| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 961. Повідомлення страховика про настання страхового випадку |
||
|
§ 1. Часто настання страхового випадку буває не одномоментним, а являє собою триваючий процес. Спочатку виникає небезпека, потім у результаті її впливу починається заподіяння шкоди, яке може тривати певний час. Така шкода може бути виявлений не відразу, а після закінчення деякого часу. Страховий випадок вважається що настав у момент, коли виникла небезпека початку заподіювати шкоду (див. коментар до ст. 9 Закону). Тому обов'язок повідомлення, невиконання якої тягне санкції, передбачені цією статтею, настає лише у момент, коли починається заподіяння шкоди. Проте, якщо небезпека виникла, шкоду ще не завдано, але є реальна загроза її заподіяння, повідомлення страховику слід направити, щоб при виникненні спору про виплату виключити в цьому питанні можливість різних тлумачень. Це, однак, не означає, що особа, що направило повідомлення в момент виникнення небезпеки до початку заподіяння шкоди, звільняється від обов'язку направити повідомлення в момент початку заподіяння шкоди. Повідомлення слід направити і в цей момент, оскільки повідомлення страховика до того, коли вплив небезпеки на об'єкт страхування початок заподіювати шкоду, не є виконанням обов'язку, встановленого в коментованій статті. Якщо заподіяну шкоду виявлено не відразу або якщо заподіяння шкоди є триваючим, то обов'язок повідомлення страховика про виявлений шкоду не припиняється до повного виявлення всього заподіяної шкоди. § 2. Повідомлення має спрямовуватися страховику або його представнику і вважається направленим у строк, якщо вона відправлено поштою в порядку, встановленому п. 2 ст. 194 ЦК, незалежно від того, коли його фактично отримав страховик. Повідомлення можна спрямовувати і по апарату факсимільного зв'язку, але відповідно до п. 2 ст. 160 ЦК сторони повинні спеціально передбачити таку можливість в договорі і узгодити номери апаратів, за якими слід направляти повідомлення. Напрямок повідомлення слід відрізняти від заяви на виплату, однак, якщо це розходження не зафіксовано в договорі (Правилах) страхування, можуть виникнути проблеми, пов'язані з процесом врегулювання збитків. Дійсно, страхувальник може направити повідомлення, включивши в нього і вимога про виплату. З цього моменту починають текти строки, і при їх порушенні виникає неустойка і нараховуються відсотки за ст. 395 ГК. Зокрема, якщо в договорі (Правилах) не вказано строк виплати, то він визначається відповідно до п. 2 ст. 314 ГК через сім днів після отримання вимоги. Тим часом процес врегулювання збитків може включати в себе тривалу процедуру збору доказів і не завершитися за сім днів. Щоб уникнути подібних ситуацій, часто в договір (Правила) страхування включають таке умова - виплата проводиться через певну кількість днів після отримання страховиком всіх необхідних документів. Формально це умова абсолютно законне і правильне, оскільки саме на страхувальнику лежить тягар доведення факту настання страхового випадку та розміру заподіяної шкоди. Однак дуже часто документи, подані страхувальником, не містять всіх необхідних страховику відомостей і фактично страховик сам підключається до збору доказів. Але страховик не надто зацікавлений у прискоренні цього процесу, а умова договору дозволяє продовжувати його до нескінченності. Тому страхувальники, виведені з терпіння очікуванням виплати, висувають вимогу до суду з нарахуванням відсотків за ст. 395 ГК і, як правило, виграють. Очевидно, що подібні "розтяжні" умови договору не відповідають правилу ст. 401 ЦК, в якій боржнику (в даному випадку страховику) наказано проявити максимальну ступінь "дбайливості і обачності" при виконанні зобов'язань. Питання про тягаря доведення при цьому піднімається рідко, так як з дій страховика випливає, що він добровільно прийняв на себе цей тягар. Для того щоб уникнути можливих суперечок і конфліктів, доцільно в договорі (Правилах) страхування розділити процес врегулювання збитків на дві стадії - збір необхідних документів та проведення страхового розслідування. При цьому процес врегулювання і стадія збору документів починаються з моменту отримання страховиком повідомлення, яке, відповідно до коментарів статтею, повинно бути зроблено страхувальником (вигодонабувачем) негайно. Збором