|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
1. Поняття житлових відносин
|
|
Потреба в житлі як об'єктивно необхідній умові для підтримки життєдіяльності кожної людини називається житлової потребою. Ступінь її задоволення характеризують житлове питання, сутність якого полягає в нестачі упорядкованих жител для значної частини населення - малозабезпечених або недостатньо забезпечених громадян, для яких повноцінні житла недоступні через їх дорожнечу. У нашій країні житлове питання завжди відрізнявся особливою гостротою. З переходом до ринкових відносин його можна вважати дозволеним для найбільш заможних верств суспільства, але ніяк не для основної частини населення. Постійно зростають і вимоги людей до оселі: зараз більшість з них розраховують на придбання окремої упорядкованої квартири або власного будинку, не задовольняючись, як це було ще кілька десятиліть тому, безкоштовним отриманням від держави кімнати в багатонаселеної (комунальній) квартирі або навіть місця в гуртожитку.
Рішення житлового питання і задоволення житлових потреб громадян здійснюється в рамках житлових відносин, які являють собою суспільні відносини, що складаються у зв'язку з безпосереднім задоволенням житлової потреби громадян.
При цьому гострота житлового питання позначається у необхідності жорсткого державного регулювання порядку надання та використання житла, насамперед одержуваного громадянами від держави на пільгових умовах або безкоштовно, а також забезпечення збереження житлового фонду. Визначення кола житлових відносин важливо тому, що тільки на них поширюється дія житлового законодавства, тоді як до інших відносин воно не застосовується (1).
---
(1) СР ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 4 ЖК.
Тому слід мати на увазі, що відносини, не пов'язані безпосередньо із задоволенням житлової потреби (наприклад, що виникають у зв'язку з проектуванням і будівництвом житлових будинків), не відносяться до числа житлових. Оскільки житлова потреба громадян має постійний характер, її задоволення неможливо і шляхом надання житла для короткострокових, тимчасових потреб - у готелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях, турбазах тощо Відповідні цим ситуацій відносини також не є житловими. Не розглядаються як житлових і відносини по користуванню приміщеннями, які не визнаються житловими (садові будиночки, літні дачі, пристосовані під житло вагончики і т.п.) або відносяться до самовільно побудованих (ст. 222 ЦК).
Житлові відносини, будучи врегульованими нормами житлового законодавства, приймають форму житлових правовідносин. Цією категорією охоплюються як організаційно-управлінські відносини публічно-правового характеру (насамперед у сфері управління житловим фондом, у тому числі щодо здійснення його державного обліку та контролю за його використанням і схоронністю), так і майнові відносини цивільно-правового, в тому числі зобов'язального характеру (з придбання та використання громадянами житлових приміщень, у тому числі на умовах договору житлового найму; по їх утриманню та ремонту, надання комунальних послуг тощо). З цього видно, що житлові правовідносини носять різнорідний, комплексний характер і не зводяться тільки до цивільно-правових відносин по найму житла.
Разом з тим і цивільно-правові житлові відносини юридично неоднорідні. Серед них можна виділити:
- речове-правові відносини з придбання та використання житла на праві власності, в силу заповідального відмови або на іншому обмеженому речовому праві, а також виникають у зв'язку з використанням спільного майна багатоквартирного житлового будинку;
- корпоративні відносини, пов'язані з членством в житлових та житлово-будівельних кооперативах та використанням належних їм жилих приміщень, а також з членством в товариства власників житла;
- зобов'язальні відносини, що випливають з договорів житлового найму, безоплатного користування житлом, довічного змісту з утриманням, обміну житловими приміщеннями, надання комунальних послуг, договорів з управління багатоквартирним будинком, про зміст і ремонті спільного майна такого будинку та ін
З цього можна бачити, що зобов'язання житлового найму, що виникають у зв'язку з отриманням в безпосереднє користування громадянами конкретного житла, складають лише частину зобов'язальних відносин, що входять у ще більш широке поняття житлових правовідносин. Йдеться про зобов'язання, що випливають з різних видів договору житлового найму, які представляють собою різновиди зобов'язань по передачі майна у користування. Інші житлові зобов'язання (з передачі житлових приміщень у власність або в інше речове право, а також з обслуговування, експлуатації та ремонту таких приміщень) розглядаються в інших розділах курсу цивільного права (1).
