражу та відмовлено в задоволенні заяви про скасування зазначеного рішення, судова колегія у цивільних справах Московського міського суду виходила з отримання товариством після винесення рішення комерційним арбітражем документів, що вказують на фальшивість доказів у ході третейського разбіратель-ства. Дані обставини можуть свідчити про недобросовісну поведінку (зловживанні правом) сторони, що вимагала відшкодування збитків, і суперечать публічному порядку РФ.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 26.10.2004 N 3351/04.
Згідно п. 1 ст. 1 ГК РФ одним з основних засад цивільного законодавства є визнання рівності учасників регу-ліруемих їм відносин і забезпечення відновлення порушених прав.
Російське цивільне законодавство виходить з принципу рівності прав і обов'язків російських та іноземних юриди-чеських та фізичних осіб та передбачає в якості можливої міри відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором стягнення штрафної неустойки. Отже, стягнення штрафної неустойки не може суперечити пуб-особовому порядку РФ.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 19.09.2006 по справі N 5243/06.
Скасовуючи рішення третейського суду, арбітражні суди не вказали, яким чином невикористання третейським судом предостав-ленного йому права на зменшення неустойки порушує основоположні принципи російського права. Вони також не вказали, в чому виражається неспівмірність неустойки, застосованої третейським судом, які негативні наслідки наступили для боржника, і не обгрунтували, яким чином і в якому розмірі при скасуванні цього рішення повинно реалізуватися право кредитора на відновлення нару-шенного права, підтверджене даним рішенням .
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 28.02.2006 N 11779/05.
Положення ст. 333 ГК РФ надають суду право зменшити належну до сплати неустойку, якщо вона явно не відповідає по-наслідків порушення зобов'язання, але не зобов'язують його зробити це. Арбітражні суди вказали на протиріччя рішення третейського суду принципом забезпечення відновлення порушеного права, закріпленому в п. 1 ст. 1 ГК РФ з огляду на недотримання їм ст. 333 ГК РФ. Однак вони не обгрунтували, яким чином невикористання третейським судом наданого йому права на зменшення неустойки суперечить основним засадам цивільного законодавства, закріпленим у п. 1 ст. 1 ГК РФ. Незастосування третейським судом норми російського законодавства, що наділяє суд певними повноваженнями, не є підставою для скасування його рішення по п. 2 ч. 3 ст. 233 АПК РФ.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 31.05.2005 у справі N 16697/04.
В силу абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 34 Закону РФ "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення може бути скасоване судом, якщо суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Рішенням третейського суду заявлена позивачем неустойка на підставі ст. 333 ГК РФ була знижена до 60 тис. доларів США як явно не відповідає наслідків порушення, оскільки сума основної заборгованості відповідача становила 9302,44 долара США. За даних обставин відсутні підстави для визнання застосованої третейським судом неустойки нерозмірної наслідків правопорушення, а сле-послідовно, для відмови у визнанні та приведення у виконання його рішення.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 20.03.2007 N 15421/06.
Російське цивільне законодавство виходить з принципу рівності прав і обов'язків російських та іноземних юриди-чеських та фізичних осіб та передбачає в якості можливої міри відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором стягнення штрафної неустойки. Таким чином, і неустойка, і збитки передбачаються цивільним зако-нодательством і входять в правову систему Російської Федерації. Тому саме по собі застосування цих заходів відповідальності не може суперечити публічному порядку Російської Федерації.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 17.06.1997 N 1533/97.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Стаття 244. Підстави відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітраж-ного рішення " |
- Стаття 414. Відмова у визнанні рішення іноземного суду
Стаття, що, відсилаючи до положень пп. 1-5 ч. 1 ст. 412 ЦПК і діючи у взаємозв'язку з нею, встановлює підстави для відмови у визнанні рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання на території Російської Федерації (див. коментар до цієї статті). Процедура, в якій здійснюється винесення ухвали про відмову у визнанні рішення іноземного суду,
- Стаття 246. Примусове виконання рішення іноземного суду або іноземного арбітражного рішення
Коментар до статті 1. За загальним правилом примусове виконання рішення іноземного суду або іноземного арбітражного рішення проводиться на підставі виконавчого листа, видаваного арбітражним судом, який розглянув справу про його визнання і приведення у виконання. Інший порядок може бути встановлений міжнародними договорами Російської Федерації. 2. У виконавчому листі, виданому
- Стаття 243. Порядок розгляду заяви про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення
Коментар до статті 1. За загальним правилом розгляд заяви про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення здійснюється суддею одноособово у місячний термін (включаючи підготовку) у судовому засіданні з викликом сторін. У процесі розгляду справи арбітражний суд не вправі переглядати рішення іноземного суду по суті, він лише
- Стаття 245. Визначення арбітражного суду у справі про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення
Коментар до статті 1. За підсумками розгляду справи про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення арбітражний суд виносить постанову у формі визначення за правилами, встановленими для прийняття рішення. Так, в ухвалі повинні бути зазначені: фактичні та інші обставини справи, встановлені арбітражним судом; докази, на яких
- Стаття 242. Заява про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення
Коментар до статті 1. Територіальна підсудність справи за заявою про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення визначається місцем знаходження або місцем проживання боржника або, якщо таке невідоме, місцем знаходження майна боржника. 2. У ч. 2 коментованої статті визначено вимоги до змісту заяви про визнання і
- Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
1. Порядок і умови визнання і виконання на території Російської Федерації іноземних арбітражних рішень в цілому схожі з порядком визнання та виконання рішень іноземних судів. Виходячи з цього ч. 1 ст. 416 ЦПК, відсилаючи до ст. 411-413 цього Кодексу, поширює їх дію (за деякими винятками) на порядок визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (див.
- Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів
- Стаття 412. Відмова в примусовому виконанні рішення іноземного суду
1. Перелік підстав для відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду, передбачений ч. 1 коментованої статті, в цілому збігається з підставами відмови, що містяться в міжнародних договорах (див., наприклад, ст. 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена в Мінську 22 січня 1993 г. * (355); ст. 5 Конвенції
- Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі, підписується стягувачем або його представником. Якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації, то клопотання і ряд доданих до неї документів, виконаних не російською мовою , повинні надаватися з перекладом на російську мову. В іноземних державах
- Стаття 409. Визнання та виконання рішень іноземних судів
1. До 1995 р. в Російській Федерації визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та арбітражів здійснювалися судами загальної юрисдикції. Правовими підставами для цього були ст. 437 ЦПК РРФСР і Указ Президії ВР СРСР від 21 червня 1988 "Про визнання та виконання в СРСР рішень іноземних судів і арбітражів" * (344). За АПК 1995 визнання і приведення у виконання рішень
- Стаття 241. Визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень
Коментар до статті 1. Російська Федерація володіє винятковим правом на здійснення юрисдикції в межах своєї території. Його реалізація здійснюється державними судами допомогою відправлення правосуддя і винесення обов'язкових рішень, а також іншими органами (наприклад, третейськими судами), яким відповідні повноваження делегуються спеціальним законодавством.
- Стаття 149. Порядок і наслідки залишення позовної заяви без розгляду
Коментар до статті 1. Якщо при підготовці справи до судового розгляду арбітражний суд встановить наявність обставин, передбачених ст. ст. 143, 144, 148, 150 АПК РФ, то в попередньому судовому засіданні провадження у справі може бути призупинено, заяву залишено без розгляду або провадження у справі припинено, про що виноситься ухвала, за винятком випадків, коли
- Стаття 244. Підстави відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення
Коментар до статті 1. Перелік підстав для відмови у визнанні та приведення у виконання іноземного судового рішення визначається нормами коментованої статті, а також міжнародними договорами за участю Російської Федерації. Так, наприклад, в визнання і приведення у виконання рішень, винесених судами Вірменії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Казахстану, Киргизії, Молдавії,
- Стаття 426. Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
1. Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду в цілому збігаються з підставами для скасування рішення третейського суду, передбаченими ст. 421 ЦПК (див. коментар до даної статті). 2. Разом з тим коментована стаття передбачає і додаткову підставу для відмови у видачі виконавчого листа у разі, коли рішення ще не
- Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
1. Перелік підстав для скасування судом рішення третейського суду, передбачений ст. 417 ЦПК, в цілому збігається з такими ж підставами, передбаченими міжнародними договорами. Наявні відмінності носять редакційний характер і не впливають на їх істота (див., наприклад, ст. 5 Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.) * (362). 2. За
- Стаття 413. Визнання рішень іноземних судів
Коментар до статті Коментар до частини 1. § 1. 17 квітня 1999 відділом ЗАГС м. Баксан зареєстрований шлюб між громадянами Російської Федерації А.М. і А. (а.с. 13). Рішенням суду м. Вільгельмсхафен (Федеративна Республіка Німеччина) від 23 квітня 2001 р. шлюб між А.М. і А., що проживали в той час на території Німеччини, розірваний (а.с. 31 - 35). А. звернулася до Верховного Суду
- 10.3. Визнання та приведення до виконання арбітражних рішень
Питання про визнання і приведення у виконання рішення третейського суду, винесеного на території іноземної держави, є найбільш важливим у практиці міжнародного комерційного арбітражу. Від його успішного вирішення залежить зрештою ефективність всього арбітражного розгляду і справедливе задоволення матеріальних вимог сторін. У сучасному МПП визнання і
- Стаття 252. Процесуальні наслідки розгляду іноземним судом справи по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих самих підстав
Коментар до статті 1. На практиці має місце розгляд тотожних справ одночасно або в різний час в різних державах. При цьому може виникнути ситуація, коли винесені в Російській Федерації та іноземній державі рішення будуть суперечити один одному. Для усунення можливої колізії судових рішень в міжнародних договорах та національному законодавстві держав
- Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
1. Рішеннями іноземних судів, що стосуються статусу громадянина держави, що не вимагають подальшого виробництва, зокрема, є іноземні судові постанови про обмеження дієздатності іноземного громадянина, про оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (емансипація), про визнання громадянина безвісно відсутнім і т.д. 2. Відповідно до ст. 158 СК в Російській
- Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів
|