документів повинен займатися страхувальник, тому й тривалість цієї стадії буде залежати тільки від страхувальника. Друга стадія врегулювання (страхове розслідування) повинна починатися з моменту подачі заяви на виплату, до якого додаються зібрані документи. Перелік документів, які необхідно додати до заяви, слід обумовити заздалегідь у договорі (Правилах). Якщо для розслідування по конкретному виду збитків потрібні певні дані або слід представити документи, що задовольняють конкретним вимогам, то в договорі (Правилах) слід обумовити обов'язкові атрибути, які повинні міститися в таких документах. Таким чином, тягар доведення, яке зобов'язаний нести страхувальник, перетворюється з формальної юридичної конструкції в змістовну обов'язок представити документи за визначеним переліком і з необхідними атрибутами. За невиконання цього обов'язку слід передбачити яка не суперечить закону санкцію - відмова у прийнятті заяви на виплату при відсутності будь-якого з документів, прямо перерахованих в договорі (Правилах), або одного з обговорених атрибутів в цих документах. Термін проведення страхового розслідування після прийняття заяви може бути встановлений з достатнім ступенем визначеності, так як до цього часу всі необхідні документи будуть зібрані і швидкість розслідування буде залежати тільки від страховика. Така структура процесу врегулювання, за умови, що вона чітко прописана в договорі (Правилах), дозволить в рівній мірі захистити інтереси як страхувальника, так і страховика і допоможе попередити виникнення значної кількості претензій. § 3. Невиконання обов'язку повідомлення не є безпосередньою підставою для виникнення у страховика права на відмову у виплаті, але породжує у особи, яка поставила вимогу про виплату, обов'язок доводити, що відсутність у страховика відомостей не могло позначитися на його обов'язку виплатити відшкодування або що він своєчасно отримав необхідну інформацію з інших джерел. І лише невиконання обов'язку доводити тягне право на відмову у виплаті. З усіх різних несприятливих наслідків невиконання страхувальником своїх обов'язків лише у коментованій статті передбачено виникнення у страховика права на відмову у виплаті. Однак в Правилах страхування зазвичай записуються численні підстави відмови у виплаті. Слід пам'ятати, що відмова у виплаті є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 310 ЦК підстави односторонньої відмови від виконання зобов'язання можуть передбачатися договором тільки тоді, коли зобов'язання пов'язане із здійсненням його сторонами підприємницької діяльності. В інших випадках підстави односторонньої відмови від виконання зобов'язання можуть передбачатися тільки законом. Страховик - це завжди підприємець. Страхувальник ж зовсім не у всіх випадках страхує інтереси, пов'язані зі своєю підприємницькою діяльністю. Таким чином, узгоджені в Правилах страхування підстави відмови у виплаті можуть використовуватися не в будь-яких ситуаціях, а тільки тоді, коли особа страхує свої інтереси, пов'язані з підприємницькою діяльністю. Сказане вище відноситься тільки до підстав відмови у виплаті, встановленим у договорі (Правилах) страхування. Підстава відмови у виплаті, передбачене в коментованій статті, не залежить від яких-небудь умов, оскільки встановлено не договором, а законом. § 4. Конструкцію відмови у виплаті, застосовану в коментованій статті, слід відрізняти від конструкції звільнення від виплати, яка застосована в інших статтях гол. 48 ГК. Детально про відмінність в цих конструкціях див. коментар до ст. 964 ГК. Тут же слід зазначити, що в цьому випадку цивільне право страховика на відмову у виплаті не породжує фінансово - правового обов'язку відмовити у виплаті (див. коментар до ст. 929), оскільки страховий випадок настав, а страхове зобов'язання не припинено, оскільки поява права на відмову у виплаті не є підставою для припинення страхового зобов'язання (див. коментар до ст. 964). Таким чином, якщо страховик не був своєчасно повідомлений про настання страхового випадку, він може відмовити у виплаті, але може і піти назустріч страхувальникові (вигодонабувачу) і призвести компромісну виплату з коштів страхових резервів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 961. Повідомлення страховика про настання страхового випадку " |
||
|
||