---
(1) Тому спільно із зобов'язаннями з договорів житлового найму розглядаються найбільш близькі до них за юридичною природою зобов'язання з договорів обміну житловими приміщеннями і відносини користування житловими приміщеннями в будинках житлових і житлово-будівельних кооперативів. Зобов'язання, що випливають з договорів купівлі-продажу житлових приміщень та довічного змісту з утриманням, розглядаються при викладі договірних зобов'язань з купівлі-продажу нерухомості та ренти (див. відповідно гл. Гл. 43 і 44 цього томи підручника); зобов'язання з договорів енергопостачання та надання інших комунальних послуг розглядаються відповідно при викладі договірних зобов'язань з енергопостачання і відплатним надання послуг (див.: гл. 42 цього томи і гол. 54 т. IV цього підручника) і т.д.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 1. Поняття житлових відносин " |
- § 2. Законодавство про місцеве самоврядування: поняття і структура
житловому фонді, його приватизації, комунальному господарстві, регулюванні праці (служби) муніципальних службовців, місцевих бюджетах, податки і збори, міському транспорті. У ряді рубрик виділені акти, що закріплюють компетенцію органів місцевого самоврядування в різних сферах життєдіяльності (земельні відносини, використання і охорона надр, вод, атмосферного повітря, тваринного світу та ін.)
- § 1. Загальна характеристика
житлового будівництва, використання земель і т.д. По-друге, виключно представницькі органи стверджують місцевий бюджет і звіт про його виконання. По-третє, встановлення місцевих податків і зборів теж відноситься до виключного відання представницьких органів, оскільки безпосередньо зачіпає матеріальні, найбільш суттєві інтереси жителів. По-четверте, муніципальна
- § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
поняття "засідання". Сесії, засідання дають можливість всебічно враховувати досвід і думку всіх депутатів і представляються ними виборців, приймати рішення, що найповніше відповідають інтересам населення, місцевих умов і традицій. Сесії, засідання представницького органу муніципального району додатково покликані узгоджувати інтереси входять до муніципальний район міських,
- § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
поняттями. Воно полягає в наступному. Терміни «споживчий кооператив», «споживчий союз» і «споживче товариство» використовуються законодавцем як синоніми, тоді як «союз споживчих товариств» характеризує не організацію, а об'єднання, союз організацій розглянутого виду. Установчим документом споживчого кооперативу є статут. Крім загальних відомостей,
- § 2. Правовий режим речей
поняття, а здійснюючи свої правомочності і надаючи таку будівлю в оренду або використовуючи його в якості предмета іпотеки для отримання банківського кредиту, вона веде вже підприємницьку діяльність. Цей приклад показує, що практичне значення розмежування об'єктів речових прав на такі, які беруть участь тільки в комерційному обороті, і такі, які беруть участь в ньому поряд з
- § 3. Порядок і способи приватизації державного та муніципального майна
поняття акцією не є. Рішення про її випуск приймається не в установчому договорі про створення ВАТ, а відповідними компетентними органами. Безумовно, прав Закон про приватизацію 1997 р., чітко визначив цей спосіб управління акціями ВАТ, що належать державі або муніципального утворення, як спеціальне право. Цей висновок підтверджується і п.4 ст. 5, де встановлено, що
- § 1. Загальна характеристика правового регулювання ринку цінних паперів
поняття, види, вимоги до цінних паперів, правила передачі прав з цінних паперів і т. д. Цінні папери віднесені до об'єктів цивільних прав (див.: найменування підрозділу 3 ГК, до якого належить гл. 7). У чолі всього вісім статей (ст. 142-149 ЦК). Крім того, норми, що регламентують обіг цінних паперів, знаходяться також в інших частинах ГК (ст. 224,302, 389, 815, 816, 843, 844, 877-885, 912
- § 3. Активні операції комерційних банків
поняттю власних коштів (капіталу) стосовно кредитної організації »[3]. Цілям контролю за діяльністю комерційних банків служить певна система бухгалтерського обліку активних банківських операцій. У балансі банку їх активи групуються залежно від рівня ризику і ліквідності активів. Виділяються основні шість груп розміщених коштів в активі балансу комерційного банку:
- § 1. Поняття будівельної діяльності та будівельне законодавство
понять, як «будівництво »,« черга будівництва »,« пусковий комплекс »,« об'єкт
- § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
поняття «господарюючий суб'єкт» - це не правове поняття і не правовий термін, у всякому разі не цивільно-правовий. Така термінологія цілком доречна в економічній літературі, проте з правової точки зору цей термін не несе ніякої змістовної навантаження. У тексті закону говориться також про придбання селянським господарством статусу юридичної особи. І тут допущена прикра
|